Ухвала

від 25.10.2016 по справі 815/7125/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року м. Київ К/800/22797/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Горбатюка С.А., Кравцова О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МОРЯК-1" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року у справі за позовом заступника прокурора міста Одеси до Управління архітектури і містобудування Одеської міської ради, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МОРЯК-1", про визнання дій протиправними та скасування містобудівних умов та їх обмежень, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року заступник прокурора міста Одеси (далі - позивач) звернувся до одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі - відповідач), треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МОРЯК-1", по наданню ОСОБА_4 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 14 лютого 2014 року №32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1; визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 14 лютого 2014 року №32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1, надані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради ОСОБА_4

В обґрунтування позову зазначав, що прокуратурою міста Одеси в ході розгляду звернення ОСОБА_5 та інших щодо законності забудови парку «ІНФОРМАЦІЯ_1» встановлено, що 14 лютого 2014 року відповідачем за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 надано містобудівні умови та обмеження №32 на будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруди, за адресою: АДРЕСА_1.

На думку позивача, дії відповідача по наданню містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки вчинені в порушення вимог статті 19 Конституції України, статей 8, 25, 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», а отже є незаконними, а містобудівні умови та обмеження є протиправними та належать до скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 5 березня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моряк-1" залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 5 березня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2016 року касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моряк-1" та ОСОБА_5 задоволено частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 5 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, третя особа - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моряк-1" оскаржувані рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 21 травня 2013 року та зареєстрованого у реєстрі за №3522, придбав у ОСОБА_8 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, що має кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 та реєстраційний номер земельної ділянки 631801151101.

Цільове призначення даної земельної ділянки відповідно до умов зазначеного договору - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Право власності на дану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 21 травня 2013 року за №998128,

Вказана земельна ділянка на момент укладання договору купівлі-продажу із ОСОБА_4 належала ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 11 червня 2005 року та зареєстрованого у реєстрі за №7885.

ОСОБА_4 10 лютого 2014 року звернувся до відповідача із заявою №01-07/47 про надання містобудівних умов та обмежень забудови вищевказаної земельної ділянки.

Відповідач 14 лютого 2014 року видав ОСОБА_4 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки НОМЕР_2.

Прокуратура міста Одеси в ході розгляду звернення ОСОБА_10 та інших щодо законності забудови парку "ІНФОРМАЦІЯ_1" встановила, що 14 лютого 2014 року відповідачем за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 надано містобудівні умови та обмеження №32 на будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруди, за адресою: АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дії Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради по наданню ОСОБА_4 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 14 лютого 2014 року №32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1, є правомірними, а містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 14 лютого 2014 року №32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1, надані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради ОСОБА_4, є обґрунтованими та законними.

Вищий адміністративний суд України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 1 Закону №3038-VI, містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією (пункт 8 частини першої статті 1 Закону №3038-VI).

Згідно із частиною першою статті 16 Закону №3038-VI, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (частина перша статті 17 Закону № 3038-VI).

Відповідно до частини другої статті 17 Закону №3038-VI, генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно Генерального плану міста, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №37 від 27 грудня1989 року, зазначена ділянка розміщена в зоні існуючої малоповерхової забудови.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону №3038-VI, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території визначає: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території) ( частина четверта статті 19 Закону №3038-VI).

Оскільки генеральний план є основним видом містобудівної документації, детальний план території не може суперечити генеральному плану населеного пункту,

Згідно із частиною другою статті 26 Закону №3038-VI, суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону №3038-VI, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства (стаття 20 Закону України «Про основи містобудування»).

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 90 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно із частиною третьою статті 375 Цивільного кодексу України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до частини другої статі 8 Закону №3038-VI, планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Забудова земельної ділянки здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил та допускається лише у випадках, коли вона узгоджується із цільовим призначенням земельної ділянки та містобудівною документацією, з урахуванням містобудівних умов та обмежень, за умови отримання в необхідних випадках містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки.

Судом встановлено, що 27 лютого 1997 року Одеська міська рада прийняла рішення №122-ХХІІ, яким був затверджений проект схеми функціонально-планувальної організації приморських територій.

Одеська міська рада 17 квітня 2001 року прийняла рішення «Про затвердження містобудівного обґрунтування розробки правил користування та забудови території другого рекреаційного комплексу» №2152-ХХІІІ, яким вирішено, що «Містобудівне обґрунтування розробки правил користування та забудови території другого рекреаційного комплексу» є змінами генерального плану м. Одеси, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №37 від 31 січня 1989 року "Про генеральний план м. Одеси" та "Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій", затвердженої рішенням Одеської міської ради від 27 лютого 1997 року №122-ХХІІ.

Одеська міська рада 4 липня 2001 року прийняла рішення №2483-ХХІІІ, яким затверджено проект відведення земельних ділянок, визначених в додатку 1, та надано житлово-будівельному товариству "Аркадієвське" земельну ділянку площею 1,4396 га по ІНФОРМАЦІЯ_1, у постійне користування для житлового будівництва.

Згідно цього рішення, вказана земельна ділянка площею 1,4369 га має код 1.9 за Українським класифікатором цільового використання землі - землі житлових, житлово-будівельних, гаражно і дачно-будівельних кооперативів.

Рішенням Одеської міської ради від 15 жовтня 2001 року №2792-ХХІІІ вилучено з користування ЖБТ "Аркадієвське" земельні ділянки загальною площею 1,3436 га за адресою: АДРЕСА_1, та безкоштовно надано у приватну власність громадянам України для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель, у тому числі ділянку АДРЕСА_1 площею 0,0729 га передано громадянці ОСОБА_11, та зобов'язано Управління земельних ресурсів видати державні акти на право приватної власності на землю.

Одеська міська рада 25 грудня 2008 року прийняла рішення №3819-V «Про розгляд протесту прокурора м. Одеси на рішення Одеської міської ради від 17 квітня 2001 року №2152-ІІІ "Про затвердження "Містобудівного обґрунтування розробки правил використання та забудови території другого рекреаційного комплексу", відповідно до якого за результатами поданого протесту прокурора міста Одеси вирішено скасувати рішення Одеської міської ради від 17 квітня 2001 року №2152-ІІІ, яке за результатами судового оскарження (постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року у справі №2-а-1818/10/1522 та ухвала Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2012 року, справа К/9991/34973/11) залишається чинним.

Отже, як встановлено судом, в період з 17 квітня 2001 року по 25 грудня 2008 року правила користування та забудови території, на якій розміщена належна ОСОБА_4 земельна ділянка, визначені з урахуванням рішення Одеської міської ради від 17 квітня 2001 року №2152-ХХІІІ "Про затвердження "Містобудівного обґрунтування розробки правил користування та забудови території другого рекреаційного комплексу".

Земельна ділянка, яка на даний час належить ОСОБА_4, у липні 2001 року Одеською міськрадою була передана у постійне користування ЖБТ "Аркадієвське" у складі земельної ділянки площею 1,4396 га для житлового будівництва, а у жовтні 2001 року ця ділянка була надана безкоштовно у приватну власність громадянці ОСОБА_11 для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель.

Рішення Одеської міської ради від 4 липня 2001 року №2483-ХХІІІ та від 15 жовтня 2001 року №2792-ХХІІІ є чинними.

Судами попередніх інстанцій не встановлено факту скасування чи визнання неправомірними рішень Одеської міськради від 4 липня 2001 року №2483-ХХІІІ та від 15 жовтня 2001 року №2792-ХХІІІ про виділення вищевказаної земельної ділянки у приватну власність.

Як встановлено судом та вбачається з листа Управляння архітектури та містобудування Одеської міської ради від 11 грудня 2014 року №01-15/922п, на момент затвердження рішенням Одеської міської ради від 27 лютого1997 року №122-ХХІІ "Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій" чинним законодавчим актом в галузі планування територій була поточна редакції Закону України «Про основи містобудування», яка не визначала поняття та характеристик окремих видів містобудівної документації, а тому зазначена схема є містобудівною документацією, яка деталізує та уточнює окремі положення генерального плану міста та не є його зміною; дана «Схема функціонально-планувальної організації приморських територій» використовується при погодженні проектів землеустрою та видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок; відповідно до "Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій" земельна ділянка АДРЕСА_1 знаходиться на землях загального користування; видача містобудівних умов та обмежень від 14 лютого 2014 року №32 на ділянку АДРЕСА_1, обумовлено тим, що ця ділянка згідно державного акту на право власності на землю надана для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №3038-VI, зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій; забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно із частиною шостою статті 19 Закону України "Про планування і забудову територій", встановлення режиму забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до часу вилучення (викупу), надання цих ділянок для здійснення запланованої містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій правильно вважають, що рішення Одеської міської ради від 27 лютого 1997 року №122-ХХІІ Про затвердження проекту "Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій", яке відновило свою дію внаслідок прийняття Одеською міською радою рішення від 25 грудня 2008 року №3819-V, не могло бути законною підставою для відмови ОСОБА_4 у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки АДРЕСА_1, оскільки право приватної власності на вказану земельну ділянку із її цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель виникло ще у 2001 році, коли рішення Одеської міської ради від 27 лютого 1997 року №122-ХХІІ діяло з урахуванням змін, внесених рішенням від 17 квітня 2001 року №2152-ХХІІІ.

Власник земельної ділянки, який набув на неї право власності у встановленому законодавством порядку, не позбавляється права забудовувати цю земельну ділянку відповідно до її цільового призначення внаслідок подальшої зміни органом місцевого самоврядування функціонального призначення територій, на яких ця ділянка знаходиться.

Судом встановлено, що право власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку АДРЕСА_1 у встановленому законодавством порядку не припинено.

Відсутні відомості щодо зміні функціонального призначення зазначеної земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 уклав із сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_12 (кваліфікаційний сертифікат НОМЕР_3 від 3 січня 2013 року) договір на проведення топографо-геодезичних робіт від 02.10.2014 року для визначення на місцевості точок згідно каталогу координат у системі координат CK 63 за адресою: АДРЕСА_1, та виготовлення геодезичного звіту з виконання робіт.

ОСОБА_4 замовив у сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_12 виготовлення звіту з кадастрової зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1, та уклав договір №ФОП - 38/1 на топографо-геодезичні роботи від 17 жовтня 2014 року.

Як встановлено судом, за наслідками проведеної роботи інженер-землевпорядник дійшов наступних висновків: земельна ділянка знаходиться у власності громадянина ОСОБА_4 та надана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0729 га; перед початком робіт інженером-землевпорядником було проведено збір, аналіз і систематизація картографічних та геодезичних матеріалів, що зберігаються в архіві Управління архітектури м. Одеси; також отриманий планшет зйомки минулих років; фактична зйомка проводилась в межах земельної ділянки 0,0729 га, кадастровий номер: НОМЕР_1; інший планово-картографічний матеріал отримано з планшету 52-Б-16; у процесі встановлення фактичних кордонів земельної ділянки, власником якої є гр. ОСОБА_4 у системі координат CK 63 з кордонами, які визначені Державним актом на право власності на земельну ділянку та даних публічної кадастрової карти, інженером-землевпорядником нанесені кордони земельної ділянки гр. ОСОБА_4 на план та визначені зворотні точки земельної ділянки в натурі; в результаті проведеного обстеження і камеральної обробки даних, отриманих в результаті польових вимірів, встановлено, що частина земельної ділянки гр. ОСОБА_4 зайнята частиною споруди КН (капітальна нежитлова) і огорожею суміжних землекористувачів; площа земельної ділянки гр. ОСОБА_4, яка зайнята забудовою суміжних землекористувачів складає 99 кв. м.

Згідно викопіювання з Публічної кадастрової карти України вбачається, що сусідні земельні ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_4 внесені до публічної кадастрової карти України та віднесені до категорії земель житлової та громадської забудови. Оточення земельної ділянки ОСОБА_4 представлено землями "для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".

Земельна ділянка ОСОБА_4 віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови на якій планується будівництво, не є землею загального користування територіальної громади в особі Одеської міської ради, оскільки не розташована безпосередньо на АДРЕСА_2.

Для отримання містобудівних умов та обмежень замовник звертається до відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури із заявою установленої форми, до якої додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою (документом, на підставі якого використовується земельна ділянка для будівництва, може бути державний акт, свідоцтво про право власності на землю, договір оренди/суперфіцію; ситуаційний план-схема щодо місцезнаходження земельної ділянки (виконується у довільній графічній формі на викопіюванні із матеріалів містобудівної або картографічної документації); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - у разі відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва (містобудівний розрахунок - розрахунок щодо граничнодопустимих параметрів забудови, умови ув'язки архітектурно-планувального та об'ємно - просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою із дотриманням чинних нормативних документів. Містобудівний розрахунок не є стадією проектування і розробляється та надається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкту будівництва та його техніко-економічні показники (назва об'єкту, поверховість, площа забудови, загальна площа об'єкту, відповідність щільності забудови (при житловому будівництві) та інша інформація, яка на думку інвестора дає повне уявлення про його наміри).

Відповідно до пункту 2.4 "Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст", затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 7 липня 2011 року №109 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за №912/19650, підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до частини другої статті 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Оскільки цільове призначення земельної ділянки було визначено безпосередньо Одеською міською радою в рішенні від 15 жовтня 2001 року №2792-ХХІІІ, то суди попередніх інстанцій обгрунтовано вважають, що дана земельна ділянка не може вважатись землею загального користування, а тому містобудівні умови та обмеження забудови цієї земельної ділянки від 14 липня 2014 року №32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1, надані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради ОСОБА_4 є обґрунтованими та законними.

Затвердження нового генерального плану м. Одеси, за яким територія, на якій розміщена належна ОСОБА_4 земельна ділянка, віднесена до озелененої території загального користування, не є підставою для скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 14 лютого 2014 року №32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1, оскільки відповідно до п.1.4 "Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст", затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 7 липня 2011 року №109 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за № 912/19650, чинність наданих містобудівних умов та обмежень не може бути зупинена у зв'язку з початком розроблення, внесення змін або оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.

Як встановлено судом, згідно ситуаційного плану території, на якій знаходиться земельна ділянка АДРЕСА_1 ОСОБА_4, у масштабі 1:2000 не вбачається факту розміщення вказаної земельної ділянки в межах парку "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Розпорядженням Одеського міського голови від 26 вересня 2002 року №1631-01р "Про проведення інвентаризації територій та меж міських парків і скверів" вирішено провести інвентаризацію територій та меж міських парків і скверів.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 21 жовтня 2002 року №345 "Про відновлення парку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в районі 8-ої станції Великого Фонтану» було вирішено, крім іншого, КП "Міськзелентрест замовити в ліцензованій проектній установі проектно-кошторисну документацію на відновлення парку"ІНФОРМАЦІЯ_1", Управлінню архітектури та містобудування видати паспорт на проектування об'єкта.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 18 червня 2003 року №348 «Про встановлення меж міського парку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований у АДРЕСА_1» було вирішено запропонувати Одеській міській раді затвердити технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки міського парку «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 4,0430 га, в АДРЕСА_1, та Управлінню земельних ресурсів внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації.

Одеська міська рада 11 липня 2003 року прийняла рішення №1506-XXIV "Про встановлення меж міського парку "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого в АДРЕСА_1", яким затвердила технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки міського парку "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 4,0430 га, в АДРЕСА_1.

Суд встановив, що належна ОСОБА_4 земельна ділянка АДРЕСА_1, яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1, враховуючи технічний звіт топографо-геодезичних робіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки парку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до схеми розміщення земельної ділянки парка "ІНФОРМАЦІЯ_1", відповідно до схеми економіко-планувальної зони, відповідно до викопіювання із чергового кадастрового плану не знаходиться на території парку "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Рішення Одеської міської ради від 11 липня 2003 року №1506-XXIV «Про встановлення меж міського парку "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого в АДРЕСА_1», яким затверджено технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки міського парку "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 4,0430 га, в АДРЕСА_1, є чинним, що підтверджується листом Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 18 квітня 2016 року №895-11.1-31.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі №815/5954/14 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, треті особи: ОСОБА_4, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моряк-1", про визнання протиправною та скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт за №ОД 082142440266 про надання ОСОБА_4 дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі №815/5954/14 апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 - без змін.

Вказані вище судові рішення у справі №815/5954/14 набрали законної сили.

Одеський апеляційний адміністративний суд у справі № 815/5954/14 в своєму рішенні від 21 травня 2015 року встановив, що будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, здійснюється ОСОБА_4 не на території парку "ІНФОРМАЦІЯ_1" та без порушень прав територіальної громади міста Одеси.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами попередніх інстанцій не встановлено розміщення земельна ділянка АДРЕСА_1 ОСОБА_4, у масштабі 1:2000 в межах парку "ІНФОРМАЦІЯ_1".

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при видачі ОСОБА_4 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 14 липня 2014 року №32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1, відповідач отримав всі документи, які дозволяють зробити висновок щодо відповідності намірів забудовника функціональному призначенню земельної ділянки, а відтак оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, надані відповідачем є обґрунтованими та законними.

Правові, організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру і проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень регулюються Законами України "Про Державний земельний кадастр" та "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно із статтею 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З проведенням державної реєстрації законодавець пов'язує можливість реалізації повноважень власника землі, тобто: володіння, користування та розпорядження нею, а також можливість захисту цих прав у разі їх порушення третіми особами.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав власності, інших речових прав на земельні ділянки (їх обтяження) здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, яка проводиться територіальними органами Державного агентства земельних ресурсів України.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

Відповідно до статі 20 вказаного Закону, Відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункти 1, 2 частини першої статті 2 Закону України №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

З 1 січня 2013 року Держземагентство України на виконання статті 36 Закону України "Про державний земельний кадастр" відкрило вільний доступ до публічної кадастрової карти, яка містить інформацію про кадастровий номер земельної ділянки, її межі, площу, форму власності, цільове призначення, згідно із класифікатором.

Як вставноелно судом та вбачається із публічної кадастрової карти України (офіційний сайт http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta ), земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 містить аналогічну інформацію про правовий режим та цільове призначення.

Суди попередніх інстанцій правильно вважають, що наявність рішення Одеської міської ради від 25 березня 2015 року №6489-VІ, з огляду на приписи статті 24 Закону №3038-VI та пункту 1.4 "Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 7 липня 2011 року №109 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за №912/19650 та часу вчинення спірних дій (14 лютого 2014 року) не впливають на правильність виданих містобудівних умов та обмежень.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МОРЯК-1" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :