Рішення

від 06.04.2007 по справі 13/762

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/762

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ              

"06" квітня 2007 р.                                                                Справа №  13/762

Господарський суд Черкаської області в складі судді Скиби Г.М., секретар судового засідання Дяченко Т.В. у відкритому судовому засіданні розглянув справу від 31 січня 2007 року за позовом

ЗАТ «Мехрембуд»м. Черкаси

до відповідача –ВАТ «Азот»м. Черкаси

Ш особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору –КП «Черкасиводоканал», м. Черкаси

про стягнення 199244 грн. 58 коп. збитків.

Представники: позивача –В.М. Соломаха –директор –за посадою,

Б.А. Щербатюк - довіреність № від 1.05.2006 року;

відповідача – І.А. Сергієнко - довіреність №120-08/12 від 02.01.2007 року,

Р.В. Поставничий –довіреність №120-08/18 від 02.01.2007 року,

О.М. Ахмістов –довіреність №120-08/20 від 02.01.2007 року;

Ш особа –І.Д. Грищенко –довіреність №72/16 від 15.01.2007 року,

М.І. Щербак –довіреність №529/16 від 22.03.2007 року.

В розгляді справи оголошувалась перерва з 2 по 6 квітня 2007 року до 10 години.

Справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній доказами та матеріалами.

          Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача,  відповідача, Ш особи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2006 року в м. Черкаси по вул. Чигиринська, 70 сталася аварії на каналізаційному колекторі глибокого залягання. В результаті пориву на колектор, підприємство Позивача понесло значні матеріальні збитки. Фекальними водами було затоплено: територію підприємства, складські та підвальні приміщення, цех по виготовленню мармурової плитки, цех по виготовленню меблів, цех по виготовленню столярних виробів. Затоплення території призвело до фактичного зупинення виробничої діяльності підприємства.

Всі   роботи   по   відновленню   попереднього   становища   постраждалого   підприємства проводились за рахунок Позивача. На період очищення та дезінфекції території і приміщень, було допущено чотирьохдобовий простій роботи підприємства, у зв'язку з чим понесені втрати в розмірі не одержаного доходу від виробництва, та витрати на відновлювальні та очищувальні роботи.

За результатами огляду території ЗАТ 'Мехрембуд" міжвідомчою комісією, до складу якої увійшли: керівник постраждалого підприємства, представники органів місцевої влади, експерт та інші спеціалісти, було складено акт від 11 квітня 2006р. (належним чином повідомлений Відповідач не направив в комісію своїх представників).

Після оцінки втрат майна та інших розрахунків було встановлено, що загальна вартість шкоди причинена ЗАТ "Мехрембуд" через затоплення стічними водами та мулом території та майна підприємства внаслідок пориву напірного колектора 08.04.06р. склала 199244,58 грн., а саме:   - відновлювальні та очищувальні роботи, шкода завдана матеріальним цінностям -162058,17грн.;

- простій будівельної техніки та автомобілів –15360 грн.;

- збитки цеху по виготовленню гранітної плити –15000 грн.;

- збитки по цеху столярних виробів –1700 грн.;

- збитки по цеху виготовлення меблів –2600 грн.;

- збитки по ,,Трактиру „Сова" –1516,41 грн.;

- витрати на проведення експертизи –1010 грн.

Колектор, на якому сталася аварія 08 квітня 2006р., знаходиться на балансі Відповідача (ВАТ "Азот"), який несе повну матеріальну відповідальність за його збереження та всі види витрат по його утриманню (в т.ч. і по ліквідації наслідків аварії), що підтверджується:

-  правилами технічної експлуатації системи водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених Державним комітетом України по житлово - комунальному господарству наказом №30 від 05.07.1995р.;

-   договорами, що укладені між Відповідачем та КП “Черкасиводоканал”, в яких чітко визначені межі відповідальності між вказаними підприємствами;

-  довідкою, наданою комітетом по ЖКГ Виконавчого комітету Черкаської міської ради та іншими документами.

Вина відповідача в завданій позивачу шкоді виразилася в тому, що посадові особи та спеціалісти відповідача допустили грубі порушення Правил технічної експлуатації системи водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених Державним комітетом України по житлово -комунальному господарству наказом №30 від 05.07.1995р.- п.12.3.12. та п. 12.3.13, а саме:

відповідач, як відповідальна особа за ліквідацію аварії, не забезпечив відвід стічних вод перекачуванням в обхід пошкодженої ділянки;

обвалування головного в'їзду на територію ЗАТ „Мехрембуд", через який була затоплена територія,

складські та підвальні приміщення, цех по виготовленню мармурової плитки, цех по виготовленню меблів, цех по виготовленню столярних виробів;

відповідач ухилився від співробітництва по ліквідації наслідків затоплення, в результаті чого позивач своїми силами та засобами провів ліквідацію наслідків аварії.

Отже, між бездіяльністю відповідача та наслідками аварії, в результаті якої Позивач поніс збитки, існує прямий причинний зв'язок, а тому Відповідач, як винна особа зобов'язаний у повному обсязі відшкодувати понесені позивачем збитки.

06.10.2006р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про відшкодування понесених          Позивачем збитків по ліквідації наслідків аварії, що сталася 08 квітня 2006р. Відповідач проігнорував і не виконав законну вимогу Позивача чим порушив права Позивача.

Представники позивача вимоги підтримали та просять їх задовольнити.

ВАТ „Азот” заперечує проти заявлених вимог та вважає, що вони мають бути відхилені в повному обсязі. Заперечення обґрунтовує наступним:

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України „учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.”

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України „до складу збитків що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.”

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з подальшими змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичній особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідач вважає, що позовна заява ЗАТ “Мехрембуд” необґрунтована доказами щодо вини Відповідача у завданні шкоди, розміру збитків, протиправної поведінки Відповідача та причинного зв'язку між ними:

Відповідачем виконувались роботи по відкачці стічних вод, очищення та дезинфекції території ЗАТ “Мехрембуд” силами цеху ОПСВ ВАТ “Азот” та Державним пожежним загоном № 5 по охороні ВАТ “Азот”, що підтверджується: дорожніми листами вантажного автомобіля від 08.04.2006р. № 342374, від 09.04.2006р. № 342375, від 10.04.2006р. № 342361, випискою з журналу видачі завдань ремонтному персоналу по цеху ОПСВ ВАТ "Азот", пояснювальної запискою слюсаря АВР цеху ОПСВ ВАТ "Азот" Воробкало В.В., пояснювальною запискою майстра по ремонту Гуриненко А.М., копією з журналу ПЗЧ,  копією відомості на службу 1 караулу з 8.00 08.04.06р. по 8.00 09.04.06р., копією шляхового листа АЦ 40 (130) 63 Б ІІ хід  від 08.04.06р.

В матеріалах справи відсутні докази залучення представників Відповідача до роботи комісії по оцінці розміру можливих збитків внаслідок аварії на колекторі та складання акту від 11.04.2006р.

Позивачем залучено до матеріалів справи наказ голови правління ЗАТ “Мехрембуд” від 08.04.2006р., яким створено комісію для проведення підрахунків та оцінення збитків пов'язаних з  ліквідацією аварії 08.04.2006р. на каналізаційному колекторі.

Голова комісії:   Шевченко М.О.

Члени  комісії:    Дмитренко Н.І.

Коваленко М.І.

Соломаха Р.В.

Пиркало В.М.                    

Акти комісії викликають сумніви та не можуть слугувати доказами по справі № 13/762, оскільки:1) Наказом голови правління створено комісію в вище зазначеному складі, однак по  акту № 2  головою комісії виступає Коваленко М.І.,  по  акту № 3  головою комісії виступає Соломаха Р.В.,  по  акту № 4 головою комісії виступає Пиркало В.М.,  

2) Шевченко М.О. є заступником директора ДП “Сідвін”, який укладав договір

підряду з  ЗАТ “Мехрембуд” по ліквідації наслідків аварії, який є доказом по справі № 13/762.

3)          Пиркало В.М. є главою комісії згідно акту № 4 та начальником цеху по

виготовленню гранітних плит, однак по договору  оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 01.02.2006р., між ЗАТ “Мехрембуд” та ПП “Супер-Стар” виступає в якості директора ПП “Супер-Стар”.

          Відповідач вважає акти комісії односторонніми та необ'єктивними.

          Відповідач ставить під сумнів акт товарознавчого дослідження: в акті дослідження спеціаліста № А –15/2006 від 20.06.2006р. у  розділі ІІ. Дослідження зазначено: “Первинний огляд території та майна ЗАТ “Мехрембуд”, які підверглися затопленню стічними водами та мулом через порив колектора, був здійснений експертом-оцінювачем 11.04.2006р.”, на третій день, після виникнення пориву, при цьому експертом не було встановлено, який стан майна та території був до моменту аварії.

При проведенні дослідження експертом було використано акт міжвідомчої комісії від

11.04.2006р., цим актом встановлено: затоплені автомобілі, що знаходилися на території ЗАТ “Мехрембуд”, а не належать останньому. Відповідно до цього акту експертом Альохіним В.Г. було визначено розмір матеріальної шкоди, яка заподіяна ЗАТ “Мехрембуд”, а саме: вартість мийки і чистки салонів легкових автомобілів та чистки матеріалу ковдр і сидінь, визначено вартість поглибленої мийки нижніх частин вантажних автомобілів та навантажувача (п. 4 акту товарознавчого дослідження спеціаліста №А–15/2006 від 20.06.2006р). Експертом було визначено вартість вище зазначених робіт по автомобілям:

·          а/м ВАЗ-2104, днз не вказано;

·          а/м «Волга», днз 40-28 ЧКА;

·          а/м «Таврія», днз 21-63 РКА;

·          а/м «Таврія», днз 73-44 КД;

·          а/м «Москвич», днз АА 12-62 ВА;

·          а/м «Москвич», днз СА 26-03 АА;

·          вантажний а/м ГАЗ, днз СА 86-13 АВ;

·          вантажний а/м ГАЗ, днз 65-92 ЧКП;

·          вантажний а/м ГАЗ, днз 52-67 ЧКП;

·          вантажний а/м ГАЗ, днз 01-17 ЧКО;

·          вантажний а/м ЗІЛ, днз КС 25-61;

·          вантажний а/м ЗІЛ, днз КС 43-61;

·          вантажний а/м ЗІЛ, днз 51-95 ЧКП;

·          вантажний а/м КАЗ (без номера);

·          вантажний а/м ГАЗ (без номера);

·          вантажний а/м Урал (без номера);

·          автонавантажувач 71-32 ЧБ;

Крім того, в пункті 5 вищезгаданого акту визначена вартість робіт по заміні мастила зазначених автомобілів.

Однак експерт не пересвідчився в тому, що шкода завдана майну саме ЗАТ “Мехрембуд”, оскільки навіть в судове засідання Позивачем не надано доказів належності йому автотранспортних засобів.

Копія договору оренди транспортного засобу від 30.03.2006р., укладеного між ЗАТ “Мехрембуд” та Соломахою М.І. не може слугувати доказом належності цього транспортного засобу (а/м «Москвич», днз АА 12-62 ВА) Позивачу. Навпаки, як і по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу, так і по договору власником зазначеного автомобіля є громадянин Соломаха М.І.

          Крім того вказаний договір оренди транспортного засобу є недійсним, оскільки не відповідає вимогам ст. 799 Цивільного кодексу України, зокрема - недодержано нотаріальної форми договору а саме: Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Наданий договір вчинений в простій письмовій формі, що суперечить ст. 203 ЦК України - правочин має вичинятись у формі, встановленій законом, а тому є недійсним.

Тому відповідно до ст.ст. 216, 236 ЦК України: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю та є недійсним з моменту його вчинення.

На думку відповідача - у ЗАТ “Мехрембуд” відсуне право вимагати збитки, спричинені власнику автомобіля «Москвич», днз АА 12-62 ВА.

В акті товарознавчого дослідження спеціаліста №А–15/2006 від 20.06.2006р. визначено “вартість відновлювального ремонту зварювальних трансформаторів та електричних двигунів різних верстатів та механізмів”, однак в матеріалах справи відсутні докази належності зазначено майна саме ЗАТ “Мехрембуд”, а таким чином і завданих останньому збитків.

Відповідач вважає, що Позивачем не доведено вину Відповідача у завданні шкоди, розміру збитків, протиправної поведінки Відповідача та причинного зв'язку між ними.

Позивачем надані докази, що підтверджують витрати, понесені ним на відновлення попереднього становища підприємства та виконання робіт по наведенню порядку: Копія договору підряду №24 від 08.04.2006р., укладеного між Позивачем та ДП „Сідвін” ЗАТ „Мехрембуд”, та копії актів до нього:

Копія акту приймання-передачі виконаних робіт від 17.04.2006р.;

Копія акту приймання-передачі виконаних робіт від 19.04.2006р.;

Копія акту приймання-передачі виконаних робіт від 26.04.2006р.;

Копія акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт за №33 від 07.09.2006р.;

Копія акту приймання-передачі виконаних робіт за №35 від 12.09.2006р.;

Копія договору на відкачку брудної рідини №18-С/06 від 08.04.2006р., укладеного між ДП „Сідвін” ЗАТ „Мехрембуд” та  БОЕКП Агроекологія та  копія акту приймання-передачі виконаних робіт від 18.04.2006р. №б/н;

Копія договору про надання автопослуг та послуг спецтехніки від 08.04.2006р., укладеного між ДП „Сідвін” ЗАТ „Мехрембуд”  та ВАТ “Черкаський асфальтобетонний завод”;

Копія акту № 159 здачі-приймання виконаних робіт від 21.04.2006р. складеного між ПП Титаренко Ю.А. та ЗАТ „Мехрембуд”;

Копія договору оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 01.02.2006р., укладеного між ЗАТ “Мехрембуд” та ПП “Супер-Стар”, додаткова угода до цього договору від 17.04.2006р.;

Копія договору на транспортне обслуговування від 07.04.2006р., укладеного між ЗАТ “Мехрембуд” та ПП “Везувій”;

Копія договору на транспортне обслуговування від 07.04.2006р., укладеного між ЗАТ “Мехрембуд” та ДП “Семпал”;

Копія договору на транспортне обслуговування від 03.04.2006р., укладеного між ЗАТ “Мехрембуд” та КП “ВЖРЕУ-4”;

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.”

На думку відповідача, копії документів Позивача не містять відомостей щодо витрат, які понесені ЗАТ “Мехрембуд” внаслідок аварії 08.04.2006р. на каналізаційному колекторі, а  надані документи не можуть бути доказами вини Відповідача у завданні шкоди, розміру збитків, протиправної поведінки Відповідача та причинного зв'язку між ними через наступне:

          Договір підряду від 08.10.2003р. сам по собі не є доказом виконання робіт по усуненню наслідків підтоплення. Такими доказами можуть бути лише первинні документи. Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2003 р. № 21/308 визначено, що “… наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.”

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” “первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення”.

Крім того, виходячи з документів роботи по ліквідації наслідків аварії виконувалися дочірнім підприємством Позивача. Завдяки цьому існує можливість як завищення суми виконаних робіт, так і невиконання цих робіт взагалі. До того ж є сумніви щодо визначення вартості виконаних робіт, яка могла бути встановлена в односторонньому порядку.

Відповідач вказує про необхідність наявності довідки про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3); крім того підписані акти приймання виконаних робіт не відповідають формі КБ-2 (наказ від 21.06.2002р. № 237/5).

Відповідна форма КБ-3 надана не була. Також, наказом Міністерства статистики України від 13.06.97р. № 149 були затверджені типові форми первинної облікової документації з обліку роботи будівельних машин та механізмів, обов'язкові для ведення на підприємства, організації всіх форм власності та господарювання, на балансі яких є будівельні машини та механізми. Тобто, Позивач мав надати до суду наступну документацію:

1.          ЕБМ-3 "Рапорт N про роботу будівельної машини (механізму)";

2.          ЕБМ-4 "Рапорт-наряд про роботу будівельної машини (механізму)";

3.          ЕБМ-5 "Картка обліку роботи будівельної машини (механізму)";

4.          ЕБМ-6 "Журнал обліку роботи будівельної машини (механізму)";

5.          ЕБМ-7 "Довідка про виконані роботи (послуги)".

Відповідач вказує, що Позивачем не було надано жодних первинних документів, які б підтвердили факт виконання робіт по ліквідації аварії Позивачем чи за його рахунок та вартість цих робіт.

Надані Позивачем договори та акти приймання виконаних робіт між ДП “Сідвін” та іншими суб'єктами господарювання викликають сумнів з огляду на те, що підписані заступником директора Шевченко М.О., який діяв на підставі Статуту, оскільки згідно зі ст. 48 Закону України „Про господарські товариства” голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства (в тому числі підписувати договори, угоди, контракти та інші документи без довіреності). Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно із статутом.

Копія договору на відкачку брудної рідини №18-С/06 від 08.04.2006р., укладеного між ДП „Сідвін” ЗАТ „Мехрембуд” та БОЕКП Агроекологія та копія акту приймання-передачі виконаних робіт від 18.04.2006р. б/н не можуть слугувати доказом понесення Позивачем витрат на ліквідацію наслідків пориву на каналізаційному колекторі, оскільки відповідно до п. 4.2 Договору розрахунки проводяться після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, вказаний був підписаний сторонами, однак доказів розрахунків між сторонами не надано.

Відповідно до п.п. 2.2 та 3.1 Договору про надання автопослуг та послуг спецтехніки від 08.04.2006р., укладеного між ДП „Сідвін” ЗАТ „Мехрембуд” та ВАТ “Черкаський асфальтобетонний завод” Замовник (ДП „Сідвін”) зобов'язується оплатити послуги Виконавця (ВАТ “Черкаський асфальтобетонний завод”) згідно поданого рахунку.

Однак позивачем не надано вище зазначених рахунків та доказів їх оплати, тобто не надано доказів виконання зазначеного договору.

В обгрунтування понесених збитків Позивачем надана вимога № 21 від 14.09.2006р. та копії чеків кафе “Сова”. Однак вказані документи не можуть слугувати доказом спричинення збитків Позивачу в результаті пориву на каналізаційному колекторі, оскільки:

вимога № 21 від 14.09.2006р. не містить обставин, на якій підставі її пред'явлено ДП „Сідвін” ЗАТ „Мехрембуд” до ЗАТ „Мехрембуд”;

відсутні докази того, що саме ЗАТ „Мехрембуд” є власником приміщення, в якому розташовано кафе “Сова”;

які відносини між цими підприємствами. У вимозі лише зазначено, що ДП „Сідвін” орендує у ЗАТ „Мехрембуд” приміщення, де знаходиться зазначене кафе, однак доказів цього не надано;

викликає сумнів метод підрахунку збитків, оскільки до розрахунку взято не відповідні місяці отримання доходу (наприклад за попередній рік).

До вимоги не додано доказів проведення робіт по відновленню підходу до кафе “Сова”  протягом 5-ти місяців (з 08.04.2006р. по 04.09.2006р.), не надано доказів задоволення вимоги, а також не доведено причинно-наслідковий зв'язок між поривом, що стався, та не отриманим прибутком кафе “Сова”.

Надана Позивачем копія акту № 159 здачі-приймання виконаних робіт від 21.04.2006р., складеного між ПП Титаренко Ю.А. та ЗАТ „Мехрембуд” - не є доказом понесення витрат на відновлення попереднього становища підприємства, оскільки вказаний акт сам по собі не є доказом виконання робіт по усуненню наслідків підтоплення. Такими доказами можуть бути лише первинні документи.

Копія договору оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 01.02.2006р., укладеного між ЗАТ “Мехрембуд” та ПП “Супер-Стар”

Вказаний договір не є дійсним, оскільки не відповідає вимогам ст. 794 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення договору), зокрема недодержано нотаріальної форми договору а саме : Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації. Відповідно до п. 4 Договору строк оренди становить 2 роки.

Наданий договір вчинений в простій письмовій формі, що суперечить ст. 203 ЦК України правочин має вичинятись у формі, встановленій законом, а тому є недійсним.

Відповідно до ст.ст. 216, 236 ЦК України: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю та є недійсним з моменту його вчинення.

директор ПП “Супер-Стар” –Пиркало В.М. перебуває у трудових відносинах з ЗАТ “Мехрембуд” та згідно акту № 4 від 14.04.2006р. є начальником цеху по виготовленню гранітних плит.

Сумнівним є визначення збитків понесених по цеху виготовлення гранітних плит, оскільки самі збитки встановлені в односторонньому порядку, відсутні докази можливості отримання ПП “Супер-Стар”  прибутку за 3 дні в сумі 15000 грн. Крім того в зверненні директора ПП “Супер-Стар” вказано, що збитки встановлені за 3 робочих дня простою, однак 8 та 9 квітня 2006р. є вихідними днями.

Копія договору на транспортне обслуговування від 07.04.2006р., укладеного між ЗАТ “Мехрембуд” та ПП “Везувій” та претензія без номера і дати від директора ПП “Везувій” голові правління ЗАТ “Мехрембуд” не може слугувати доказом спричинення збитків, оскільки вище зазначений договір укладений з порушенням ст. 91 Цивільного кодексу України: Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Відповідно  до п. 33 ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензуванню підлягають надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі);

Крім того в претензії сума штрафних санкцій перевищує встановлену законодавством подвійну облікову ставку НБУ, сума яких склала ((9,5*2/365)*4*12800)/100=26,65 грн., також відсутні  докази задоволення Позивачем претензії ПП “Везувій”.

Копія договору на транспортне обслуговування від 07.04.2006р., укладеного між ДП “Семпал” та ЗАТ “Мехрембуд”, та копія договору на транспортне обслуговування від 03.04.2006р., укладеного між КП “ВЖРЕУ 4” та ЗАТ “Мехрембуд” свідчать лише про наявність договірних відносин між Позивачем та ДП “Семпал” та КП “ВЖРЕУ 4”, але не підтверджують суми збитків Позивача, протиправності дій Відповідача, вини Відповідача та причинного зв'язку між аварією на колекторі та неможливістю виконання Позивачем своїх зобов'язань перед КП „ВЖРЕУ № 3”.

На думку Відповідача, Позивачем не надано доказів перебування на затопленій в результаті пориву території ЗАТ “Мехрембуд” крану реєстраційний номер № 11-73 ЧБ, який за договором на транспортне обслуговування від 07.04.2006р., мав бути наданий замовнику.

Позивачем не доказано взаємозв'язок між неможливістю подання Замовнику по договору автотранспортної техніки та поривом на каналізаційному колекторі, що стався 08.04.2006р. Позивач проігнорував вимоги ст. 43 ГПК України про те, що “сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами”, та ст. 33 ГПК України про те, що “кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень”.

За твердженням Відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України “обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування”.

За таких обставин відповідач вважає, що Позивачем не доведено наявність та розміри збитків, а наявні  в матеріалах справи докази є недостатніми для винесення рішення, тому в  задоволенні позову повинно бути відмовлено.

Твердження Позивача, про те, що вина Відповідача в завданій шкоді виразилася в тому, що посадові особи та спеціалісти Відповідача допустили грубі порушення Правил технічної експлуатації системи водопостачання та каналізації населених пунктів, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству України № 30 від 05.07.95р.” не відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно з п. 2.5.4 відповідних правил „за аварії і брак в роботі несуть відповідальність:...працівники, які безпосередньо обслуговують споруди, комунікації, устаткування, - за аварію і брак, які виникли з їх вини, а також за некваліфіковані дії під час ліквідації аварії на їхній ділянці”

Крім того, відповідно до ст. 440 ЦК УРСР „шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР.

Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.”

Жодних доказів вини Відповідача в нанесенні збитків Позивач не надав.

ВАТ “Азот” в клопотанні від 14.02.2007р. № 121-03/31-699 зазначалося, що колектор, на якому стався прорив 08.04.2006 року, забезпечує транспортування стічних вод міста Черкаси від головних насосних станцій  (далі –ГНС) №№ 1,2 на біологічні очисні споруди для очищення від забруднень. Відповідач приймає стічні води, що поступають від комунального підприємства "Черкасиводоканал", і очищує їх від забруднення.

Станом на день пориву каналізаційного колектора в районі ЗАТ "Мехрембуд" взаємовідносини Відповідача із комунальним підприємством "Черкасиводоканал" були врегульовані відповідним договором №648-213 від 02.11.2005р.

Безпосередньо причиною прориву зазначеного колектора стало порушення комунальним підприємством "Черкасиводоканал" умов вищезгаданого договору, а саме положень пункту  2.1.4., який встановлює, що комунальне підприємство "Черкасиводоканал" зобов'язується рівномірно подавати на очисні споруди стічні води ГНС № 1 та ГНС №2, не допускаючи збільшення подачі понад 120 м3/хвилину.

Відповідно до висновку спеціалістів ВАТ "Азот" про причини пориву напірного каналізаційного колектора 08.04.2006р. встановлено, що 08.04.2006р. КП "Черкасиводоканал" порушуючи умови договору, стрімко та нерівномірно збільшив подачу стічних вод, а саме, замість передбаченої договором максимальної подачі у 120 м3/хв. КП "Черкасиводоканал" о 6:00 08.04.2006 р. подавав стічні води у обсязі 666 м3/хв.

Подання стічних вод до колекторів контролюється ВАТ "Азот" за допомогою спеціальних вимірювальних приладів УЗРВ "Взлёт" цілодобово безперервно. Різке збільшення об'єму стічних вод у вказаний час, зафіксованих вимірювальними приладами, відображено на графіку надходженню стоків до цеху очистки промислових стічних вод за добу 07.04.2006 р. - 08.04.2006 року.

Крім того, для з'ясування причин виникнення вище згаданої аварії, ВАТ "Азот" звернулося до Державного науково-дослідного і проектно вишукувального інституту "УКРНДІВОДОКАНАЛПРОЕКТ", який у своєму висновку (копія додається) підтвердив думку спеціалістів ВАТ "Азот", що причиною пошкодження трубопроводу виявився гідроудар.

При цьому, руйнівний гідроудар виникає тільки при запуску агрегатів № 1 та № 2 на ГНС-1 та ГНС-2.

Відповідно до додатку № 4 до договору 648-213 від 02.11.2005р. "Акт розмежування належності трубопроводів, арматури та споруд на них" на балансовій належності саме у КП "Черкасиводоканал" знаходяться ГНС №1 і ГНС №2, як і засувки, що, в порушення умов договору, були відкриті на час різкого збільшення навантаження на колектори.

Тому саме КП "Черкасиводоканал" винен у виникненні гідроудару і як наслідок –пориву на каналізаційному колекторі 08.04.2006р. в районі ЗАТ "Мехрембуд", бо не забезпечив функціонування належного йому обладнання у відповідності до умов договору.

Відповідач стверджує, що порив каналізаційного колектора стався виключно за вини комунального підприємства "Черкасиводоканал".

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, а тому, на підставі ч. 2 ст. 1166 ЦК України ВАТ "Азот" звільняється від відшкодування шкоди завданої ЗАТ "Мехрембуд", оскільки зазначену шкоду завдано не з вини Відповідача.

Відповідач вважає, що представник Третьої особи не надав жодних доказів, які б заперечили твердження Відповідача.

Позивачем залучено до матеріалів справи акт товарознавчого дослідження спеціаліста № А –15/2006 від 20.06.2006р. ВАТ „Азот” вважає, що зазначений акт дослідження не може слугувати доказом встановлення збитків Позивача, завданих йому в результаті аварії, що відбулася 08.04.2006р. на каналізаційному колекторі в м. Черкаси, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні": оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Тобто в результаті проведення оцінки можливо встановити вартість майна, а не "вартість шкоди, яка спричинена ЗАТ "Мехрембуд" через затоплення стічними водами та мулом території та майна, внаслідок пориву колектора глибокого залягання 08.04.2006р."

Статтею 10 вище зазначеного Закону встановлено: оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. У статті 11 Закону вказано, що договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі, також там зазначені істотні умови договору.

Згідно ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

В Акті товарознавчого дослідження спеціаліста № А –15/2006 від 20.06.2006р. всупереч ст. 9 зазначеного Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" вказані національні стандарти не застосовувались, принаймні відсутні посилання на це.

Акт товарознавчого дослідження спеціаліста щодо визначення  вартості шкоди, що спричинена ЗАТ “Мехрембуд”  ґрунтувався на матеріалах, поданих лише позивачем; його не можна оцінювати як висновок судового експерта у розумінні ст. ст. 41, 42 ГПК України, оскільки його було надано без відповідного доручення суду, тобто оголошення ухвали про призначення експертизи, та спеціаліста, що його надавав, не було попереджено про відповідальність, встановлену законом. Тому такий Акт не має доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання Акта товарознавчого дослідження спеціаліста № А –15/2006 від 20.06.2006р. як доказу у справі. (Аналогічна думка встановлена у Постанові Верховного Суду України від 9 серпня 2005 року по справі № 12/302.)

В акті товарознавчого дослідження спеціаліста № А –15/2006 від 20.06.2006р. у  розділі ІІ. Дослідження зазначено: “Первинний огляд території та майна ЗАТ “Мехрембуд”, які підверглися затопленню стічними водами та мулом через порив колектора, був здійснений експертом-оцінювачем 11.04.2006р.”, тобто на третій день, після виникнення пориву, при цьому експерту-оцінювачу не було відомо, який стан майна та території був до аварії, чи справними були механізми та устаткування Позивача до моменту пориву, яка ступінь зношеності цього майна та інші властивості.

При проведенні дослідження було використано Акт міжвідомчої комісії від 11.04.2006р., однак перелік майна та дії по приведенню зазначеного майна в попередній стан не співпадають з Актом товарознавчого дослідження спеціаліста.

Відповідно до п. 53 Постанови КМ України “Про затвердження Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав” № 1440 від 10.09.2003р. “оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус...”. Однак акт товарознавчого дослідження спеціаліста місить перелік майна, що знаходилось на території Позивача та щодо якого не встановлено власника.

Відповідач вважає, що вказаний акт не може слугувати доказом встановлення шкоди, оскільки викликає сумніви в достовірності та об'єктивність оцінки майна та суперечить фактичним даним, на основі яких було зроблено майнову оцінку.

В акті товарознавчого дослідження спеціаліста зазначено, що затоплено приміщення прохідної з інвентарним майном (меблями), та експертом встановлено грошовий еквівалент втрати якості меблів у приміщені прохідної, однак в п.1 Акту міжвідомчої комісії нічого не вказано про наявність меблів та їх пошкодження.

В акті товарознавчого дослідження спеціаліста зазначено, що затоплено приміщення цеху по ремонту двигунів з одним зварювальним трансформатором та визначається вартість його відновлювального ремонту, однак в п. 7 Акту міжвідомчої комісії відсутня інформація про наявність там зварювальних трансформаторів.

В п.11 Акту міжвідомчої комісії встановлено, що затоплено акумуляторний цех, однак відомостей про наявність там 2-х акумуляторів, які були доставлені для зарядки, як це зазначено в акті дослідження спеціаліста, там не вказано.

В п. 7 Акту міжвідомчої комісії встановлено: затоплено автомобілі, що знаходились на території підприємства а саме:  Волга 40-28 ЧКА, Таврія 21-63 РКА, Таврія, з 73-44 КД,  Москвич АА 12-62 ВА, Москвич 060-96 МЕ,  Москвич СА 26-03 АА –потребують ремонту на чистки двигунів, чистки салонів.

Потребують чистки: ГАЗ СА86-13АВ, ГАЗ 65-92ЧКП, ГАЗ 52-67ЧКП, ГАЗ 40-58ЧКА, ГАЗ 01-17ЧКО, ЗІЛ КС25-61, ЗІЛ КС43-61, ЗІЛ 51-95ЧКП, КАЗ (без номера), ГАЗ (без номера), Урал (без номера), автонавантажувач 71-32 ЧБ;

Однак, експерт не пересвідчився в тому, що шкода завдана майну саме ЗАТ “Мехрембуд”

В акті товарознавчого дослідження спеціаліста № А –15/2006 від 20.06.2006р. в розділі 4 визначається вартість мийки і чистки салонів легкових автомобілів:

ВАЗ - 2104Вказаний автомобіль відсутній в Акті комісії, однак в п. 4 акту дослідження спеціаліста встановлена вартість його мийки та чистки

Волга 40-28 ЧКАНе надано доказів належності цього автомобіля ЗАТ “Мехрембуд”

Таврія 21-63 РКА Доказів належності зазначених автомобілів ЗАТ “Мехрембуд” не надано

Таврія, з 73-44 КД

Москвич АА12-62 ВА Зазначений автомобіль належить Соломасі М.І.

Москвич СА26-03 ААНе надано доказів належності цього автомобіля ЗАТ “Мехрембуд”

Вартість поглибленої мийки вантажних автомобілів також була розрахована експертом без встановлення належності автомобілів.

Так з перелічених вище вантажних автомобілів Позивач доказав приналежність йому тільки ГАЗ 01-17 ЧКО та  автонавантажувача 71-32 ЧБ.

Згідно Акту комісії невідомою є площа приміщення фарбувальної камери, а  приміщення складу №2 взагалі відсутнє серед об'єктів, які були затоплені, однак були пораховані експертом у таблиці №1 та № 2 акта товарознавчого дослідження спеціаліста.

Теж експертом не  було враховано поглинання рідини ґрунтом.

При визначені вартості робіт по збору та вивезенню  мулу з заглиблених площ території, приміщень та підвальних приміщень з невідомих причин, без посилання на будь які нормативні розрахунки вартість одного людино/дня склала 75 грн., а вартість застосування техніки склала 90 грн.

Крім того, в цьому 5–му розділі дослідження визначається вартість робіт по заміні мастил в легкових та вантажних авто. Однак не відомо, з яких підстав експертом було розраховане вище наведене, оскільки Актом міжвідомчої комісії від 11.04.2006р. не було це передбачено та невідомо, як брудна рідина могла зіпсувати мастило, яке знаходилось у герметично закритих ємкостях автомобілів (двигуни, КПП) в тому числі вантажних.

В 6–му розділі акта товарознавчого дослідження спеціаліста визначається вартість відновлювального ремонту зварювальних трансформаторів та електричних двигунів, однак в Актом міжвідомчої комісії від 11.04.2006р. передбачено лише необхідність чистки та сушки зазначеного обладнання.

В 7–му розділі акта товарознавчого дослідження спеціаліста встановлюється вартість ремонту лазерного стенду по перевірці установки коліс а/м, однак в Акті міжвідомчої комісії відсутнє таке майно, крім того, не встановлено його належність Позивачу.

В 8–му розділі акта товарознавчого дослідження спеціаліста встановлюється вартість ремонту силової проводки, однак в Акті міжвідомчої комісії відсутні відомості про її пошкодження, крім того не відомо з яких вихідних даних проведено розрахунок довжини проводки,  яка склала 325,0 м та вартість робіт то її заміні.

В 11–му розділі акта товарознавчого дослідження спеціаліста ведеться розрахунок грошового еквіваленту втрати якості меблевою групою приміщень прохідної, однак в Акті міжвідомчої комісії від 11.04.2006р., відсутні будь які відомості про наявність, кількість та стану меблів на прохідній.

Згідно п. 15.1 акта товарознавчого дослідження спеціаліста вартість дослідження склала 1010,00грн. та сплачена замовником оцінки, однак Позивач надав платіжне доручення № 54 від 25.04.2006р. на суму 510,00грн. в якості доказу оплати вище зазначених робіт.

Таким чином акт товарознавчого дослідження спеціаліста № А –15/2006 від 20.06.2006р. не може слугувати доказом встановлення розміру шкоди, що спричинена ЗАТ “Мехрембуд” в результаті пориву каналізаційного колектора глибокого залягання в м. Черкаси по вул. Чигиринській 08.04.2006р.

Крім іншого, Позивачем залучено до матеріалів справи в якості доказів, що, як він вважає, підтверджують збитки, понесені ним, на відновлення попереднього становища підприємства та виконання робіт по наведенню порядку. Проте, вказані документи не можуть слугувати підтвердженням цьому.

Товарні чеки від 18.05.2006р. на придбання сидінь на авто ГАЗ -24 та АЗЛК 2140,

чохлів на сидіння  ГАЗ -24 та АЗЛК 2140 та Таврію 11026 не можуть слугувати доказами понесення витрат на ліквідацію аварії на каналізаційному колекторі, що сталася 08.04.2006р., оскільки а ні в Акті міжвідомчої комісії, а ні в товарознавчого дослідження спеціаліста не встановлено необхідність заміни зазначених комплектуючих.

Товарний чек від 25.05.2006р. на придбання акумуляторів 6СТ-44 та 6СТ-90 також

не можуть бути доказами понесення витрат Позивачем на ліквідацію наслідків аварії, оскільки в Акті міжвідомчої комісії від 11.04.2006р. не було встановлено нанесення шкоди цьому майну.

Товарний чек від 14.04.2006р. на купівлю 750 метрів електричного кабелю, також

не є доказом понесення витрат позивачем на відновлення попереднього стану постраждалого підприємства, тому що Актом міжвідомчої комісії не встановлено пошкодження кабелю електричного та  не передбачена його заміна.

Товарний чек від 19.04.2006р. на придбання вапна та крейди також не може

слугувати доказом витрат по відновленню попереднього становища Позивача, оскільки ні Актом міжвідомчої комісії, ні актом товарознавчого дослідження спеціаліста не встановлено потребу в цих будівельних матеріалах, чи проведення робіт з їх використанням.

Товарний чек № 28 від 19.04.2006р. на придбання костюмів та чобіт також не є

доказом відновлення попереднього становища підприємства Позивача, оскільки відповідно до умов договору підряду №24 від 08.04.2006р., укладеного між ЗАТ „Мехрембуд” та його Дочірнім підприємством „Сідвін”, ліквідацією наслідків аварії, що сталася 08.04.2006р. саме ДП „Сідвін” взяло на себе такі зобов'язання.

Товарний чек № 123 від 11.04.2006р. на купівлю мастила моторного, нігрол, мастила

трансмісійного ТАД-17, мастила промивочного - не можна вважати доказом відновлення попереднього становища підприємства, оскільки Актом міжвідомчої комісії від 11.04.2006р. не було встановлено нанесення шкоди вказаному майну, чи зміну його споживчих якостей.

Враховуючи вище наведене, відповідач вказує, що між придбанням вище зазначеного майна Позивачем та аварією, що сталася 08.04.2006р. на каналізаційному колекторі в м. Черкаси відсутній причинно-наслідковий зв'язок. Крім того з вище перелічених товарних чеків не можна встановити, ким вони були оплачені, а Позивачем не надано доказів того що вказані чеки були оплачені саме ним.

Також, позивачем залучено до матеріалів справи копію платіжного доручення № 136

від 18.07.2006р. яким ДП “Сідвін” ЗАТ “Мехрембуд” провело оплату рахунку фактури № Чкр-001287 від 17.07.2006р. в сумі 290 грн. на придбання стартера. Вказані документи не можуть свідчити про понесення саме Позивачем витрат спрямованих на усунення негативних наслідків аварії, що сталася на каналізаційному колекторі. В жодному акті чи іншому документі не було зафіксоване пошкодження стартера двигуна ЗМЗ-406 (Елтра). Зазначене платіжне доручення лише вказує на проведення розрахунків між ДП “Сідвін” та ТОВ “АІС АЗЧ Маркет” і не мають ніякого відношення до аварії, що сталася 08.04.2006р., та усунення її наслідків.

Крім того, позивачем надано копію платіжного доручення № 211 від 30.10.2006р. про сплату ДП “Сідвін” ВАТ “Черкаський асфальтобетонний завод”  3370,08 грн. за асфальтобетон згідно рахунку № 257 від 27.10.2006р.

Проведення розрахунків між ДП “Сідвін” та ВАТ “Черкаський асфальтобетонний завод” не може розцінюватися як дії спрямовані на усунення наслідків аварії на каналізаційному колекторі, чи наявності збитків у Позивача. Єдиним застосуванням асфальтобетону для усунення наслідків аварії є його використання для відновлення входу до кафе “Сова”, однак відповідно до вимоги № 21 від 14.09.2006р. (в матеріалах справи) асфальтобетонне покриття було відновлено 04.09.2006р., а рахунок № 257 ВАТ “Черкаський асфальтобетонний завод” було виставлено 27.10.2006р. та подальша його оплата ДП “Сідвін” була здійснена вже після фактичного відновлення входу до кафе “Сова”.

Надана копія платіжного доручення № 233 від 27.11.2006р. про сплату ДП “Сідвін” ДП “Вікторія-3” 1140,01 грн. за послуги крана згідно рахунку № 63 від 24.11.2006р.

Вказаний документ не може бути доказом шкоди, що спричинена Позивачу в результаті аварії 08.04.2006р. Між аварією, що сталася та проведенням розрахунків між цими юридичними особами відсутній причинно–наслідковий зв'язок, в жодному акті не зафіксовано потребу у застосуванні крану для усунення наслідків аварії на території Позивача, тим більше через 8 місяців після неї. Крім того відповідно до наданих суду документів (копія договору на транспортне обслуговування від 07.04.2006р., укладеного між ЗАТ “Мехрембуд” та ДП “Семпал”) Позивач сам надає послуги крану.

Позивачем надано копії платіжних доручень №№ 58, 95 про сплату ТОВ “АІС АЗЧ Маркет” грошових коштів на суму 219,95 грн. за автомобільні запчастини.

Актом міжвідомчої комісії та актом товарознавчого дослідження спеціаліста №А–15/2006 від 20.06.2006р. не було встановлено “пошкодження колодки переднього гальма з пружиною” та не передбачено придбання будь яких інших автозапчастин. Вказане також стосується платіжного доручення № 97 від 04.09.2006р. про сплату ЗАТ “Мехрембуд” 586,74 грн. за послуги по ремонту автомобіля, які не передбачені жодним з документів, що надані позивачем.

Платіжне доручення № 119 від 14.11.2006р. про оплату ТОВ “АІС АЗЧ Маркет”

грошових коштів в сумі 83,08 грн. за електродвигун згідно рахунка № 2401 від 09.11.2006р.

Зазначене платіжне доручення не може слугувати доказом шкоди заподіяної ЗАТ “Мехрембуд” аварією на каналізаційному колекторі. Актами товарознавчого дослідження спеціаліста та міжвідомчої комісії не передбачено купівлю електродвигуна, а лише необхідність чистки та сушки затопленого обладнання.

Платіжне доручення № 100 від 26.09.2006р. про оплату ТОВ “Нетал-Інвест, ЛТД” 306 грн. за цемент згідно рахунка від 25.09.2006р.

Вказане платіжне доручення також не може свідчити про понесення ЗАТ “Мехрембуд” витрат спрямованих на усунення негативних наслідки аварії, що сталася на каналізаційному колекторі. В жодному акті чи іншому документі, який надано Позивачем, не встановлено потребу в цьому будівельному матеріалі. Вказане також стосується наданою Позивачем видаткової накладної № РН-0000164 від 11.05.2006р., що видана ПП “Агро-Союз” за придбання бітуму 70/30 М4 кількістю 55 кг на суму 247,50 грн.

Крім того Позивачем в якості доказів ліквідації наслідків аварії від 08.04.2006р. приєднано до матеріалів справи й інші документи, що також не можуть слугувати доказами встановлення збитків та не мають відношення до аварії, а саме:

          Надана Позивачем платіжна відомість № 20 за квітень 2006р. не може виступати доказом ліквідації наслідків аварії від 08.04.2006р. та встановленням вартості спричиненої шкоди, оскільки містить лише інформацію про видачу ДП “Сідвін”, що не є стороною по справі, особам, які перелічені у відомості певних грошових сум.

Крім того, поданий документ не відповідає формі платіжної відомості, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 22 травня 1996 року № 144 „Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі”.

Документи, надані Позивачем щодо виконання робіт по відкачці брудної рідини та вивозу мулу не містять інформації щодо місця скиду даної рідини.

Керуючись документами, наданими Позивачем в якості доказів своїх вимог можна зробити висновок, що все підприємство ЗАТ “Мехрембуд” чи деякі його структурні підрозділи (наприклад, цех по виготовленню столярних виробів тощо) у квітні 2006 року знаходилось у стані простою.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 КЗпП України “простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.”

Згідно зі ст. 113 КЗпП України “час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.” Позивачем не надано жодних доказів простою.

Наданий Позивачем локальний кошторис взагалі спростовує надані Позивачем докази щодо виконання робіт по асфальтуванню і т. д.

Таким чином, за відсутності укладеного договору підряду на капітальне будівництво (договору будівельного підряду) між Позивачем та ДП “Сідвін”, оформленого належним чином, існування такого документу як локальний кошторис є порушенням чинного законодавства.

Більш того, відсутність у наданому Позивачем договорі такої істотної умови договору як ціна (для договору підряду на капітальне будівництво вона визначається саме проектно-кошторисною документацією) вказує на відсутність погодження сторонами істотних умов договору, тому відповідно до ст. 181 Господарського кодексу “у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся)”, а тому не породжує ніяких юридичних наслідків.

Також Позивач надав акти на списання (уцінку) матеріальних цінностей від 08.04.2006р. які на його думку можуть слугувати доказами понесення ним збитків. Однак, відомості, які в них зазначені, викликають сумнів щодо їх обґрунтованості і не можуть слугувати  доказами встановлення збитків завданих ЗАТ “Мехрембуд” в результаті аварії 08.04.200р. на каналізаційному колекторі, зокрема:

вказані акти датовані 08.04.2006року, однак як стверджує сам Позивач під час пориву було затоплено територію його підприємства, та фактично зупинена діяльність ЗАТ “Мехрембуд”.

в акт на списання (уцінку) матеріальних цінностей, а саме меблів, що як стверджує Позивач, знаходилися на прохідній, не відповідає  фактичним обставинам справи, оскільки в Акті міжвідомчої комісії від 11.04.2006р., відсутні будь які відомості про наявність, кількість та стану меблів на прохідній.

Акт на списання (уцінку) матеріальних цінностей, а саме на дошки, та  вироби з деревини, викликає сумніви замокання 6 м3 дошки, заготовок столярних кількістю 4,1 м3, оскільки ці значні обсяги деревини не могли бути повністю залиті брудною рідиною, а лише їх частина.

Також невідома методика підрахунку встановлення втрати якостей майна, що як стверджує Позивач, зазнала пошкоджень.

Акт на списання (уцінку) матеріальних цінностей, які, по твердженню Позивача, були зіпсовані внаслідок пориву колектора, а саме насіння соняшникове, макуха та готова олія, також викликає сумніви. Вказані обсяги сировини просто фізично не могли бути намочені. Крім того не відомо як могла брудна рідина потрапити в ємкості з олією та зіпсувати її.

Відповідач просить Відмовити позивачу в повному обсязі в задоволенні позовних

вимог.  

Представник Ш особи в судовому засіданні пояснив, що каналізаційний колектор, на  

якому сталася аварія, знаходиться на балансі ВАТ  «Азот», межі відповідальності чітко визначені в договорі між ними та ВАТ «Азот», а тому за аварію на колекторі несе відповідальність ВАТ «Азот».  

Оцінюючи документи та відносини, які склалися, суд дійшов висновку, що це відносини зі спричинення шкоди, а зобов'язання виникли з загальних начал права на підставі ст.ст. 11, 13, 14 ЦК України.

На підставі ст. 16 п. 8, ст. 22 ЦК України в разі неналежного виконання зобов'язання боржник має відшкодувати збитки кредитору, завдані невиконанням. Під збитками законодавець розуміє в тому числі і втрату чи пошкодження майна кредитора.

У відповідності зі ст. 1166 ЦК України шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від  її  відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Але ст. 1166 ЦК України поняття «шкода»не визначає, а ст. 1192 ЦК України передбачає два способи відшкодування такої шкоди: відшкодування в натурі або відшкодування заподіяних збитків. Відповідальність за шкоду, заподіяну володільцем мережі повинна наступити у вигляді компенсації за заподіяні збитки.

У деліктних зобов'язаннях діє загальний принцип цивільно-правової відповідальності, тому суд, при визначені збитків, зобов'язаний застосувати ст.ст. 22, 611, 623-625 ЦК України, яка визначає, що збитками є витрати кредитора, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

Відсутність договірних відносин по даному спору означає, що сторони знаходились в абсолютних правовідносинах, і, отже, суд визнав порушеним у позивача абсолютного права на отримання розумної та справедливої компенсації внаслідок аварії каналізаційного колектора і неможливості тривалий час використовувати майно підприємства для отримання прибутку, тобто реалізовувати своє абсолютне право власника майна.

Позивачем були надані докази про понесені ним збитки, у відповідності до ст. 33 ГПК України та ст. 22 ЦК України а також додаткові витрати для відновлення попереднього становища підприємства.

          Посилання відповідача на неприйняття висновку товарознавчого дослідження спростовується тим, що це не є експертиза, а письмово викладена думка фахівця, не спростована в належний спосіб відповідачем. Відповідач не клопотав про проведення товарознавчої експертизи.  Спеціаліст Альохін не виступав як експерт та не попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.  

          Посилання відповідача на виконання ним робіт по відновленню становища на підприємстві не підтверджено належними доказами. Надані шляхові листи та листи обліку моторесурсу тракторів не містять відміток позивача про прийняття виконаних робіт. Об'єктивно (фотозйомка) підтверджено, що відповідач працював на зачищенні доріг загального використання, розчищенню доступу до місця аварії –на вул. Чигиринській в м. Черкаси, але не на території ЗАТ «Мехрембуд».

          Заперечення відповідача стосовно відновлення технічного стану автомобілів, що не належать ЗАТ «Мехрембуд»не охоплюється предметом спору. Автомобілі та техніка (механізми, станки, в тому числі електродвигуни в обладнанні та зварювальні трансформатори) знаходилась на законних підставах на території ЗАТ «Мехрембуд» і володілець - нарівні з власником майна - вправі вимагати усунення наслідків затоплення майна.

          Відповідач не є стороною договору оренди рухомого майна і не довів в належний спосіб, яке його право порушено при наявних позадоговірних відносинах. Він не позбавлений права оспорити договори найму (оренди) майна в окремому позовному провадженні.

Посилання відповідача на неправильне оформлення актів виконаних робіт по усуненню наслідків аварії та невідповідність форм КБ-2 та КБ-3 вимогам СНІП (ДБН) –не приймається судом до уваги, оскільки вимоги СНІП (ДБН) поширюються лише на відносини підряду (капітального будівництва), планових робіт, а не усунення наслідків аварій, стихійного лиха тощо.  Суд враховує, що договори підряду на виконання робіт на території позивача після 8 квітня 2006 року укладені вимушено –для усунення наслідків аварії на каналізаційному колекторі відповідача і повністю відповідають меті –відновлення становища підприємства до аварії.   

          Твердження відповідача про відсутність у нього належних первинних бухгалтерських документів на оплату та вимог позивача про відшкодування спростовується зібраними доказами. Відповідач достеменно знав про спричинення збитків підприємству позивача, своєчасно отримав необхідні документи, приймав участь в роботі комісії, в тому числі і за участю представників органів місцевого самоврядування, але не вчинив ніяких дій на зменшення чи відвернення збитків та не подав ніяких пропозицій для відновлення попереднього становища позивача. Представлені позивачем первинні облікові документи в належний спосіб не спростовані.

Суд також враховує підтвердження завдання збитків позивачу висновком міжвідомчої комісії. Суд не приймає твердження відповідача про наявність вини Ш особи у спричиненні аварії та нанесенні збитків, оскільки обов'язок доказування обставин –ст. 33 ГПК України - лежить на відповідачеві. Доказів вини  КП «Черкасиводоканал»не добуто, об'єктивно вина Ш особи в засіданні не підтверджена. Відповідач не позбавлений права звернутися з позовом в порядку регресу до Ш особи за наявності відповідних доказів –в окремому провадженні.

Твердження відповідача стосовно відсутності повноважень у Шевченка М.О. діяти від імені позивача спростоване в засіданні особистою заявою голови правління Соломахи В.М. про подальше схвалення дій Шевченка, що вчинені без згоди ЗАТ «Мехрембуд», але на користь останнього –відповідно до вимог ст. 241 ЦК України. В даному випадку таке схвалення не потребує укладення договору доручення чи надання довіреності на вчинення дій.

Встановлення вартості робіт слід розглядати як істотну умову договору за наявності договірних відносин. Суд не може втручатися у встановлення цін на ринку послуг з підстав, викладених в п. 1 ст. 12 ГПК України. Відповідач не є стороною договорів на усунення наслідків затоплення підприємства позивача.

          Посилання відповідача на відсутність вини, гідроудар в колекторі з вини працівників КП «Чекасиводоканал» є некоректним, оскільки ці твердження ґрунтуються лише на окремій думці спеціалістів ВАТ «Азот»та на висновку спеціалістів проектно-вишукувального інституту "УКРНДІВОДОКАНАЛПРОЕКТ". Комісійний висновок про причини аварії на колекторі за участю спеціалістів водоканалу, комунального господарства, управління житлово-комунального господарства міста, експлуатуючих організацій міста –суду не подано.

           Суд враховує відсутність причинного зв'язку між аварією на колекторі та необхідністю придбання 750 метрів кабелю (товарний чек від 14 квітня 2006 року на суму 2250 грн.), а також придбання електродвигунів –83 грн. 08 коп. та цементу на суму 306 грн. і бітуму на суму 247 грн. 50 коп., відновлення майданчику перед кафе «Сова»та збитки по кафе «Сова»(3370 грн. 08 коп., та 1516 грн. 41 коп. відповідно). Придбання матеріальних цінностей не обґрунтовано документально підтвердженими наслідками аварії. Збитки ж по кафе –це лише очікуваний прибуток, який залежить від багатьох чинників і відсутність прибутку є ризиком господарської діяльності товариства.

          Майданчик перед кафе не є майном позивача, оскільки майданчик виходить на дорогу загального користування без розмежування належності.

Суд враховує також наявність підйомного обладнання у позивача та необґрунтоване залучення стороннього крану автомобільного на суму 1140 грн. 01 коп.

Таким чином вимоги позивача підлягають до часткового задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 190331 грн. 50 коп. грн. збитків та судові витрати пропорційно задоволених вимог.

В решті вимог належить відмовити.

Керуючись вимогами ст.ст. 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги задовольнити частково.

          Стягнути з відповідача –ВАТ «Азот»м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, код 00203826, рахунок №2600910085 в філії АКІБ «УкрСиббанку»МФО 354455

          на користь позивача –ЗАТ «Мехрембуд», м. Черкаси, вул. Чигиринська, 70, код 05472502, рахунок №2600930012100  в ЧОФ АКБ «Укрсоцбанку»МФО 354013

190331 грн. 50 коп. збитків,  1903 грн. 32 коп. мита, 118 грн. витрат на інформаційне забезпечення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог відмовити за необгрунтованістю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

          Суддя                                                            Г.М. Скиба