Рішення

від 23.11.2018 по справі 826/13647/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2018 року №826/13647/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Клоузер до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання дій неправомірними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Клоузер (далі також - позивач, ТОВ Клоузер ) з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі також - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС ум.Киві), в якому просить:

- визнати неправомірними дії працівників ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві;

- скасувати рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві від 18.03.2015 № 1/7/26-56-21-12 про застосування фінансових санкцій.

Позовні вимоги мотивовані протиправними діями ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо проведення перевірки та винесення безпідставно оскаржуваного рішення про нарахування позивачу штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про його проведення.

Згідно з наданим суду письмовим запереченням відповідач стверджує про необґрунтованість позовних вимог, просить відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що позивачем здійснювався продаж алкогольних напоїв без марок акцизного податку і під час перевірки не було допущено посадовими особами порушень вимог законодавства.

Зважаючи на неприбуття в судове засідання представника відповідача суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016, відмовлено у задоволенні позову ТОВ Клоузер .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.08.2017 скасовано загадані вище судові рішення, справу направлено на новий розгляд, під час якого рекомендовано встановити обставини щодо правомірності проведення контролюючим органом перевірки позивача, що є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення в ході такої перевірки порушень податкового та іншого законодавства. Касаційний суд вказав на те, що за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття рішення про застосування штрафних санкцій з підстав, визначених Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , правомірність якого є предметом судового розгляду у цій справі.

Зокрема, зауважено, що суди попередніх інстанцій безпідставно не звернули увагу на обґрунтування позивачем протиправності дій посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки тим, що особа, якій було вручено наказ про перевірку та направлення на її проведення, не є посадовою особою ТОВ Клоузер , оскільки не перебуває в штаті товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м.Києві проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 10.02.2015 № 26/72/21/38668951.

Перевіркою виявлено, що в барі за адресою: м.Київ, вул.Нижньоюрківська, 31, що використовується ТОВ Клоузер , за наявності цінників та відповідних ліцензій здійснюється зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка на суму 1460,00 грн., та, відповідно, встановлено порушення позивачем вимог статті 11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів 19.12.1995 № 481/95-BP, у зв'язку із чим, за зберігання алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, що не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу ставок акцизного податку, міцності та місткості тари, на ТОВ Клоузер накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн., що оформлено рішенням ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві про застосування штрафних санкцій від 18.03.2015 № 1/7/26-56-21-12.

За результатами розгляду заперечень ТОВ Клоузер на акт перевірки Головним управлінням ДФС у м.Києві надано відповідь від 24.02.2015 № 3085/10/26-15-21-01-24 про правомірність дій працівників контролюючого органу.

Рішенням Головного управління ДФС у м.Києві від 28.05.2015 № 8629/10/26-15-10-08-16 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ Клоузер на рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві від 18.03.2015 № 1/7/26-56-21-12, залишено оскаржуване рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.06.2015 № 12868/6/99-49-10-01-02-25 відмовлено у задоволенні повторної скарги ТОВ Клоузер на рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві від 18.03.2015 № 1/7/26-56-21-12 та рішення Головного управління ДФС у м.Києві, прийняте за результатами розгляду первинної скарги позивача, залишено ці рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

06.05.2015 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві стосовно ТОВ Клоузер складено податкову вимогу № 4264-23 на суму 17 000,00 грн., а 21.09.2015 прийнято рішення № 6641/10/26-56-25-05 про опис майна позивача у податкову заставу, які були направлені на його адресу.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо проведення перевірки та винесення рішення про нарахування штрафних санкцій протиправними, звернувся до суду із позовом, при вирішенні якого, суд виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення Про Державну фіскальну службу України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 (далі - Положення № 236) визначено, що Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів (пункт 7 Положення).

Наказом Державної фіскальної служби України від 20.08.2014 № 54 затверджено Положення про Головне управління ДФС у м.Києві, згідно з пунктом 1 якого Головне управління ДФС у м. Києві є територіальним органом Державної фіскальної служби.

Таким чином, Державна фіскальна служба України здійснює свої повноваження через її територіальні органи, зокрема, Головне управління ДФС у м.Києві, що надає останньому повноваження здійснювати перевірку.

Водночас, Законом України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2014 року N 76-VIII установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Разом з тим законодавцем поряд із Законом України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 2812.2014 № 76-VIII розширено коло підстав для проведення перевірок суб'єктів господарювання шляхом прийняття Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VIII (обидва закони набрали чинності 01.01.2015), яким установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється з 01.01.2015 на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Оскільки позивач є суб'єктом господарювання, який реалізує підакцизні товари, а саме: алкогольні напої та тютюнові вироби, стосовно нього не підлягає застосуванню мораторій на проведення перевірки.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Так, зокрема, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що підставою для проведення фактичної перевірки є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Враховуючи наведене, Головне управління ДФС у м.Києві в межах повноважень та відповідно до закону призначило вищевказану перевірку позивача.

Згідно з пунктом 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 42.1 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Згідно з пунктом 42.2 цієї є статі Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, податкове законодавство надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення фактичної перевірки за умови виконання вимог законодавства щодо ознайомлення платника податків в особі його керівника або уповноваженого представника, або особи, яка фактично проводить розрахункові операції, у встановлений законом спосіб з наказом про перевірку та направленнями на проведення перевірку до початку проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2015 головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у м.Києві Святецьким А.О. та Піронковим В.І. проведено фактичну перевірку з питань дотримання ТОВ Клоузер вимог встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Перевірка проводилася на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та наказу Головного управління ДФС у м.Києві від 21.01.2015 № 33.

Наказ про проведення перевірки від 21.01.2015 № 33 та направлення на перевірку від 21.01.2015 № 72/26-15-21-1-29 вручено ОСОБА_4 21.01.2015, що підтверджується його особистим підписом на направленні на перевірку. Названа особа представилася посадовим особам контролюючого органу як заступник директора ТОВ Клоузер ,

В обґрунтування доводів про протиправність дій посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки, позивач вказує на те, що ОСОБА_4 не є посадовою особою ТОВ Клоузер , оскільки посада заступника директора відсутня в штатному розписі товариства.

Відсутність згаданої вище посади в штатному розписі товариства підтверджується копією штатного розкладу ТОВ Клоузер , затвердженому наказом від 01.04.2013 № 3, копію якого надано суду.

Згідно з цим штатним розкладом в товаристві є посада директора, комерційного директора, старшого бармена, організатора концертів і лекцій та касира.

Згідно з випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців директором ТОВ Клоузер є ОСОБА_3

При цьому відповідач, який у зв'язку із запереченням позовних вимог, зобов'язаний довести правомірність оспорюваних дій та рішень, не надав суду жодних пояснень стосовно того, яким чином він при пред'явленні наказу та направлення на проведення перевірки присутньому при перевірці ОСОБА_4 пересвідчився в наявності у нього повноважень від ТОВ Клоузер . Також відповідач не вказав на те, що ОСОБА_4 проводив розрахункові операції станом на час проведення перевірки.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що наказ про перевірку та направлення на проведення перевірки вручені працівниками контролюючого органу неуповноваженій особі, що зумовлює визнання такої перевірки протиправною.

Такий висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду та Верховного Суду України, що міститься в низці його рішень.

Так, в постанові від 08.08.2018 у справі №823/1294/17 Верховний Суд вказав на те, що невиконання контролюючим органом вимог щодо пред'явлення або надіслання платнику податків у випадках, визначених податковим законодавством, зокрема, копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки, призводить до визнання перевірки незаконною.

У постановах Верховного Cуду України від 27.01.2015 № 21-425а14, від 09.02.2016 № 826/5689/13 та від 16.02.2016 у справі № 826/12651/14 також містяться висновки про те, що невиконання вимог, зокрема, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України в частині повідомлення платника податків про проведення перевірки та вручення копії наказу про перевірку призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відтак, згідно з висновками суду касаційної інстанції, у разі визнання перевірки незаконною, така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення. У такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення органу є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Лише дотримання встановлених законодавством умов та порядку проведення перевірки платника податків може бути належною підставою для прийняття рішення про застосування до нього санкцій за результатами такої перевірки.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність вищевказаної перевірки позивача, рішення від 18.03.2018 № 1/7/26-56-21-12, прийняте відповідачем за результатами такої перевірки, також є протиправним і підлягає скасуванню судом без надання оцінки висновкам акта перевірки.

Доцільно зауважити, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Рішення ЄСПЛ Лелас проти Хорватії , заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 і Тошкуце та інші проти Румунії , заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Рішення ЄСПЛ Онер'їлдіз проти Туреччини , п.128, та Беєлер проти Італії , п.119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (Рішення Лелас проти Хорватії , п.74).

Отже, позовна вимога ТОВ Клоузер про скасування рішення ДП у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві від 18.03.2018 № 1/7/26-56-21-12, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Задовольняючи цю позовну вимогу, судом також враховано приписи статті пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про визнання неправомірними дій працівників ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві. Як вбачається з обґрунтування позовних вимог, ці дії полягають у проведенні 10.02.2015 вищевказаної перевірки ТОВ Клоузер .

Однак, як встановлено судом вище, згадана перевірка проводилася не працівниками ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві, а працівниками Головного управління ДФС у м.Києві - головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у м.Києві Святецьким А.О. та Піронковим В.І.

Відтак, позовні вимоги ТОВ Клоузер є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення судом.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн., що підтверджується квитанцією від 10.07.2015.

Отже, на підставі частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із частковим задоволенням позову стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 91,35 грн.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Клоузер (04080, м.Київ, вул.Нижньоюрківська, 31, код ЄДРПОУ 38668951) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві (04080, м.Київ, вул.Турівська, 12, код ЄДРПОУ 39467012) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення ДП у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві про застосування фінансових санкцій від 18.03.2018 № 1/7/26-56-21-12.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити на користь ТОВ Клоузер за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві сплачений ним судовий збір в сумі 91,35 грн. (дев'яності одну гривню тридцять п'ять коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко