Ухвала

від 26.07.2016 по справі 461/4394/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 461/4394/16-к Головуючий у 1 інстанції:

Провадження № 11-сс/783/436/16 Доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддів апеляційного судуОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,при секретаріОСОБА_4

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140000000691 від 05 липня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 190 КК України, за участі

прокурораОСОБА_5 ,слідчого ОСОБА_6 ,представника скаржникаОСОБА_7 представника СП ТзОВ «Гермес Україна»ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу представника скаржника ТзОВ «Теллус Капітал» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2016 року про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, власником якого є ТзОВ «Теллус Капітал»

встановила:

ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2016 року клопотання старшого СУ ГУ НП у Львівській областіОСОБА_6 задоволено та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна приміщення промислового корпусу № 2 за адресою: м. Львів, вул. Патона, 1, загальною площею 2728,5 м2, власником якого є спільне українсько-польське підприємство у формі ТзОВ «Гермес - Україна» (код ЄДРПОУ 25545350).

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2016 року, представник скаржника ТзОВ «Теллус Капітал» ОСОБА_7 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати і постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна приміщення промислового корпусу № 2 за адресою: м. Львів, вул. Патона, 1, загальною площею 2728,5 м2.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною, такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з допущеними судом першої інстанції неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що в якості правової підстави для накладення арешту, слідчий суддя покликався на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, який допускає накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Однак, приймаючи рішення про накладення арешту на майно слідчий суддя не врахував відповідно вимоги п. 2, 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, зокрема: можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином в оскаржуваній ухвалі, взагалі відсутнє викладення будь-яких обставин щодо того яким чином спірне приміщення може бути використане як доказ у кримінальному провадженні та у чому ж саме полягає шахрайство, коли, де та ким було вчиненене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України, а клопотання слідчого та оскаржувана ухвала слідчого судді лише містять хронологію судового розгляду цивільного спору між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та СП ТзОВ «Гермес-Україна»

Зазначені обставини свідчать, що метою клопотання слідчого було не вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, а реалізація бажання ОСОБА_10 накласти арешт на належне СП ТзОВ «Гермес-Україна» нерухоме майно, з метою одержання преференцій та додаткових засобів тиску у цивільному спорі.

Заслухавши доповідача, апелянта представника ТзОВ «Теллус Капітал» ОСОБА_7 представника СП ТзОВ «Гермес Україна», які підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги, прокурора про відмову в задоволенні апеляційної скарги і залишення оскаржуваної ухвали слідчого судді без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2016 року встановлено, що 05.07.2016 року до Галицького районного суду м. Львова надійшло погоджене з прокурором прокуратури Львівської області ОСОБА_5 клопотання старшого слідчого Галицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12016140000000691 від 05 липня 2016 року за ч. 3 ст. 190 КК України, відкритого за фактом заволодіння приміщенням шахрайським шляхом. Свої вимоги слідчий мотивував тим, що приміщення промислового комплексу № 2 за адресою: м. Львів, вул. Патона, 1, визнано речовим доказом, оскільки воно об`єктом, на який спрямована протиправна діяльність. З метою збереження даного речового доказу, забезпечення можливості відшкодування майнової шкоди та з метою недопущення знищення майна, зміни його якісних характеристик просив суд накласти арешт на об`єкт нерухомого майна.

Як убачається з досліджених колегією суддів доданих до апеляційної скарги матеріалів постановою слідчого СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області н Дейнекою від 31 грудня 2009 року порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 190 КК України за фактом заволодіння приміщенням промислового корпусу № 2 по вул. Патона, 1, у м. Львові належного ТзОВ «Гермес Україна».

24 листопада 2014 року відомості за фактом заволодіння приміщенням промислового корпусу № 2 по вул. Патона, 1, у м. Львові належного ТзОВ «Гермес Україна» внесено в ЄРДР за № 12014140060003907. Рішення у даному кримінальному провадженні не прийнято.

Слідчий суддя, на думку колегії суддів, враховуючи доводи, викладені слідчим у клопотанні та в судовому засіданні, а також матеріали кримінального провадження, правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, з метою забезпечення збереження речових доказів,дійшов обґрунтованого висновку, що дане клопотання слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, необхідно задовольнити, оскільки це майно відповідає вимогам ст. 98 КПК України.

У відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, якими згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Як убачається і зареєстрованих кримінальних проваджень майно - приміщення промислового корпусу № 2 по вул. Патона, 1, у м. Львові належне ТзОВ «Гермес Україна», на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт є об`єктом кримінально протиправних дій.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги і залишення оскаржуваного рішення без змін.

Керуючись ст. 376, 98, 170, 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

відмовити в задоволенні апеляційної скарги представника ТзОВ «Теллус Капітал» ОСОБА_7 , а ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2016 року про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, приміщення промислового корпусу № 2 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2728,5кв.м., власником якого є спільне українсько-польське підприємство у формі ТзОВ «Гермес - Україна» (код ЄДРПОУ 25545350)залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу після її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

підпис підпис підпис

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Копія відповідно до оригіналу.

Суддя апеляційного суду ОСОБА_11 .

Ухвала вступила в законну силу «26» липня 2016 року.

Копію виготовлено «