Постанова

від 16.11.2011 по справі 2а/2470/266/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/266/11

Головуючий у 1-й інстанції: Ковтюк В.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю. , Білої Л.М.

при секретарі: Павловій С.С.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

апелянта- Григоришина О.М., ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.04.2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2011 року приватний підприємець ОСОБА_2 (далі -ПП ОСОБА_2Г.) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області (далі -ДПІ у м.Чернівці) в якому просив суд: скасувати податкові повідомлення-рішення №0004511700/0 від 11.08.10р. (№0004511700/1 від 10.09.10р.; № 0004511700/2 від 17.11.10р.; № 0004511700/3 від 12.01.11р.) про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт і послуг) на суму 1510740,00грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 755370,00грн.; скасувати податкові повідомлення-рішення №0004521700/0 від 11.08.10р. (№0004521700/1 від 10.09.10р.; №0004521700/2 від 17.11.10р.; №0004521700/3 від 12.01.11р.) про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 752850,61 грн.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 26.04.2011 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

Зокрема апелянт зауважує на тому, що перевірки ПП ОСОБА_2 проводилася у відповідності до норм чинного законодавства, а висновки викладені в Актах перевірок щодо допущених позивачем порушень п.6 ст.128 ГК України, абз. «а»п.19.1. ст.19 Закону №889, розділу IV Декрету (в зв'язку із чим донараховано податку в сумі 752850,61 грн.) та п.п.7.2.1, 7.2.6, п.7.2., п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 (в зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 15107400,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 755370,00 грн.) є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсності.

Апелянт також наголошує на неврахуванні судом першої інстанції факту того, що представлені документи не підтверджують цивільно-правові відносини сторін, факти виконання будівельно-монтажних робіт, надання послуг та поставку товарів контрагентами позивача.

На думку податкового органу, судом не взято до уваги відсутність у ПП ОСОБА_2 документів, які мають юридичну силу та доказовість первинного документу, які б дали можливість визначити фактичних виконавців будівельно-монтажних робіт і поставку матеріалів та відповідно підтвердити витрати на придбання субпідрядних робіт та транспортування будівельних матеріалів.

Скаржник вважає, що у даному випадку має місце саме фактичне встановлення документування операцій, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів, що дає підстав стверджувати про фіктивність укладених позивачем угод.

17.08.2011 року до суду надійшли письмові заперечення ПП ОСОБА_2, у яких позивач посилається на безпідставність тверджень апелянта, водночас стверджуючи про правомірність висновків суду просить у задоволенні апеляційної скарги ДПІ у м.Чернівці відмовити, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.04.2011 року залишити без змін.

У судовому засіданні представники апелянта вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, окремо наголосивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак рішення суду першої інстанції належить скасувати.

Позивач у судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях від 17.08.2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.02.2010 року ДПІ у Сторожинецькому районі Чернівецької області проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП ОСОБА_2 за період з 01.04.08р. по 30.09.09р., що підтверджено актом перевірки №2/17/НОМЕР_1 (далі-Акт№2/17).

За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення абз. «а»п.19.1 ст.19 Закону №889 (приватним підприємцем не вівся облік доходів та витрат у періоді, що підлягав перевірці з 01.04.08р. по 30.09.09р.); п.2 ст.13 Декрету, а саме занижено оподаткований дохід, відображений в деклараціях за період з 01.04.08 по 31.12.08 в сумі 7402784,80 грн., внаслідок завищення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за період з 01.04.08 по 31.12.08, за рахунок включення до складу витрат сум, не підтверджених відповідними первинними документами (відсутні угоди із субпідрядниками, акти виконаних робіт субпідрядниками та інші документи), в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 1110417,70 грн.; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 та п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 та п.18 Порядку №165, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 1521294,00 грн.

В подальшому, на зазначений Акт №2/17 ПП ОСОБА_2 подано заперечення до ДПА в Чернівецької області, за наслідками розгляду яких, 27.02.2010 року прийнято висновок щодо врахування в складі витрат пов'язаних з одержанням доходу витрати, які підтверджені первинними документами на загальну суму 7402784,80грн.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 31.05.2010 року постановою про порушення кримінальної справи відносно позивача порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ст. ст.212 ч.3, 358 ч. І, З КК України.

На виконання постанови старшого слідчого в ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області від 02.06.10р. «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності СГД - фізичної особи ОСОБА_2Г за період з 01.04.08р. по 30.09.09р.»апелянтом проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності СПД -фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.04.08р. по 30.09.09р., за результатами якої складено акт №23/17-027/НОМЕР_1 від 29.07.2010 року (далі Акт - 23/17).

За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення п.6 ст.128 ГК України, абз. «а»п.19.1 ст.19 Закону №889 (приватним підприємцем не вівся облік доходів та витрат у періоді, що підлягав перевірці з 01.04.08р. по 30.09.09р.); Розділу IV Декрету - не вірне визначення суми отриманого чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності, в результаті чого донараховано податку в сумі 752850,61 грн.; пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 та п.18 Порядку №165, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 1521294,00 грн.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення за №0004511700/0, №0004521700/0 від 11.08.2010 року.

В подальшому, за результатами адміністративного оскарження фіскальним органом прийнято податкові повідомлення рішення №0004511700/1, №0004521700/1 від 10.09.2010 р.; №0004511700/2, №0004521700/2 від 17.11.2010 року та №0004511700/3, №0004521700/3 від 12.01.2010 року.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №67/7548/10-19 від 16.09.2010 року, проведеної в межах кримінальної справи №0-109048, зазначені в Акті №23/17 заниження прибуткового податку з громадян в сумі 752 850, 61 грн. та заниження об'єкту оподаткування і донарахування до сплати податку на додану вартість в сумі 1510740,00грн. нормативно та документально не підтверджується.

Постановою слідчого в ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області від 23.09.2010р. кримінальна справа щодо ОСОБА_2 по епізоду ухилення ним сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 555208, 86 грн. та податку на додану вартість в сумі 1238 997,4 грн. закрита у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину (матеріали кримінальної справи №0-109048).

01.11.2010 року постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. ст. 212 ч.І, 358 ч. 1, 3 КК України закрито та звільнено останнього від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки (матеріали кримінальної справи №0-109048).

Районними відділами Контрольно-ревізійного управління у Чернівецькій області протягом 2010 року проведено ряд зустрічних звірок з питань документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків приватного підприємця ОСОБА_2 на об'єктах на яких виконувались будівельні роботи ОСОБА_2, проведені контрольні обміри виконаних робіт.

За висновками зазначених зустрічних звірок встановлено, що будівельні та ремонтні роботи проведені, розрахунки за виконані роботи з ПП ОСОБА_2 також проведено відповідно до актів виконаних робіт (а.с.4-37 т.2).

Згідно довідки відповідача від 19.10.10р. №14726/19-127 позивачем сплачено до бюджету по Акту перевірки №23/17 платежі в сумі 271744,33 грн. та штрафну санкцію в сумі 135872,00 грн. (а.с.210), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.211-215 т.1).

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та правомірності тверджень позивача, а відтак наявності правових підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Проте до зазначених висновків суду першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Взаємовідносини позивача з постачальниками та включення сум за операціями до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства відбувалося до набрання чинності Податковим кодексом України, а тому до цих правовідносин застосовуються норми чинних на той час законодавчих актів -Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість".

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З матеріалів справи досліджено, що в ході господарської діяльності скаржник формував валові витрати та податковий кредит на підставі укладених і наданих документів з контрагентами ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» , ТОВ «Колосан»та ТОВ «Реалстрой» керівниками, яких були (рахувались) ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно, зокрема податкових та видаткових накладних.

Слід зауважити, що Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок включення або не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку -наявність або відсутність належним чином оформленої податкової накладної. Інших підстав для включення чи не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Колегія суддів не заперечує наявність у апелянта наведених первинних документів, разом з тим, відповідно до статті 70 КАС України "Належність та допустимість доказів" належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Зокрема, як з'ясовано під час апеляційного розгляду та знайшло своє відображення у матеріалах справи, роботи по об'єктах, які зазначені в податкових накладних, виписаних від імені контрагентів позивача - ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» , ТОВ «Колосан» та ТОВ «Реалстрой» виконувались найманими ПП ОСОБА_2 працівниками, які не мали відношення до вищевказаних товариств.

Розрахунки з ними за виконані роботи проводились готівкою, а трудові договори не укладались. Водночас, про ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» , ТОВ «Колосан» , ТОВ «Реалстрой» зазначеним працівникам нічого не відомо, що підтверджується відповідними поясненнями наданими гр.ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Матеріали справи містять підтвердження того, що роботи виконувались ПП ОСОБА_2, членами його родини та бригадою різноробочих працівників, при цьому жодних субпідрядників не було.

Крім того, як з'ясовано судом апеляційної інстанції, посадовим особам та працівникам установ та організацій-замовників на яких проводились роботи, нічого не було відомо про існування вищевказаних товариств - контрагентів позивача, що підтверджується поясненнями відповідних осіб, що також містяться у матеріалах справи.

Відтак, колегія суддів ставиться критично до висновків суду першої інстанції стосовно реальності господарських операцій укладених між позивачем - ПП ОСОБА_2 та його контрагентами, оскільки матеріали справи свідчать про фіктивність укладених підприємцем угод з метою формування штучного податкового кредиту.

Разом з тим суд апеляційної інстанції зауважує, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

У разі підписання первинного документу не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

До того ж, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та валові витрати можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів/робіт/послуг, операції, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, ключове правове значення для формування податкового кредиту мають податкові накладні, які набули юридичної сили внаслідок їх підписання уповноваженою особою на основі дійсних первинних документів, складених на підтвердження реально вчиненої операції.

Окрім того, наявність первинних документів, оформлених за зовнішніми ознаками у відповідності до вимог закону, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з урахування податку на додану вартість, виключає можливість формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у разі підписання таких документів неуповноваженою особою або особою, яка підробила підпис керівника підприємства.

Отже, належний підпис посадової особи платника податків є обов'язковою передумовою для отримання податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення витрат до складу валових витрат.

Водночас, з наявних у справі матеріалів досліджено, що апелянтом під час перевірки так і в процесі розгляду даної справи у суді першої інстанції, надано документи в яких зазначено реквізити, від імені керівників контрагентів, які не відповідають дійсності, а також не дотримано порядок складення цих документів, що обумовлено вимогами ст.9 Закону №996 та Положення №88.

А саме в цих документах зазначено особисті підписи керівників за допомогою яких їх не можна ідентифікувати, що є основною вимогою цих норм.

Зокрема під час апеляційного розгляду встановлено, що керівник і засновник контрагента позивача - ТОВ «Компанія «Наша скарбниця»ОСОБА_4 не має жодного відношення до вказаного товариства, підприємницьку діяльність не здійснював, підприємство не реєстрував, документів та договорів від імені даного підприємства не підписував і нікому зазначених дій не доручав.

Зазначене підтверджується експертним дослідженням зразків підписів ОСОБА_4, з яких досліджено, що підписи на податкових накладних виконані не ОСОБА_4, а іншою особою (особами) з наслідуванням підпису ОСОБА_4 (довідка науково-дослідного центру УМВС України у Чернівецькій області №2488 від 26.03.2010 року).

Крім того, у податкових накладних, отриманих позивачем від свого іншого контрагента ТОВ «Реалстрой» , зазначено прізвище особи, яка підписала податкову накладну, а саме ОСОБА_13

Водночас, працівниками Генеральної прокуратури Республіки Узбекистан опитано гр. ОСОБА_13, який засвідчив, що йому невідомо про створення ТОВ «Реалстрой» , до державних органів з приводу реєстрації підприємства він не звертався та жодних документів від імені даного товариства він не підписував.

У податкових накладних, отриманих від підрядника позивача - ТОВ «Колосан» , зазначено прізвище особи, яка підписала податкову накладну, а саме ОСОБА_14 Разом з тим, зазначена особа вже чотири роки як проживає за межами України, а ОСОБА_5, який значиться засновником ТОВ «Колосан» , жодного відношення до даного підприємства не має, підприємство не реєстрував та жодних документів від імені даного товариства не підписував, що підтверджується його поясненнями.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з посиланнями апелянта, що наявні у справі бухгалтерські документи складені і підписані не директорами контрагентів ПП ОСОБА_2, що дає підстави стверджувати про відсутність юридичної сили останніх, та як наслідок безпідставного включення позивачем до бухгалтерського обліку видаткових і податкових накладних підписаних невідомими особами, що є неприпустимим виходячи з вимог п.2.15 та п.2.16 Положення №88, а саме приймати такі документи до виконання.

З огляду на зазначене, надані ПП ОСОБА_2г. документи не можуть слугувати доказами правомірного формування валових витрат та податкового кредиту, правомірність віднесення до складу якого операцій з контрагентами позивача є предметом дослідження в даній справі.

Предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та віднесення сум до складу валових витрат.

Колегія суддів зауважує, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність позовних вимог ПП ОСОБА_2, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих йому повноважень.

Згідно зі статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області задовольнити повністю.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.04.2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області про скасування податкових повідомлень-рішень, скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_2 відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "21" листопада 2011 р. .

Головуючий < Список > ОСОБА_1

Судді < Список > ОСОБА_15

< Список > ОСОБА_16