Ухвала

від 27.07.2016 по справі 815/7125/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/7125/14

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

секретар - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одеса апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моряк-1» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора міста Одеси до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моряк-1» про визнання протиправними дій та скасування містобудівних умов та їх обмежень, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року заступник прокурора міста Одеси звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради по наданню ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 14.02.2014 року № 32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1; визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 14.02.2014 року № 32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1, надані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що прокуратурою міста Одеси в ході розгляду звернення ОСОБА_3 та інших щодо законності забудови парку «Юність» установлено, що 14.02.2014 року Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 надано містобудівні умови та обмеження № 32 на будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруди, за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач вважав, що дії відповідача по наданню містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки вчинені в порушення вимог ст.19 Конституції України, ст.ст.8, 25, 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», а отже є незаконними, а містобудівні умови та обмеження є протиправними та належать до скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 року апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моряк-1" залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2016 року касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моряк-1" та ОСОБА_3 задоволено частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015р. скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому касаційним судом зазначено, що під час розгляду справи в суді відповідач, як суб'єкт владних повноважень, законність рішення та дій якого оскаржується, повинен надати допустимі та належні докази того, що при видачі містобудівних умов та обмежень Управління архітектури отримало всі документи, які дозволяють зробити обґрунтований висновок щодо відповідності намірів забудовника функціональному призначенню земельної ділянки, та спростувати твердження позивача про те, що земельну ділянку, на якій заплановано будівництво житлового будинку, розташовано в межах існуючого міського парку «Юність», тобто ділянка не відноситься до земель житлової та громадської забудови.

Також відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що рішення органу місцевого самоврядування, за яким спірну ділянку було передано у власність приватній особі зі зміною цільового призначення землі, скасовано іншим рішенням міськради і законність вказаного рішення підтверджено постановою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012р. у справі № К/9991/34973/11, тобто про те, що зміна цільового призначення земельної ділянки на землі житлової та громадської забудови не відбулась.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моряк-1» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 21.05.2013 року та зареєстрованого у реєстрі за № 3522, придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 що має кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 та реєстраційний номер земельної ділянки НОМЕР_2.

Відповідно до умов зазначеного договору цільове призначення даної земельної ділянки - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Право власності на дану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 21.05.2013 року за № 998128, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 3699817 від 21.05.2013 року, серія ЕАЕ № 306482.

Вказана земельна ділянка на момент укладання договору купівлі-продажу із ОСОБА_2 належала ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11.06.2005 року та зареєстрованого у реєстрі за № 7885, що підтверджувалось державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 21.03.2006 року.

10.02.2014 року ОСОБА_2 звернувся до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради із заявою № 01-07/47 про надання містобудівних умов та обмежень забудови вищевказаної земельної ділянки.

Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради 14.02.2014 року видало ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 32.

Прокуратура міста ОСОБА_6 в ході розгляду звернення ОСОБА_7 та інших щодо законності забудови парку «Юність» встановила, що 14.02.2014 року управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 надано містобудівні умови та обмеження № 32 на будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруди, за адресою: АДРЕСА_1.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради по наданню ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 14.02.2014 року № 32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1, є правомірними, а містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 14.02.2014 року № 32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1, надані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради ОСОБА_2, є обґрунтованими та законними.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», 20 Закону України «Про основи містобудування».

За змістом пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

На підставі пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI» містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

За правилами пункту 8 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

На підставі частини 1 статті 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

За змістом частини 1 статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до частини 2 статті17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно Генерального плану міста, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 27.12.1989 року, зазначена ділянка розміщена в зоні існуючої малоповерхової забудови.

За правилами частини 1 статті 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

На підставі частини 4 статті 19 Закону № 3038-VI детальний план території визначає: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Таким чином, детальний план території не може суперечити генеральному плану населеного пункту, оскільки генеральний план є основним видом містобудівної документації.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону № 3038-VI суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

За змістом частини 4 статті 26 Закону № 3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

За правилами статті 20 Закону України «Про основи містобудування» регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.

За змістом пункту «д» частини 1 статті 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно частини 3 статті 375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до частини 2 статі 8 Закону № 3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Отже, забудова земельної ділянки здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил та допускається лише у випадках, коли вона узгоджується із цільовим призначенням земельної ділянки та містобудівною документацією, з урахуванням містобудівних умов та обмежень, за умови отримання в необхідних випадках містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки.

