Постанова

від 16.03.2016 по справі 804/14505/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2016 р. Справа № 804/14505/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріРешетник А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Сидоров Ю.В. Баранник О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2015р.: №0000682202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в частині сумі 1020,00 грн., за яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн.; №0000672202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 1 477 380,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 984920,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 492460,00 грн.;

- визнати протиправними дії щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року;

- визнати прийнятою, податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року за датою її подання.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що господарські взаємовідносини між ТОВ «УЧФ з II «РОМІЛЛЕНА ЛТД» та спірними контрагентами-покупцями ґрунтуються на укладених договорах поставки, перехід права власності на товарно-матеріальні цінності зафіксований у видаткових накладних, перевезення здійснювалось у відповідності до складених товарно-транспортних накладних, податкові зобов'язання з податку на додану вартість відображено у податкових накладних, оплата поставлених товарно-матеріальних цінностей проведено у повному обсязі, заборгованість відсутня. Також позивач зазначає про незаконність твердження відповідача про відсутність звітної податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року, по-перше, у зв'язку з відсутністю будь-яких письмових повідомлень про відмову у прийнятті податкової звітності, а по-друге, таке твердження спростовується наявністю перших та других примірників квитанцій, що свідчить про прийняття податковим органом податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року саме 20 серпня 2014 року у відповідності до пп..49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України. Щодо застосування штрафних санкцій, позивач зазначає, якщо за перше порушення зафіксоване у акті від 27.08.2014р. щодо несвоєчасного подання податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року відповідачем застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 170.00 грн. та з урахуванням вищенаведеного обґрунтування щодо відсутності підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції за нібито несвоєчасне подання податкової звітності з ПДВ за липень 2014 року, порушення позивачем термінів подання податкової звітності з ПДВ, яке може вважатись повторним, є несвоєчасне подання податкової звітності з ПДВ саме за листопад 2014 року та відповідно штрафна (фінансова) санкція має складати 1020,00 грн., з чим погоджується позивач.

Від відповідача надійшли заперечення в яких він посилається на те, що документальною перевіркою контрагентів позивача ТОВ «АЛЮРДА СТАР», ТОВ «ГРОСТОН», ТОВ «МІРАБРОН ПЛЮС», ТОВ «ТВІНІНГ ТАЙМ», ТОВ «УЦП», ТОВ «ВЕЙЛЕР» встановлено відсутність об'єктів оподаткування та здійснення діяльності спрямованої на отримання вигоди третіх осіб та враховуючи вимоги пп.14.1.56 п.14.1 ст. 14, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України», ТОВ «УЧФ з II «РОМІЛЛЕНА ЛТД» неправомірно завищено дохід в зв'язку з безпідставним включенням до доходу підприємства суми доходів отриманих у вигляді безповоротної фінансової допомоги від реалізації товарів в адресу вищевказаних контрагентів та неправомірно завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з включенням до складу податкових зобов'язань сум податку від передання товарів в адресу вказаних підприємств. Відповідач зазначає, що операції з передачі товарів в адресу вказаних контрагентів відображені у податковій звітності ТОВ «УЧФ з II «РОМІЛЛЕНА ЛТД», не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту, а грошові кошти, які було отримано на розрахунковий рахунок всього у сумі 5 471 777грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 5 471 777грн. від вказаних підприємств, у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення поставки товарів є безповоротною фінансовою допомогою.

Також, позивачем засобами електронного зв'язку в електронному вигляді 20.08.2013 року надано до ДПІ у Бабушкінському районі декларацію з податку на додану вартість за період липень 2014, яку зареєстровано в базі даних ІС «Податковий блок» за реєстраційним номером 9048599441. В порушення вимог п.. 48.3 ст. 48 ПКУ один з обов'язкових реквізитів - місцезнаходження (місце проживання) платника податків, вказано недостовірно, а саме: 49000, м. Дніпропетровськ, вул..Виконкомівська, будинок, 31, квартира 3, (не містить даних про країну, область та адміністративний район), у зв'язку з чим, вказану податкову декларацію не визнано, як податкову звітність, про що підприємство повідомлено листом №23782/10/04-62-18-03-28 від 21.08.2015р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені в запереченнях.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21070313 від 25.08.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» зареєстроване 07.12.1992р., місцезнаходження юридичної особи: 49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул.Виконкомівська, буд.31, кв.3.

