Ухвала

від 26.07.2016 по справі 804/9705/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року м. Київ К/800/15385/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Островича С.Е.,

Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015

у справі № 804/9705/14

за позовом Приватного підприємства «Ліна Агро»

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 у справі № 804/9705/14 - скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001332201 від 31.03.2014.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2014.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку та документальну позапланову виїзну перевірку у період з 10.02.2014 по 21.02.2014 та у період з 12.05.2014 та 16.05.2014 відповідно, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами вказаних перевірок відповідачем складені акти №90221/36699747 від 07.03.2014 та №185/221/36699747 від 23.05.2014, в яких зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток в загальній сумі 687 921,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 165 010,00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 466 670,00 грн., 2 квартал 2012 року на суму 56 241,00 грн.

На підставі акта перевірки від 07.03.2014 № 90/221/36699747 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001332201 від 31.03.2014, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 687 921,00 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 130 728,75 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний на момент виникнення спірних відносин) валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентами - ТОВ «ДП «Сантрейд», ТОВ «Агросвіт», ТОВ «Українська Брикетна Компанія», ТОВ «Халкиди», ПП «Агрохімтехнологія Інвест», ТОВ «Интехно 77», ПРАТ «АМЗ «ВІСТЕК», ТОВ з ІІ «БАДМ ЛТД», ТОВ «Агрохімциклон», ПП ОСОБА_2, СФГ «Лідер», СФГ «Славутич», СФГ «Олімп», ОСОБА_3, ОСОБА_4, СФГ «Андрос», ТОВ «Наталівське», ТОВ СФГ «Смирнови»,- ТОВ АФ «Калинівська», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на виконання умов договорів, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками.

Доводи відповідача, в обґрунтування безтоварності спірних господарських операцій, щодо недоліків оформлення товарно-транспортних накладних, вірно не прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилені посилання відповідача на відсутність сертифікатів походження та якості товару, у зв'язку з тим, що в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вони не є первинними документами.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з його контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, підтверджені первинними документами, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) С.Е. Острович (підпис) Ю.І. Цвіркун