Судом встановлено, що 27.02.1997 року Одеська міська рада прийняла рішення № 122-ХХІІ, яким був затверджений проект схеми функціонально-планувальної організації приморських територій.

17.04.2001 року Одеська міська рада прийняла рішення «Про затвердження містобудівного обґрунтування розробки правил користування та забудови території другого рекреаційного комплексу» № 2152-ХХІІІ, яким вирішено, що «Містобудівне обґрунтування розробки правил користування та забудови території другого рекреаційного комплексу» є змінами генерального плану м. Одеси, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 31.01.1989 року «Про генеральний план м. Одеси» та «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій», затвердженої рішенням Одеської міської ради від 27.02.1997 року № 122-ХХІІ.

04.07.2001 року Одеська міська рада прийняла рішення № 2483-ХХІІІ, яким було затверджено проект відведення земельних ділянок, визначених в додатку 1, та надано житлово-будівельному товариству «Аркадієвське» земельну ділянку площею 1,4396 га по вул. Літературна, 2, у постійне користування для житлового будівництва.

Згідно цього рішення від 04.07.2001 року № 2483-ХХІІІ, вказана земельна ділянка площею 1,4369 га має код 1.9 за Українським класифікатором цільового використання землі - землі житлових, житлово-будівельних, гаражно і дачно-будівельних кооперативів.

Рішенням Одеської міської ради від 15.10.2001 року № 2792-ХХІІІ було вилучено з користування ЖБТ «Аркадієвське» земельні ділянки загальною площею 1,3436 га за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 2, та безкоштовно надано у приватну власність громадянам України для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель, у тому числі ділянку № 14 площею 0,0729 га передано громадянці ОСОБА_8, та зобов'язано Управління земельних ресурсів видати державні акти на право приватної власності на землю.

25.12.2008 року Одеська міська рада прийняла рішення № 3819-V «Про розгляд протесту прокурора м. Одеси на рішення Одеської міської ради від 17.04.2001 року № 2152-ІІІ «Про затвердження «Містобудівного обґрунтування розробки правил використання та забудови території другого рекреаційного комплексу»» (т.1 а.с.14), відповідно до якого за результатами поданого протесту прокурора міста Одеси було вирішено скасувати рішення Одеської міської ради від 17.04.2001 року № 2152-ІІІ, яке за результатами судового оскарження (постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 року у справі № 2-а-1818/10/1522 та Ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 року, справа К/9991/34973/11) залишається чинним.

Отже, в період з 17.04.2001 року по 25.12.2008 року правила користування та забудови території, на якій розміщена належна ОСОБА_2 земельна ділянка, визначені з урахуванням рішення Одеської міської ради від 17.04.2001 року № 2152-ХХІІІ «Про затвердження «Містобудівного обґрунтування розробки правил користування та забудови території другого рекреаційного комплексу».

Тобто, земельна ділянка, яка на даний час належить ОСОБА_2, у липні 2001 року Одеською міськрадою була передана у постійне користування ЖБТ «Аркадієвське» у складі земельної ділянки площею 1,4396 га для житлового будівництва, а у жовтні 2001 року ця ділянка була надана безкоштовно у приватну власність громадянці ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель.

До того ж рішення Одеської міської ради від 04.07.2001 року № 2483-ХХІІІ та від 15.10.2001 року № 2792-ХХІІІ є чинними.

Матеріали справи не містять доказів скасування чи визнання неправомірними рішень Одеської міськради від 04.07.2001 року №2483-ХХІІІ та від 15.10.2001 року №2792-ХХІІІ про виділення вищевказаної земельної ділянки у приватну власність.