Судом встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» засобами електронного зв'язку в електронному вигляді 20.08.2013 року надано до ДПІ у Бабушкінському районі декларацію з податку на додану вартість за період липень 2014, що підтверджується квитанціями №1 та №2, копії яких наявні в матеріалах справи.

Листом ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №23782/10/04-62-18-03-28 від 21 серпня 2014 року позивача повідомлено, що податкову декларацію з податку на додану вартість за період липень 2014р., оформлено з порушенням вимог п.48.3 ст.48 ПК України, а саме: на декларації недостовірно зазначено обов'язків реквізит - місцезнаходження платника податку. З огляду на наведене порушення, вказана податкова декларація не вважається податковою звітністю.

Судом встановлено, що на підставі наказу №87 від 06.07.2015р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «УЧФ з II «Роміллена ЛТД», направлень на проведення перевірки від 20.07.2015р. №126, №127, №128, №139, №151, №152, співробітниками ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ УЧФ з II «Роміллена ЛТД», з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., за результатами якої було складено акт №836/04-62-22-02/14357125 від 12.08.2015р.

Згідно висновків вказаного Акру, перевіркою ТОВ УЧФ з II «Роміллена ЛТД» було встановлено порушення:

1) пп.135.4.1 п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 та п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 984920грн. у т.ч. за 2014 рік - 984920,00 грн.;

2) пп..49.18.1 п.49.18, п.49.19, п.49.20 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, внаслідок чого порушено граничні строки подання податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2014 року та листопад 2014 року, відповідальність платника передбачена п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України.

Позивач не погодившись із висновками акту перевірки подав заперечення до акту перевірки від 27.08.2015р. б/н щодо правомірності його висновків, які відповідач вважає законними та обґрунтованими виходячи з отриманої відповіді на заперечення до акту перевірки від 03.09.2015р. №3290/10/04-62-22-02, копія якої наявна в матеріалах справи.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.09.2015р.:

- №0000682202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 2040,00 грн., за яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2040,00 грн.;

- №0000672202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 1 477 380,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 984 920,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 492 460,00 грн.

Згідно Розрахунку застосування штрафних (фінансових) санкцій по податковому повідомленню-рішенню №0000682202, розмір штрафу по деклараціям з ПДВ: 1200грн. за липень 2014р., граничний строк подання 20.08.2014 - не надано та 1200грн. за листопад 2014р. граничний строк подання 22.12.2014р., подано 23.12.2014р.

Відповідно до Договору поставки №1703/14 від 17.03.2014р. укладеного між ТОВ УЧФ з II «Роміллена ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «Гростон» (Покупець), предметом якого є: постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві ковбасні оболонки та пряно-ароматичні суміші (спеції) для ковбасних виробів та інші види товарів, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Згідно Договору поставки №1903/14 від 19.03.2014р. укладеного між ТОВ УЧФ з II «Роміллена ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «Міраброн Плюс» (Покупець), предметом якого є: постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати її на умовах даного договору.

Також, між ТОВ УЧФ з II «Роміллена ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «Міраброн Плюс» (Покупець) було укладено договір №2503/14 від 25.03.2014р., предметом якого є: постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність покупця товар ковбасні оболонки та пряно-ароматичні суміші (спеції) для ковбасних виробів та інші види товарів, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його на умовах даного договору.

Згідно Договору поставки №2603/14 від 26.03.2014р. укладеного між ТОВ УЧФ з II «Роміллена ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «Твінінг Тайм» (Покупець), предметом якого є: постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність покупця товар ковбасні оболонки та пряно-ароматичні суміші (спеції) для ковбасних виробів та інші види товарів, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його на умовах даного договору.

Також судом досліджено надані позивачем докази, а саме: Видаткові накладні, Рахунки-фактури, Товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.120-190), платіжні доручення у кількості 26шт., Податкові розрахунки у кількості 9шт.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 15, 16 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Згідно п.п.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до положень п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

У відповідності до п.48.1, п.48.3, п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п.49.8, п.49.9 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію датою її фактичного отримання контролюючим органом.

У п.49.10 ст. 49 Податкового кодексу України вказано, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 ст.48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пп.49.11 ст.49 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що підставою для відмови контролюючого органу визнати податкову декларацію як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку податковим органом.

