Постанова

від 26.04.2011 по справі 2а/2470/266/11

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13:35год. 26 квітня 2011 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/266/11

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

секретаря судового засідання Колесник В.Ю.

за участю :

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Державна податкова інспекція у Сторожинецькому районі Чернівецької області про скасування податкових повідомлень - рішень суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_6 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області (відповідач) в якому просив суд: скасувати податкові повідомлення-рішення №0004511700/0 від 11.08.10р. (№0004511700/1 від 10.09.10р.; № 0004511700/2 від 17.11.10р.; № 0004511700/3 від 12.01.11р.) про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт і послуг) на суму 1510740,00грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 755370,00грн.; скасувати податкові повідомлення-рішення №0004521700/0 від 11.08.10р. (№0004521700/1 від 10.09.10р.; №0004521700/2 від 17.11.10р.; №0004521700/3 від 12.01.11р.) про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 752850,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив таке.

Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання: за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт і послуг) на суму 1510740,00грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 755370,00грн. такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Вказана сума визначена на підставі Акта перевірки №23/17-027/НОМЕР_1 (далі - Акт №23/17) від 29.07.2010 р., яким визначено, що позивачем порушено вимоги ст.7 п.7.2 п.п.7.2.6., ст.7 п.7.2 п.п.7.2.1, ст.7 п.7.4 п.п.7.4.1, ст.7 п.7.4 п.п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.2007 р. №168/97-ВР, що діяв на момент проведення перевірки, із змінами і доповненнями (далі-Закон №168).

Свої висновки відповідач обґрунтовує тим, що надані до перевірки податкові накладні на виконання ремонтних робіт та послуг, виписані від імені ТОВ «Компанія «Наша скарбниця», ТОВ «Колосан» та ТОВ «Реалстрой» (далі - Контрагенти) не мають юридичної сили і доказовості первинного документу через відсутність в них обов'язкових реквізитів - справжніх відомостей про особу та підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені зазначених підприємств.

Однак позивач вважає такі висновки відповідача хибними, оскільки ревізорам було надано податкові накладні контрагентів за період з квітня 2008 року по грудень 2008 року, згідно яких, позивачу були поставлені послуги з виконання підрядних (ремонтних) робіт на загальну суму 7 533 708,49 грн. (без ПДВ), ПДВ 1 510 741,71 грн. Загальна вартість послуг з ПДВ -9 064 449,87 грн.

Законодавчо встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями. Отже, неможливість віднесення сум ПДВ до податкового кредиту пов'язується законом тільки з відсутністю податкової накладної.

Відповідачу, при проведені перевірки, були надані примірники податкових накладних підписані від імені контрагентів, що відповідали вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 та наказу ДПА України від 30.05.97 р. № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» (далі - Порядок №165).

Пункт 5 Порядку №165 зазначає, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Позивачем було перевірено наявність реєстрації контрагентів в якості платників ПДВ на момент здійснення правочинів на офіційному сайті ДПА України, тобто всі контрагенти на дату здійснення операцій являлися зареєстрованими належним чином платниками ПДВ, їх установчі документи не визнавалися судами недійсними.

А тому, на підставі приписів Закону №168 та вимог Порядку №165, у відповідача відсутні нормативні та документальні підстави вважати недійсними вище перелічені податкові накладні, натомість наявність у позивача отриманих від контрагентів податкових накладних, є підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Твердження відповідача, що податкові накладні не мають юридичної сили і доказовості первинного документу через відсутність в них обов'язкових реквізитів, а саме справжніх відомостей про особу та підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені зазначених підприємств, на думку позивача не відповідає вимогам законодавства, так як загальне і спеціальне податкове законодавство не містить норм стосовно відповідальності сторони за договором відносно неправомірних дій однієї з сторін, зокрема і стосовно вчинення дій за відсутності на те належних їй повноважень.

Крім того, жодним законодавчим актом не зобов'язано позивача як платника ПДВ для отримання права на податковий кредит вживати заходи стосовно встановлення справжності документів, підписів та іншого. У відповідача відсутнє рішення суду щодо визнання первинних документів з реквізитами юридичних осіб, що підписані від імені осіб, які не мали на те відповідних повноважень, недійсними з моменту їх складення, а визнання правочину нікчемним виходить за межі компетенції відповідача.

Також, позивач вважає податкові повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ) за платежем - податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності, на суму 752850,61 грн. такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Вказана сума визначена на підставі Акта №23/17, яким визначено, що позивачем порушено вимоги ст.1 п.20, ст.19 п.19.1 абзац «а» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV, що діяв на момент проведення перевірки, із змінами і доповненнями (далі-Закон №889), відповідач обґрунтовує це тим, що заниження оподатковуваного доходу відбулося за рахунок включення до складу витрат сум, що не підтвердженні відповідними первинними документами. Відповідач посилається на те, що позивач порушив розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 р. (далі-Декрет).

З такими висновками відповідача позивач не погоджується, оскільки у відповідності до вимог чинного законодавства у нього наявні виписки банків, згідно яких з рахунків, відкритих у відповідних установах банку, за періоди: з 02.04.2008р. по 31.12.2008р. перераховано грошових коштів на загальну суму 10172491,07грн.; з 10.03.2009р. по 30.09.2009р. перераховано грошових коштів на загальну суму 1430564,81 грн.

Чинним законодавством визначено саме платіжні документи, зокрема платіжні доручення, та виписки з рахунку в банку (із зазначенням в таких документах дати, суми перерахування та призначення платежу), є документальним підтвердженням переказів визначених в цих документах сум з рахунку платника на рахунок отримувача, а отже, наявні виписки банку фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують витрати, які здійснено при проведенні господарської діяльності, зокрема за період 01.04.2008 р. по 30.09.2009 р.

Списання грошових коштів з рахунків, відкритих позивачем у відповідних установах банку, призводить до зменшення активів, відтак, грошові кошти, списані з рахунків, відкритих позивачем у відповідних установах банку, є витратами підприємця за відповідний звітний період.

Витрати на оплату послуги банку, внесених (нарахованих) податків, зборів та обов'язкових платежів (крім податку на додану вартість), розрахунки з постачальниками за товари, матеріали (роботи та послуги) включаються до складу валових витрат підприємства відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи з наведеного заниження об'єкта оподаткування і донарахування до сплати податку на додану вартість на загальну суму 1510740,00 грн. та донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 752850,61 грн. нормативно та документально не підтверджується, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення повинні бути визнані недійсними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в ході судового розгляду позов підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволенні, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом подав суду письмове заперечення, в якому зазначив, що перевірки позивача проводилася у відповідності до норм чинного законодавства, висновки викладені в Актах перевірок щодо допущених позивачем порушень п.6 ст.128 ГК України, абз. «а» п.19.1. ст.19 Закону №889, розділу IV Декрету (в зв'язку із чим донараховано податку в сумі 752850,61 грн.) та п.п.7.2.1, 7.2.6, п.7.2., п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 (в зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 15107400,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 755370,00 грн.) є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсності, оскільки в ході перевірки зроблено висновок, що представлені документи не підтверджують цивільно-правові відносини сторін, факти виконання будівельно-монтажних робіт, надання послуг та поставку товарів контрагентами позивача.

На думку відповідача, відсутність документів, які мають юридичну силу та доказовість первинного документу, не дало можливості визначити фактичних виконавців будівельно-монтажних робіт і поставку матеріалів та відповідно підтвердити витрати на придбання субпідрядних робіт та транспортування будівельних матеріалів, фактично встановлено документування операцій, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів, за таких обставин правочини, вчинені позивачем і контрагентами є нікчемними.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення також відповідають вимогам чинного законодавства, а тому у задоволені позову слід відмовити в повному обсязі, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Представники відповідача під час судового розгляду позов не визнали посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Свідок ОСОБА_4, яка була членом комісії ДПА в Чернівецькій області по розгляду спірних питань, в судовому засіданні пояснила, що комісія розглядала заперечення приватного підприємця ОСОБА_6 на акт №2/17 від 16.02.2010р., проте висновки комісії носять рекомендаційний характер. Під час прийняття висновків членам комісії не надавались первинні документи, так як комісія не уповноважена розглядати їх, проте відсутніх документів не перешкоджало прийняттю відповідного рішення. Оскільки необхідно було доопрацювати доказову базу, зокрема необхідні були більш обґрунтовані обставини, то комісія вважала за необхідне рекомендувати ДПІ у Сторожинецькому районі прийняти рішення на меншу суму, ніж нарахували ревізори згідно акту №2/17.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, показання свідка, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

16 лютого 2010 року Державною податковою інспекцією у Сторожинецькому районі Чернівецької області проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 за період з 01.04.08р. по 30.09.09р., що підтверджено актом перевірки №2/17/НОМЕР_1 (далі - Акт№2/17) (а.с.17-52 т.1).

В акті перевірки як порушення визначено такі обставини:

- порушення абз. «а» п.19.1 ст.19 Закону №889 (приватним підприємцем не вівся облік доходів та витрат у періоді, що підлягав перевірці з 01.04.08р. по 30.09.09р.);

- порушення п.2 ст.13 Декрету, занижено оподаткований дохід, відображений в деклараціях за період з 01.04.08 по 31.12.08 в сумі 7402784,80 грн., внаслідок завищення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за період з 01.04.08 по 31.12.08, за рахунок включення до складу витрат сум, не підтверджених відповідними первинними документами (відсутні угоди із субпідрядниками, акти виконаних робіт субпідрядниками та інші документи), в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 1110417,70 грн.;

- порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 та п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 та п.18 Порядку №165, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 1521294,00 грн.

На зазначений Акт №2/17 позивачем було подано заперечення до ДПА в Чернівецької області (а.с. 53-57 т.1).

27 лютого 2010 року за наслідками розгляду заперечення ПП ОСОБА_6 до акту документальної перевірки, ДПА у Чернівецькій області було прийнято висновок в якому зазначено, що за результатами розгляду заперечення необхідно врахувати в складі витрат пов'язаних з одержанням доходу витрати, які підтверджені первинними документами на загальну суму 7402784,80грн. (а.с. 61-63 т.1, а.с.43 т.2).

За результатами перевірки та висновку ДПА в Чернівецькій області відповідач 03 березня 2010 року прийняв податкове повідомлення-рішення №0000511700/0 за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 15832,35 грн. (з яких за основним платежем 10554,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5277,45 грн.) (а.с.66 т.1).

Зазначена в податковому повідомленні-рішенні сума 15832,35 грн. позивачем сплачена, що підтверджується платіжним дорученням №8 від 09.03.10р. (а.с.67 т.1).

31 травня 2010 року постановою про порушення кримінальної справи відносно позивача порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ст. ст.212 ч.3, 358 ч.1, 3 КК України (а.с.68-70 т.1).

На виконання постанови старшого слідчого в ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області від 02.06.10р. «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності СГД - фізичної особи ОСОБА_6Г за період з 01.04.08р. по 30.09.09р.» відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності СПД - фізичної особи ОСОБА_6 за період з 01.04.08р. по 30.09.09р., за результатами якої складено акт №23/17-027/НОМЕР_1 від 29 липня 2010 року (далі Акт - 23/17) (а.с. 72-111 т.1).

В акті перевірки як порушення визначено такі обставини:

- порушення п.6 ст.128 ГК України, абз. «а» п.19.1 ст.19 Закону №889 (приватним підприємцем не вівся облік доходів та витрат у періоді, що підлягав перевірці з 01.04.08р. по 30.09.09р.);

- порушення Розділу IV Декрету - не вірне визначення суми отриманого чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності, в результаті чого донараховано податку в сумі 752850,61 грн.;

- порушення пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 та п.18 Порядку №165, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 1521294,00 грн.

За результатами перевірки відповідач 11 серпня 2010 року прийняв податкові повідомлення рішення за №0004511700/0, №0004521700/0 (а.с.112, 116), та за результатами адміністративного оскарження (а.с.120-138, 182-198 т.1) відповідач прийняв 10 вересня 2010 р. податкові повідомлення рішення №0004511700/1, №0004521700/1 (а.с.113,117); 17 листопада 2010 р. податкові повідомлення рішення №0004511700/2, №0004521700/2 (а.с.114,118); 12 січня 2011 р. податкові повідомлення рішення №0004511700/3, №0004521700/3 (а.с. 115,119).

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи№67/7548/10-19 від 16 вересня 2010р., проведеної в межах кримінальної справи №О-109048, зазначені в Акті №23/17 заниження прибуткового податку з громадян в сумі 752 850, 61 грн. та заниження об'єкту оподаткування і донарахування до сплати податку на додану вартість в сумі 1510740,00грн. нормативно та документально не підтверджується (а.с.139-181 т.1).

Постановою слідчого в ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області від 23.09.2010р. кримінальна справа щодо ОСОБА_6 по епізоду ухилення ним сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 555208, 86 грн. та податку на додану вартість в сумі 1238 997,4 грн. закрита у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину (матеріали кримінальної справи №О-109048).

01 листопада 2010 року постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 за ст. ст. 212 ч.1, 358 ч. 1, 3 КК України закрито та звільнено останнього від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки (матеріали кримінальної справи №О-109048).

Районними відділами Контрольно-ревізійного управління у Чернівецькій області протягом 2010 року проведено ряд зустрічних звірок з питань документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків приватного підприємця ОСОБА_6 на об'єктах на яких виконувались будівельні роботи ОСОБА_6, проведені контрольні обміри виконаних робіт. За висновками зазначених зустрічних звірок встановлено, що будівельні та ремонтні роботи проведені, розрахунки за виконані роботи з ПП ОСОБА_6 також проведено відповідно до актів виконаних робіт (а.с.4-37 т.2).

Згідно довідки відповідача від 19.10.10р. №14726/19-127 позивачем сплачено до бюджету по Акту перевірки №23/17 платежі в сумі 271744,33 грн. та штрафну санкцію в сумі 135872,00 грн. (а.с.210), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.211-215 т.1).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо порушення позивачем вимог Закону №168, а саме порушення пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 та п.18 Порядку №165, в результаті чого занижено податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.1.7. ст.1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпункт 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону №168 передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, аналізуючи приписи вищезазначеної норми закону, законодавець передбачив, що лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг).

Суд вважає висновки відповідача, що надані до перевірки податкові накладні на виконання ремонтних робіт та послуг, виписані від імені ТОВ «Компанія «Наша скарбниця», ТОВ «Колосан» та ТОВ «Реалстрой» не мають юридичної сили і доказовості первинного документу через відсутність в них обов'язкових реквізитів - справжніх відомостей про особу та підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені зазначених підприємств, безпідставними з огляду на таке.

В ході судового розгляду були досліджені матеріали кримінальної справи, а саме податкові накладні за період з квітня 2008 року по грудень 2008 року ТОВ «Колосан», ТОВ «Реалстрой» та ТОВ «Компанія «Наша скарбниця», згідно яких позивачу були поставлені послуги з виконання підрядних (ремонтних) робіт на загальну суму 7 533 708,49 грн. (без ПДВ), ПДВ 1 510 741,71 грн. Загальна вартість послуг з ПДВ -9 064 449,87грн.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, в редакції, яка була чинною на момент здійснення господарських операцій, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Законодавчо встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями. Отже, неможливість віднесення сум ПДВ до податкового кредиту пов'язується законом тільки з відсутністю податкової накладної.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом ДПА України від 30.05.97р. №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» (далі - Порядок №165).

У відповідності до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 та вимог Порядку заповнення податкової накладної №165 в податкових накладних за період з квітня 2008 року по грудень 2008 року ТОВ «Колосан», ТОВ «Реалстрой» та ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» було зазначено всі необхідні реквізити, а саме: - дату виписки податкової накладної; - назву платника податку (продавця), а саме - ТОВ «Колосан», ТОВ «Реалстрой» та ТОВ «Компанія «Наша скарбниця»; - індивідуальний податковий номер, номер свідоцтва про реєстрацію платника податку продавця та місцезнаходження продавця; - назву платника податку (покупця) - ПП Яцко ОСОБА_7, його індивідуальний податковий номер - НОМЕР_1 та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку - 85814928; місцезнаходження покупця - Чернівецька область, с. В. Кучурів; умову поставки (форма цивільно-правового договору) -Договір.

Дані про осіб платників податку, від імені яких складені податкові накладні:

а) назва - ТОВ «Компанія «Наша скарбниця»; індивідуальний податковий номер - 346040005646; номер свідоцтва платника ПДВ - 07789500; місцезнаходження - 03114, м. Донецьк, вул. Університетська,78;

б) назва - ТОВ «Реалстрой»; індивідуальний податковий номер - 34545704821; номер свідоцтва платника ПДВ - 100120121; місцезнаходження - 50036, м.Кривий Ріг, вул.. Мелешкіна, 14А;

в) назва - «Колосан»; індивідуальний податковий номер - 324109804864; номер свідоцтва платника ПДВ - 04956551; місцезнаходження - 50036,м.Кривий Ріг, вул.Качалова,6.

Всі складені примірники податкових накладних підписані від імені особи, яка склала податкову накладну, та скріпленні печаткою платників податку - продавців ТОВ «Колосан», ТОВ «Реалстрой» та ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» (Продавець). В наданих примірниках податкових накладних значиться прізвище особи, від імені якої складено податкову накладну. Зазначене відповідає вимогам пункту 18 Порядку №165.

Право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 «Реєстрація осіб як платників податку на додану вартість», реєстр яких веде центральний податковий орган, при цьому будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний номер, який використовується для справляння цього податку.

Згідно пункту 5 Порядку №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано в пункті 2 даного Порядку заповнення податкової накладної, відповідно до якого податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У даному випадку ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» (код ЄДРПОУ 34604009), ТОВ «Реалстрой» (код ЄДРПОУ 34545750), ТОВ «Колосан» (код ЄДРПОУ 32410986) на момент взаємовідносин з позивачем, дані платники були зареєстровані належним чином в якості платників ПДВ.

Враховуючи наведене, всі контрагенти, з якими позивач мав фінансово-господарські зв'язки, на дату здійснення операцій являлися зареєстрованими належним чином платниками ПДВ, їх установчі документи не визнавалися судами недійсними.

Таким чином, на підставі приписів Закону №168 та вимог Порядку №165, відсутні нормативні та документальні підстави вважати недійсними вище перелічені податкові накладні.

Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168), то податкова накладна є основним документом, що дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат з податку на додану вартість.

Зважаючи на те, що позивачем здійснювалися операції з надання ремонтно-будівельних (підрядних) робіт, то послуги з придбання таких послуг у субпідрядників прямо - пов'язані з його господарською діяльністю, як підприємцем, а наявність у нього отриманих від ТОВ «Колосан», ТОВ «Реалстрой» та ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» податкових накладних, є підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі чинного на той час законодавства України.

Крім того, районними відділами Контрольно-ревізійного управління у Чернівецькій області протягом 2010 року проведено ряд зустрічних звірок з питань документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків приватного підприємця ОСОБА_6 на об'єктах на яких виконувались будівельні роботи ОСОБА_6, проведені контрольні обміри виконаних робіт. За висновками зазначених зустрічних звірок встановлено, що будівельні та ремонтні роботи проведені, розрахунки за виконані роботи з ПП ОСОБА_6 також проведено відповідно до актів виконаних робіт (а.с.4-37 т.2).

Вказані обставини не враховані відповідачем при прийнятті спірних рішень.

Також, суд враховує висновок судово-економічної експертизи №67/7548/10-19 від 16 вересня 2010р., згідно якого, зазначені в Акті №23/17 заниження прибуткового податку з громадян в сумі 752 850, 61 грн. та заниження об'єкту оподаткування і донарахування до сплати податку на додану вартість в сумі 1510740,00грн. нормативно та документально не підтверджується (а.с.139-181 т.1).

Таким чином, включення податку на додану вартість у розмірі 1510 741,71 грн. до складу податкового кредиту приватного підприємця ОСОБА_6 за період квітень 2008р. - грудень 2008р. на підставі податкових накладних, які виписані контрагентами відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість». А висновки відповідача та прийнятті на підставі них спірні рішення є протиправними.

Також суд вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1510 741,71грн. на підставі податкових накладних, які не можуть вважатись належним доказом підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки надані до перевірки податкові накладні на виконання ремонтних робіт та послуг, що виписані Контрагентами не мають юридичної сили і доказовості первинного документу через відсутність в них обов'язкових реквізитів - справжніх відомостей про особу та підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені зазначених підприємств.

Оскільки таке обґрунтування не відповідає вимогам законодавства, так як загальне і спеціальне податкове законодавство не містить норм стосовно відповідальності сторони за договором відносно неправомірних дій однієї з сторін, зокрема і стосовно вчинення дій за відсутності на те належних їй повноважень.

Крім того, жодним законодавчим актом не зобов'язано платника ПДВ для отримання права на податковий кредит вживати заходи стосовно встановлення справжності документів, підписів та іншого.

Приписи Цивільного кодексу України визначають 2 види недійсних правочинів: нікчемні, які є недійсними в силу закону (частина 2 статті 215 ЦК); оспорюванні, які стають недійсними внаслідок прийняття судового рішення (частина 3 статті 215 ЦК).

Згідно частини 1 статті 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В ході судового розгляду встановлено, що відсутнє рішення суду щодо визнання первинних документів з реквізитами контрагентів позивача, що підписані від імені осіб, які не мали на те відповідних повноважень, недійсними з моменту їх складення.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визначення такого правочину недійсним судом не вимагається.

Визнання правочину нікчемним виходить за межі компетенції відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заниження позивачем об'єкта оподаткування і донарахування до сплати податку на додану вартість в ході судового розгляду справи не доведено.

Щодо податкових повідомлень-рішень про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем - податок з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності, на суму 752850,61 грн. суд зазначає наступне.

Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет) втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889- IV (далі - Закон №889) та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Другим абзацом статті 13 розділу IV Декрету визначено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з отриманням доходу.

Згідно абзацу 3 цієї статті до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з визначенням, що наведене в пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» №334/94-ВР від 28.12.94р., із змінами і доповненнями (далі - Закон №334), валові витрати виробництва та обігу (надалі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до норм підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В ході судового розгляду справи досліджені виписки банків, згідно яких з рахунків, відкритих позивачем у відповідних установах банку, за періоди: - з 02.04.2008 р. по 31.12.2008 р. перераховано грошових коштів на загальну суму 10172491,07грн. (в тому числі за: послуги банку - 1418,59грн.; розрахунки з податками та зборами - 170128,43 грн.; розрахунки з постачальниками за товари (роботи, послуги) - 9941944,05 грн.; видано готівку на закупівлю матеріалів - 50000,00 грн.; розрахунки з іншими кредиторами - 9 000,00 грн.); - з 10.03.2009р. по 30.09.2009р. перераховано грошових коштів на загальну суму 1430564,81грн. (в тому числі: за послуги банку - 1497,00 грн.; розрахунки за податками та зборами - 254552,04 грн.; розрахунки з постачальниками за товари (роботи, послуги) - 793658,00 грн.; видано готівку на закупівлю матеріалів - 380 857,77 грн.).

Пунктом 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІП, із змінами і доповненнями та пунктом 1.4 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976 (надалі Інструкція НБУ №22) визначено, що розрахунковим документом, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ, визначеної в ньому суми коштів, зі свого рахунку на рахунок отримувача, є платіжне доручення. Тільки на підставі платіжних доручень (або іншого аналогічного документу) формуються зведені банківські документи-виписки з рахунку в банку.

Таким чином, відповідно до вимог законодавства саме платіжні документи, зокрема платіжні доручення, та виписки з рахунку в банку (із зазначенням в таких документах дати, суми перерахування та призначення платежу), є документальним підтвердженням переказу визначених в цих документах сум з рахунку платника на рахунок отримувача.

Отже, наявні виписки банку фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують витрати, які здійснені позивачем при проведенні господарської діяльності, зокрема за період 01.04.2008 р. по 30.09.2009 р.

Таким чином, документально підтверджуються перерахування грошових коштів позивачем, які за призначеннями платежу вірно були віднесені до складу валових витрат підприємця за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2009 р.

Згідно з пунктом «б» Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87 (далі - Положення (стандарт) 2), визначено, що власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Відповідно до Положення (стандарту) 2, активи-ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Отже, списання грошових коштів з рахунків, відкритих позивачем у відповідних установах банку, призводить до зменшення його активів, як підприємця. Відтак, грошові кошти, списані з рахунків у відповідних установах банку, є витратами відповідного звітного періоду.

Витрати на оплату послуги банку, внесених (нарахованих) податків, зборів та обов'язкових платежів (крім податку на додану вартість), розрахунки з постачальниками за товари, матеріали (роботи та послуги) включаються до складу валових витрат підприємства відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставне донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 752 850,61 грн. А висновки відповідача та прийнятті на підставі них спірні рішення є протиправними.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірних рішень діяв всупереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, спірні рішення прийняті всупереч порядку та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказані рішення як протиправні підлягають скасуванню, що відповідає суті заявлених вимог, передбаченому законом способу захисту порушеного права та повноваженням суду.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 КАС України.

У відповідності до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішень.

Таким чином, суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати - судовий збір в сумі 3.40грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 71, 72, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області:

- № 0004511700/0 від 11.08.2010р.;

- №0004511700/1 від 10.09.2010р.;

- №0004511700/2 від 17.11.2010р.;

- №0004511700/3 від 12.01.2011р.;

- №0004521700/0 від 11.08.2010р.;

- №0004521700/1 від 10.09.2010р.;

- №0004521700/2 від 17.11.2010р.;

- №0004521700/3 від 12.01.2011р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємця ОСОБА_6 судові витрати в сумі 3,40грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 04 травня 2011 р. (01.05.2011р.- 03.05.2011 р. - вихідні та святкові дні).

Суддя В.О. Ковтюк