Згідно листа Управляння архітектури та містобудування Одеської міської ради від 11.12.2014 року № 01-15/922п на момент затвердження рішенням Одеської міської ради від 27.02.1997 року № 122-ХХІІ «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій» чинним законодавчим актом в галузі планування територій була поточна редакції Закону України «Про основи містобудування», яка не визначала поняття та характеристик окремих видів містобудівної документації, а тому зазначена схема є містобудівною документацією, яка деталізує та уточнює окремі положення генерального плану міста та не є його зміною; дана «Схема функціонально-планувальної організації приморських територій» використовується при погодженні проектів землеустрою та видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок; відповідно до «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій» земельна ділянка АДРЕСА_1 знаходиться на землях загального користування; видача містобудівних умов та обмежень від 14.02.2014 року № 32 на ділянку АДРЕСА_1, обумовлено тим, що ця ділянка згідно державного акту на право власності на землю надана для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Водночас, згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій; забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

На підставі частини 6 статті 19 Закону України «Про планування і забудову територій» встановлення режиму забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до часу вилучення (викупу), надання цих ділянок для здійснення запланованої містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно -правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, рішення Одеської міської ради від 27.02.1997 року № 122-ХХІІ Про затвердження проекту «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій», яке відновило свою дію внаслідок прийняття Одеською міською радою рішення від 25.12.2008 року № 3819-V, не могло бути законною підставою для відмови ОСОБА_2 у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки АДРЕСА_1, оскільки право приватної власності на вказану земельну ділянку із її цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель виникло ще у 2001 році, коли рішення Одеської міської ради від 27.02.1997 року № 122-ХХІІ діяло з урахуванням змін, внесених рішенням від 17.04.2001 року № 2152-ХХІІІ.

Отже, власник земельної ділянки, який набув на неї право власності у встановленому законодавством порядку, не позбавляється права забудовувати цю земельну ділянку відповідно до її цільового призначення внаслідок подальшої зміни органом місцевого самоврядування функціонального призначення територій, на яких ця ділянка знаходиться.

В ході судового розгляду встановлено, що право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку № 14 по вул. Літературній, 2, в м. Одеса у встановленому законодавством порядку не припинено.

Відсутні відомості щодо зміні функціонального призначення зазначеної земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 уклав із сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_9 (кваліфікаційний сертифікат № 000539 від 03.01.2013 року) договір на проведення топографо-геодезичних робіт від 02.10.2014 року для визначення на місцевості точок згідно каталогу координат у системі координат CK 63 за адресою: м. Одеса, вул. Літературній, 2, діл. 14, та виготовлення геодезичного звіту з виконання робіт.

До того ж, ОСОБА_2 замовив у сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_9 виготовлення звіту з кадастрової зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1, та уклав договір № ФОП - 38/1 на топографо-геодезичні роботи від 17.10.2014 року.

За наслідками проведеної роботи інженер-землевпорядник дійшов наступних висновків: земельна ділянка знаходиться у власності громадянина ОСОБА_2 та надана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0729 га; перед початком робіт інженером-землевпорядником було проведено збір, аналіз і систематизація картографічних та геодезичних матеріалів, що зберігаються в архіві Управління архітектури м. Одеси; також отриманий планшет зйомки минулих років; фактична зйомка проводилась в межах земельної ділянки 0,0729 га, кадастровий номер: НОМЕР_1; інший планово-картографічний матеріал отримано з планшету 52-Б-16; у процесі встановлення фактичних кордонів земельної ділянки, власником якої є гр. ОСОБА_2 у системі координат CK 63 з кордонами, які визначені Державним актом на право власності на земельну ділянку та даних публічної кадастрової карти, інженером-землевпорядником нанесені кордони земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на план та визначені зворотні точки земельної ділянки в натурі; в результаті проведеного обстеження і камеральної обробки даних, отриманих в результаті польових вимірів, встановлено, що частина земельної ділянки гр. ОСОБА_2 зайнята частиною споруди КН (капітальна нежитлова) і огорожею суміжних землекористувачів; площа земельної ділянки гр. ОСОБА_2, яка зайнята забудовою суміжних землекористувачів складає 99 кв. м.

Згідно викопіювання з Публічної кадастрової карти України вбачається, що сусідні земельні ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_2 внесені до публічної кадастрової карти України та віднесені до категорії земель житлової та громадської забудови. Оточення земельної ділянки ОСОБА_2 представлено землями «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Отже, земельна ділянка ОСОБА_2 віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови на якій планується будівництво, не є землею загального користування територіальної громади в особі Одеської міської ради, оскільки не розташована безпосередньо на вулиці Заречній, а межує із вулицями Заречна та Новоберегова.