Відповідно до положень пп. 4.14 п. 4 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджені Наказом ДПС України від 14.06.2012 № 516, у разі подання платником податків до органу ДПС податкової декларації (у тому числі надісланої поштою або засобами електронного зв'язку), заповненої з порушеннями пп. 48.3 - 48.4 ст. 48 Кодексу, такий орган ДПС зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення (у разі подання в електронному вигляді платнику надсилається квитанція) про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (Додаток 6 до Методичних рекомендацій) та в силу положень п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України така декларація вважається неподаною.

Наказом ДПА України від 10.04.2008р. №233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011, затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі - Інструкція №233).

Згідно пунктів 4, 5 розділу ІІ Інструкції №233 податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб)), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.

У разі подання податкового документа в електронному вигляді платник податків має право не подавати податкові документи на паперових носіях.

Відповідно п.п.7.3-7.6 п.7 розділу ІІІ Інструкції №233 при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку, зокрема після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;

підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців врегульовані Законом України від 15.05.2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон №755).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 755 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців представляє собою засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно частиною 1 статті 16 Закону № 755 Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до приписів статті 17 Закону № 755 відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема такі відомості щодо юридичної особи: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» засобами електронного зв'язку в електронному вигляді 20.08.2013 року надано до ДПІ у Бабушкінському районі декларацію з податку на додану вартість за період липень 2014, що підтверджується квитанціями №1 та №2, копії яких наявні в матеріалах справи.

Листі №23782/10/04-62-18-03-28 від 21 серпня 2014 року ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська зазначено, що податкову декларацію з податку на додану вартість за період липень 2014р., оформлено з порушенням вимог п.48.3 ст.48 ПК України, а саме: на декларації недостовірно зазначено обов'язків реквізит - місцезнаходження платника податку. З огляду на наведене порушення, вказана податкова декларація не вважається податковою звітністю.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21070313 від 25.08.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» зареєстроване 07.12.1992р., місцезнаходження юридичної особи: 49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул.Виконкомівська, буд.31, кв.3.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що ідентифікувати податкову звітність, яка була подана позивачем у даному випадку було можливим.

Зазначена податкова декларація містить всі необхідні реквізити та складена у відповідності до Податкового кодексу України та містять: період, за який подається податкова звітність, вид податку, повна назва платника податку, дата подання декларації, підпис керівника, код ЄДРПОУ, повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами.

Суд звертає увагу, що ПК України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПК України. У такому разі на підставі п. 49.11 ст. ПК України, орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Суд зазначає, що в порушення вимог п. 49.11 ст. 49 ПК України, відповідачем не було направлено жодного листа/рішення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків.

Таким чином, відповідач не прийняв саме повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, чим порушив п.49.11 ст.49 ПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що доказів направлення позивачу Листа №23782/10/04-62-18-03-28 від 21 серпня 2014 року про не визнання декларацій з податку на додану вартість за липень 2014р. не надано, та отримано позивачем лише 16.12.2015р., що підтверджується відповідним записом на вказаному Листі.

Чинним законодавством України податковий орган не наділений повноваженнями щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто надання їй статусу "не вважається податковою звітністю", оскільки у відповідності до ст. ст. 48 та 49 ПК України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті, а відтак, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не у спосіб, що передбачений ПК України, і тим самим порушив п.1 ч.3 ст.2 КАС України, яким передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені), зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, вказана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2014р. була прийнята відповідачем, що підтверджується квитанцією №2

Таким чином, невизнання відповідачем податкової декларації та відмова у прийнятті звітної податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2014 року, є необґрунтованим та протиправним.

Відповідно до п.49.13 ст.49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Суд приходить до висновку, що належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача з боку суб'єкта владних повноважень у даних правовідносинах буде задовольнити позовні вимоги про визнання декларації ТОВ «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» з податку на додану вартість за липень 2014 року такою, що подана у момент фактичного її отримання відповідачем, тобто 20.08.2014 року

Щодо застосування відповідачем штрафів (повторність вчинених порушень) за несвоєчасне подання податкової звітності з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 08.09.2015р. №0000682202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2040,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно Розрахунку застосування штрафних (фінансових) санкцій по податковому повідомленню-рішенню №0000682202 від 08.09.2015р., розмір штрафу по деклараціям з ПДВ: 1200грн. за липень 2014р., граничний строк подання 20.08.2014 - не надано та 1200грн. за листопад 2014р. граничний строк подання 22.12.2014р., подано 23.12.2014р.

Згідно п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 5 підрозділу 10 Податкового кодексу України штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального контролюючого органу, положень, прямо передбачених ПКУ, починають застосовувати до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачено п. 120.1 ст. 120 ПКУ, зокрема, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, за неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової звітності передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, а саме: в розмірі 170 гривень, за кожне неподання (несвоєчасне подання) декларації (розрахунку), зазначеного в одному акті; - в розмірі 1020 гривень при повторному порушенні за несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку) платником податків незалежно від виду податку, за яке до такого платника протягом року вже було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації (розрахунку) та у період до одного року (до 365 або 366 днів - для високосного року) винесено податкове повідомлення-рішення.

Виходячи з цього висновок щодо повторності порушень граничних строків подання податкової звітності з податку на додану вартість за липень, листопад 2014 року та як наслідок застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1020,00 грн. за кожне таке порушення є неправомірним, оскільки перше порушення несвоєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість стосується податкового (звітного) періоду - червень 2014 року, що було встановлено відповідачем та складено акт від 27.08.2014р. внаслідок чого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2014р. №0004561501 на суму 170,00 грн., яка була сплачена позивачем в добровільному порядку, що не заперечувалось відповідачем.

Отже, якщо за перше порушення зафіксоване у акті від 27.08.2014р. щодо несвоєчасного подання податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року відповідачем застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 170.00 грн. та з урахуванням вищенаведеного обґрунтування щодо відсутності підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції за нібито несвоєчасне подання податкової звітності з ПДВ за липень 2014 року, порушення позивачем термінів подання податкової звітності з ПДВ, яке може вважатись повторним, є несвоєчасне подання податкової звітності з ПДВ саме за листопад 2014 року та відповідно штрафна (фінансова) санкція має складати 1020,00 грн., з чим погоджується позивач.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч. 1 п.2 ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підстав звільнення від доказування сторонами, не заявлено, судом не встановлено. Надані позивачем докази та обґрунтування позову не доведені в судовому засіданні. Відповідачем доведено правомірність своїх дій, що стосуються предмету позову. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини, підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2015р. №0000682202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в частині сумі 1020,00 грн.; визнання протиправними дії щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року та визнання прийнятою, податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року за датою її подання є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2015р. №0000672202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 1 477 380,00 грн., суд зазначає наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.п.2.2, п.п.2.4, п.п.2.7 п.2 вказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що співробітниками ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ УЧФ з II «Роміллена ЛТД», з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., за результатами якої було складено акт №836/04-62-22-02/14357125 від 12.08.2015р., згідно висновків якого, було встановлено порушення, у т.ч.: 1) пп.135.4.1 п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 та п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 984920грн. у т.ч. за 2014 рік - 984920,00 грн.

Документальною перевіркою встановлено наявність (декларування) господарських взаємовідносин з ТОВ «АЛЮРДА СТАР» ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, стан 8 -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, детально описано в підпункті 3.1.1 пункті 3.1. розділу 3 Акта від 12.08.2015 року №836/04-62-22-02/14357125.

В ході опрацювання інформації по ТОВ «АЛЮРДА СТАР», що міститься в базах даних податкового органу, встановлено, що платником податків не надавався додаток АМ Декларації з податку на прибуток та податкова декларація з податку на прибуток до податкового органу та згідно Звіту 1-ДФ, на підприємстві працювало у штаті 2 особи, таким чином у підприємства відсутні трудові ресурси та власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Окрім цього, згідно бази даних 1С «Податковий блок», ТОВ «АЛЮРДА СТАР» внесено до облікової картки суб'єкта фіктивного підприємництва, та порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 205 КК України, кримінальне провадження №32014120010000067 від 29.04.2014.

Документальною перевіркою встановлено наявність (декларування) господарських взаємовідносин з ТОВ «ГРОСТОН». ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві, стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності: неспеціалізована оптова торгівля, детально описано в підпункті 3.1.1. пункті 3.1. розділу 3 Акта від 12.08.2015 року №836/04-62-22-02/14357125.

В ході опрацювання інформації по ТОВ «ГРОСТОН», що міститься в базах даних податкового органу, встановлено, що платником податків не надавався додаток АМ Декларації з податку на прибуток та податкова декларація з податку на прибуток до податкового органу та згідно Звіту 1-ДФ, на підприємстві працювало у штаті 1 особа, таким чином у підприємства відсутні трудові ресурси та власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Окрім цього, згідно бази даних 1С «Податковий блок», ТОВ «ГРОСТОН» внесено до облікової картки суб'єкта фіктивного підприємництва, та порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 205 КК України, кримінальне провадження №32014120010000067 від 29.04.2014.

Документальною перевіркою встановлено наявність (декларування) господарських взаємовідносин з ТОВ «МІРАБРОН ПЛЮС. ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві, стан 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, основний вид діяльності: будівництво житлових і нежитлових будівель), детально описано в підпункті 3.1.1. пункті 3.1. розділу 3 Акта від 12.08.2015 року №836/04-62-22-02/14357125.

В ході опрацювання інформації по ТОВ «МІРАБРОН ПЛЮС», що міститься в базах даних податкового органу, встановлено, що платником податків не надавався додаток АМ Декларації з податку на прибуток та податкова декларація з податку на прибуток до податкового органу та згідно Звіту 1-ДФ, на підприємстві працювало у штаті 2 особи, таким чином у підприємства відсутні трудові ресурси та власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Окрім цього, згідно бази даних 1С «Податковий блок», по ТОВ «МІРАБРОН ПЛЮС», внесено до облікової картки суб'єкта фіктивного підприємництва, та порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 205 КК України, кримінальне провадження №32014120010000067 від 29.04.2014.

Документальною перевіркою встановлено наявність (декларування) господарських взаємовідносин з ТОВ «ТВІНІНГ ТАЙМ». ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності: неспеціалізована оптова торгівля), детально описано в підпункті 3.1.1. пункті 3.1. розділу 3 Акта від 12.08.2015 року №836/04-62-22-02/14357125.

В ході опрацювання інформації по ТОВ «ТВІНІНГ ТАЙМ», що міститься в базах даних податкового органу, встановлено, що платником податків не надавався додаток АМ Декларації з податку на прибуток та податкова декларація з податку на прибуток до податкового органу та згідно Звіту ГДФ, на підприємстві працювало у штаті 5 осіб, таким чином у підприємства відсутні трудові ресурси та власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Окрім цього, згідно бази даних ІС «Податковий блок», по ТОВ «ТВІНІНГ ТАЙМ», внесено до облікової картки суб'єкта фіктивного підприємництва, та порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 205 КК України, кримінальне провадження №32014120010000067 від 29.04.2014.

Документальною перевіркою встановлено наявність (декларування) господарських взаємовідносин з ТОВ «УЦП». ДПІ у Кіровському районі М.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності: неспеціалізована оптова торгівля, детально описано в підпункті 3.1.1. пункті 3.1. розділу 3 Акта від 12.08.2015 року №836/04-62-22-02/14357125 «.

В ході опрацювання інформації по ТОВ «УЦП» (код ЄДРПОУ 34914295), що міститься в базах даних податкового органу, встановлено, що платником податків не надавався додаток АМ Декларації з податку на прибуток та податкова декларація з податку на прибуток до податкового органу та згідно Звіту 1-ДФ, на підприємстві працювало у штаті 1 особа, таким чином у підприємства відсутні трудові ресурси та власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Документальною перевіркою встановлено наявність (декларування) господарських взаємовідносин з ТОВ «ВЕЙЛЕР». ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві, стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності: неспеціалізована оптова торгівля), детально описано в підпункті 3.1.1. пункті 3.1. розділу 3 Акта від 12.08.2015 року №836/04-62-22-02/14357125.

В ході опрацювання інформації по ТОВ «ВЕЙЛЕР», що міститься в базах даних податкового органу, встановлено, що платником податків не надавався додаток АМ Декларації з податку на прибуток та податкова декларація з податку на прибуток до податкового органу та згідно Звіту 1-ДФ, на підприємстві працювало у штаті 3 особи, таким чином у підприємства відсутні трудові ресурси та власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Передачу наведених вище товарів (ковбасних оболонок в асортименті) в бухгалтерському обліку підприємства, що перевірялось відображено методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках бухгалтерського обліку Дт.902 «Собівартість реалізованих товарів» та Кт.281 «Товари на складі», Дт.361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та Кт.702 «Дохід від реалізації товарів», Дт.702 «Дохід від реалізації товарів» та Кт.79 «Фінансовий результат», що не знайшло своє відображення у декларації з податку на прибуток.

Також в Акті перевірки (т.1 а.с.58) зазначено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку, що відображено методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках Дт.902 «Собівартість реалізованих товарів» Кт.281 «Товари на складі» встановлено списання собівартості реалізації описаних вище товарів, що свідчить про реалізацію вказаних товарів в адресу невстановлених суб'єктів господарювання, в зв'язку з неможливістю їх передачі в адресу ТОВ «АЛЮРДА СТАР», ТОВ «ГРОСТОН», ТОВ «МІРАБРОН ПЛЮС», ТОВ «ТВІНІНГ ТАЙМ», ТОВ «УЦП», ТОВ «ВЕЙЛЕР», що згідно з наданими до перевірки регістрами бухгалтерського обліку методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках Дт.361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та Кт.70 «Дохід від реалізації» дані товари було реалізовано на загальну суму 5 471 777грн. та було враховано при визначенні фінансового результату, що відображено за дебетом рахунку 70 «Дохід від реалізації» та кредитом рахунку 79 «Фінансовий результат», але не було враховано при визначенні доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування.

Крім того, суд звертає увагу, що всі надані позивачем копії видаткових накладних оформлені з порушення ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме у видаткових накладних відсутні ПІБ, посада, дата та номер довіреності на особу, яка отримувала товар.

З огляду на вищезазначене встановлено відсутність реальної можливості придбання товарів (робіт, послуг) у вищевказаних контрагентів-постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Таким чином, відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності саме відсутність трудових, матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, транспортних засобів та обладнання унеможливлює здійснення господарської діяльності контрагентів позивача.

Також, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він є суб'єктом, здійснює дії, що підлягають перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Як вбачається з Ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.11.2013 р. по справі №2а/0470/607І/11, відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій

Крім того, слід вказати, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій.

При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладеної угоди.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів і учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

З врахуванням вимог належності та допустимості доказів передбачених ст.ст.70 КАС України та вимог до первинних документів передбачених ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в частині того що первинні документи повинні мати відповідні обов'язкові реквізити, крім іншого - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, суд зазначає, що умовою достовірності доказів щодо здачі-прийняття робіт (придбання послуг) вартість яких врахована позивачем у податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльністю позивача є конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг.

При винесенні рішення судом враховано, що відносно майже всіх контрагентів позивача, як зазначено в Акті перевірки, а саме: ТОВ «Алюрда Стар», ТОВ «Гростон», ТОВ «Міраброн Плюс», ТОВ «Твінінг Тайм», згідно бази даних ІС «Податковий блок» внесено до облікової картки суб'єкта фіктивного підприємництва, та порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 205 КК України, кримінальне провадження №32014120010000067 від 29.04.2014р.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що надані до перевірки позивачем документи не є достовірними доказами факту поставки товарів, адже сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і його контрагентами, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На момент розгляду справи, додаткових пояснень, документів, що спростовують вищевказані факти та доводять реальність вказаних господарських операцій позивачем не надано.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, суд приходить до висновку, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, судом не встановлено надходження товару/послуг, що має індивідуально визначені ознаки, та виконання послуг саме від заявлених у спорі контрагентів, подальший рух товару, у тому числі переміщення на виробництво, та його використання при виготовленні власної продукції.

Є правильними доводи позивача про те, що несплата податку контрагентами платника податку, який скористався правом на податковий кредит, за наявності всіх документів, що підвереджують проведення операцій, не може мати наслідком негативні наслідки до останнього.

Проте, в розглянутому випадку, відображення в податковому обліку операцій із переліченими вище контрагентами, поряд із відсутністю належного та допустимого підтвердження існування товару, перевезення його до позивача, відсутності відомостей використання позивачем довіреностей на отримання спірного товару, не підтвердження використання останнім товару в подальшому свідчить про неправомірність проведення податкового обліку на підставі таких документів, оскільки не підтверджує реальність здійснення спірних операцій.

Надаючи оцінку доводам про протиправність визначення податкових зобов'язань, що нараховані внаслідок встановлення відсутності об'єкту оподаткування в правовідносинах між позивачем та вищевказаними контрагентами, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами.

Відсутність належного підтвердження здійсненої господарської операції або її нездійснення із штучним складанням первинних документів свідчить про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить, як про реальність таких операцій, так і про допустимість наданих доказів для підтвердження спірних операцій.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Також належить враховувати вимоги "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4., 2.14-2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення від 08.09.2015р. №0000672202, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2015р. №0000672202 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.09.2015р. №0000682202 в частині суми 1020,00грн.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо невизнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» з податку на додану вартість за липень 2014р.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, прийняти податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Чеська Фірма з ІІ «Роміллена ЛТД» з податку на додану вартість за липень 2014 року, датою її подання - 20.08.2014р.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова