Постанова

від 14.07.2016 по справі 808/1191/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року о 10 год. 57 хв.Справа № 808/1191/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Чупріної О.Ю.,

відповідача - Радової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» (далі - позивач, ТОВ «ВБ «Кераміст») до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.12.2015 №0000382202.

Під час судового розгляду справи судом здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача - ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на правонаступника - Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість висновків контролюючого органу про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Новий погляд країни», оскільки товари від контрагента були фактично отримані, оплачені та використовуються позивачем у власній господарській діяльності. Зазначає про наявність всіх передбачених законодавством первинних документів, які дають право на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду, а висновок відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України) базується виключно на припущеннях. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, додатково зазначив, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не можуть свідчити про нереальність господарської операції, а неподання контрагентом позивача податкової звітності до контролюючого органу повинно мати наслідком настання юридичної відповідальності саме для цієї особи, а не для позивача, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Новий погляд країни», оскільки надані первинні документи містять помилки та неточності, які свідчать про відсутність реальної господарської операції. Зазначає, що у виписаній податковій накладній відсутнє зазначення коду УКТЗЕД, що є обов'язковим в силу приписів ПК України при реалізації товарів імпорту. Крім того, під час проведення перевірки контролюючому органу не вдалось встановити походження придбаного позивачем товару, а позивачем не надано жодних належних документів на підтвердження використання придбаної техніки у власній господарській діяльності. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, додатково зазначив, що на нереальність господарських операцій вказує також те, що відповідно до первинних документів товар було оприбутковано на підприємстві 23.02.2015, проте, згідно наданих позивачем транспортних документів, товар був оплачений 24.02.2015, а доставлений лише 26.02.2016. Зазначене, на думку представника відповідача, свідчить про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, що унеможливлює формування податкового кредиту на підставі документів, виписаних від імені ТОВ «Новий погляд країни». Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «ВБ «Кераміст» зареєстроване 17.08.2004 у Виконавчому комітеті Запорізької міської ради, перебуває на обліку у ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (правонаступник - Запорізька об'єднана податкова інспекція ГУ ДФС у Запорізькій області), є платником податку на додану вартість.

В період з 03.11.2015 по 09.11.2015 співробітниками ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Новий погляд країни» (код ЄДРПОУ 38375015) їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий 2015 року, за результатами якої складено акт №138/08-29-22-02-08/31122120 від 16.11.2015 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем пп.14.1.36, п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 ПК України, наказу №678 від 13.11.2013 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за лютий 2015 року по підприємству «Новий погляд країни» на суму ПДВ - 14183,00 грн., що призвело до: заниження р.18 позитивне значення за період лютий 2015 року на суму ПДВ - 14183,00 грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.25 податкової Декларації з ПДВ за лютий 2015 року) на суму ПДВ - 14183,00 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2015 №0000382202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21274,50 грн., в т.ч. за основним платежем 14183,00 грн. та 7091,50 грн. - штрафні санкції.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Запорізькій області та Державної фіскальної служби України, разом з тим, рішеннями ГУ ДФС у Запорізькій області та ДФС України оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Новий погляд країни» та безпідставне віднесення до складу податкового кредиту лютого 2015 року сум податку на додану вартість по даних операціях.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом «а» п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Новий погляд країни» щодо придбання бувшої у використанні оргтехніки для власних господарських потреб.

Так, на підставі видаткової накладної позивачем було придбано у ТОВ «Новий погляд країни»: системний блок PRO Core, монітор LED LCD LG 21,5 Flatron, дротові телефони Panasonic, джерела безперебійного живлення Eaton, багатофункціональні пристрої Canon, Xerox Phaser, додаткові батареї до Eaton, плати розширення Panasonic (а.с.52, т.1).

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи представником позивача надано податкову накладну № 12 від 23.02.3015 на суму 85100,00, у т.ч. ПДВ 14183,33 грн., розрахунок № 1 від 12.03.2015 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 12 від 23.02.3015, видаткову накладну № 19 від 23.02.2015, рахунок на оплату № 24 від 23.02.2015 (а.с.48-53, т.1).

Оплата поставленого на адресу позивача товару здійснена 24.02.2015 двома платежами на суму 3000 грн, у т.ч. ПДВ 500 грн., та на суму 82100,00 грн, у т.ч. ПДВ 13683,33 грн., що підтверджується наданою до матеріалів справи випискою з банківського рахунку ТОВ «ВБ «Кераміст» (а.с.54-55, т.1).

Транспортування придбаного у ТОВ «Новий погляд країни» товару здійснювалось 25-26 лютого 2015 року власним автомобільним транспортом позивача, а саме: транспортування товару з міста Києва здійснював водій ОСОБА_3 за допомогою службового автотранспорту Skoda Oktavia, державний номер НОМЕР_1.

На підтвердження даного факту позивачем до матеріалів справи надано в копіях наступні письмові докази:

- наказ № 18/1 від 22.08.2007, відповідно до якого призначено відповідального за обслуговування автотранспорту, технічного стану та справність автомобіля Шкода- Октавія, держ.номер НОМЕР_1, водія ОСОБА_3 (а.с.195, т.1);

- наказ №26/14 від 26.12.2014, відповідно до якого заправка автомобілів відбувається на підставі кат на отримання пального - № 486062112 відповідальний ОСОБА_3 (а.с.196, т.1);

- наказ №02 від 24.02.2015, відповідно до якого водія ОСОБА_3 командировано до м. Київа для отримання основних засобів (комп'ютерної техніки) від ТОВ «Новий погляд країни» та ТОВ «Ділова преса країни» (а.с.187, т.1);

- службовими завданнями ОСОБА_3, відповідно до яких водієм отримано в м. Києві оргтехніку згідно накладної від 23.02.2015 № 19 та доставлено в м. Запоріжжя, вул. Седова, 16 на склад (А.С.188-189, т.1);

- подорожнім листом службового легкового автомобіля Skoda Oktavia, державний номер НОМЕР_1, серія НОМЕР_2 від 25-26 лютого 2015 року, відповідно до якого водій отримав завдання по маршруту Кераміст - м. Пологи - Запоріжжя - м. Київ («Новий погляд» - «Ділова Преса країни») - по місту - м. Запоріжжя (ТОВ «Славія»), покази лічильника при виїзді з гаража - 301509, при поверненні до гаражу - 302743 (а.с.190, т.1);

- чеками на заправку вищевказаного транспортного засобу від 25.02.2015 та виписками по рахунку по карті на отримання пального № 486062112 (а.с.191-193, т.1).

Також, на підтвердження отримання товару саме водієм ОСОБА_3 до матеріалів справи надано довіреність на отримання товару від ТОВ «Новий погляд країни» (а.с.12, т.2).

На підтвердження перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ТОВ «ВБ «Кераміст» до матеріалів справи надано наказ (розпорядження) про прийом на роботу, за яким ОСОБА_3 було прийнято на посаду водія (а.с.198-201, т.1).

Крім того, на підтвердження перебування водія ОСОБА_3 у відрядженні в місті Києві до матеріалів справи надано докази виплати водію грошових коштів на відрядження, звіти про використання виданих на відрядження коштів, тощо (а.с.45-55, т.2).

Оприбуткування придбаних матеріальних цінностей підтверджується наданими до матеріалів справи прибутковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення основних засобів, актами приймання - передачі основних засобів, копіями оборотно-сальдових відомостей (а.с.101-186, т.1).

На підтвердження використання придбаної оргтехніки в господарській діяльності позивача до матеріалів справи надано фотокартки (а.с.14-36, т.2).

Суд зазначає, що позивачем надано копію податкової накладної, виписаної ТОВ «Новий погляд країни» по даним господарським операціям, які містять відомості про адресу місцезнаходження покупця/замовника та продавців/підрядників, одиниці виміру товару/послуг, кількість товару, ціну товару. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість та внесені до Єдиного реєстру податкових накладних (а.с.10-11, т.2).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 27.10.2015 по справі №2а-10463/10/0870, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Так само, сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Суд звертає увагу, що податкова накладна на отриманий від ТОВ «Новий погляд країни» товар виписана 23.02.2015 року, в той час як товар був позивач6ем оплачений 24.02.2015, а фактично отриманий - 26.02.2015. Тобто при оформленні податкової накладної відбулось порушення правила першої з подій, оскільки вона складена до настання однієї з них.

Разом з тим, надані до матеріалів справи та досліджені судом первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, підтверджують, що в результаті даної господарської операції у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що свідчить про реальне здійснення поставки товарів.

Суд зазначає, що помилки в оформленні первинних документів не можуть бути підставою для позбавлення платника права на віднесення сум податку до складу податкового кредиту відповідного періоду, якщо з інших первинних документів вбачається реальність проведеної господарської операції, а також зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі такого платника.

Суд звертає увагу, що декларування сум податку на додану вартість здійснено позивачем в тому періоді, коли товари були позивачем оплачені та фактично отримані, а отже порушення п.198.3 ст.198 ПК України не відбулось.

Крім того, суд також звертає увагу, що вищевказана обставина не була встановлена контролюючим органом під час проведення перевірки та відповідно не могла бути врахована відповідачем при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо посилань представника відповідача на відсутність в податковій накладній коду УКТЗЕД, який повинен зазначатися в обов'язковому порядку для імпортованого товару, суд зазначає, що даний товар придбавався як бувший у вживанні та не імпортувався позивачем на територію України. Інших доказів, які б свідчили, що даний товар був імпортований позивачем або його контрагентом, до матеріалів справи не надано. Крім того, відсутність у податковій накладній зазначення коду УКТЗЕД не є безумовною підставою для висновків про нереальність господарської операції між контрагентами, а лише може свідчити про дефектність складеної податкової накладної.

При цьому суд зазначає, що зазначення коду УКТЗЕД покладається саме на продавця товару, а позивач, як покупець товару, не зобов'язаний перевіряти походження товару, а відповідальність за реалізацію контрафактної та/або нелегально ввезеної на територію України покладається на продавця такого товару.

Стосовно посилань представника відповідача на те, що позивачем ані до перевірки, ані під час судового розгляду справи не було надано документів на придбану техніку (паспорти, сертифікати), суд зазначає, що наявність або відсутність таких документів жодним чином не спростовує реальність вчинених господарських операцій, оскільки дані документи не є первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, що також виключає перевірку їх наявності контролюючим органом. Крім того, з пояснень представника позивача встановлено, що придбана у ТОВ «Новий погляд країни» оргтехніка була вживаною, з урахуванням чого такі документи могли бути відсутні з об'єктивних причин.

Інші посилання контролюючого органу на відсутність підпису посадових осіб ТОВ «Новий погляд країни» на подорожньому листі, відсутність посади представника ТОВ «Новий погляд країни» на службовому завданні, судом не беруться до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства.

Щодо посилань відповідача на обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних при здійсненні транспортування товару, суд зазначає, що засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено в Законі України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (в редакції, чинній на момент здійснення транспортування товару від ТОВ «Новий погляд країни», далі - Правила № 363) визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до глави I Правил № 363 договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України, від 25.02.2009 № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (далі - Перелік).

Відповідно до п.1 Переліку для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, такими документами є: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Згідно з п. 2 Переліку для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, такими документами є: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Враховуючи, що транспортування отриманого від ТОВ «Новий погляд країни» товару здійснювалось позивачем власним автомобільним транспортом, суд приходить до висновку, що наявність товарно-транспортної накладної для такого перевезення не є обов'язковою, отже твердження контролюючого органу не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Таким чином, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 03.12.2015 №0000382202.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.), присудити на користь з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко