Рішення

від 20.07.2016 по справі 914/312/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2016р. Справа№ 914/312/16

За позовом: до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Трансконтинент групВ» , м.Дніпропетровськ Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство В«Страхова компанія В«Українська страхова групаВ» , м.Київ про: стягнення 58 482,47 грн. збитків. Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

суддя Кидисюк Р.А.

суддя Ділай У.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від третьої особи : не з'явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам сторін. Заяви про відвід судді не надходили. ОСОБА_4 про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансконтинент груп», м.Дніпропетровськ, звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів, про стягнення завданих збитків в сумі 58 482,47 грн.

Ухвалою від 08.02.2016 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 24.02.2016 року . Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

Подальший розгляд справи висвітлений в ухвалах справи. Так, зокрема, з підстав зазначених в ухвалі від 16.03.2016 року суд залучив до участі у справі на стороні позивача в статусі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство В«Страхова компанія В«Українська страхова групаВ» , м.Київ. Ухвалою від 18.04.2016 року призначено колегіальний розгляд справи. Згідно Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів до складу колегії суддів з розгляду даної справи увійшли : головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Кидисюк Р.А. та Мазовіта А.Б. Ухвалою від 19.04.2016 р. справа №914/312/16 прийнята до розгляду у зазначеному складі суду. У зв»язку із перебуванням судді Мазовіти А.Б.у відпустці проведено зміну складу колегії суддів по розгляду справи: замість судді Мазовіти А.Б. до складу колегії суддів по розгляду даної справи включено суддю Ділай У.І., що підтверджується протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів господарського суду Львівської області від 25.05.2016 року.

Подані сторонами, третьою особою документи до справи, в день їх надходження зареєстровані в автоматизованій системі документообігу господарського суду Львівської області, поступили до судді та приєднані до матеріалів справи. Так, зокрема, 16.03.2016 року за вх.№11512/16 поступив відзив на позовну заяву, з підстав наведених у якому відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

В додаток до листа позивача, який поступив до суду 05.04.2016 року (вх.№14875/16) останнім подано до справи Заперечення проти відзиву відповідача на позовну заяву.

06.04.2016 р. ( за вх.№15190/16) в суді зареєстровано пояснення по справі ОСОБА_5 (водія відповідача, який здійснював перевезення вантажу) і який в порядку ст.30 ГПК України ухвалою суду від 16.03.2016 р. був викликаний в судове засідання для дачі пояснень стосовно обставин, які мали місце в процесі виконання ним перевезення за заявкою №01/09-2 від 01.09.15р., підписаною між позивачем та відповідачем, по перевезенню та доставці вантажу а саме дитячого одягу та фторопласту по маршруту м.Дніпропетровськ - м.Київ.

В додаток до клопотання про долучення доказів до справи ( вх.№15349/16 від 07.04.16 р.) позивачем подано Додаткові пояснення-заперечення на відзив відповідача на позовну заяву.

13.05.2016 року (за вх.№20473/16 ) в документообігу господарського суду зареєстровано поступлення Заяви №03/2843 від 11.05.2016 року Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» , третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у якому надається пояснення по обставинах виплати позивачу страхового відшкодування у розмірі 77 217 ,53 грн. разом з копіями документів, які були отримані страховою компанією за зверненням страхувальника (позивача), серед яких , зокрема , належно засвідчена Страховою компанією копія Договору транспортного експедирування №ВЛТ-010915 від 01 вересня 2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меридіан Сервіс Плюс» (експедитором) та ФОП ОСОБА_1 (виконавцем), копія разової заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно якої «замовником» є позивач, а виконавцем - ФОП ОСОБА_1

За вх.№22210/16 в документообігу господарського суду 25.05.2016 року зареєстровано поступлення від відповідача ОСОБА_4 б/н від 25.05.2016 року про винесення окремої ухвали з приводу фактів бездіяльності ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», а саме ненадання витребовуваних ухвалою господарського суду Львівської області документів 06.04.2016 року по справі №914/312/16. Просить у поданому клопотанні також: зобов»язати ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» виконати вимоги ухвали господарського суджу Львівської області від 06.04.16 року по даній справі, розглянути окрему ухвалу та вжити заходів до винних осіб щодо запобігання та недопущення к майбутньому подібних порушень закону, зобов»язати ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» повідомити господарський суд Львівської області про вжиті заходи.

За вх.№2808/16 в документообігу господарського суду Львівської області зареєстровано ОСОБА_4 відповідача про призначення товарознавчої експертизи у якому просить поставити на вирішення експерта питання: який розмір збитків було заподіяно ТзОВ «Трансконтинент груп» у зв»язку із крадіжкою товару з транспортного засобу марки Мерседес 1317 д.н.з ВС 7432 ЕВ, яка мала місце 02.09.2015 року.

Додаткові пояснення позивача, подані ним в додаток до клопотання про долучення доказів до справи, зареєстровані в документообігу суду 25.05.2016 року ( вх.№22260/16).

15.06.2016 року від відповідача поступили Додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву ( вх.№25233/16).

Додаткові пояснення позивача зареєстровані в системі документообігу господарського суду 06.07.2016 р. ( вх.№28703/16) та 20.07.2016 р. ( вх.№30576/16).

З підстав, наведених у позовній заяві, наданих суду поясненнях позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задоволити. Стосовно заперечень відповідача висловив свою позицію у поданих суду запереченнях.

Відповідач не визнає заявлені вимоги з підстав, наведених у відзиві та наданих суду запереченнях, просить в позові відмовити повністю.

Як вбачається, звертаючись до суду з позовною заявою позивач мотивував заявлені вимоги тим, що між ТзОВ «Меридіан сервіс плюс» (після зміни найменування - ТзОВ «Трансконтинент груп») та ТзОВ «Патур» був укладений договір №26/02 від 26.02.2015 року на транспортне експедиторське обслуговування, відповідно до якого позивач зобов»язувався організувати за дорученням та за рахунок ТОВ «Патур» виконання транспортно-експедиторських послуг щодо забезпечення перевезення вантажу. Умовами договору ( п.п.2.2.4) передбачено право експедитора (позивача) доручати виконання цього договору третім особам. Позивач стверджує, що відповідно до укладеного договору - разової заявки №01/09-2 від 01.09.15р. відповідач був зобов»язаний доставити автомобільним транспортом - вантажним автомобілем Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_1, дитячі пуховики у кількості 107 штук вагою 126 кг. з місця завантаження - м.Дніпропетровськ, вул.Будьонного,2-а, до м.Києва, вул.Магнітогорська,3. Товар до перевезення, а саме дитячі пуховики у кількості 4-х місць, загальною вагою 2 706 кг, а також фторопласт, був пред»явлений до перевезення у повному обсязі та прийнятий відповідачем 01.09.2015 року. При доставці товару вантажоодержувачу (ТОВ «Намира») за адресою м.Київ, вул.Магнітогорська,3, при його прийманні виявлена недостача вантажу в кількості 2 місць, а саме 107 штук дитячих пуховиків, про що водієм відповідача та вантажоодержувачем внесено відомості до товарно-транспортної накладної.

Вартість втраченого товару (107 дитячих пуховиків) склала 135 700 грн., що відслідковується з видаткової накладної №17/08 від 17.08.2015 року та специфікації до договору поставки №17/08 від 17.08.2015 року між ТОВ «Патур» та ТОВ «Намира».

Позивач в обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що згідно з п.5.1.1, 5.1.2, 5.1.3, 5.1.4 договору на транспортно-експедиційне обслуговування щодо перевезення вантажів №26/02, ТОВ «Меридіан сервіс плюс», як експедитор, несе матеріальну відповідальність щодо прийнятого до перевезення товару, в тому числі в разі неналежного виконання договору третьою особою, залученою з метою його виконання.

Відповідачем порушено умови укладеного з позивачем договору, товар , який прийнятий відповідачем до перевезення (дитячі пуховики, фторопласт) не доставлено вантажоодержувачу у м.Києві в повному обсязі, а саме за мінусом дитячих пуховиків в кількості 107 штук , вартістю 135 700,00 грн.

Вантажовідправник , ТзОВ «Патур», звернулось до позивача з претензією у якій вимагало відшкодувати нанесені збитки в розмірі 135 700,00 грн., що відповідають вартості втраченого товару.

13.10.2015 року позивачем задоволено зазначену претензію та перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Патур» 135 700,00 грн. в якості відшкодування нанесених збитків.

16.10.2015 року позивачем отримане страхове відшкодування у розмірі 77 217,53 грн. від ПАТ «СК «Українська страхова група», ЄДРПОУ№ 30859524, відповідно до договору добровільного страхування відповідальності експедитора №24-0402-15-00001 від 25.06.2015 року.

Таким чином, розмір збитків , завданий позивачу діями відповідача, з урахуванням виплаченого страхового відшкодування становить 58 482,47 грн. (135 700,00 грн. - 77 217,53 грн.).

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається також на ст.ст.623, 924 ЦК України, ч.3 ст.314 ГК України, ст..52 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст.228 ГК України.

До документів, які долучені до позовної заяви, позивачем долучено й ОСОБА_3 з кримінального провадження №12015170290000449 (дата внесення 02.09.2015р. ), з якого відслідковується, що заявником або потерпілим є ОСОБА_5; правова кваліфікація: (КК України 2001) ст..185 ч.1; фабула: 02.09.2015 року до Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській обласьі з письмовою заявою звернувся ОСОБА_5 про те, що 02.09.2015 року в період часу з 03 год.10 хв. до 06 години в Полтавській області м.Пирятині, на стоянці АЗС «Авіас», невідома особа, проникла до автомобіля Мерседес 1317 реєстраційний номер НОМЕР_1, звідки таємно викрала 200 кг. дитячого одягу вартістю 135 700 грн., чим спричинила ТОВ «Меридіан Сервіс Плюс» матеріальну шкоду на вищевказану суму. Запис про особу, яку повідомлено про підозру - відсутній.

У відзиві на позовну заяву відповідач пояснює, що відповідно до долучених до матеріалів справи пояснень водія ОСОБА_5, який керував транспортним засобом марки Мерседес 1317 д.н.з. НОМЕР_1, він прибув на склад розташований на вулиці Будьонного,2а в м.Дніпропетровськ, де транспортний засіб було завантажено дитячим одягом, даний вантаж необхідно було доставити за адресою:м.Київ, вул.Магнітогорська 3. Після завантаження водій зачинив задні двері транспортного засобу на замок та поїхав згідно запланованого маршруту. На під»їзді до м.Пирятин, ОСОБА_5 зупинився на стоянку біля заправки «Укрнафта» та близько 03год.10хв. 02.09.2015р. близько 06 год.00 хв. Водій обійшов машину та виявив , що задні двері кузова-рефрижератора відкриті, замок зламаний, два мішки з дитячим одягом відсутні.

Згідно заяви ОСОБА_5 по факту недостачі товару в Пирятинський РВ УМВС Українеи в Полтавській області відкрито кримінальне провадження №12015170290000449 від 02.09.2015р. за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.185 КК України (крадіжка).

Отже, водієм транспортного засобу було виявлено крадіжку вантажу та було вжито необхідні заходи для встановлення винних осіб, які здійснили крадіжку майна та притягнення їх до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому законодавством. Відтак, відповідач стверджує, що на позивача покладено обов»язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв»язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Адже, як вбачається з матеріалів справи внаслідок скоєння невстановленими особами кримінального злочину, який неможливо було з боку відповідача (водія відповідача) ані передбачити, ані відвернути, товар не було доставлено до пункту призначення. А оскільки умовами договору (разовою заявкою) не передбачено конвойного супроводження вантажу, перевізником було належним чином виконано покладені на нього обов»язки щодо його схоронності, а причинами, що зумовили втрату вантажу перевізник не міг запобігти та усунення останніх від нього не залежало. Відтак, відповідач стверджує про відсутність вини саме відповідача у завданні стягуваних збитків та протиправності поведінки відповідача.

З такими запереченнями відповідача не погоджується позивач. Вважає, що оскільки відповідно до положень ч.2 ст.308 та ч.3 ст.210 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення, що кореспондується з положеннями ст..924 ЦК України, то перевізник задля забезпечення схоронності ввіреного вантажу повинен передбачити обставини, які можуть цьому завадити при перевезенні. До них безсумнівно належить , зокрема, крадіжки вантажу, які періодично трапляються на дорозі. Крім того, вважає, що само по собі порушення кримінального провадження по факту крадіжки носить формальний характер та не підтверджує втрату вантажу за обставин заявника. Це лише початкова стадія розслідування. Факт вчинення злочину за законом може бути підтверджений лише за вироком суду.

Щодо тверджень відповідача про те, що належним позивачем має бути ТОВ «Патур», то відповідач не погоджуючись із такими доводами, зазначає що ним задоволено претензію ТОВ «Патур» на суму 135 700 гривень щодо відшкодування збитків, завданих втратою вантажу. Відповідно ж до статті 228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Пояснює, що позивач у порядку регресу з урахуванням виплаченого страхового відшкодування звернуся до суду за захистом своїх прав щодо відшкодування збитків з відповідача, як перевізника, що втратив вантаж.

В додаток до Заяви (вх.20473/16 від 13.05.2016 р.) третьою особою у справі, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» долучено копію Договору добровільного страхування відповідальності експедитора №24-0402-15-00001 від 25.06.2015р., укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховиком) та ТзОВ «Меридіан Сервіс Плюс» ( страхувальником); копію Договору транспортного експедитування №ВЛТ-010915 від 01.08.2015р., укладений між ТзОВ «Меридіан Сервіс Плюс» (експедитором) та ФОП ОСОБА_1 (виконавцем).

Відповідач, посилаючись на п.5.2 та п.6.1 договору № ВЛТ-010915 від 01.08.2015 стверджує, що сторони в договорі врегулювали відносини на власний розсуд, встановивши випадки (форс-мажорні обставини, до яких включено і крадіжку) при наявності яких вони звільняються від виконання своїх обов»язків по договору та відповідальності за виконання таких обов»язків .

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, згідно ст.43 ГПК України, суд встановив наступні обставини.

26 лютого 2015 року між ТзОВ «Меридіан Сервіс Плюс» (як постачальником) та ТзОВ «Патур» (як клієнтом) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №26/02, згідно п.1.1 якого клієнт доручає, а експедитор зобов»язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиційне обслуговування, перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному зв»язку, а також надання інших транспортно-експедиційних послуг клієнту по згоді сторін.

У п.1.2 Договору сторони узгодили, що умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови пов»язані з виконанням даного договору, встановлюються по згоді сторін.

Відповідно до п.1.3 Договору, під кожне конкретне перевезення клієнт надає експедитору письмову заявку, у якій вказується найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), запланована дата надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоотримувача і іншу необхідну інформацію яка стосується транспортно-експедиційного обслуговування. Відповідно до п.п.2.2.1 п.2.2 відповідно до даного договору експедитор має право укладати від свого імені договори і інші угоди з транспортними, експедиторськими і іншими організаціями для виконання своїх зобов»язань по даному договору. Доручати виконання цього договору третій особі (п.п.2.2.4 п.2.2). Сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов»язань по даному договору у відповідності до діючого законодавства України (5.1.1). У випадку нанесення збитків по вині однієї із сторін, винна сторона зобов»язана відшкодувати збитки і виплатити штрафні санкції, передбачені законодавством України і даним договором .Виплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов»язань по даному договору (5.1.2). Відповідно до п.5.1.4 сторона, яка залучила третю особу до виконання своїх зобов»язань по даному договору, несе перед другою стороною відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов»язань цією третьою особою. У п.5.1.5 сторони передбачили форс-мажорні обставини : сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов»язань по даному договору, якщо таке невиконання явилось наслідком обставин непереборної сили, під якими слід розуміти любі обставини зовнішнього характеру, які виникли не по волі сторін, поза їх волею, а також наперекір їх волі і бажанню. Форс-мажорні обставини включають, але не обмежуються такими причинами, як повінь, землетрус, шторм, ураган, ожеледь, снігопади, сповзання грунту, цунамі та інші стихійні явища природи; пожежі, епідемії та інші стихійні лиха; страйки, аварії на транспорті, прямий або опосередкований вплив атомного вибуху, радіації і радіоактивного зараження; локаут або інші непередбачені зупинки на підприємствах сторін; оголошена або неоголошена війна, в тому числі й громадянська, революції, масові заворушення, повстання, піратство, конфіскації реквізиції, арешт або знищення вантажів за вимогою влади; зміна законодавства, законні та незаконні обмеження, розпорядження чи заборона органів державної влади або управління та їх структурних підрозділів, які носять заборонений характер; а також інші непередбачені обставини, які знаходяться поза контролем сторін, здолати які розумними методами неможливо, і безпосередньо вплинули на можливість виконання справжнього договору.

Відповідно до п.5.1.6 виникнення обставин вказаних в п.5.1.5 не є підставою для відмови сплати за послуги, виконані до виникнення даних обставин. Не оплата послуг експедитора у зв»язку з неможливістю такої сплати у результаті настання подій, вказаних у п.5.1.5 дійсного договору, не вважається належним виконанням клієнтом своїх обов»язків за договором. Матеріальний збиток, заподіяний клієнту з вини експедитора або третьої особи, яка була залучена до автомобільного перевезення, відшкодовується з урахуванням інвойсів на вантаж, які перевозяться у контейнері.

До договору на транспортно-експедиційне обслуговування №26/02, підписана сторонами Разова заявка за № 01/09-2 від 01.09.2015 р., у якій сторони обумовили наступні умови перевезення: відповідальним за перевезення є ТОВ «Меридіан сервіс плюс»; місце завантаження: м.Дніпропетровськ, вул.Будьонного 2а; дата і час завантаження : 01.09.2015р. о 14 :30. Час на завантаження 24 години. Місце розвантаження: м.Київ, вул.Магнітогорська,3, дата і час - 02.09.2015 о 9:00. Вантаж - дитячий одяг 2 мішки , 126 кг., та фторопласт - два ящики; умови перевезення : автомобіль-1, у справному технічному стані, можливість поставити пломбу на машину; транспорт - мерседес , ВС 7432 ЕВ., водій ОСОБА_5, вартість 3200 грн. Час оплати - на вивантаженні. Інші умови - обов»язково перерахувати кількість місць. В Заявці зазначено, що перевізнику доведені положення ст.924 ГК України у тому, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення і до видачі їх покупцю. Перевізник відповідає за втрати , недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в розмірі фактичного збитку.

Зазначено, що перевізнику доведені до відома положення ст.314 ГК України, ст..52 Закону України «Про автомобільний транспорт».

01 серпня 2015 року між ТзОВ «Намира» (покупець) та ТзОВ «Патур» (постачальник) укладено Договір №17/08 поставки товару. За умовами договору: товар поставляється постачальником по мірі надходження заявок від покупця. Передача товару здійснюється на складі покупця. Обов»язки щодо завантаження товару та всі ризики і витрати такого вантаження покладено на постачальника. Доставка за товар зі складу постачальника на склад покупця включається у вартість продукції (п.6.2). Постачальник зобов»язується поставити товар належної якості у супроводі документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та законодавства України.(п.8.1). Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов»язань по цьому Договору, якщо це невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили, що виникли після підписання договору в результаті подій надзвичайного характеру, які сторона не могла передбачити, чи запобігти їм своїми діями (форс-мажор). До таких обставин непереборної сили належать: повінь, пожежа, землетрус , вибух, шторм , осідання грунтів, епідемія та інші явища природи, а також війна чи воєнні дії, що призводять до неможливості виконання цього Договору (п.11.1). Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року (п.10.1).

Додатком до Договору поставки є Специфікація яка містить відомості про кількість і номенклатуру товару - дитячий пуховик в кількості 107 штук, по ціні з ПДВ за і штуку - 1268,22 грн., загальною вартістю 135700,00 грн.

01.08.2015 року між ТзОВ «Меридіан Сервіс Плюс» (експедитором) та ФОП ОСОБА_1 (виконавцем) укладено Договір транспортного експедирування №ВЛТ -010915, згідно п.1.1 якого експедитор доручає виконавцю перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо-українському сполученні та оплачує перевезення , а виконавець надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін.

Відповідно до п.1.2 договору виконавець згідно умов цього договору здійснює перевезення вантажу власним (або найманим) автомобільним транспортом і несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажів з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі вантажоодержувачу. У разі залучення виконавцем третіх осіб до виконання своїх зобов»язань за даним договором, виконавець залишається відповідальним перед експедитором за дії чи бездіяльність таких третіх осіб.

Відповідно до п.2.1, виконавець організовує перевезення вантажів на підставі заявки експедитора . Конкретні умови по кожному замовленню погоджується сторонами і вказується у Заявці, яка є невід»ємною частиною цього договору.

Заявка вважається прийнятою до виконання якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками сторін. Презюмується, що надіслана експедитору заявка з відміткою печатки виконавця підписана уповноваженою особою виконавця є прийнятою до виконання. Заявка може бути подана експедитором за допомогою засобів факсимільного зв»язку (факсові) чи або іншим фіксу вальним шляхом (способом). Факсо-копія заявки має юридичну суму оригіналу (п.2.2).

Відповідно до п.3.1 вартість перевезення обумовлюється сторонами на кожен рейс в Заявці. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної з відміткою відправника вантажу , перевізника, виконавця, одержувача вантажу, або інший документ, що підтверджує отримання вантажу вантажоодержувачем (п.3.3).

За умовами договору (п.4.3) виконавець зобов»язаний забезпечити подачу автомобіля в місце, термін та строки, узгоджені сторонами.

Надати транспортний засіб придатний в комерційному, технічному гігієнічному відношенні для перевезення вантажів, забезпечений відповідним до типу вантажу додатковим обладнанням, в т.ч. ременями у кількості, необхідній для належного закріплення вантажу. У випадку недотримання вимог даного пункту експедитор має право відмовитись від наданого транспортного засобу, а виконавець не має права виставляти йому будь-які рахунки на відшкодування витрачених коштів.

Водій виконавця зобов»язаний бути присутнім при завантаженні/розвантаженні вантажу, перевірити відповідність кріплення і укладки вантажу на рухомому складі вимогам безпеки руху і забезпечення збереження рухомого складу, а також повідомити експедитора та вантажовідправника до початку перевезення про помічені порушення (невідповідності) у розміщенні, кріпленні і укладці вантажу, що загрожують безпеці руху. Експедитор на вимогу водія зобов»язаний усунути порушень в укладці і кріпленні вантажу.

Перевіряти правильність заповнення супровідних документів на вантаж, вимагати від вантажовідправника, вантажоодержувача проставлення необхідних відміток на супровідних документах.

Водій виконавця зобов»язаний обґрунтувати всі зроблені ним в ТТН/СМР застереження, що стосуються зовнішнього стану вантажу та його пакування, укладки. У випадку відсутності в товарно-транспортній накладній обґрунтованих застережень водія і виконавця, виконавець погоджується, що зовнішній стан вантажу, його пакування, укладка були у справному стані в момент завантаження, а також, що дані про кількість вантажних місць, розміри , вага вантажу відповідали записам товарно-транспортної накладної.

Своєчасно доставити вантаж у пункт призначення у повному обсязі без пошкоджень і передати його вантажоодержувачу, що вказаний у супровідних документах.

Відступити від вказівок експедитора в разі виникнення загрози пошкодження вантажу, безпеки людей і довкілля, попередньо отримавши письмову згоду експедитора на таке відступлення. У разі якщо немає можливості попередньо повідомити про це або якщо відповідь на такий запит не отримана виконавець у належний за наявними обставинами строк має право діяти на свій розсуд, повідомивши експедитора про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим.

Надати вантажоодержувачу і експедитору належні документи на підтвердження всіх порушень цілісності пломб на транспортному засобі під час здійснення перевезення, а також оглядів вантажу, що призвели до вилучення вантажу аюо його частини службовими особами державних органів.

Дотримуватись письмових та усних вказівок експедитора.

В жодному разі не притримувати вантаж. У відповідності до умов даного договору видати його вантажоодержувачу, зазначеному у супровідних документах. В разі відсутності інформації у експедитора про затримки у доставці вантажу і місцезнаходження вантажу, експедитор вправі повідомити правоохоронні органи про втрату вантажу.

У розділі 5 договору передбачена відповідальність сторін. Відповідно до п.5.1, у випадку порушення своїх зобов»язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно норм діючого законодавства України. Порушенням зобов»язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання. У випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов»язків по даному договору винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки (шкоду) , включаючи збитки, що були понесені управненою стороною перед третіми особами внаслідок неправомірних дій сторони , в том числі у вигляді сплачених штрафів та виплат по претензіях виставлених третіми особами (п.5.1).

Відповідно до п.5.2, виконавець несе відповідальність за трату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. В будь-якому випадку втрата, нестача або пошкодження вважаються такими що сталися не з вини виконавця у випадку протиправних дій третіх осіб:крадіжки, грабежу, розбою, навмисного знищення або пошкодження майна (у тому числі підпалу).

Відповідно до п.6.1, у випадку виникнення під час дії договору форс-мажорних обставин (стихійних лих, військових дій, громадських заворушень, дій органів влади, страйків, протиправних дій третіх осіб: крадіжка, грабіж, розбій, навмисне знищення або пошкодження майна (у тому числі підпал) тощо) або інших обставин непереборної дії сторони звільняються від виконання своїх обов»язків по договору та відповідальності від виконання таких обов»язків повністю або частково.

Відповідно до п.6.2 під форс-мажорними обставинами у даному договорі розуміється непереборна сила, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення даного договору.

У п.6.3 договору встановлено, що сторона яка має намір послатися на форс-мажорні обставини , зобов»язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв»язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання даного договору.

У п.8.4 договору передбачено, що до отримання оригіналів документів їх факсові копії мають повну юридичну силу, погоджують права та обов»язки сторін, можуть бути надані в судові інстанції як докази.

Відповідно до укладеного договору та разової заявки №01/09-2 від 01.09.15р. 01.09.2015 року у м.Дніпропетровську відповідачем прийнято до перевезення за товаро-транспортною накладною №01/09 « 28» товар (фторопласт та дитячі пуховики), у кількості 4-х місць, загальною вартістю 326470, 00 грн. Вантажоодержувачу доставлено два ящики фторопласту, який останнім прийнято, що відображено у ТТН. Товар водій відповідача (ОСОБА_5М.) здав вантажоодержувачу без дитячого одягу.

Водій ОСОБА_5, як вбачається із пояснень останнього наявних у справі, у т.ч. наданих суду (вх.№15190-/16), перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 на підставі трудової угоди, працює на автомобілі «Мерседес» 1317 рефрежератор, д.н.з ВС 7432 ЕВ білого кольору. Дана обставина відповідачем не спростована. Водій пояснив, що 01.09.2015 року він перебував у м.Запоріжжі, виконуючи доручене ФОП ОСОБА_1 перевезення. 01.09.2015 року він отримав СМС повідомлення по телефону від ОСОБА_1 про завантаження вантажу у м.Дніпропетровськ та перевезення цього товару до м.Києва. Завантаживши вантаж водій поїхав до міста Києва 01.09.2015р. По дорозі слідування двічі зупинявся для відпочинку. Остання зупинка була біля заправки «Укрнафта», близько 06 год. Ранку. Зранку 02.09.2015 року водієм було виявлено зірваний замок на дверях рефрижератора та відсутність двох мішків дитячого одягу. Водій звернувся із заявою до Пирятинського РВ УМВС України у Полтавській області . Згідно заяви ОСОБА_5 по факту недостачі товару в Пирятинський РВ УМВС України в Полтавській області відкрито кримінальне провадження №12015170290000449 від 02.09.2015р. за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.185 КК України (крадіжка).

Вартість втраченого товару (107 дитячих пуховиків) склала 135 700 грн., що відслідковується з видаткової накладної №17/08 від 17.08.2015 року та специфікації до договору поставки №17/08 від 17.08.2015 року між ТОВ «Патур» та ТОВ «Намира».

Вантажовідправник , ТзОВ «Патур», звернулось до позивача з претензією у якій вимагав відшкодувати нанесені збитки в розмірі 135 700,00 грн., що відповідають вартості втраченого товару.

13.10.2015 року позивачем задоволено зазначену претензію та перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Патур» 135 700,00 грн. в якості відшкодування нанесених збитків, що підтверджують наявні у справі копії платіжних доручень.

16.10.2015 року позивачем отримане страхове відшкодування у розмірі 77 217,53 грн. від ПАТ «СК «Українська страхова група», ЄДРПОУ № 30859524, відповідно до договору добровільного страхування відповідальності експедитора №24-0402-15-00001 від 25.06.2015 року.

Таким чином, розмір збитків, завданий позивачу діями відповідача, з урахуванням виплаченого страхового відшкодування становить 58 482,47 грн. (135 700,00 грн. - 77 217,53 грн.).

При прийняті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність", «Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобовязаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.929 ЦК України).

Дана норма кореспондується зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

З врахуванням вищевикладеного та того, що виконавець не виконав своїх зобовязань згідно договору транспортного експедирування №ВЛТ-010915 від 01 серпня 2015 року та заявки, а саме, не доставив прийнятий до перевезення вантаж ( дитячі пуховики) вантажоодержувачу, не забезпечив збереження вантажу відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює перевезення вантажів автомобільним транспортом , суд приходить до висновку, що мало місце неналежне виконання зобовязань відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2ст. 16 ЦК.

Як зазначалося вище, згідно умов договору транспортного експедирування між позивачем та відповідачем , останній (виконавець) зобов'язувався приймати до перевезення вантажі зазначені у заявках , своєчасно доставляти вантажі замовника вантажоодержувачу, забезпечити збереження вантажу відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з умовами договору №ВЛТ-010915 від 01.09.2015 р. відповідач взяв на себе зобов»язання приймати по перевезення вантажі на підставі заявок експедитора та доставляти вантажоодержувачу.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Згідно ст.175 ГК України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до пункту 2 Статуту автомобільного транспорту Української РСР (затв.постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1996 року №401) автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній. Одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача в примірниках товарно-транспортної накладної.

Відмітка вантажодержувача у ТТН №01/09 « 28» від 01.09.2015 року свідчить , що товар , дитячі пуховики, йому не доставлені перевізником. Крім того, водій відповідача ОСОБА_5 своїм записом у ТТН підтвердив, що передав вантажоодержувачу лише 2 (два) ящики фторопласту.

Відповідно до статті 924 цього Кодексу перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Пошкодження вантажу - це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу - доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення.

Стаття 924 ЦК зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 ЦК) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками:

1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин;

2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Переважному застосуванню підлягають саме норми статі 924 ЦК України, в частині обов'язку доведення вини, оскільки зазначена стаття передбачає підстави звільнення перевізника від відповідальності.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Згідно з висновками Верховного Суду України у постанові від 23 березня 2016 року , прийнятій у справі №6-2086цс15: перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу , багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу , пошти в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе , що це сталося не зх. його вини.

Законодавець покладає на перевізника обов»язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, спричинених непереборною силою. Втрата , нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, не зумовленого непереборною силою, відповідно до ст.924 ЦК України не звільняє перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Матеріалами справи не підтверджено того, що часткова втрата вантажу за ТТН сталася не з вини відповідача або внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Ст. 314 ГК України, ст.ст. 617, 924 ЦК України передбачені підстави звільнення від відповідальності особи, яка порушила зобов'язання, однак відповідачем не доведено наявності жодної із зазначених у цих статтях підстав звільнення відповідача від відповідальності за спричинення позивачу збитків внаслідок часткової втрати вантажу.

Твердження про те, що оскільки мала місце крадіжка вантажу, то згідно із нормами ГК України, ЦК України відповідач не може нести відповідальність, є безпідставним, оскільки норми як ГК України, так і ЦК України у правовому регулюванні перевезення вантажів не передбачають поняття "крадіжка", а лише - втрата, нестача вантажу, отже при визначенні стану виконання договору перевезення вантажу є підстави застосовувати поняття "крадіжка" тільки для зазначення причини втрати, нестачі вантажу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки статтею 35 ГПК України встановлено, що саме вирок з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, то при відсутності відповідного вироку з кримінальної справи, що набрав законної сили, стверджувати про факт крадіжки , як і про звільнення у зв»язку з цим від відповідальності за втрату вантажу немає підстав.

Таким чином відповідачем не доведено, що втрата частини вантажу сталася внаслідок злочинних дій третіх осіб, в зв'язку з чим у нього немає підстав посилатись на наявність підстав для звільнення від відповідальності за незабезпечення збереження вантажу.

Крадіжка не відноситься до форс-мажорних обставин, відтак зазначене сторонами у договорі ( а саме, віднесення крадіжки до таких обставин) суперечить чинному законодавству, не підтверджено вироком суду, не приймається судом при вирішенні даного спору. Крім того, суд керується правовою позицією Верховного Суду України з цього питання.

Відповідно до ст. 1 ГПК України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Понесення позивачем збитків, спричинених частковою втратою вантажу, підтверджено доказами про задоволення претензії ТОВ «Патур» та перерахування позивачем останньому коштів в сумі 135700 грн.

Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч.ч.1, 2 ст.924 ЦК України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином. (ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.308 ГК України).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Як встановлено судом між позивачем (експедитором) та відповідачем (перевізник) було укладено договір , разову заявку на перевезення вантажу у вигляді дитячого одягу та фторопласту.

Згідно договору та разової заявки позивачем та відповідачем було погоджено всі істотні умови перевезення.

01.08.2015 року між ТзОВ «Меридіан Сервіс Плюс» (експедитором) та ФОП ОСОБА_1 (виконавцем) укладено Договір транспортного експедирування №ВЛТ -010915, згідно п.1.1 якого експедитор доручає виконавцю перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо-українському сполученні та оплачує перевезення , а виконавець надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін.

Відповідно до п.1.2 договору виконавець згідно умов цього договору здійснює перевезення вантажу власним (або найманим) автомобільним транспортом і несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажів з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі вантажоодержувачу. У разі залучення виконавцем третіх осіб до виконання своїх зобов»язань за даним договором, виконавець залишається відповідальним перед експедитором за дії чи бездіяльність таких третіх осіб.

Факт завдання збитків позивачу на суму 135 700 грн. ( яка включає заявлену до стягнення суму) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач відсутність своєї вини у втраті вантажу не спростував, натомість відповідач не забезпечив належним чином схоронності вантажу, адже згідно умов договору ніс повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу. Таким чином, враховуючи наявність доказів завдання позивачу збитків внаслідок неправомірних дій відповідача, який не забезпечив схоронність вантажу та його перевезення в повному обсязі, в звязку з чим мала місце втрата частини вантажу, наявність причинного звязку між діями відповідача та завданими збитками, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 58 482,47 грн.

Та обставина, що перевезення здійснював водій ОСОБА_5, не звільняє відповідача від відповідальності за втрату вантажу, оскільки договірні відносини з перевезення вантажу існували між позивачем і відповідачем, відповідачем самостійно зазначено у разовій заявці прізвище водія транспортного засобу, як безпосереднього виконавця перевезення. Відповідач не спростував того, що водій перебуває з ним у трудових відносинах.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що недостача вантажу сталася не з його вини, в звязку з чим судом задоволено позовні вимоги.

Обставини викрадення вантажу, як вже зазначено, на які посилається відповідач, не підпадають під ознаки форс-мажору і не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за втрату вантажу.

Крім того, чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено можливість захисту матеріальних інтересів відповідача у разі встановлення особи, яка здійснила крадіжку (ст. 61 КПК України - цивільний позивач у кримінальному провадженні).

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.

Відповідно до ст..228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки , має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Претензія позивача №7 від 11.09.2015 року залишена відповідачем без розгляду.

Суд , розглянувши клопотання відповідача про винесення окремої ухвали стосовно третьої особи у справі, виходячи із положень ст..90 ГПК України не вбачає підстав для задоволення клопотання.

Стосовно клопотання про призначення судової експертизи, то виходячи із положень ст.41 ГПК України, враховуючи, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у висновках судового експерта, враховуючи матеріали у справі та те, що вироком суду станом на даний час факт крадіжки не підтверджено, суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання відповідача

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст..ст.1,2,4-3,12,22,32,33,34,36,43,44,49,82,84,85,116 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79059, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансконтинент груп» ( 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Горького, 22 , офіс 201; код ЄДРПОУ 38600280) кошти в сумі 58 482,47 грн. та 1378,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст..116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 29.07.2016 р.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Кидисюк Р.А.