Рішення

від 27.07.2016 по справі 910/10063/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2016Справа №910/10063/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Столичний» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс» стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 79 316 322 грн. 54 коп. Представники:

від Позивача: Коротюк М.Г. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Столичний» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 79 316 322 грн. 54 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.03.2013 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Столичний» (Банк) та Приватною виробничо - комерційною фірмою «ЛАНКОРД» (Позичальник) було укладено Кредитний договір №1493-КЮ-13, відповідно до умов якого Банк відриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 3 000 000 доларів США зі сплатою 18% річних строком до 01.03.2014 року. 21.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Столичний» (Кредитор), Приватною виробничо - комерційною фірмою «ЛАНКОРД» (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс» (Новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу, за умовами якого Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 2 641 845,80 доларів США, що виник на підставі п.1.1 Основного договору, а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання. Як зазначає Позивач, Відповідач всупереч умовам Кредитного договору неналежним чином виконав свої зобов'язання внаслідок чого станом на 18.05.2016 року утворилась заборгованість у розмірі 79 316 322 грн. 54 коп., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 2 570 000 доларів США, сума прострочених відсотків - 489 552 доларів США 31 цент, пеня за простроченою заборгованістю за кредитом - 11 814 292 грн. 61 коп., пеня за простроченими нарахованими процентами - 1 257 472 грн. 36 коп., штраф - 37 708 грн. 84 коп. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Столичний» становить 79 316 322 грн. 54 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/10063/16, судове засідання призначено на 15.06.2016 року.

15.06.2016 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.06.2016 року не виконали.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати письмові пояснення з посиланням на належні докази та норми чинного законодавства України щодо можливості стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестсервіс" пені та штрафу на підставі Договору про переведення боргу від 21.11.2014 року, за яким до Товариства перейшли зобов'язання лише за п. 1.1. Кредитного договору №1493-КЮ-13 від 01.03.2013 року;

2) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості за Кредитним договором №1493-КЮ-13 від 01.03.2013 року та заборгованості по нарахованим процентам за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2016 року відкладено розгляд справи на 30.06.2016 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

30.06.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

30.06.2016 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду не виконали. Представник відповідача про поважні причини неявки Суд не повідомив.

Суд на місці ухвалив - відмовити в задоволенні клопотання Позивача про розгляд справи без участі представника, оскільки останній не виконав вимоги ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року відкладено розгляд справи на 13.07.2016 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

13.07.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав письмові пояснення, однак вимоги ухвали суду виконав не в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року стягнуто з Позивача штраф в дохід державного бюджету України в розмірі 1 700,00 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року відкладено розгляд справи на 27.07.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

21.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

21.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 27 липня 2016 року Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Позивача про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 27 липня 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 21.07.2016 року уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 13.07.2016 року, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 27 липня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.03.2013 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Столичний» (Банк) та Приватною виробничо - комерційною фірмою «ЛАНКОРД» (Позичальник) було укладено Кредитний договір №1493-КЮ-13, відповідно до умов якого Банк відриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 3 000 000 доларів США зі сплатою 18% річних строком до 01.03.2014 року.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків сплати процентів за кредитом, позичальник сплачує банку пеню, яка нараховується на суму несплачених процентів за користування кредитом, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов'язання (за кожне порушення строку сплати процентів). (п.6.3 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору №1493-КЮ-13 від 01.03.2013 року Позивачем видано Приватній виробничо - комерційній фірмі «ЛАНКОРД» кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 01.03.2013 року по 17.05.2016 року.

Додатковими угодами до Кредитного договору №1493-КЮ-13 від 01.03.2013 року Сторони вносили зміни до умов кредитного договору, зокрема, Додатковою угодою №11 від 20.10.2014 року пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: «Банк відриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 2 952 234,13 доларів США зі сплатою 18% річних з кінцевим терміном повернення 20.11.2014 року»; пункт 5.2 договору викладено в наступній редакції: «повернення кредиту відбувається 20.11.2014 року (включно)».

21.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Столичний» (Кредитор), Приватною виробничо - комерційною фірмою «ЛАНКОРД» (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс» (Новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу, за умовами п.1 якого цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного кредитора) у зобов'язанні, що виникає із Кредитного договору №1493-КЮ-13 від 01.03.2013 року, укладеного між Первісним боржником та Кредитором (основний договір).

Відповідно до п.2 Договору про переведення боргу Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 2 641 845,80 доларів США, що виник на підставі п.1.1 Основного договору, а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Згідно з п.3 Договору про переведення боргу Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. (п.7 Договору про переведення боргу)

Додатковою угодою №12 від 21.11.2014 року до Кредитного договору №1493-КЮ-13 від 01.03.2013 року абзац перший преамбули Кредитного договору №1493-КЮ-13 від 01.03.2013 року викладено в наступній редакції: «та Товариство з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс» (Новий позичальник), далі разом - Сторони, уклали цей Кредитний договір про наступне»; пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: «Банк відриває Новому Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 2 641 845,80 доларів США зі сплатою 18% річних, строком до 18.11.2015 року, з кінцевим терміном повернення 18.11.2015 року»; пункт 5.2 договору викладено в наступній редакції: «повернення кредиту відбувається 18.11.2015 року (включно)», п.8.1.1 договору викладено в наступній редакції: «відкрити Новому позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 2 641 845,80 доларів США на термін з 01.03.2013 року до 18.11.2015 року включно з поверненням кредиту 18.11.2015 року та щомісячною сплатою процентів в розмірі 18% річних».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Кредитного договору неналежним чином виконав свої зобов'язання внаслідок чого станом на 18.05.2016 року утворилась заборгованість у розмірі 79 316 322 грн. 54 коп., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 2 570 000 доларів США, сума прострочених відсотків - 489 552 доларів США 31 цент, пеня за простроченою заборгованістю за кредитом - 11 814 292 грн. 61 коп., пеня за простроченими нарахованими процентами - 1 257 472 грн. 36 коп., штраф - 37 708 грн. 84 коп. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Столичний» становить 79 316 322 грн. 54 коп.

03.02.2016 року Позивачем була направлена на адресу Відповідача вимога №07-26/139 про сплату заборгованості за Договором у розмірі 71 241 586 грн. 93 коп. протягом 10 робочих днів, яка була отримана останнім 12.02.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення уповноваженій особі підприємства Відповідача, проте залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Столичний» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про переведення боргу від 21.11.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Столичний» (Кредитор), Приватною виробничо - комерційною фірмою «ЛАНКОРД» (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс» (Новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу, за умовами п.1 якого цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного кредитора) у зобов'язанні, що виникає із Кредитного договору №1493-КЮ-13 від 01.03.2013 року, укладеного між Первісним боржником та Кредитором (основний договір).

Відповідно до п.2 Договору про переведення боргу Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 2 641 845,80 доларів США, що виник на підставі п.1.1 Основного договору, а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Судом встановлено, що за Кредитним договором №1493-КЮ-13 від 01.03.2013 року перед Позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс» на підставі Договору про переведення боргу від 21.11.2014 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 2 570 000 доларів США, що еквівалентно 55 613 234 грн. 87 коп., та заборгованість за відсотками у розмірі 489 552 доларів США 31 центів, що еквівалентно 10 593 613 грн. 86 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості станом на 18.05.2016 р., наданим Позивачем.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. (п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

03.02.2016 року Позивачем була направлена на адресу Відповідача вимога №07-26/139 про сплату заборгованості за Договором у розмірі 71 241 586 грн. 93 коп. протягом 10 робочих днів, яка була отримана останнім 12.02.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення уповноваженій особі підприємства Відповідача, проте залишена без відповіді і виконання

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс» перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Столичний» за Договором про переведення боргу від 21.11.2014 року становить 3 059 552 доларів США 31 центів, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 2 570 000 доларів США, що еквівалентно 55 613 234 грн. 87 коп., та заборгованість за відсотками у розмірі 489 552 доларів США 31 центів, що еквівалентно 10 593 613 грн. 86 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Столичний» заборгованості за Договором про переведення боргу від 21.11.2014 року у розмірі 3 059 552 доларів США 31 центів, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 2 570 000 доларів США, що еквівалентно 55 613 234 грн. 87 коп., та заборгованість за відсотками у розмірі 489 552 доларів США 31 центів, що еквівалентно 10 593 613 грн. 86 коп.

Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату заборгованості в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 2 570 000 доларів США, що еквівалентно 55 613 234 грн. 87 коп., та заборгованості за відсотками у розмірі 489 552 доларів США 31 центів, що еквівалентно 10 593 613 грн. 86 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за несвоєчасну сплату кредиту за загальний період прострочення з 19.11.2015 р. по 16.05.2016 р. у розмірі 11 814 292 грн. 61 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за загальний період прострочення з 20.08.2015 р. по 15.02.2016 р. у розмірі 1 257 472 грн. 36 коп. та штраф у розмірі 37 708 грн. 84 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Як встановлено Судом, 21.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Столичний» (Кредитор), Приватною виробничо - комерційною фірмою «ЛАНКОРД» (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс» (Новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу, за умовами п.1 якого цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного кредитора) у зобов'язанні, що виникає із Кредитного договору №1493-КЮ-13 від 01.03.2013 року, укладеного між Первісним боржником та Кредитором (основний договір).

Відповідно до п.2 Договору про переведення боргу Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 2 641 845,80 доларів США, що виник на підставі п.1.1 Основного договору , а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

За умовами п.1.1 Кредитного договору №1493-КЮ-13 від 01.03.2013 року з урахуванням додаткових угод до нього за цим Договором Банк відриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 2 952 234,13 доларів США зі сплатою 18% річних з кінцевим терміном повернення 20.11.2014 року.

Додатковою угодою №12 від 21.11.2014 року до Кредитного договору №1493-КЮ-13 від 01.03.2013 року абзац перший преамбули Кредитного договору №1493-КЮ-13 від 01.03.2013 року викладено в наступній редакції: «та Товариство з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс» (Новий позичальник), далі разом - Сторони, уклали цей Кредитний договір про наступне»; пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: «Банк відриває Новому Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 2 641 845,80 доларів США зі сплатою 18% річних, строком до 18.11.2015 року, з кінцевим терміном повернення 18.11.2015 року»; пункт 5.2 договору викладено в наступній редакції: «повернення кредиту відбувається 18.11.2015 року (включно)», п.8.1.1 договору викладено в наступній редакції: «відкрити Новому позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 2 641 845,80 доларів США на термін з 01.03.2013 року до 18.11.2015 року включно з поверненням кредиту 18.11.2015 року та щомісячною сплатою процентів в розмірі 18% річних».

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено принцип свободи договору, згідно з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (які згідно з статті 4 цього Кодексу повинні відповідати закону), звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Виходячи з вказаних норм законодавства, виконання договірних зобов'язань повинно здійснюватися сторонами відповідно до умов договору, загальних положень щодо виконання зобов'язань, визначених у главі 48 Цивільного кодексу України, та спеціальних правил стосовно виконання окремих видів договірних зобов'язань. Визначення строку та порядку розрахунків, відповідальності сторони, яка прострочила виконання зобов'язання, підстави припинення зобов'язання визначаються в договорі його сторонами, виходячи з положень закону.

Відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України тлумачення змісту правочину здійснюється виключно його сторонами або судом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтями 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що умовами Договору про переведення боргу від 21.11.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Столичний», Приватною виробничо - комерційною фірмою «ЛАНКОРД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс», не передбачено випадки застосування пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання, а також розмір та порядок їх застосування.

Судом розглянуті та відхилені доводи Позивача стосовно того, що переведення боргу та факт видачі кредитних коштів новому позичальнику є підтвердженням того, що на останнього покладено всі обов'язки Позичальника за Кредитним договором №1493-КЮ-13 від 01.03.2013 року, в тому числі п.п.7, 8.3 кредитного договору, оскільки Договір про переведення боргу від 21.11.2014 року не містить жодних умов щодо переходу на Нового позичальника всіх прав та обов'язків за Кредитним договором №1493-КЮ-13 від 01.03.2013 року , в тому числі за п.п. 7, 8.3 кредитного договору, а зазначено лише про перехід зобов'язання за п.1.1 Кредитного договору, за яким Банк відриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію зі сплатою процентів річних.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що за Договором про переведення боргу від 21.11.2014 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Столичний» (Кредитор), Приватною виробничо - комерційною фірмою «ЛАНКОРД» (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс» (Новий боржник), до Нового боржника перейшло зобов'язання лише по сплаті заборгованості за кредитним договором та заборгованості за нарахованими процентами за кредитним договором, а умов про прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс» на себе зобов'язань зі сплати пені та штрафу Договір про переведення боргу від 21.11.2014 року не містить.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що за Договором про переведення боргу від 21.11.2014 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс» не перейшло зобов'язання зі сплати пені та штрафу у зв'язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору №1493-КЮ-13 від 01.03.2013 року, а також те, що між сторонами угода щодо стягнення пені та штрафу не укладена, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 11 814 292 грн. 61 коп., пені за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 1 257 472 грн. 36 коп. та штраф у розмірі 37 708 грн. 84 коп. задоволенню не підлягають.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс» на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Столичний» підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 2 570 000 доларів США, що еквівалентно 55 613 234 грн. 87 коп., та заборгованість за відсотками у розмірі 489 552 доларів США 31 центів, що еквівалентно 10 593 613 грн. 86 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Столичний» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс» (03127, м.Київ, ПРОСПЕКТ 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ, будинок 120, корпус 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 31627070) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Столичний» (40035, Сумська обл., місто Суми, ВУЛИЦЯ ХАРКІВСЬКА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 20028816) заборгованість у розмірі 2 570 000 (два мільйони п'ятсот сімдесят тисяч) доларів США, що еквівалентно 55 613 234 грн. 87 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 489 552 (чотириста вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят два) долари США 31 (тридцять один) цент, що еквівалентно 10 593 613 грн. 86 коп., та судовий збір у розмірі 172 536 (сто сімдесят дві тисячі п'ятсот тридцять шість) грн. 44 (сорок чотири) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28 липня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин