Ухвала

від 28.07.2016 по справі 822/3002/15

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3002/15

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

28 липня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача Костенко О.В.

представника відповідача Смаковської Г.О.

представника відповідача Карповича В.М.

третьої особи Ліскова А.І.

свідка ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Ванакір", треті особи на стороні позивача - ТОВ "Нанта", ТОВ "Сарлей", ТОВ "Саттон", ТОВ "Адомар" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2016 року позивач - ТОВ "Ванакір" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192203/786 та №0000202203/785 від 16.07.2015 року.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 02.11.2015 року у задоволенні вказаного позов відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача та третьої особи підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представники відповідача заперечили проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ванакір" (код ЄДРПОУ 38303789) з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Сарлей" (код ЄДРПОУ 38329091) за жовтень - грудень 2014 року, ТОВ "Нанта" (код ЄДРПОУ 38329152) за жовтень - грудень 2014 року, ТОВ "Керуюча компанія "ТРЦ Оазис" (код ЄДРПОУ 39394264) за листопад - грудень 2014 року, ТОВ "Саттон" (код ЄДРПОУ 38329126) за жовтень - грудень 2014 року, ТОВ "Адомар" (код ЄДРПОУ 38900380) за грудень 2014 року їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ванакір", згідно висновків якого встановлено порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, ст. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, ТОВ "Ванакір" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за період жовтень-грудень 2014 року, на загальну суму ПДВ 2416510 грн., в т.ч. в розрізі звітних періодів: - жовтень 2014 року - 656813 грн., - листопад 2014 року - 770355 грн., - грудень 2014 року - 989342 грн.; - п.п. 198.1, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200, п.201.1 ст. 201 ПК України, ТОВ "Ванакір" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 та рядок 20.2 декларації з ПДВ грудень 2014 року) на 2528591 грн.; - п.200.1, п.200.3, абз. "б" п.200.4 ст. 200 ПК України, ТОВ "Ванакір" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації з ПДВ за грудень 2014 року) на 88195 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення №0000192203/786 та №0000202203/785 від 16 липня 2015 року.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України визначає, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно підпункту 135.4.1. пункту 135.4. статті 135 Кодексу, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

При цьому, інші доходи включають, крім іншого, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.4. пункту 135.5. статті 135 Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, тому посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності належних первинних документів на поставку товару, не може бути підставою для висновку про безтоварний характер таких господарських операцій.

Слід також зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Тобто, господарська діяльність вважається підтвердженою навіть і у випадку відсутності окремих документів або наявності у них певних помилок, однак лише у тому випадку, якщо такі господарські правовідносини можна підтвердити наявністю інших документів, на підставі яких можна прийти до висновку, що відповідні помилки або відсутність окремих документів не спростовують загального висновку про реальність господарських операцій, з урахування всіх обставин.

Згідно з матеріалами справи, ТОВ "Ванакір" включено до складу податкового кредиту податкові накладні виписані ТОВ "Саттон", ТОВ "Сарлей", ТОВ "Нанта" на адресу ТОВ "Ванакір", складені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме порушенням п. 44.1. ст.44, п.п ж), з) п. 201.1, ст.201 Податкового кодексу України. ТОВ "Саттон", ТОВ "Сарлей", ТОВ "Нанта", виписано податкові накладні на адресу ТОВ "Ванакір" на суми, що не відповідають сумам зазначеним у видаткових накладних. Не можливо встановити осіб, які фактично отримували ТМЦ від ТОВ "Саттон", ТОВ "Сарлей", ТОВ "Нанта".

Відповідно до договору поставки № АД-01 від 15.09.2014 р. укладеного між ТОВ "Ванакір" та ТОВ "Адомар", факт передачі товару у власність покупцеві оформлюється шляхом підписання видаткової накладної сторонами або їх уповноваженими представниками, у момент приймання - передачі товару. Уповноважений представник, що приймає товар на підставі видаткових накладних, діє на підставі довіреності виданою покупцем. ТОВ "Ванакір" не надано журнал видачі довіреностей за грудень 2014 р., та довіреності на отримання ТМЦ від ТОВ "Адомар". Станом на 18.06.2015 року посадовими особами ТОВ "Ванакір" не надано договір купівлі-продажу №9 від 11.09.2014 р., про що свідчить акт про ненадання первинних документів під час проведення документальної перевірки від 18.06.2015 р.

ТОВ "Ванакір" не надано жодного документу, який міг би підтвердити факт транспортування ТМЦ від ТОВ "Саттон", ТОВ "Сарлей", ТОВ "Нанта" до ТОВ "Ванакір" за грудень 2014 р. ТОВ "Ванакір" не надано товарно - транспортних накладних, що підтверджують факт перевезення ТМЦ від ТОВ "Адомар" до ТОВ "Ванакір".

Позивачем документально не підтверджено та не надано: товарно - транспортні накладні, належним чином оформлені податкові накладні та видаткові накладні, товарно-транспортні документи на повернення ТМЦ, журнал реєстрації доручень, первинні документи на підставі яких здійснювалось повернення ТМЦ та виписувались накладні на повернення, документи що засвідчують оприбуткування та зберігання ТМЦ, довіреності на отримання ТМЦ у ТОВ "Адомар", договір купівлі - продажу №9 від 11.09.2014 р. укладений з ТОВ "Адомар", документи, що засвідчують якість та відповідність придбаних ТМЦ у ТОВ "Адомар".

ТОВ "Ванакір" надано рахунок на оплату №9 від 11.09.2014 року, відповідно до якого, постачальник - ТОВ "Адомар", покупець - ТОВ "Ванакір". В рахунку на оплату вказано договір купівлі-продажу.

Дані у зведених документах бухгалтерського обліку (оборотно-сальдових відомостях, картках) по рахунках 282, 631 наданих ТОВ "Ванакір" різняться між собою, а саме обороти за періоди по контрагентах ТОВ "Саттон", ТОВ "Сарлей", ТОВ "Нанта". Позивачем надано одні і ті ж документи бухгалтерського обліку з різними даними, що не дає можливості зробити висновок щодо правомірності відображення господарських операцій із контрагентами та встановити їх обсяги.

Таким чином, під час складання звітності у ТОВ "Ванакір" були відсутні підстави для віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із здійсненням "господарських відносин" із вказаними контрагентами, оскільки у останнього відсутні документи, що підтверджують придбання ТМЦ за жовтень - грудень 2014 року.

Враховуючи зазначене, колегії суддів вважає вірними висновками суду першої інстанції та такими, що ґрунтується на конкретних фактичних обставинах справи, які залежно від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення були визнані як такі, що підтверджують надання податковим органом належних доказів вчинення позивачем дій, спрямованих на необґрунтоване одержання податкової вигоди та таких, що доводять факт порушення податкового законодавства, безтоварність господарських операцій та безпідставність віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 серпня 2016 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.