Постанова

від 24.04.2007 по справі 10/450/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/450/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"24" квітня 2007 р. Справа № 10/450/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Таценко Н.Б.,

суддів Сидоренко М.В., Мишкіної М.А.

секретар судового засідання  Іоффе С.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Кирилюк О.Ф. –довіреність № 09/1-32/362/1 від 03.08.2006р.

від відповідачів: Sea Emerald S.A. – Воробйов О.Б. –довіреність б/н від 09.01.07р.,

                             ДП „Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” –не з'явився             

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Sea Emerald S.A., Панама

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 16.01.2007р.

у справі № 10/450/06

за позовом: ЗАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”

до відповідачів: ДП „Суднобудівний завод ім. 61 Комунара”

                             Sea Emerald S.A., Панама

про визнання договору гарантії недійсним

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.01.2007р. по справі № 10/450/06 (суддя Горобченко Д.М.) уточнені позовні вимоги ЗАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (далі ЗАТ „АКПІБ”) до відповідачів ДП „Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” та Sea Emerald S.A., Панама про визнання недійсним договору гарантії між Миколаївським регіональним управлінням Промінвестбанку та ДП „Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” на користь Sea Emerald S.A. Panama в забезпечення виконання контракту від 09.12.1993р. №13450-1148-418, укладеного державним підприємством  та Sea Emerald S.A. Panama, задоволені  по ч.1 ст. 48 ЦК України із-за невідповідності порядку та суб'єктного складу угоди ст.ст. 41, 191, 196, 568 ЦК УРСР, ст.6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, п.6 ст. 3 Статуту Промінвестбанку в редакції від 26.08.1992р.

В апеляційній скарзі  Sea Emerald S.A., Панама просить припинити провадження по справі п. 11 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору з двох підстав: 1) по ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки банк являється кредитором боржника –державного підприємства; 2) внаслідок відсутності договірних зобов'язань із-за неукладення договору гарантії банком  з ДП „Суднобудівний завод ім. 61 Комунара”, гарантія є самостійною угодою між банком і нерезидентом, а також одночасно припинити провадження по п.1 ст.80 ГПК України за непідсудністю справи в господарських судах України, т. я. після виключення ДП „Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” з складу відповідачів спір підлягає розгляду в Англії і за законами Англії.

В відзиві на апеляційну скаргу ЗАТ „АКПІБ” просить рішення господарського суду Миколаївської області від 16.01.2007р. по справі № 10/450/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу компанії Sea Emerald S.A., Панама без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, -

ВСТАНОВИЛА:

09.12.1993р. Sea Emerald S.A., Панама /Покупець/ і ДП „Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” /Продавець/ уклали Контракт на будівництво і продаж транспортного рефрижераторного судна (далі –Контракт), заводський номер 1148, параграф 2 ст. 10 котрого передбачав, що не пізніше 30 днів з дня підписання даного Контракта Продавець надає Покупцю Гарантію повернення грошей, яка повинна бути видана банком Продавця, а саме Миколаївським відділенням Державного Комерційного промислового банку, оригінал цієї Гарантії мав бути одержаним Покупцем не пізніше 15.01.1994р. і внесеним в Контракт як складова частина, ніякі платежі по цьому Контракту чи по яким-небудь контрактам на імпортне обладнання не представляються до оплати, поки не буде отримана вірно складена Гарантія повернення коштів. Крім того, згідно ст. 19 названого Контракту по виключному опціону покупця існуючий Контракт може бути анульовано і розірвано, якщо продавець не надасть вірно складену Гарантію повернення коштів відповідно до ст. 10 –параграф 2.

Миколаївське регіональне відділення Промінвестбанку гарантійним листом (гарантийное письмо російською мовою і letter of guarantee англійською) б/н і б/д гарантувало сплату Продавцем Покупцю 9 млн. 900 тис. доларів США по Контракту. В серпні 2006 року до ЗАТ „АКПІБ” звернувся уповноважений представник Sea Emerald S.A. з вимогою про здійснення платежу по цьому гарантійному листу в розмірі 9 млн. 900 тис. доларів США, що спричинило подачу первісного позову до господарського суду Миколаївської області 05.08.2006р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.01.2007р. вищенаведені уточнені позовні вимоги про визнання недійсним укладеного договору гарантії в забезпечення виконання Контракту № 13450-1148-418 від 09.12.1993р. задоволені по ст.ст. 41, 191, 196, 568 ЦК УРСР із-за підписання останнього Миколаївським регіональним управлінням  Промінвестбанку без повноважень згідно п. 2 ст. 2, ст. 4 Положення про регіональне управління Промінвестбанку з порушенням ст. 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” в частині порядку укладення договору гарантії, особливий дозвіл і довіреність начальнику управління Скоку М.Т. на його укладення не надавались, грошові кошти  ДП „Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” від нерезидента на виконання контракту не одержані.

Матеріали справи свідчать, що вирішальними обставинами для розгляду спору являється визначення правової природи оспорюваного документа, наявності чи відсутності у гарантійного листа ознак договору, встановлення суб'єктного складу відповідачів та законодавства, котре підлягає застосуванню, зокрема, ЦК УРСР 1963р. чи ЦК України, а також визначення підсудності та підвідомчості спору господарським судам України, тоді як позиції сторін діаметрально протилежні і суттєво різняться навіть в межах пояснень представників позивача. Так, представник Sea Emerald S.A.  вважає, що укладений саме  з двома резидентами України договір гарантії не представлено, гарантійний лист розглядається у якості договору тільки між Промінвестбанком і нерезидентом, являється одностороннім по ст. 560 ЦК України, ЦК УРСР не застосовується по Прикінцевим та перехідним положенням  ЦК України, спір не підлягає розгляду за законами України і в господарських судах України, провадження по справі підлягає припиненню по п. 11 ст. 80 ГПК України і п. 1 ст. 80 ГПК України. Навпаки, на думку представника Промінвестбанку Кирилюка О.Ф., гарантійний лист являється 3-стороннім договором гарантії, т. я. в тексті є зазначення нерезидента, внаслідок чого в позовній заяві № 09/1-08/1/566 від 05.08.2006р. вказано два відповідача, до правовідносин сторін застосовується ЦК УРСР 1963р. Між тим, інший представник  Промінвестбанку Маков'як С.О., посилаючись на невідповідність договору гарантії ст. 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, розглядає останній як двосторонній (Промінвестбанк і нерезидент). В подальшому заступник голови Правління ЗАТ „АКПІБ” Давиденко С.В. уточнив остаточну позицію позивача, стверджуючи про наявність у гарантійного листа ознак 3-стороннього зовнішньоекономічного договору.

Наразі доводи скаржника щодо припинення провадження по справі одночасно по п.11 ст. 80 ГПК України та п.1 ст. 80 ГПК України не заслуговують на увагу, оскільки неможливо припинити провадження по справі із-за відсутності предмета спору у разі коли спір взагалі не підлягає вирішенню в господарських судах України. Відповідно до вимог чинного законодавства господарський суд по п. 11 ст. 80 ГПК України припиняє провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмета спору у таких випадках: 1) припинення існування предмета спору, якщо між сторонами не залишилось із-за цього неврегульованих питань; 2) спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання. Викладеним спростовуються положення апеляційної скарги Sea Emerald S.A. в частині обґрунтування припинення провадження по справі по п. 11 ст. 80 ГПК України із-за відсутності предмета спору з посиланням на ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, котра регулює процедуру виявлення кредиторів та осіб, які виявляють бажання взяти участь у санації боржника, та внаслідок неіснування 3-сторонніх договірних зобов'язань по самостійній угоді між банком і нерезидентом. В той же час посилання скаржника на припинення провадження по справі по п.11 ст. 80 ГПК України та п.1 ст. 80 ГПК України з тієї підстави, що угода між банком і нерезидентом підлягає розгляду в Англії і за законами Англії, являється неправомірним виходячи з наступного.

Одним із важливих напрямків функціонування банків в міжнародній комерційній діяльності являється видача банківських гарантій за умови відсутності уніфікованої дефініції вказаного поняття. Причому визначення термінології і юридичної природи банківських гарантій базується на різноманітних концепціях забезпечення контрактних зобов'язань і використанні різних термінів (наприклад, guarantee, standby letter, perfomance bond, etc), але з обов'язковим розмежуванням понять „гарантія” (guarantee) і „гарантійний лист” (letter of  guarantee). Так, гарантія розглядається в якості основного зобов'язання сплатити певну грошову суму в забезпечення виконання певного контракта, а гарантійний лист –як вторинне зобов'язання. Таким чином, тільки банківська гарантія, а не гарантійний лист може видаватись в якості основного зобов'язання, а ототожнення поняття гарантія і гарантійний лист являється неправомірним.

В той же час кожне національне законодавство, зокрема України, має певні особливості в регулюванні названих питань. Так, по ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” № 2121-ІІІ від 07.12.2000р. в чинній на момент складання гарантійного листа редакції на підставі банківської ліцензії банки мають право на здійснення певних банківських операцій, зокрема надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі. Отже, надання банківською установою гарантійного листа законодавцем до виключного переліку банківських операцій не віднесено. Одночасно і пункт 1 ст. 7 Статуту ЗАТ „АКПІБ”, зареєстрованого рішенням Правління НБУ від 26.08.1992р. № 125, встановлює, що банк поряд з іншими банківськими операціями видає гарантію. Згідно ч. 2 ст. 7 згаданого Статуту банк здійснює вказані операції на підставі договорів, в яких визначаються права, обов'язки, відповідальність сторін, строки, процентні ставки, інша плата за послуги, пільги, санкції, види забезпечення зобов'язань, які не суперечать законодавству. При цьому філії та представництва згаданої банківської установи по п.6 ст. 3 названого Статуту наділені правами та повноваженнями в межах компетенції Банку згідно Положення про останні, п. 2 ст. 2, ст. 4 котрого надання (видача) гарантій структурними підрозділами від імені банку взагалі не передбачено. Таким чином, зазначення в гарантійному листі про гарантування сплати Sea Emerald S.A. 9 900 000 дол. США власне структурним підрозділом –Миколаївським регіональним управлінням ПІБ по вимозі Будівельника (до речі, названа вимога взагалі відсутня), здійснено неправомірно без наявності повноважень. Причому виходячи з змісту гарантійного листа саме структурний підрозділ за відсутності ознак юридичної особи всупереч ст. 31 ЦК УРСР, пунктів 1,2 ст. 7 Статуту банка, Положення про регіональні управління і відділення гарантував нерезиденту сплату 9 900 000 дол. США за умови неможливості виступати зобов'язаною стороною в зобов'язанні і відповідачем по спору ( ст. ст. 25, 26, 29 ЦК УРСР, ст. ст. 1, 21 ГПК України).

Крім того, підстави виникнення цивільних прав і обов'язків визначались на момент оформлення гарантійного листа ст. 4 ЦК УРСР, в т. ч. права і обов'язки виникали  з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і непередбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а поняття, види, форми угод, наслідки недодержання останніх, зокрема, щодо зовнішньоторговельних, встановлені законодавцем в ст. ст. 41, 42, 45, 568 вказаного кодексу. Причому норми ЦК УРСР не надавали визначення поняття гарантія, визнаючи лише поширення правил статей про поруку на гарантії, якщо інше не встановлене законом. Однак при характеристиці гарантії законодавець спеціально акцентував увагу на її видачі, а не укладенні в договірному порядку. Виходячи з вищенаведеного оспорений гарантійний лист не містить ознак угоди і не являється підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зобов'язання. Між іншим, вказаний гарантійний лист не може розглядатись як у якості угоди між банком і нерезидентом з наведених підстав, так і за змістом не являється будь-якою банківською операцією внаслідок передбачення здійснення банківської операції всупереч банківському законодавству лише по вимозі Будівельника та наявності на ньому підпису і печатки іншої юридичної особи - ДП „Суднобудівний завод ім. 61 Комунара”. Вказана обставина підтверджується наданою нерезидентом копією рішення Лондонського арбітражного суду від 29.11.2006р. за позовом Sea Emerald S.A. до ДП „Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” про стягнення коштів по Контракту від 09.12.1993р., з якої вбачається розірвання останнього і стягнення з ДП „Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” на користь позивача 17258750,63 дол. США і 8% річних з вказаної суми, тоді як сторони в Контракті визначили внесення Гарантії до 15.01.1994р. в якості складової частини Контракту, тобто навіть у разі надання Гарантії, а не гарантійного листа, остання у якості самостійного документа не існувала і не являлась незалежною підставою виникнення зобов'язання. Відсутність у гарантійного листа Миколаївського Управління ПІБ одночасно ознак банківської операції з надання гарантії та договору гарантії засвідчується також довідкою ПІБ № 04/1-13/6-290 від 16.03.2007р. з додатками про невідображення такої операції станом на 01.01.1998р. в бухгалтерському обліку на позабалансовому рахунку, тоді як згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і Планом рахунків бухгалтерському обліку в банках України в редакції Постанови НБУ № 17010/2013-7550 від 15.12.1993р. облік  наданих банком гарантій клієнтам здійснюється на позабалансових рахунках (9925 в 1993-1994рр.) з відповідною реєстрацією в спеціальних журналах. Отже, згаданий гарантійний лист не являється належним оформленням наявності певних відносин, обставин, існування зобов'язань і не замінює необхідності укладення договору у разі його видачі. Викладеним спростовується твердження скаржника, що гарантійний лист являється самостійною двосторонньою угодою між банком і нерезидентом, до якої застосовується ЦК України, розгляд котрої здійснюється за законами Англії та необхідність припинення провадження по справі по п. 1 ст. 80 ГПК України саме з цього приводу. Одночасно і посилання скаржника про застосування при вирішенні спору Закону України „ Про міжнародне приватне право” № 2709/ІV від 23.06.2005р. не заслуговує на увагу виходячи з дати набрання ним чинності з 01.09.2005р. по п. 1 Прикінцевих положень останнього.

За таких умов судове рішення підлягає скасуванню, т. я. суд безпідставно розцінив гарантійний лист у якості цивільно-правової угоди для виникнення прав і обов'язків. З врахуванням імперативних приписів ст. 12 ГПК України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню шляхом скасування рішення господарського суду Миколаївської області з припиненням провадження по даній справі по п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, т. я. спір не підлягає вирішенню в господарських судах України у зв'язку з відсутністю у гарантійного листа ознак цивільно-правової угоди, а також будь-якої іншої передбаченої законом підстави виникнення цивільних прав і обов'язків.  

Керуючись п. 1ч. 1 ст. 80, ст. ст. 99, 101-105 ГПК України  , колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.          Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.01.2007р. по справі № 10/450/06 скасувати.

3.          Провадження по справі № 10/450/06 припинити.

Головуючий суддя                                                                                          Н.Б. Таценко

Суддя                                                                                                             М.В. Сидоренко       

Суддя                                                                                                                    М.А. Мишкіна