КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13647/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
У Х В А Л А
Іменем України
28 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Ткачук М.І,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клоузер» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клоузер» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій неправомірними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 1/7/26-56-21-12 від 18.03.2015 р., -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Клоузер» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило суд:
визнати неправомірними дії працівників ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві;
скасувати винесене ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві рішення про застосування фінансових санкцій №1/7/26-56-21-12 від 18.03.2015 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Клоузер», подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності прийняття оспорюваного рішення про застосування санкцій №1/7/26-56-21-12 від 18.03.2015 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, виходив з того, що контролюючий орган правомірно провів фактичну перевірку Позивача, а також, оскільки ТОВ «Оптима Профіт» та ТОВ ТОВ «Продресурс ЛТД» не є імпортерами спірної продукції, то ТОВ «Клоузер», при цьому доказів наявності марок акцизного товару чи сплати акцизного податку щодо вказаних вище товарів Позивачем суду не надано, то Відповідач правомірно застосування до продавця алкогольних напоїв відповідальності на підставі Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» достатньо самого факту здійснення продавцем зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, оскільки вказане суперечить основним засадам названого Закону.
З таким висновком суду першої інстанції частково не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 21.01.2016 року №33 та направлення на перевірку від 21.01.2016 року №72/26-15-21-1-29 30.01.2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 10.02.2015 року № 26/72/21/38668951.
Перевіркою встановлено, що в барі за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 31, що використовується ТОВ «Клоузер» за наявності цінників та відповідних ліцензій здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами.
За наслідками перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» 19 грудня 1995 року № 481/95-BP та положень абз. 15 ч. 2 ст. 17 цього ж Закону, у зв'язку із чим, за зберігання алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, що не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу ставок акцизного податку, міцності та місткості тари, на ТОВ «Клоузер» накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн., що оформлено рішенням про застосування штрафних санкцій від 18.03.2015 року № 1/7/26-56-21-12.
За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві надано відповідь від 24.02.2015 року № 3085/10/26-15-21-01-24, відповідно до якої податковим органом визнано дії працівників Головного управління правомірними.
За результатами розгляду первинної скарги, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 28.05.2015 року № 8629/10/26-15-10-08-16, яким рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.03.2015 року № 1/7/26-56-21-12 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 19.06.2015 року № 12868/6/99-49-10-01-02-25, яким рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.03.2015 року № 1/7/26-56-21-12 про застосування штрафних санкцій та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
06.05.2015 року ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві складено податкову вимогу № 4264-23 на суму 17 000,00 грн., а 21.09.2015 року прийнято рішення № 6641/10/26-56-25-05 про опис майна у податкову заставу, які були направлені на адресу позивача.
З даного приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, у якому визначені основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Відповідно до п. 1 Положення «Про Державну фіскальну службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. N 236 (далі - Положення N 236) визначено, що Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів (п. 7 цього Положення).
Наказом Державної фіскальної служби України № 54 від 20.08.2014 року затверджено Положення про Головне управління ДФС у м. Києві, згідно із п. 1 якого, ГУ ДФС у м. Києві є територіальним органом Державної фіскальної служби.
Таким чином Державна фіскальна служба України здійснює свої повноваження через її територіальні органи, зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві, що надає останньому повноваження здійснювати перевірку.
Водночас, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року N 76-VIII установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Разом з тим, законодавцем, поряд із Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року N 76-VIII було розширено коло підстав для проведення перевірок суб'єктів господарювання шляхом прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року N 71-VIII (обидва закони набрали чинності 01.01.2015 р.), яким установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.
Беручи до уваги те, що позивач є суб'єктом господарювання, що реалізує підакцизні товари, а саме: алкогольні напої та тютюнові вироби, відповідно мораторій на проведення перевірки на останнього не поширюється з огляду на що його посилання на неправомірність проведення перевірки, суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок та підстави проведення фактичних перевірок визначено приписами статті 80 Податкового кодексу України.
За правилами пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Згідно з пунктами 80.5, 80.7 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 80.10 статті 80 Податкового кодексу України).
Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2015 року головними державними ревізорами -інспектором Головного управління ДФС у м. Києві Святецьким А.О. та Піронковим В.І. була проведена фактична перевірка з питань дотримання ТОВ «Клоузер» вимог встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
Перевірка проводилася на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 33 від 21.01.2015 року.
Направлення на перевірку від 21.01.2015 року № 72/26-15-21-1-29 та наказ про проведення перевірки № 33 від 21.01.2015 року було вручено Наєм Масі-Мустафа 21.01.2015 року, про що свідчить його особистий підпис на направленні.
Колегія суддів зауважує, що посилання Позивача на те, що Наєм Масі-Мустафа на підприємстві не працює та не являється заступником директора ТОВ «Клоузер», оскільки такої штатної одиниці на підприємстві не має, критично розцінюється судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеній в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Отже, навіть, якщо допустити, що Наєм Масі-Мустафа не є заступником директора ТОВ «Клоузер», то вказана особа сама так представилася, крім того особисто отримала наказ і направлення на перевірку, підписала акт перевірки, тому у податкового органу були відсутні підстави для непроведення перевірки.
З приводу виявлених порушень під час проведення перевірки колегія суддів зазначає слідуюче.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 11 названого Закону алкогольні напої, які виробляються в Україні, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Згідно з підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Пунктом 14.1.109 вказаної статті передбачено, що маркуванням алкогольних напоїв є наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
Питання щодо виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів врегульовані положеннями статті 226 ПК України.
Так, пунктом 226.1 названої статті закріплено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 226.6 статті 226 ПК України маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.
Відповідно до пункту 226.6 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:
1) алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;
2) алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;
3) алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
На реалізацію положень статті 226 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі по тексту - Положення №1251).
Пунктом 19 названого Положення закріплено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.
Також зазначеним пунктом встановлено, що у разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).
Відповідно до пункту 20 Положення №1251 контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють органи державної податкової служби, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - митні органи. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Більш детально повноваження органів контролю за виробництвом і торгівлею спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами визначені положеннями статті 16 Закону №481/95-ВР, а відповідальність за порушення норм названого Закону визначена у статті 17 останнього.
Так у частині 2 названої статті закріплено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:
оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень (абзац 13);
виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень (абзац 15).
Крім того, судом апеляційної інстанції при дослідженні доказів у ході судового розгляду було виявлено розбіжності у примірниках Акта перевірки, наданих ТОВ «Клоузер» та податковим органом, в результаті чого, провадження у справі №826/13647/15 було зупинено та направлено запит до Головного управління ДФС у м. Києві щодо роз'яснення ситуації, що склалася.
11.07.2016 року на адресу апеляційного суду надійшла відповідь на судовий запит від Головного управління ДФС у м.Києві, в якій зазначено, що заступник директора Наєм Масі-Мустафа у присутності перевіряючи ознайомився з актом перевірки, копію отримав 11.02.2015 року та вніс свої зауваження до акту перевірки на першому екземплярі акту, який залишається в органах державної фіскальної служби.
Зауваження до акту на другому екземплярі, що вручено Наєму Масі-Мустафі, були внесені без присутності перевіряючих.
Тому, примірник акта перевірки наданий представником ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві під час судового засідання є первинним, складений під час перевірки у присутності перевіряючих та заступника директора Наєм Масі-Мустафи.
Також, як вбачається з матеріалів, наданих Позивач зазначає, що сьогоднішній день на ринку алкогольних товарів не існує лікеру DeKuperanno 1695, а тому зберігати з метою подальшої реалізації даний алкогольний напій позивач не має можливості. На підтвердження своїх доводів, позивач надав суду скріншот із офіційного сайту, в якому видано назви всіх лікерів, що випускаються під даною торгівельною маркою.
На підтвердження купівлі алкогольного напою Ель Хімадор Текіла Репосадо, місткість 1 л.імп. ТОВ «Браун Формен Україна» позивачем надано: видаткову накладну № РНОП-002706 від 29.05.2014 р., товарно-транспортну накладну на переміщення алкогольних напоїв від 29.05.2014 р., відомості про вантаж, податкову накладну № 416.
Тобто, на думку позивача, поставка алкогольного напою Ель Хімадор Текіла Репосадо підтверджується наявними в матеріалах справи первинними та бухгалтерськими документами.
Разом з тим, з пояснень відповідача вбачається, що ТОВ «Клоузер» було укладено з ТОВ «ТД «Продресурс ЛТД» договір № 156-14К від 04.07.2014 р., відповідно до якого було здійснено поставку на адресу позивача продукції «De Kuyper». Відповідно до баз даних ДПІ, ТОВ «Продресурс ЛТД» не є імпортером зазначеної продукції.
Відповідно до договору № 4414042904 від 29.04.2014 р., укладеного між ТОВ «Оптимум Профіт» та ТОВ «Клоузер», на адресу позивача було здійснено поставку продукції «Ель Хімадор Репосадо». Відповідно до баз даних ДПІ, ТОВ «Оптима Профіт» не є імпортером зазначеної продукції.
Таким чином, докази надані відповідачем спростовують твердження позивача, при цьому доказів наявності марок акцизного товару чи сплати акцизного податку щодо вказаних вище товарів позивачем суду не надано.
З урахуванням наведеного вище, слід дійти висновку, що для застосування до продавця алкогольних напоїв відповідальності на підставі Закону №481/95-ВР достатньо самого факту здійснення продавцем зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, оскільки вказане суперечить основним засадам названого Закону.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2015 року № 1/7/26-56-21-12 є таким, що прийнято правомірно.
Частиною 1 ст. 69 КАС визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята без порушенням норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів. -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клоузер» на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю.Кучма
(Повний текст Ухвали виготовлений 01 серпня 2016 року)
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Безименна Н.В.
Кучма А.Ю.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.07.2016 |
Оприлюднено | 03.08.2016 |
Номер документу | 59348059 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Аліменко В.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні