Рішення

від 26.07.2016 по справі 910/9289/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2016Справа №910/9289/16

За позовомПершого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі

1) Кабінету Міністрів України

2) Міністерства оборони України

3) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси

доПублічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеська міська рада

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами ДАН"

провизнання договорів недійсними

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від прокуратури:Подосінова О.В. (посвідчення № 042046 від 16.03.2016)

від позивача 1:не з`явився

від позивача 2:Тодерян В.М. (довіреність № 220/3/д від 05.01.2016)

Матвіюк М.А. (довіреність № 220/845/д від 30.12.2015)

від позивача 3:Кривулько М.В. (довіреність № 1119 від 14.04.2016)

від відповідача: Арефєв А.Ю. (довіреність б/н від 30.05.2016)

від третьої особи 1:не з`явився

від третьої особи 2:Каплієнко В.Є. (довіреність б/н від 07.06.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (позивач 1), Міністерства оборони України (позивач 2), Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (позивач 3) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" (відповідач) в якому просить суд:

- визнати недійсним (з моменту укладення) договір № 270/3/123-07Р від 19.12.2007 "Про спільну діяльність у будівництві житла", укладений Міністерством оборони України з Публічним акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії";

- визнати недійсним (з моменту укладення) договір № 270/3/137-07Р від 21.12.2007 "Про врегулювання відносин сторін по договору про спільну діяльність у будівництві житла № 270/3/123-07Р від 19 грудня 2007 року", укладений Міністерством оборони України з Публічним акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що Міністерство оборони України не наділено повноваженнями на розпорядження земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна 19-21 за відсутності відповідних рішень Кабінету Міністрів України, а тому оспорювані договори укладені особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є порушенням ч. 2 ст. 203 ЦК України. Також, уклавши спірні правочини, сторони фактично змінили цільове призначення вказаної земельної ділянки із земель оборони, що в свою чергу, суперечить ст.ст. 20, 77 Земельного кодексу України та є порушенням ч. 1 ст. 203 ЦК України. У зв`язку із чим, відповідно до ст. 215 ЦК України, договори № 270/3/123-07Р від 19.12.2007 та № 270/3/137-07Р від 21.12.2007 підлягають визнанню судом недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 порушено провадження по справі № 910/9289/16 та призначено її до розгляду на 14.06.2016.

14.06.2016 через відділ діловодства суду від Міністерства оборони України надійшли пояснення по справі, в яких позивач 2 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, посилаючись на те, право власності на землі оборони реалізовується державою в особі Кабінету Міністрів України, а порушення порядку зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо такої земельної ділянки.

14.06.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли документи по справі та заява про залучення третіх осіб Одеської міської ради та Департаменту надлишкового майна та земель.

В судовому засіданні 14.06.2016 розглядалось клопотання відповідача про залучення третіх осіб, за результатами розгляду якого, клопотання задоволено частково, залучено до участі у справі Одеську міську раду, як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а також, судом, за власною ініціативною, залучено до участі у справі ТОВ "Компанія з управління активами ДАН", як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 залучено до участі у справі № 910/9289/16 третю особу 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеську міську раду, залучено до участі у справі № 910/9289/16 третю особу 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами ДАН", відкладено розгляд справи на 14.07.2016 та витребувано у сторін докази по справі.

12.07.2016 через відділ діловодства суду від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси надійшли пояснення по справі, в яких позивач 3 позовні вимоги прокурора підтримав, посилаючись на те, що земельна ділянка площею 1 га, за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна 19-21, належить державі, входить до складу земель оборони і не може передаватись у комунальну або приватну власність.

Також 12.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача 3 клопотання про розгляд справи без участі представника.

13.07.2016 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли пояснення по справі та докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу третіх осіб.

14.07.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 14.07.2016 з`явились прокурор, представник позивача 2 та представник третьої особи 2, заявили спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/9289/16 на 15 днів та розгляд справи відкладено на 26.07.2016.

26.07.2016 через відділ діловодства суду від Міністерства оборони України надійшли пояснення по справі.

26.07.2016 через відділ діловодства суду від прокурора надійшли пояснення щодо спірної земельної ділянки.

26.07.2016 через відділ діловодства суду від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси надійшли документи по справі.

В судове засідання 26.07.2016 з`явились прокурор, представники позивача 2, позивача 3, відповідача та третьої особи 2. Представник третьої особи 1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача 2 просив суд відкласти розгляд справи в зв`язку з неявкою представника третьої особи 1, просив суд задовольнити заявлене клопотання.

Судом відхилив заявлене позивачем 2 клопотання, з огляду на те, що у відповідності до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Наявність таких обставин та підстав оцінюються судом, який розглядає справу з метою реалізації наданого йому права на відкладення розгляду справи. Суд зазначає, що учасникам процесу, в тому числі Одеській міській раді були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання. Однак, жодних повідомлень чи пояснень щодо можливості надати докази по справі, а також клопотань про відкладення розгляду справи від третьої особи 1 до суду не надходило. Враховуючи наведене, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а наявні в матеріалах справи документи достатні для розгляду справи.

Прокурор в судовому засіданні 26.07.2016 надав пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представники позивача 2 та позивача 3 підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, проте письмового відзиву на позов не надав.

Представник третьої особи 2 надав суду пояснення по справі.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 26.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2007 між Міністерством оборони України (сторона 1, позивач 2) та Відкритим акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" управління активами якого здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами ДАН" (сторона 2, відповідач) був укладений договір № 270/3/123-07Р про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) (далі договір № 270/3/123-07Р).

Згідно з п. 2.1., п. 2.2. договору № 270/3/123-07Р, предметом договору є проведення спільної діяльності сторін щодо будівництва комплексу житлових будинків з об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення згідно з проектно-кошторисною документацією, що підлягають будівництву на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 1,0 га, яка розташована пр-т Гагаріна, 19-21 у м. Одеса (військове містечко № 186). Спільна діяльність здійснюється без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до п.п. 3.1 - 3.2 договору № 270/3/123-07Р з метою реалізації завдань спільної діяльності сторони закріплюють частки у спільній діяльності у вигляді грошових коштів, нерухомого майна, інших матеріальних і нематеріальних активів. Часткою Міністерства оборони України є здійснення оцінки права забудови зазначеної вище земельної ділянки, технічного нагляду та прийняття будівель в експлуатацію, участі в узгодженнях по переоформленню права користування земельною ділянкою, що в грошовому еквіваленті орієнтовно становить 14 665 200 грн., а часткою ВАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" є виконання покладених на нього функцій шляхом фінансування будівництва, передачі рухомого та нерухомого майна, інших товарно-матеріальних цінностей та за допомогою ведення загальних справ сторін, що в грошовому еквіваленті орієнтовно становить 43 995 600 грн.

Пунктами 5.1.1. та 5.1.2. договору № 270/3/123-07Р встановлено, що сторони після введення "Об`єкту" в експлуатацію отримують: Міністерство оборони України - квартири, загальна площа яких дорівнює його вкладу, а ВАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії"" - квартири та нежитлові приміщення соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, загальна площа яких дорівнює вкладу останнього.

В подальшому, 21.12.2007 між Міністерством оборони України та Відкритим акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" укладено договір №270/3/137-07Р про врегулювання відносин по договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) № 270/3/123-07Р від 19.12.2007 року (далі договір №270/3/137-07Р).

Згідно із п. 1 договору №270/3/137-07Р, сторони зазначили, що Міністерством оборони України здійснює свій вклад шляхом оцінки права забудови зазначеної земельної ділянки. Частка сторони 1 на цілі спільної діяльності також здійснюється шляхом виконання технічного нагляду та приймання будівель в експлуатацію, участі в узгодженнях по переоформленню права користування земельною ділянкою. ВАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" здійснює свій вклад коштами шляхом фінансування будівництва квартир, будинків з об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, передачі рухомого та нерухомого майна та інших товарно-матеріальних цінностей та за допомогою ведення загальних справ учасників договору, в порядку і на умовах передбачених договором.

Згідно із пунктом 3 договору №270/3/137-07Р сторони домовились, що ВАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" здійснює розрахунки у наступному порядку:

ВАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" належним чином перерахувала Міністерству оборони України суму у розмірі 1466520,00 грн. відповідно до пункту 7.7. договору про спільну діяльність у будівництві житла об`єднання вкладів учасників) № 270/3/123-07Р від 19.12.2007;

ВАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" перераховує 13 198 680 грн. Міністерству оборони України на рахунок вказаний МОУ в термін до 21 січня 2008 року.

Пунктом 4 договору №270/3/137-07Р визначено, що в разі виконання ВАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" зобов`язань згідно п. 3 даного договору Міністерство оборони України зобов`язується надати в 30-денний термін:

згоду на припинення права користування земельною ділянкою орієнтовною загальною площею 1,00 га по пр. Гагаріна, 19-21 м. Одеса (військове містечко №186) згідно схеми меж частини земельної ділянки;

згоду на припинення права користування земельною ділянкою орієнтовною загальною площею 1,00 га по пр. Гагаріна, 19-21 м. Одеса (військове містечко №186) беспосереднього землекористувача цієї земельної ділянки;

усі необхідні документи для списання майна розташованного на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 1,00 га по пр. Гагаріна, 19-21 Одеса (військове містечко №186).

Згідно із п. 8 договору №270/3/137-07Р, даний договір укладено із скасувальною обставиною згідно ст. 212 Цивільного кодексу України. Скасувальною обставиною сторони визначають те, що у разі не виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором по перерахуванню грошових коштів у розмірі і у термін, визначений пунктами 2, 3 договору, цей договір та договір про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) № 270/3/123-07Р від 19.12.2007 вважаються скасованими з усіма наслідками, передбаченими чинним законодавством України.

Заявляючи вимоги про визнання недійсними договорів № 270/3/123-07Р від 19.12.2007 та № 270/3/137-07Р від 21.12.2007 прокурор посилається на те, що Міністерство оборони України не наділено повноваженнями на розпорядження земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна 19-21, що належить до земель оборони, за відсутності відповідних рішень Кабінету Міністрів України, а уклавши спірні договори сторони фактично змінили цільове призначення вказаної земельної ділянки, що в свою чергу, суперечить ст.ст. 20, 77 Земельного кодексу України. Відтак, вказані договори укладені з порушенням ч. 1, ч. 2 ст. 203 ЦК України, у зв`язку із чим, відповідно до ст. 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.

Суд зазначає, що статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 29 ГПК України передбачено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України), із врахуванням того, що, "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Звернення з даним позовом до суду в інтересах держави обґрунтоване тим, що відповідно до ст. 13, ст. 77, ст. 84 Земельного кодексу України земельна ділянка військового містечка №186 за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна 19-21 відноситься до земель оборони, належить державі в особі Кабінету Міністрів України та перебуває на обліку у Квартирно-експлуатаційному відділі міста Одеси. Проте, уповноважені органи державної влади не здійснюють захисту інтересів держави у сфері земельних відносин, вказаних правочинів не оспорюють, у зв`язку із чим, на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" військовий прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Наведені обставини свідчать про наявність обґрунтованих підстав для представництва прокурором в суді законних інтересів держави.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, між позивачем 2 (Міністерством оборони України) та відповідачем (ПАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії") було укладено договір № 270/3/123-07Р про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) від 19.12.2007 та договір №270/3/137-07Р від 21.12.2007 про врегулювання відносин по договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) № 270/3/123-07Р від 19.12.2007 року, згідно із якими сторонами погоджено проведення спільної діяльності щодо будівництва комплексу житлових будинків з об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення згідно з проектно-кошторисною документацією, що підлягають будівництву на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 1,0 га, яка розташована пр-т Гагаріна, 19-21 у м. Одеса (військове містечко № 186) та визначено порядок внесення часток у спільній діяльності.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Частиною 2 статті 1131 Цивільного кодексу України передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у томі числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільного діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За змістом оспорюваних договорів, часткою Міністерства оборони України у спільній діяльності є здійснення оцінки права забудови земельної ділянки орієнтовною загальною площею 1,00 га по пр. Гагаріна, 19-21 в м. Одеса (військове містечко №186), технічного нагляду та прийняття будівель в експлуатацію, участі в узгодженнях по переоформленню права користування вказаною земельною ділянкою.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання оспорюваних правочинів, Міністерством оборони України згідно із актами списання будівлі (споруди), копії яких долучені до позову, було списано розміщені на вказаній земельній ділянці будівлі та листом №220/1570 від 18.04.2008 надано згоду на припинення права постійного користування земельної ділянки. Відповідач, в свою чергу, згідно із платіжними дорученнями №2 від 04.01.2008 на суму 1446520,00 грн., №5 від 21.01.2008 на суму 13198680,00 грн., №7 від 22.01.2008 на суму 20000,00 грн. перерахував позивачу 2 кошти у сумі вказаній у договорах 14665200,00 грн.

Згідно із поясненнями Міністерством оборони України на даний час умови спірних договорів виконані МОУ не у повному обсязі земельна ділянка площею 1.0 га по пр. Гагаріна, 19-21 м. Одеса не передана відповідачe та акти на списання 2-х будівель (за ГП №1, №2 штаби) не реалізовано.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням звуженого виконкому Кагановичської ради депутатів трудящих м. Одеси №11 від 18.09.1950 "Про надання військовій частині НОМЕР_1 земельної ділянки для будівництва військового містечка", військовій частині 74381 надано земельну ділянку для будівництва нового військового містечка в районі вул. Ботанічній, Новоаркадіївській, Перекопської дивізії та І Артилерійському провулку.

Рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 12.10.1950 за №44 "Про відвід військовій частині 74381 земельної ділянки по Ботанічній вулиці (змінено на проспект Гагаріна) та І Артилерійському провулку для будівництва військового містечка" за клопотанням командувача Одеським військовим округом військовій частині НОМЕР_1 відведено земельну ділянку до 6 га по Ботанічній вулиці та І Артилерійському провулку для будівництва військового містечка.

Як підтверджено матеріалами справи, на даний час на зазначеній земельній ділянці, яка у відповідності до Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 № 483, перебуває на обліку в Квартирно-експлуатаційного відділі міста Одеси, розташовано військове містечко № 186 із наявними на його території об`єктами нерухомого військового майна.

Рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29 травня 1951 року №27 "Про відновлення прав землекористування, а також прав на будівлі, відведені в довоєнний та післявоєнний період для потреб Одеського військового округу" було відновлено право землекористування Одеського військового округу на земельні ділянки, відведені для потреб Одеського військового округу у довоєнний період.

Згідно із поясненнями прокурора, з моменту прийняття рішення від 12.10.1950 "Про відвід військовій частині 74381 земельної ділянки по Ботанічній вулиці (змінено на проспект Гагаріна) та І Артилерійському провулку для будівництва військового містечка" до теперішнього часу державний акт на право постійного користування земельною ділянкою військового містечка № 186, у тому числі на земельну ділянку загальною площею 1,00 га по пр. Гагаріна, 19-21 м. Одеса, оформлено не було.

Проте, суд зазначає, що як Земельний кодекс УРСР 1970 року, так і Земельний Української РСР 1990 року не містили положень, відповідно до яких всі землекористувачі були зобов`язані оформити право землекористування, яке вони набули на підставі раніше діючого законодавства, а у випадку нездійснення цього позбавлялися наданого раніше права.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і стаття 125 ЗК України пов`язують виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права.

Згідно п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до п. 6 постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року № 563-XII громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані до введення в дію Земельного кодексу Української РСР, повинні були до 15.03.1994 оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.

Проте, обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який містився також у п. 6 Перехідних положень ЗК України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками). Зокрема, вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення та положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року №563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Таке рішення Конституційного Суду України вмотивовано тим, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Відтак, відсутність належного переоформлення права на спірну земельну ділянку не спростовує належність земельної ділянки до земель оборони.

Суд зазначає, що згідно із витягом з Державного земельного кадастру, наданим Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, земельна ділянка за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 19-21 відноситься до категорії земель оборони з цільовим призначенням для розміщення та постійної діяльності підрозділів Збройних Сил України.

У відповідності до ст. 14 Закону України № 1934-XII від 06.12.1991 "Про Збройні Сили України" (у редакції чинній на час укладення спірних правочинів), земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Згідно із ст. 77 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час укладення спірних правочинів), землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Аналогічне визначення земель оборони міститься у ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" від 27.11.2003 № 1345-IV, згідно із якою, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час укладення спірних правочинів) до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частинною 2 статті 84 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час укладення спірних правочинів) визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

За приписами статті 116 Конституції України саме Кабінету Міністрів України надано повноваження з управління об`єктами державної власності.

Відтак, спірна земельна ділянка загальною площею 1,00 га по пр. Гагаріна, 19-21 у м. Одеса відноситься до земель оборони, які знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони України, власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який розпоряджається ними.

За таких обставин, Міністерство оборони України не наділено повноваженнями на розпорядження земельною ділянкою загальною площею 1,00 га по пр. Гагаріна, 19-21 у м. Одеса, за відсутності відповідних рішень Кабінету Міністрів України, як органу, що уповноважений державою розпоряджатись вказаною земельною ділянкою.

Доказів прийняття відповідним повноважним органом рішення про відчуження спірної земельної ділянки, що належить до земель оборони матеріали справи не містять.

Натомість, укладаючи оспорювані правочини, Міністерством оборони України було визначено земельну ділянку загальною площею 1,00 га по пр. Гагаріна, 19-21 у м. Одеса як частку у спільній діяльності та взято на себе зобов`язання відмовитися від права користування земельною ділянкою.

З огляду на вищенаведене, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що укладені між Міністерством оборони України та відповідачем договори №270/3/123-07Р від 19.12.2007 та № 270/3/137-07Р від 21.12.2007 суперечать положенням ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно із якою, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Також з матеріалів справи вбачається, що Міністерство оборони України звернулось до Одеського міського голови із листом від 18.04.2008 №220/1570 про надання згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 1.0 га по пр. Гагаріна, 19-21 у м. Одеса на користь відповідача у зв`язку із виконанням останнім зобов`язань за спірними договорами.

В подальшому, Міністерство оборони України звернулось із листом №303/8/27/615 від 25.04.2016 до Одеського міського голови про відзив листа Міністра оборони України від 18.04.2008 №220/1570. На вказаний лист Одеським міським головою надано відповідь від 19.05.2016 про те, що розгляд питання про відкликання згоди припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 1.0 га, за адресою м. Одеса, проспект Гагаріна 19-21 (військове містечко № 186) можливий у комплексі з вирішенням питання, порушеного в листі Міністерства оборони України, щодо проведення інвентаризації земель військових містечок у місті Одесі.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час укладення спірних правочинів) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. (ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 142 Земельного кодексу України).

Враховуючи вищевказані норми права, Одеська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності.

Вирішення питання щодо припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою могло бути здійснено лише власником земельної ділянки, як встановлено вище державою в особі Кабінету Міністрів України. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України відображеною в постанові від 26.03.2012 у справі № 3-18гс-12.

Згідно із приписами частини 4 статті 84 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час укладення спірних правочинів) землі оборони, не можуть передаватись у приватну власність.

Статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони" (у редакції чинній на час укладення спірних правочинів) визначено вичерпний перелік використання земель оборони. Так, дана норма встановлює, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Наведеною нормою у редакції на час укладення оспорюваних правочинів не було передбачено передачі земель оборони для житлової забудови.

Частинами 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час укладення спірних правочинів) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

За змістом договорів №270/3/123-07Р від 19.12.2007 та № 270/3/137-07Р від 21.12.2007 цільовим призначенням земельної ділянки площею 1.0 га, за адресою м. Одеса, проспект Гагаріна 19-21 (військове містечко № 186), яка відноситься до категорії земель оборони, визначено її використання для житлових будинків з об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, що свідчить про порушення сторонами при укладенні цього договору імперативних приписів ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України та ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони".

Статтею 21 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час укладення спірних правочинів) порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

В Узагальненні судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов`язаних із земельними правовідносинами (лист Вищого господарського суду України від 01.01.2010) відсутність доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, така ділянка не може використовуватись у господарських цілях, у тому числі для житлової забудови, а укладені договори з визначеними умовами підлягають визнанню недійсними.

З огляду на наведене, уклавши спірні договори сторони змінили цільове призначення земельної ділянки площею 1.0 га, за адресою м. Одеса, проспект Гагаріна 19-21 (військове містечко № 186), що суперечить ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" та свідчить про порушення приписів ч. 1 ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз`яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевстановлені судом обставини справи щодо відсутності у Міністерства оборони України правf розпоряджатись земельною ділянкою площею 1.0 га, за адресою м. Одеса, проспект Гагаріна 19-21 (військове містечко № 186) та порушень положень земельного законодавства щодо порядку зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, що свідчить про порушення внаслідок укладення спірних правочинів приписів ч. 1, ч. 2 ст. 203 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання договорів №270/3/123-07Р від 19.12.2007 та № 270/3/137-07Р від 21.12.2007 недійсними в силу приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України та обґрунтованість позовних вимог першого заступника військового прокурора Південного регіону України.

У відповідності до положень ст. 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

З огляду на вищенаведене суд задовольняє позовні вимоги першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до Публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" про визнання недійсним (з моменту укладення) договору № 270/3/123-07Р від 19.12.2007 "Про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників)" та визнання недійсним (з моменту укладення) договору №270/3/137-07Р від 21.12.2007 "Про врегулювання відносин сторін по договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) № 270/3/123-07Р від 19 грудня 2007 року".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним (з моменту укладення) договір № 270/3/123-07Р від 19.12.2007 "Про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників)", укладений між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Публічним акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, будинок 73, офіс 5, код ЄДРПОУ 33743651).

Визнати недійсним (з моменту укладення) договір № 270/3/137-07Р від 21.12.2007 "Про врегулювання відносин сторін по договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) № 270/3/123-07Р від 19 грудня 2007 року", укладений між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Публічним акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, будинок 73, офіс 5, код ЄДРПОУ 33743651).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, будинок 73, офіс 5, код ЄДРПОУ 33743651) на користь військової прокуратури Південного регіону України (отримувач військова прокуратура Південного регіону України, код 38296363, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, р/рахунок 35216073082762, код класифікації видатків бюджету 2800; 65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11) судові витрати у розмірі 2756,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2016.

Суддя С.О. Турчин