Варто зазначити, що для отримання містобудівних умов та обмежень замовник звертається до відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури із заявою установленої форми, до якої додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою (документом, на підставі якого використовується земельна ділянка для будівництва, може бути державний акт, свідоцтво про право власності на землю, договір оренди/суперфіцію; ситуаційний план-схема щодо місцезнаходження земельної ділянки (виконується у довільній графічній формі на викопіюванні із матеріалів містобудівної або картографічної документації); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - у разі відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва (містобудівний розрахунок - розрахунок щодо граничнодопустимих параметрів забудови, умови ув'язки архітектурно-планувального та об'ємно - просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою із дотриманням чинних нормативних документів. Містобудівний розрахунок не є стадією проектування і розробляється та надається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкту будівництва та його техніко-економічні показники (назва об'єкту, поверховість, площа забудови, загальна площа об'єкту, відповідність щільності забудови (при житловому будівництві) та інша інформація, яка на думку інвестора дає повне уявлення про його наміри).

Відповідно до пункту 2.4 «Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07.07.2011 року № 109 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 року за № 912/19650, підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно частини 2 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки цільове призначення земельної ділянки було визначено безпосередньо Одеською міською радою в рішенні від 15.10.2001 року № 2792-ХХІІІ, то дана земельна ділянка не може вважатись землею загального користування, а тому містобудівні умови та обмеження забудови цієї земельної ділянки від 14.02.2014 року № 32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1, надані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради ОСОБА_2 є обґрунтованими та законними.

При цьому затвердження нового генерального плану м. Одеси, за яким територія, на якій розміщена належна ОСОБА_2 земельна ділянка, віднесена до озелененої території загального користування, не є підставою для скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 14.02.2014 року № 32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1, оскільки відповідно до п.1.4 «Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07.07.2011 року № 109 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 року за № 912/19650, чинність наданих містобудівних умов та обмежень не може бути зупинена у зв'язку з початком розроблення, внесення змін або оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.

Стосовно посилань сторін, що належна ОСОБА_2 земельна ділянка знаходиться на території парку «Юність» слід зазначити таке.

Згідно ситуаційного плану території, на якій знаходиться земельна ділянка № 14 ОСОБА_2, у масштабі 1:2000 не вбачається факту розміщення вказаної земельної ділянки в межах парку «Юність».

26.09.2002 року розпорядженням Одеського міського голови № 1631-01р «Про проведення інвентаризації територій та меж міських парків і скверів» було вирішено провести інвентаризацію територій та меж міських парків і скверів.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.10.2002 року № 345 «Про відновлення парку «Юність» в районі 8-ої станції Великого Фонтану» було вирішено, крім іншого, КП «Міськзелентрест» замовити в ліцензованій проектній установі проектно-кошторисну документацію на відновлення парку «Юність», Управлінню архітектури та містобудування видати паспорт на проектування об'єкта.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 18.06.2003 року № 348 «Про встановлення меж міського парку «Юність», що розташований у Приморському районі м. Одеси за адресою: вул. Літературна, 1» було вирішено запропонувати Одеській міській раді затвердити технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки міського парку «Юність», загальною площею 4,0430 га, в Приморському районі м. Одеси за адресою: вул. Літературна,1, та Управлінню земельних ресурсів внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації.

11.07.2003 року Одеська міська рада прийняла рішення № 1506-XXIV «Про встановлення меж міського парку «Юність», розташованого в Приморському районі м. Одеси за адресою: вул. Літературна, 1», яким затвердила технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки міського парку «Юність», загальною площею 4,0430 га, в Приморському районі м. Одеси за адресою: вул. Літературна, 1.

Враховуючи технічний звіт топографо-геодезичних робіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки парку «Юність» за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 1, відповідно до схеми розміщення земельної ділянки парка «Юність», відповідно до схеми економіко-планувальної зони, відповідно до викопіювання із чергового кадастрового плану суд встановив, що належна ОСОБА_2 земельна ділянка № 14, яка знаходить за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 2, не знаходиться на території парку «Юність».

Рішення Одеської міської ради від 11.07.2003 року № 1506-XXIV «Про встановлення меж міського парку «Юність», розташованого в Приморському районі м. Одеси за адресою: вул. Літературна, 1», яким затверджено технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки міського парку «Юність», загальною площею 4,0430 га, в Приморському районі м. Одеси за адресою: вул. Літературна, 1, є чинним, що підтверджується листом Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 18.04.2016 року № 895-11.1-31.

Також постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року у справі № 815/5954/14 було відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, треті особи: ОСОБА_2, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моряк-1», про визнання протиправною та скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт за № ОД 082142440266 про надання ОСОБА_2 дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 року у справі № 815/5954/14 апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 було залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року залишено без змін.

Вказані судові рішення у справі № 815/5954/14 Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 року набрали законної сили.

Одеський апеляційний адміністративний суд у справі № 815/5954/14 в своєму рішенні від 21.05.2015 року встановив, що будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, здійснюється ОСОБА_2 не на території парку «Юність» та без порушень прав територіальної громади міста Одеси.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Окрім того, на виконання запиту суду першої інстанції від 04.04.2016 року Одеською міською радою було надано рішення Одеської міської ради від 11.07.2003 р. № 1506-XXIV «Про встановлення меж міського парку «Юність», розташованого в Приморському районі м. Одеси за адресою: вул. Літературна, 1» з усіма наявними додатками.

Водночас, як вже зазначалось вище з ситуаційного плану території, на якій знаходиться земельна ділянка № 14 ОСОБА_2, у масштабі 1:2000 не вбачається факту розміщення вказаної земельної ділянки в межах парку «Юність».

Зазначене підтверджено також листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 01.06.2016 року вих. № 01-17/193 ( а.с.198,т.3)

Отже, на підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при видачі ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 14.02.2014 року № 32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради отримала всі документи, які дозволяють зробити висновок щодо відповідності намірів забудовника функціональному призначенню земельної ділянки, а відтак оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, надані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради є обґрунтованими та законними.

На спростування доводів апеляційної скарги з того приводу, що згідно Генерального плану м.Одеси, затвердженого постановою КМ УРСР № 37 від 31.01.1989 року та Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій, затвердженої рішенням Одеської міської ради № 122- ХХІІ від 27.02.11997 року від 31.01.1989 року земельна ділянка, на яку видані спірні містобудівні умови та обмеження є землями рекреаційного призначення та знаходиться у зоні загального користування, колегія суддів зазначає, що цільове призначення та правовий статус зазначеної земельної ділянки визначається виключно даними із Державного земельного кадастру України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких спірна земельна ділянка належить ОСОБА_13 на праві приватної власності та має цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) ( а.с.57, т.1).

Правові, організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру і проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень регулюються Законами України «Про Державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно із статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З проведенням державної реєстрації законодавець пов'язує можливість реалізації повноважень власника землі, тобто: володіння, користування та розпорядження нею, а також можливість захисту цих прав у разі їх порушення третіми особами.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав власності, інших речових прав на земельні ділянки (їх обтяження) здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, яка проводиться територіальни територіальними органами Державного агентства земельних ресурсів України.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

Відповідно до статі 20 вказаного Закону Відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

У пунктах 1, 2 частини 1 статті 2 Закону України N 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Окрім того, з 1 січня 2013 року Держземагентство України на виконання ст. 36 Закону України «Про державний земельний кадастр» відкрило вільний доступ до публічної кадастрової карти, яка містить інформацію про кадастровий номер земельної ділянки, її межі, площу, форму власності, цільове призначення, згідно із класифікатором.

Як було зазначено вище, із публічної кадастрової карти України (офіційний сайт http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 містить аналогічну інформацію про правовий режим та цільове призначення.

Отже, враховуючи вищенаведене та застосувавши правила статі 86 КАС України суд відхиляє вищенаведені доводи апелянта.

Наявність рішення Одеської міської ради № 6489-VІ від 25.03.2015 року, з огляду на приписи статті 24 Закону № 3038-VI та пункту 1.4 «Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07.07.2011 року № 109 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 року за № 912/19650 та часу вчинення спірних дій (14.02.2014 року) не впливають правильність виданих містобудівних умов та обмежень.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора міста ОСОБА_13 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моряк-1» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у справі № 815/7125/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення рішення суду у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 29 липня 2016 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин