Ухвала

від 30.06.2016 по справі 821/678/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року м. Київ К/800/3803/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Бухтіярової І.О.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екомаркет ЛТД»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014

у справі № 821/678/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екомаркет ЛТД»

до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екомаркет ЛТД» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Екомаркет ЛТД») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Нова Каховка Херсонської області ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішеньвід від 19.02.2013 №0000032200, № 0000031500, №0000052200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 адміністративний позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем в період з 06.02.2013 по 08.02.2013 проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Екомаркет ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства та підтвердження господарських відносин з платником податків постачальником ТОВ «Леда-Ком» за період з 01.01.2012 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 08.02.2013 №128/220-34675525.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 385971,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на 343524,00 грн.; п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2012 року, на загальну суму 71942,00 грн.

Під час перевірки відповідачем використано акт ДПІ у Солом'янському районі м.Києва від 06.09.2012 №800/22-317/37740565 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Леда-Ком» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 10.06.2011 по 31.07.2012».

За даними контролюючого органу в ході проведення перевірок встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Леда-Ком» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Також відповідач посилається на наявність кримінальної справи, порушеної за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3 за фактом створення та придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ «Леда-Ком», з метою прикриття незаконної діяльності.

На думку податкового органу, визнання договорів недійсними зумовлює виникнення відповідних податкових наслідків в частині обліку операцій з придбання товару. За правилами ведення податкового обліку не підлягають врахуванню у складі податкового кредиту з ПДВ та не можуть приймати участь у формуванні валових витрат так звані безтоварні операції. Відтак, податковий кредит та валові витрати ТОВ «Екомаркет ЛТД» за операціями з придбання товарів від ТОВ «Леда-Ком» сформовано неправомірно.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.02.2013: №0000032200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 482464,00 грн., з яких за основним платежем на 385971,00 грн., за штрафними санкціями на 96493,00 грн.; №0000031500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за 5 місяців 2012 року на 71942,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 17985,50 грн.; №0000052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 429405,00 грн., з яких за основним платежем на 343524,00 грн., за штрафними санкціями на 85881,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ «Екомаркет ЛТД» було доведено реальності вчинення господарських операцій з ТОВ «Леда-Ком», що підтверджується відповідними первинними документами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено поняття витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім зміни капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У п. 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою для врахування витрат для визначення об'єкта оподаткування є наявність первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків цих витрат.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, згідно з принципом змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

У спірному випадку контролюючий орган послався на фіктивність контрагента позивача як суб'єкта господарювання та свої доводи підтверджував вироком Київського районного суду м. Полтави від 27.11.2013 у справі № 552/1498/2013-к (1-кп/552/88/2013) у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212, ч. 3, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Втім, скасовуючи оспорюваний акт індивідуальної дії, суд першої інстанції виходив з того, що за формально правильного оформлення господарських операцій, в тому числі первинними документами бухгалтерського обліку, сам факт фіктивності постачальника може бути ігнорований.

Проте, відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема, в постанові від 01.12.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеппермінт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене та враховуючи, що фіктивність ТОВ «Леда-Ком» встановлена вироком Київського районного суду м. Полтави від 27.11.2013 у справі № 552/1498/2013-к (1-кп/552/88/2013), який набрав законної сили та який відповідно до вимог частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України має преюдиційне значення для вирішення цієї адміністративної справи, відображення позивачем в податковому обліку розглядуваних операцій є безпідставним.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екомаркет ЛТД» відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)І.О. Бухтіярова (підпис)С.Е.Острович