Ухвала

від 20.09.2016 по справі 808/1191/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2016 рокусправа № 808/1191/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року по справі №808/1191/16 за позовом товарства з обмеженою відповідальністю "Видавничий будинок "Кераміст" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Товарство з обмеженою відповідальністю "Видавничий будинок "Кераміст" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000382202 від 03 грудня 2015 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 21274,50 грн., з яких за основним платежем 14183,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7091,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нереальності укладеного правочину з ТОВ В«Новий погляд країниВ» та вказував на реальність господарської операції, за наслідками якої позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та сформовано податковий кредит.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована встановленими обставинами справи, які свідчать про реальність господарської операції, яка не визнається відповідачем. Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що надані суду докази підтверджують, що в результаті здісненої позивачем господарської операції у нього відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що свідчить про реальне здійснення господарської операції. Крім цього, судом першої інстанції зазначено, що помилки в оформленні первинних документів не можуть бути підставою для позбавлення платника права на віднесення сум податку до складу податкового кредиту відповідного періоду, якщо з інших первинних документів вбачається реальність проведеної господарської операції, а також зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі такого платника.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в ОСОБА_1 перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 03.11.2015 року по 09.11.2015 року посадовими особами ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Видавничий будинок "Кераміст" з питань взаємовідносин з ТОВ В«Новий погляд країниВ» (код ЄДРПОУ 38375015) їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий 2015 року, за результатами якої складено ОСОБА_1 №138/08-29-22-02-08/31122120 від 16.11.2015 року.

В ОСОБА_1 перевірки зроблено висновки про порушення підприємством вимог пп.14.1.36, п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 ПК України, наказу №678 від 13.11.2013 В«Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартістьВ» , що призвело до завищення податкового кредиту за лютий 2015 року по підприємству В«Новий погляд країниВ» на суму ПДВ - 14183,00 грн., що призвело до: заниження р.18 позитивне значення за період лютий 2015 року на суму ПДВ - 14183,00 грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.25 податкової Декларації з ПДВ за лютий 2015 року) на суму ПДВ - 14183,00 грн.

Такі висновки податкової служби, з огляду на акт перевірки, ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ "Видавничий будинок "Кераміст" відобразило у податковому обліку господарські операції з ТОВ В«Новий погляд країниВ» з приводу придбання оргтехніки.

Вказані господарські операції ДПІ вважає нереальними. Нереальність господарських операцій пов'язує з наступним.

Так, в акті перевірки податкова служба вказувала на те, що до перевірки не надано первинних документів, які б свідчили про фактичне отримання ТОВ "Видавничий будинок "Кераміст" товару та його транспортування від постачальника до покупця.

З цього приводу ДПІ зазначала про те, що згідно наданого до перевірки наказу №2 від 24.02.2015р. про відрядження до м.Києва встановлено, що водій підприємства ТОВ "Видавничий будинок "Кераміст" ОСОБА_1 був відряджений до м. Києва на автомобілі Skoda Oktavia AP1161BA до ТОВ В«Новий погляд країниВ» для отримання основних засобів (комп'ютерної техніки). Проте, на наданому до перевірки службовому завданні відсутня печатка підприємства ТОВ В«Новий погляд країниВ» та відсутні підписи посадової особи підприємства ТОВ В«Новий погляд країниВ» та його робітника.

Крім цього, до перевірки не надано акт на списання пільного, документи, що підтверджують перебування у м.Києві на підприємстві ТОВ В«Новий погляд країниВ» (чеки щодо проживання у гостиниці, звіт про відрядження з відміткою ТОВ В«Новий погляд країниВ» ). Також, в ході перевірки позивачем не надано товарно-транспортні накладні.

Також, в ОСОБА_1 перевірки ДПІ зазначає про те, що податкова накладна, виписана ТОВ В«Новий погляд країниВ» в адресу ТОВ "Видавничий будинок "Кераміст" не містить коду товару згідно УКТ ЗЕД, що є обов'язковим реквізитом, який заповнюється при складанні податкової накладної на поставку товарів, ввезених на митну територію України.

Крім цього, згідно проведеного аналізу АС «Податковий блок» встановлено відсутність в ланцюгах постачання ТОВ В«Новий погляд країниВ» підприємств-імпортерів та товару (комп'ютерної техніки), який в подальшому було реалізовано на ТОВ "Видавничий будинок "Кераміст".

З огляду на вищенаведене, ДПІ в акті перевірки робить висновок про відсутність фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування, неможливість визначення фактичного шляху перевезення товарів та можливості здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

На підставі ОСОБА_1 перевірки №138/08-29-22-02-08/31122120 від 16.11.2015 року ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382202 від 03 грудня 2015 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 21274,50 грн., з яких за основним платежем 14183,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7091,50 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Так, встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що підставою для висновків податкової служби про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ стали встановлені документальною перевіркою обставини, які на думку контролюючого органу, свідчать про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ В«Новий погляд країниВ» з огляду на позицію податкової служби щодо нереальності цих господарських операцій.

Відповідно до пп. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на час здійснення спірних господарських операцій) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару/послуг).

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним (спростованим) факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ В«Новий погляд країниВ» .

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач здійснював діяльність пов'язану з друкуванням газет (стор.3 ОСОБА_1 перевірки).

Матеріалами справи підтверджено, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ В«Новий погляд країниВ» з приводу придбання оргтехніки, яка була у використанні, для власних господарських потреб.

Так, на підставі видаткової накладної ТОВ "Видавничий будинок "Кераміст" придбано у ТОВ В«Новий погляд країниВ» : системний блок PRO Core, монітор LED LCD LG 21,5 Flatron, дротові телефони Panasonic, джерела безперебійного живлення Eaton, багатофункціональні пристрої Canon, Xerox Phaser, додаткові батареї до Eaton, плати розширення Panasonic (а.с.52, т.1).

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи представником позивача надано податкову накладну № 12 від 23.02.3015 на суму 85100,00, у т.ч. ПДВ 14183,33 грн., розрахунок № 1 від 12.03.2015 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 12 від 23.02.3015, видаткову накладну № 19 від 23.02.2015, рахунок на оплату № 24 від 23.02.2015 (а.с.48-53, т.1).

Оплата поставленого на адресу позивача товару здійснена 24.02.2015 двома платежами на суму 3000 грн, у т.ч. ПДВ 500 грн., та на суму 82100,00 грн, у т.ч. ПДВ 13683,33 грн., що підтверджується наданою до матеріалів справи випискою з банківського рахунку ТОВ В«ВБ В«КерамістВ» (а.с.54-55, т.1).

Транспортування придбаного у ТОВ В«Новий погляд країниВ» товару здійснювалось 25-26 лютого 2015 року власним автомобільним транспортом позивача, а саме: транспортування товару з міста Києва здійснював водій ОСОБА_2 за допомогою службового автотранспорту Skoda Oktavia, державний номер НОМЕР_1.

На підтвердження даного факту позивачем до матеріалів справи надано в копіях наступні письмові докази:

- наказ № 18/1 від 22.08.2007, відповідно до якого призначено відповідального за обслуговування автотранспорту, технічного стану та справність автомобіля Шкода- Октавія, держ.номер АР 1161ВА, водія ОСОБА_2 (а.с.195, т.1);

- наказ №26/14 від 26.12.2014, відповідно до якого заправка автомобілів відбувається на підставі кат на отримання пального - № 486062112 відповідальний ОСОБА_2 (а.с.196, т.1);

- наказ №02 від 24.02.2015, відповідно до якого водія ОСОБА_2 командировано до м. Київа для отримання основних засобів (комп'ютерної техніки) від ТОВ В«Новий погляд країниВ» та ТОВ В«Ділова преса країниВ» (а.с.187, т.1);

- службовими завданнями ОСОБА_2, відповідно до яких водієм отримано в м. Києві оргтехніку згідно накладної від 23.02.2015 № 19 та доставлено в м. Запоріжжя, вул. Седова, 16 на склад (А.С.188-189, т.1);

- подорожнім листом службового легкового автомобіля Skoda Oktavia, державний номер НОМЕР_1, серія АСК № 2205950 від 25-26 лютого 2015 року, відповідно до якого водій отримав завдання по маршруту Кераміст - м. Пологи - Запоріжжя - м. Київ (В«Новий поглядВ» - В«Ділова Преса країниВ» ) - по місту - м. Запоріжжя (ТОВ В«СлавіяВ» ), покази лічильника при виїзді з гаража - 301509, при поверненні до гаражу - 302743 (а.с.190, т.1);

- чеками на заправку вищевказаного транспортного засобу від 25.02.2015 та виписками по рахунку по карті на отримання пального № 486062112 (а.с.191-193, т.1).

Також, на підтвердження отримання товару саме водієм ОСОБА_2 до матеріалів справи надано довіреність на отримання товару від ТОВ В«Новий погляд країниВ» (а.с.12, т.2).

На підтвердження перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ В«ВБ В«КерамістВ» до матеріалів справи надано наказ (розпорядження) про прийом на роботу, за яким ОСОБА_2 було прийнято на посаду водія (а.с.198-201, т.1).

Крім того, на підтвердження перебування водія ОСОБА_2 у відрядженні в місті Києві до матеріалів справи надано докази виплати водію грошових коштів на відрядження, звіти про використання виданих на відрядження коштів, тощо (а.с.45-55, т.2).

Оприбуткування придбаних матеріальних цінностей підтверджується наданими до матеріалів справи прибутковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення основних засобів, актами приймання - передачі основних засобів, копіями оборотно-сальдових відомостей (а.с.101-186, т.1).

На підтвердження використання придбаної оргтехніки в господарській діяльності позивача до матеріалів справи надано фотокартки (а.с.14-36, т.2).

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування товару, його кількість та вартість, визначено сторони господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Таким чином, встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність висновків ОДПІ щодо нереальності господарських операцій між позивачем та товарства з обмеженою відповідальністю "Видавничий будинок "Кераміст".

При цьому, суд першої інстанції надав належну правову оцінку тим обставинам, які зазначені в акті перевірки як підстави для висновку контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій.

Так, щодо доводів контролюючого органу про відсутність в податковій накладній коду УКТЗЕД, який повинен зазначатися в обов'язковому порядку для імпортування товару, суд першої інстанції правильно вказав на те, що даний товар придбавався як бувший у вживанні та не імпортувався позивачем на територію України. Доказів того, що даний товар був імпортований позивачем або його контрагентом відповідачем не надано. При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що відсутність у податковій накладній зазначення коду УКТЗЕД не є безумовною підставою для висновків про нереальність господарських операцій між контрагентами.

Щодо доводів податкової служби про ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що враховуючи встановлені обставини справи, які свідчать про транспортування товару власним автотранспортом позивача та приймаючи до уваги вимоги Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, наявність товарно-транспортної накладної для такого перевезення є необов'язковою, оскільки ТТН є обов'язковим документом при укладенні договору про перевезення вантажів, чого у спірному випадку місця не мало.

В апеляційній скарзі, окрім обставин, які встановлені перевіркою та яким, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку, відповідач посилається і на інші обставини, які на його думку свідчать про нереальність господарських операцій та які не були відображені в акті перевірки.

Так, відповідач вказує на те, що у видатковій накладній №19 від 25.02.2015р. не зазначено ПІБ отримувача товару за довіреністю від 25.02.2015р.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно у видатковій накладній, зміст якої відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (т.1 а.с.52), в графі «отримав» зазначений підпис особи (без зазначення ПІБ) та дата і номер довіреності на отримання товару - від 25.02.2015р. К-0000089.

Згідно довіреності від 25.02.2015р. К-0000089 ОСОБА_3, працівнику позивача, доручалося отримати у ТОВ «Новий погляд країни» товари на суму 85 100,0грн. згідно рахунку-фактури №24 від 23.02.2015р. При цьому, засвідчувався зразок його підпису та вказано, що документ, який засвідчує особу - паспорт (т.2 а.с.12).

Таким чином, з урахуванням наданої довіреності, можливо встановити особу, яка безпосередньо отримувала товар у ТОВ «Новий погляд країни» та засвідчила отримання товару у видатковій накладній №19 своїм підписом.

Крім цього, ДПІ вказує на те, що згідно наданих документів придбаний у ТОВ «Новий погляд країни» товар оприбуткований позивачем 23.02.2015р., в той час, як фактично товар ще не був отриманий у постачальника.

Встановлені обставини справи свідчать, що фактично товар, який придбавався у ТОВ «Новий погляд країни», був доставлений на адресу позивача 26.02.2015р., але, згідно бухгалтерського обліку, його оприбутковано та введено в експлуатацію позивачем 23.02.2015р. З приводу такої розбіжності позивач надав пояснення, що бухгалтером підприємства помилково оприбутковано товар та введено його в експлуатацію за датою складання первинних документів - видаткової і податкової накладних та рахунку-фактури (23.02.2015р.), а не за датою фактичної доставки товару на підприємство (26.02.2015р.).

Таким чином, доводи ДПІ щодо невідповідності (неточності) в бухгалтерському обліку дати придбання товару та його оприбуткування підтверджуються встановленими обставинами справи, але вказана невідповідність, яка виникла внаслідок помилки бухгалтера підприємства, не може бути належним обґрунтуванням позиції контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Новий погляд країни», а сама по собі така невідповідність не може свідчити про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року по справі №808/1191/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 22.09.2016р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк