Постанова

від 27.07.2016 по справі 922/1512/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2016 р. Справа № 922/1512/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1765 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 13.06.16 у справі

за позовом Відділу освіти Нововодолазької районної державної адміністрації, смт Нова Водолага,

до Нововодолазького підприємства теплових мереж, смт Нова Водолага,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2016 року (суддя Інте Т.В.) позовні вимоги Відділу освіти Нововодолазької районної державної адміністрації задоволені.

Стягнуто з Нововодолазького підприємства теплових мереж (63200, Харківська область, Нововодолазький р-н., стм. ОСОБА_3, вул. Гагаріна, 7-а, код ЄДРПОУ 32404380) на користь Відділу Освіти Нововодолазької райдержадміністрації (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Дзержинського, 4, код ЄДРПОУ 02146452) надмірно сплачені кошти за послуги з постачання пари та гарячої води згідно з договором про закупівлю послуг за державні кошти № 98 в сумі 128750 грн. та 1915,31 грн. судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги та своєї позиції по справі відповідач зазначає, що встановлення органом місцевого самоврядування нових тарифів не призводить до автоматичного застосування їх у договірних відносинах, а є лише підставою для внесення відповідних змін до укладених договорів. Позивач не надав доказів про здійснення сторонами зміни умов укладеного договору у частині ціни договору та розміру тарифу.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Частина 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції» 2 ), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду .

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

14 квітня 2015 року між Відділом освіти Нововодолазької районної державної адміністрації (замовник, позивач) та Нововодолазьким підприємством теплових мереж (постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 98 (далі - договір, а.с. 12), відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався у 2015 році надати позивачу послуги з постачання пари та гарячої води, а позивач зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги.

Строк дії договору починається з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання (п. 11.1 договору)

Загальна сума договору становила 2271926,60 грн. (п. 3.1 договору).

Тариф становив 1393,82 грн. за 1 Гкал., згідно рішення Нововодолазької районної Ради ХХХІІІ сесії VІ скликання від 20.03.15 р. (п. 3.3. договору).

У відповідності до п. 4.1 договору, оплата за послуги здійснюється згідно діючого на день оплати тарифу по факту надходження коштів на рахунки позивача.

Договором також передбачена можливість зміни ціни договору у сторону зменшення за умови досягнення взаємної згоди сторін (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі неправильного застосування тарифів та недостовірності нарахувань за фактично відпущену пари та гарячої води відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми та здійснює перерахунок у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до рішення XXXVIII сесії Нововодолазької районної ради VI скликання від 20 березня 2015 року "Про внесення змін до рішення VIII позачергової сесії VI скликання від 07 жовтня 2011 року "Про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання енергії" було встановлено тариф на виробництво, транспортування та постачання енергії за 1 Гкал. з ПДВ - 1393,82 грн. за альтернативні види палива, які вважати чинними з 01 січня 2015 року.

За період січень-березень 2015 року (включно), згідно діючого та той час тарифу, позивачем на розрахункові рахунки відповідача за надані послуги з постачання пари та гарячої води було перераховано 969603,94 грн.

Рішенням III сесії VII скликання Нововодолазької районної ради від 23 грудня 2015 року "Про внесення змін до рішення XXXVIII сесії Нововодолазької районної ради VI скликання від 20 березня 2015 року "Про внесення змін до рішення VIII позачергової сесії VI скликання від 07 жовтня 2011 року "Про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання енергії" були внесені зміни до рішення XXXVIII сесії Нововодолазької районної ради від 20 березня 2015 року "Про внесення змін до рішення VIII позачергової сесії VI скликання від 07 жовтня 2011 року "Про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання енергії".

Вищевказаними змінами встановлено тариф для бюджетних установ та організацій, яким надаються послуги з теплопостачання Нововодолазьким ПТМ, що становить за 1 Гкал. з ПДВ -1393,82 грн. за альтернативні види палива, які вважати чинними з 20 березня 2015 року, тобто за період січень-березень 2015 року діяв тариф 1208,74 грн. який затверджений Рішенням XXXIV позачергової сесії VI скликання Нововодолазької районної ради від 03 жовтня 2014 року.

Враховуючи викладене позивач зазначає, що Відділом освіти Нововодолазької райдержадміністрації було надмірно сплачено 128750 грн. за період з січня - березень 2015 року, а саме в розрізі шкіл:

- Ватутінській ЗОШ за січень різниця - 11872,52 грн., за лютий - 8205,52 грн., за березень 3103,98 грн., всього по Ватутінській ЗОШ різниця по тарифу становить 23182,02 грн.

- Мелихівський НВК за січень різниця - 8116,87 грн., за лютий - 5907,57 грн., за березень 2199,49 грн., всього по Мелихівському НВК різниця по тарифу становить 16223,93 грн.

- Новоселівський НВК за січень різниця - 9598,25 грн., за лютий - 8693,21 грн., за березень 3231,50 грн., всього по Новоселівському НВК різниця по тарифу становить 21522,96 грн.

- Охоченська ЗОШ за січень різниця - 10579,73грн, за лютий - 7985,27грн, за березень 3753,24грн., всього по Охоченській ЗОНІ різниця по тарифу становить 22318,24 грн.

- Сосонівський НВК за січень різниця - 13224,52 грн., за лютий -12504,01 грн., за березень 4269,24 грн., всього по Сосонівському НВК різниця по тарифу становить 29997,77 грн.

- Нросянський НВК за січень різниця - 7279,20 грн., за лютий - 6102,09 грн., за березень 2123,79 грн., всього по Просянському НВК різниця по тарифу становить 15505,08 грн.

Станом на 01.03.2016 року, між сторонами був підписаний акт звіряння розрахунків за договором № 98 від 14.04.2015 року (а.с. 18), відповідно до якого, кредиторська заборгованість Нововодолазького підприємства теплових мереж перед Відділом освіти Нововодолазької районної державної адміністрації становить 128750 грн. Факт оплати також підтверджується наданими позивачем доказами (а.с. 51-61)

16 березня 2016 року Відділом освіти Нововодолазької районної державної адміністрації надіслано на адресу Нововодолазького підприємства теплових мереж претензію (а.с.19) про сплату надмірно сплачених коштів в сумі 128750 грн. за період з січня - березень 2015 року.

08.04.16 р. позивач отримав відповідь відповідача на претензію (а.с. 20), в якій останній зазначив, що претензія є протизаконною, необґрунтованою та викладені в ній вимоги суперечать положенням чинного законодавства України та умовам спірного договору.

Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позов до господарського суду Харківської області.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

В той же час, відповідно до пункту другого частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно статті 30 цього Закону, державне регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги базується, зокрема, на принципі нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.

Частиною третьою статті 20 Закону України "Про теплопостачання" в редакції чинній на період затвердження спірних тарифів було визначено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

В статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у відповідній редакції до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відтак, як вірно зазначає місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, вартість послуг на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії не визначається домовленістю сторін, тарифи на вказані послуги затверджуються органами місцевого самоврядування, рішення яких, відповідно до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є обов'язковими для виконання.

До аналогічного висновку приходить й Вищий господарський суд України, зокрема, в постанові від 09 квітня 2014 року у справі № 5015/5594/11.

Вищезазначена позиція узгоджується з умовами спірного договору, зокрема, в п. 8.2 договору зазначено, що у разі неправильного застосування тарифів та недостовірності нарахувань за фактично відпущену пари та гарячої води відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми та здійснює перерахунок у встановленому чинним законодавством порядку.

При цьому, неправильне застосування тарифів відповідачем можливе лише за умови нормативної зміни цих тарифів.

Крім того, в п. 3.3. договору закріплено, що тариф встановлений, згідно рішення Нововодолазької районної Ради ХХХІІІ сесії VІ скликання від 20.03.15 р., до якого в подальшому були внесенні зміни. Отже, внаслідок внесення змін до рішення Нововодолазької районної Ради ХХХІІІ сесії VІ скликання від 20.03.15 р., тариф встановлений п. 3.3 договору також змінився.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача про необхідність внесення змін до спірного договору для зміни тарифів та про те, що встановлення органом місцевого самоврядування нових тарифів не призводить до автоматичного застосування їх у договірних відносинах, а є лише підставою для внесення відповідних змін до укладених договорів.

Посилання відповідача на положення ст. 632 ЦК України, в даному випадку є недоречними, оскільки спірні взаємовідносини регулюються спеціальними законами, зокрема, Законом України "Про теплопостачання" та Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки доводи, покладені в її основу спростовані вищевикладеними відомостями.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

При поданні апеляційної скарги судовий збір за її подання сплачено не в повному обсязі. Так, з урахуванням майнового характеру позовних вимог та положень Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі становить 2124,38 грн., в той час як заявником за подання апеляційної скарги сплачено лише 2106,85 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року Нововодолазького підприємства теплових мереж витребувано докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Станом на день винесення даної постанови вимоги ухвали суду від 19.07.2016 року не виконані, судовий збір за подання апеляційної скарги у повному обсязі не сплачений.

За викладеного, колегія суддів, з урахуванням положень абз. 2 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України, вважає необхідним стягнути з відповідача недоплачену суму судового збору за результатами апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2016 року залишити без змін.

Стягнути з Нововодолазького підприємства теплових мереж (63200, Харківська область, Нововодолазький р-н., стм. ОСОБА_3, вул. Гагаріна, 7-а, код ЄДРПОУ 32404380) на користь Державного бюджету України (одержувач платежу - УДК у Дзержинському районі м. Харкова, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, код банка одержувача - 851011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, номер рахунку - 31216206782003) 17,53 грн. недоплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 01.08.2016 року

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Ільїн О.В.