Постанова

від 25.10.2016 по справі 922/1512/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 922/1512/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Мачульський Г.М., Рогач Л.І. за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуНововодолазького підприємства теплових мереж на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2016р. у справі господарського суду№922/1512/16 Харківської області за позовомВідділу освіти Нововодолазької районної державної адміністрації до Нововодолазького підприємства теплових мереж простягнення коштів В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2016р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2016р . у справі №922/1512/16, позовні вимоги задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача надмірно сплачені кошти за послуги з постачання пари та гарячої води згідно з договором про закупівлю послуг за державні кошти №98 в сумі 128750,00грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Нововодолазьке підприємство теплових мереж, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 25.10.2016р. позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Нововодолазького підприємства теплових мереж.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14.04.2015р. між Відділом освіти Нововодолазької районної державної адміністрації (замовник, позивач) та Нововодолазьким підприємством теплових мереж (постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №98, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався у 2015 році надати замовнику послуги з постачання пари та гарячої води, а позивач зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги. Строк дії договору починається з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна сума договору становить 2271926,60грн.

Тариф становив 1393,82 грн. за 1 Гкал., згідно рішення Нововодолазької районної Ради ХХХІІІ сесії VІ скликання від 20.03.2015р. (п. 3.3 договору).

Згідно із п. 4.1 договору оплата за послуги здійснюється згідно діючого на день оплати тарифу по факту надходження коштів на рахунки позивача.

Договором також передбачена можливість зміни ціни договору у сторону зменшення за умови досягнення взаємної згоди сторін (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі неправильного застосування тарифів та недостовірності нарахувань за фактично відпущену пари та гарячої води відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми та здійснює перерахунок у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до рішення XXXVIII сесії Нововодолазької районної ради VI скликання від 20.03.2015р. "Про внесення змін до рішення VIII позачергової сесії VI скликання від 07.10.2011р. "Про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання енергії" було встановлено тариф на виробництво, транспортування та постачання енергії за 1 Гкал. з ПДВ - 1393,82 грн. за альтернативні види палива (чинні з 01.01.2015р.).

За період січень-березень 2015 року (включно) згідно діючого та той час тарифу позивачем на розрахункові рахунки відповідача за надані послуги з постачання пари та гарячої води було перераховано 969603,94грн.

Рішенням III сесії VII скликання Нововодолазької районної ради від 23.12.2015р. "Про внесення змін до рішення XXXVIII сесії Нововодолазької районної ради VI скликання від 20.03.2015р. "Про внесення змін до рішення VIII позачергової сесії VI скликання від 07.10.2011р. "Про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання енергії" були внесені зміни до рішення XXXVIII сесії Нововодолазької районної ради від 20.03.2015р. "Про внесення змін до рішення VIII позачергової сесії VI скликання від 07.10.2011р. "Про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання енергії" шляхом викладення п. 1 вказаного рішення в іншій редакції.

Вищевказаними змінами встановлений тариф для бюджетних установ та організацій, яким надаються послуги з теплопостачання Нововодолазьким ПТМ, що становить за 1 Гкал. з ПДВ - 1393,82грн. за альтернативні види палива, з посиланнями на його чинність з 20.03.2015р. Тобто, судами встановлено, що за період січень-березень 2015 року діяв тариф 1208,74грн., який затверджений Рішенням XXXIV позачергової сесії VI скликання Нововодолазької районної ради від 03.10.2014р.

З огляду на вищевикладене, позивач у позовній заяві зазначив, що Відділом освіти Нововодолазької райдержадміністрації було надмірно сплачено 128750,00грн. за період з січня - березень 2015 року, а саме в розрізі шкіл: - Ватутінській ЗОШ за січень різниця 11872,52грн., за лютий - 8205,52грн., за березень - 3103,98грн., всього по Ватутінській ЗОШ різниця по тарифу становить 23182,02грн.; - Мелихівський НВК за січень різниця 8116,87грн., за лютий - 5907,57грн., за березень - 2199,49грн., всього по Мелихівському НВК різниця по тарифу становить 16223,93грн.; - Новоселівський НВК за січень різниця 9598,25грн., за лютий - 8693,21грн., за березень - 3231,50грн., всього по Новоселівському НВК різниця по тарифу становить 21522,96грн.; - Охоченська ЗОШ за січень різниця 10579,73грн, за лютий - 7985,27грн, за березень - 3753,24грн., всього по Охоченській ЗОНІ різниця по тарифу становить 22318,24грн.; - Сосонівський НВК за січень різниця 13224,52 грн., за лютий - 12504,01грн., за березень - 4269,24грн., всього по Сосонівському НВК різниця по тарифу становить 29997,77грн.; - Нросянський НВК за січень різниця 7279,20грн., за лютий - 6102,09грн., за березень - 2123,79грн., всього по Просянському НВК різниця по тарифу становить 15505,08грн.

Також судами встановлено, що станом на 01.03.2016р., між сторонами підписаний акт звіряння розрахунків за договором №98 від 14.04.2015р., відповідно до якого, кредиторська заборгованість Нововодолазького підприємства теплових мереж перед Відділом освіти Нововодолазької районної державної адміністрації становить 128750,00грн. Факт оплати також підтверджується наданими позивачем доказами.

Відділ освіти Нововодолазької районної державної адміністрації 16.03.2016р. звертався до Нововодолазького підприємства теплових мереж з претензією про повернення надмірно сплачених коштів в сумі 128750,00грн. за період з січня-березень 2015 року, яка залишилась без задоволення, що й стало підставою для звернення в судовому порядку з відповідною позовною заявою у даній справі про стягнення цієї суми з відповідача.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, договір є основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Договір за своєю правовою природою є правочином, який відповідно до ст. 202 ЦК України є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до ст. 30 вказаного Закону, державне регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги базується, зокрема, на принципі нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Отже, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку, що тарифи на вищезазначені послуги затверджуються органами місцевого самоврядування, рішення яких, відповідно до ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є обов'язковими для виконання.

Господарські суди попередніх інстанцій з огляду на те, що відповідно до умов договору тариф встановлювався на підставі рішення Нововодолазької районної Ради ХХХІІІ сесії VІ скликання від 20.03.2015р., до якого в подальшому органом місцевого самоврядування були внесенні зміни шляхом прийняття відповідного рішення, дійшли висновку, що тариф встановлений п. 3.3 договору також змінився.

Посилання скаржника на положення ст. 632 ЦК України були мотивовано спростовані господарськими судами попередніх інстанцій, оскільки спірні правовідносини регулюються спеціальними законами, зокрема, Законом України "Про теплопостачання" та Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки суди в порядку ст.ст.4 3 , 4 7 , 33, 34, 35, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами та під час здійснення провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2016р . у справі №922/1512/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2016р . у справі №922/1512/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Нововодолазького підприємства теплових мереж - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.М. Мачульський Суддя Л.І. Рогач