Рішення

від 20.07.2016 по справі 910/9247/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2016Справа №910/9247/13

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трикутник-2000»

про стягнення заборгованості в розмірі 43 253,33.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Фомін О.Д., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трикутник-2000» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 43 414,83 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/9247/13 р., розгляд справи призначено на 19.06.2013 р.

17.06.2013 р. представником позивача були подані документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 21.05.2013 р. про порушення провадження у справі.

У судове засідання 19.06.2013 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 21.05.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/9247/13 позивач виконав частково.

У судове засідання 19.06.2013 р. представник відповідача з'явився, надав суду письмовий відзив на позов та клопотання про проведення експертизи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/9247/13 відповідач виконав.

У судовому засіданні 19.06.2013 р. розгляд клопотання про проведення експертизи відкладено судом до наступного судового засідання.

У зв'язку частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/9247/13 від 20.05.2013 р. та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи було відкладено на 10.07.2013 р.

У судове засідання 10.07.2013 р. представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 10.07.2013 р. судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 18.07.2013 р.

12.07.2013 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано письмове клопотання про включення питань до експертизи.

17.07.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду м. Києва були подані письмові заперечення проти проведення експертизи.

У судове засідання 18.07.2013 р. представники сторін з'явились.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р. у даній справі було призначено судову комплексну будівельно-технічну та економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою господарського суду міста від 18.07.2013 р. провадження у справі № 910/9247/13 було зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

13.12.2013 р. до господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулись матеріали справи № 910/9247/13 без висновку експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києва провадження у справі № 910/9247/13 було поновлено, розгляд справи призначено на 25.12.2013 р.

25.12.2013 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 25.12.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/9247/13 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2013 р. справа № 910/9247/13 була прийнята до провадження суддею Гавриловською І.О. та призначена до розгляду на 22.01.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 13.01.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/9247/13 було передано для розгляду судді Нечаю О.В. Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р. справу № 910/9247/13 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 22.01.2014 р.

17.01.2014 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані письмові пояснення щодо невиконання вимог судового експерта.

22.01.2014 р. у судове засідання представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 22.01.2014 р. судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 12.02.2014 р.

30.01.2014 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про залучення доказів у справі.

У судове засідання 12.02.2014 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 12.02.2014 р. не з'явився.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2014 р. у даній справі повторно було призначено судову комплексну будівельно-технічну та економічну експертизу, проведення якої доручено здійснювати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2014 р. провадження у справі № 910/9247/13 було зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

02.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов лист від директора Київського НДІ судових експертиз Рувіна О.Г. з клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи та про забезпечення умов роботи судових експертів по місцезнаходженню об'єкта дослідження та про погодження термінів виконання експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2014 р. провадження у справі № 910/9247/13 було поновлено, задоволено клопотання судового експерта Київського НДІ судових експертиз, витребувано додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи, погоджено строк проведення судової експертизи у справі № 910/9247/13 у строк більше трьох місяців та зобов'язано сторони забезпечити умови роботи судових експертів по місцезнаходженню об'єкта дослідження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2014 р. провадження у справі № 910/9247/13 було зупинено.

06.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані документи для долучення до матеріалів справи.

11.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов лист від директора Київського НДІ судових експертиз Рувіна О.Г. з клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, разом з матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. провадження у справі № 910/9247/13 було поновлено, відмовлено у задоволені клопотання судового експерта Київського НДІ судових експертиз.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. провадження у справі № 910/9247/13 було зупинено.

26.06.2015 р. до господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/9247/13 разом з висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2015 р. провадження у справі № 910/9247/13 було поновлено, розгляд справи призначено на 12.08.2015 р.

У судове засідання 12.08.2015 р. представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 12.08.2015 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 03.08.2015 р., розгляд справи було відкладено на 02.09.2015 р.

27.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано письмові пояснення.

01.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву.

У судове засідання 02.09.2015 р. представники сторін з'явились.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2015 р. у даній справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2015 провадження у справі № 910/9247/13 було зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

08.06.2016 до господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулись матеріали справи № 910/9247/13 разом із висновком експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2016 було поновлено провадження у справі № 910/9247/13, розгляд справи призначено на 20.07.2016.

20.07.2016 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані письмові пояснення по справі.

20.07.2016 представник позивача у судове засідання з'явився, надав свої усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.07.2016 не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2001 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі - дирекція, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трикутник-2000» (далі - абонент, відповідач) було укладено Договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів (далі - Договір), предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем та їх абонентських уводів на умовах, передбачених цим Договором в нежилому будинку (приміщенні) за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, стони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору дирекція зобов'язана, зокрема, розподіляти надану «Енергопостачальною організацією» в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції (під час опалювального сезону), гарячого водопостачання (протягом року), в кількості та в обсягах згідно з заявкою орендаря (Додаток № 1 до Договору).

Згідно з п. 2.3.1 Договору абонент зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до даного Договору, не допускаючи перевищення, та своєчасно сплачувати вартість фактично спожитої теплової енергії.

Позивач зазначає суду про те, що станом на 15.05.2013 відповідач заборгував позивачу кошти за період з жовтня 2012 по квітень 2013 в сумі 41 349,51 грн за спожиту теплову енергію.

Відповідач у своєму письмовому відзиві заперечуючи проти задоволення позову зазначає суду про те, що позивач завчасно звернувся до господарського суду міста Києва з позовом, так як умовами Договору передбачено, що після закінчення 30 днів з моменту отримання претензії відповідачем та при недосягненні згоди сторони мають право звернутись для вирішення спору в Арбітражний суд м. Києва.

Проте, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 для забезпечення судового захисту Конституція України у статті 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Крім того, відповідач зазначає суду про те, що відповідач, починаючи з 04.03.2013 звертався до позивача із заявами про відключення приміщень, що належать відповідачу від теплопостачання, починаючи з 06.03.2013.

Позивачем не заперечується факт отримання вказаних заяв відповідача.

Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації «Про завершення опалювального сезону у місті Києві» від 15.04.2013 р. N 542 опалювальний сезон житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури міста Києва мав бути завершений з 16.04.2013 року.

Позивач листом № 03/176 від 27.03.2013 повідомив відповідача, про можливість дострокового відключення теплопостачання у випадку 100% звернення всіх користувачів зазначеної послуги, проте, користувачі ПТ «Київській міський ломбард «Меленчук і компанія», СПД - ФО ОСОБА_6, УДППЗ «Укрпошта» категорично відмовились відключати послугу з теплопостачання до приміщень з 04.03.2013, а враховуючи те, що внутрішньо будинкова система центрального опалення будинку є централізованою, здійснити відключення лише відповідача від теплопостачання було технічно неможливо.

Крім того, відповідачем було зазначено суду про те, що відповідно до умов Договору відповідачу нараховувались нарахування на 33,4999% від загальної площі будинку, що виходить 1/3 опалювальних площ, однак до загальних площ не включено підвальні приміщення, які орендуються іншими особами, а тому просив суд призначити судову експертизу.

З метою встановлення всіх обставин справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2013 було призначено у даній справі судову комплексну будівельно-технічну та економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертів поставити наступні питання:

« 1) Який відсоток від загальної опалювальної площі об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 (включаючи підвальне приміщення) припадає на Товариство з обмеженою відповідальністю «Трикутник-2000»?;

2) Яка вартість фактично спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю «Трикутник-2000» теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми, відповідно до відсотку площі від загальної опалювальної площі об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 (включаючи підвальне приміщення), яка припадає на Товариство з обмеженою відповідальністю «Трикутник-2000», за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р.?

3) Який розмір заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трикутник-2000» перед Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» за спожиту теплову енергію та технічне обслуговування теплосистеми за Договором «Про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів» № 72 від 01.06.2001 р.?

4) Який розмір заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трикутник-2000» перед Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» по сплаті пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за Договором «Про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів» № 72 від 01.06.2001 р.?».

13.12.2013 до господарського суду міста Києва з експертної установи повернулись матеріали справи без експертного висновку у зв'язку із ненаданням інвентаризаційних документів в повному обсязі на дослідження судових експертів, не наданням доступу до всіх приміщень об'єкта дослідження.

З огляду на вищенаведене, ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2014 було повторно призначено у даній справі судову комплексну будівельно-технічну експертизу, на вирішення експерта були поставлені такі ж самі питання, як і в попередній ухвалі про призначення судової експертизи.

26.06.2015 до господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/9247/13 разом із висновком судового експерта, з якого вбачається що загальна опалювальна площа приміщень ТОВ «Трикутник-2000» в будинку АДРЕСА_1, розрахована з врахуванням вимог «Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 № 359, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.11.2006 за № 1237/13111, складає: 532,0 кв.м (яка складається з основних опалювальних приміщень площею 476,1 кв.м та частини площі опалювальних приміщень місць загального користування будинку - 55,9 кв.м) або 33,4 % від загальної опалювальної площі будинку (1593кв.м.) за даними матеріалів технічної інвентаризації; 530,7 кв.м (яка складається з основних опалювальних приміщень площею 476,1 кв.м та частини площі опалювальних приміщень місць загального користування будинку - 54,6 кв.м) або 32,75 % від загальної опалювальної площі будинку (1620,6кв.м.), зазначеної в «Довідці про розподіл площ між орендарями, власниками та балансоутримувачами в будинку в будинку за адресою: АДРЕСА_1», наданої КП «Київжитлоспецексплуатація».

З урахуванням висновку експерта, позивачем була подана заява, якою позивач фактично перерахував заборгованість відповідача, з урахуванням визначеної судовим експертом опалювальної площі, якою фактично зменшив розмір позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. п. 3.10, 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить приписам чинного законодавства України та не порушує чиї-небудь охоронювані законом права та інтереси, а тому приймається судом до розгляду.

В подальшому, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, зокрема, встановлення кількості і вартості спожитої відповідачем теплової енергії за спірний період, ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2015 у даній справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертів були поставлені наступні питання:

« 1) Яка вартість фактично спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю «Трикутник-2000» теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми, відповідно до відсотку площі від загальної опалювальної площі об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 (включаючи підвальне приміщення), яка припадає на Товариство з обмеженою відповідальністю «Трикутник-2000», за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р.?

2) Який розмір заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трикутник-2000» перед Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» за спожиту теплову енергію та технічне обслуговування теплосистеми за Договором «Про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів» № 72 від 01.06.2001 р.?

3) Який розмір заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трикутник-2000» перед Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» по сплаті пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за Договором «Про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів» № 72 від 01.06.2001 р.?».

08.06.2016 до господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи разом із висновком експерта, з якого вбачається наступне.

Дослідження наданих документів проведено методами документальної перевірки та зіставлення, перевірені повнота та правильність заповнення реквізитів документів, відповідність записів в документах вимогам нормативних актів, зіставлялись дані взаємопов'язаних документів. Метод документальної перевірки застосовувався у комплексі з методом зіставлення документів, який полягав у порівнянні даних, що містяться у різних документах, для встановлення тотожностей відповідних показників чи розходжень (протиріч) між ними.

У зв'язку з тим, що питання пов'язані між собою, дослідження для їх вирішення об'єднано.

До матеріалів справи залучені Акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування систем ЦО та ГВП нежилих приміщень згідно договору від 01.06.01 №72 (замовник: ТОВ «Трикутник-2000», розрахованих згідно площі 550,9кв.м.) за період з жовтня 2012 по квітень 2013.

Опалювальна площа будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 1620,60кв.м. 33,4% від 1620,60кв.м. становить 541,28 кв.м. - опалювальна площа приміщення ТОВ «Трикутник-2000» у будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Калькуляції вартості робіт по забезпеченню технічної експлуатації внутрішньобудинкових мереж ЦО, ГВП, абонентських вводів нежилих будинків та технічне обслуговування вузла обліку теплової енергії (в розрахунку на 1 кв.м. орендованої, приватизованої, прийнятої на баланс площі в місяць (без ПДВ), що вводиться з березня 2011р., вартість становить 2,05 грн без ПДВ.

Розрахункова щомісячна плата за «обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем та їх абонентських уводів» становить 1 109,62грн. без ПДВ (541,28 х 2,05), 1331,55 грн з ПДВ.

За період з жовтня 2012 по квітень 2013 загальний розмір плати за обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем та їх абонентських уводів становить 9320,85 грн з ПДВ (1331,55 х 7).

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні, документи, якими підтверджено здійснення відповідачем оплати згідно Договору за період з жовтня 2012 по квітень 2013, а також зведені документи бухгалтерського обліку, встановити розмір заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трикутник-2000» перед Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» за спожиту теплову енергію за Договором «Про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів» № 72 від 01.06.2001 р. станом на 18.05.2013р., не видалось судовому експерту за можливе.

Згідно з розділом V «Облік витрат на виробництво» Інструкції про застосування єдиної журнально-ордерної форми рахівництва № 63 від 08.03.1960 року, первинні документи, зокрема, облікові картки та розшифровки, що містять зведені дані про обсяги фактичного споживання теплової енергії, які складені машинообчислювальною станцією або машинообчислювальним бюро, є табуляграмами.

Згідно з Методикою «Звіт про науково - дослідну роботу методика вирішення судово-економічною експертизою питань з оподаткування окремих видів діяльності підприємств» Дніпропетровський НДІСЕ 2010.12.22: «облікові бухгалтерські документи, що включають первинні (вимоги, наряди на відпуск матеріальних цінностей, прибуткові, видаткові, накладні та касові ордери, перепустки на вивіз продукції, транспортні документи, акти на списання товарних втрат, переоцінку товару, платіжні відомості, доручення, квитанції тощо); зведені (групувальні відомості, накопичувальні та групувальні таблиці, особові рахунки, ордери тощо); матеріали механізованого обліку (магнітні носії - стрічки, диски, машинограми, табуляграми, перфострічки, журнали здачі та приймання документів на механізований облік, журнали контрольних чисел тощо)».

Таким чином, наявні в матеріалах справи копії облікових карток (табуляграм) є документами, на підставі яких постачальники послуг, зокрема, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» проводить нарахування позивачу, який в подальшому проводить розрахунки з відповідачем за Договором.

Представник відповідача жодних письмових заперечень з приводу викладеної інформації у висновку експерта на вимогу суду не надав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Згідно з ч. 1 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Після детального вивчення висновку судового експерта, судом встановлено, що дослідження проводилось на підставі вищезазначених норм чинного законодавства, уповноваженою особою, висновки, зроблені судовим експертом за результатами проведення судової експертизи, відповідають обставинам справи. При цьому, слід врахувати, що експертом не були наданні відповіді на деякі питання, поставлені судом при призначенні судової експертизи з підстав ненадання документів, необхідних для дослідження. При цьому, позивач погодився із першим висновком експерта, зменшивши, при цьому, розмір позовних вимог, а тому суд вважає висновки судових експертів, наявні у справі № 910/9247/13 законними та обґрунтованими і бере їх до уваги.

Інших обґрунтованих пояснень з приводу висновків експерта відповідачем надано суду не було, а тому, враховуючи, що для встановлення реальних обставин справи були необхідні спеціальні знання, що є підставою для проведення судової експертизи, суд враховує експертні висновки при вирішенні даного спору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Частинами 1 та 2 ст. 16 Закону України «Про комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема:

- одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг;

- одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

При цьому, споживач зобов'язаний, зокрема, зобов'язаний:

- укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору;

- оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом;

- у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача до позивача із зауваженнями щодо наданих комунальних послуг, при цьому, докази споживання таких послуг відповідачем містяться в матеріалах справи у вигляді табуляграм (облікових карток).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 (далі - Положення), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1-2.4 Положення визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 3.1 Положення облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

З огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що табуляграми (облікові картки) є обліковими бухгалтерськими документами, що включають матеріали механізованого обліку, що означає, що такий документ є первинним, а тому приймаються судом до уваги.

Таким чином, враховуючи відсутність контррозрахунку відповідача та те, що позивачем було враховано перший висновок щодо визначення іншого розміру опалювальної площі та перераховано розмір позовних вимог, відсутність належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за період з жовтня 2012 по квітень 2013 в розмірі 41 145,53 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 735,89 грн, 3% річних в розмірі 335,98 грн та інфляційні втрати в розмірі 35,93 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 3.5 Додатку № 3 до Договору «Порядок розрахунків за теплову енергію» у випадку несплати за користування тепловою енергією до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього Договору) дирекція нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вірно розрахований розмір пені.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача має бути стягнуто пеню в розмірі 1 735,89 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з п. 1.2 Постанови правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Згідно з п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 335,98 грн та інфляційні втрати в розмірі 35,93 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача стягнення заборгованості, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 43 253,33 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Враховуючи те, що вартість експертиз оплачена відповідачем, що підтверджується наявними у матеіалах справи документами, то витрати за їх проведення мають бути покладені на нього, оскільки позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трикутник-2000» (02166, м. Київ, пр.-т Лісовий, будинок 25-А, ідентифікаційний код: 31090911) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 51-А, ідентифікаційний код: 03366500) заборгованість в розмірі 41 145 (сорок одна тисяча сто сорок п'ять) грн 53 коп., пеню в розмірі 1 735 (одна тисяча сімсот тридцять п'ять) грн 89 коп., 3 % річних в розмірі 335 (триста тридцять п'ять) грн 98 коп., інфляційні втрати в розмірі 35 (тридцять п'ять) грн 93 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн 50 коп.

Повне рішення складено 29.07.2016

Суддя О.В. Нечай