Рішення

від 01.08.2006 по справі 12/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

01.08.2006                                                                                               Справа  № 12/140

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „КІМ –ВЕСТ”                  м. Ужгород

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Дарліс”, м. Ужгород

про стягнення  суми 11 021,19 грн. –основного боргу; 420,64 грн. – 3% річних та 4 057,76 грн. –інфляційних збитків.

                                                                                      Суддя    Тисянчин  В. М.

                                                                    Представники:

Від позивача –Кордонець В. В., директор, Геращенко Р. В., (представник за довіреністю № 24/07-01 від 24.07.2006 року)

Від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „КІМ – ВЕСТ” м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю „Дарліс”,  м. Ужгород про стягнення  суми 11 021,19 грн. –основного боргу; 420,64 грн. –3% річних та 4 057,76 грн. –інфляційних збитків.

          Представникам позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представник позивача підтримує позовні вимоги посилаючись на  їх обґрунтованість матеріалами справи.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Повідомлення № 2623841 підтверджує вручення відповідачу 21.07.2006 року ухвали від 19.07.2006 року про порушення провадження у справі, де вказано про  місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України)

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи,  дослідивши їх,  заслухавши пояснення представників позивача, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 11 021,19 грн. –основного боргу щодо оплати за поставку товарів електротехнічного призначення, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-  актом звірки розрахунків за січень 2005 року;

-  розрахунком збитків, завданих несвоєчасною оплатою ;

        - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача (претензія від 06.06.2006 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товарів електротехнічного призначення (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставлених товарів електротехнічного призначення є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625  ЦК України).

Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми ( п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 420,64 грн. –3% річних та 4 057,76 грн –збитків від інфляції правомірні і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати пов'язані з наданням юридичних послуг (договір № 01-2006 від 17.03.2006 року та відповідно платіжного доручення № 388 від 21.03.2006 року про сплату 350,00 грн. за надання юридичних послуг) підлягають відшкодуванню відповідачем.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

           Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Дарліс” (м. Ужгород, вул. Стрільнична, 74/2; код 30261752) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Кім - Вест” (м. Ужгород, вул. Богомольця, 8; код 20444495) суму 11 021,19 (одинадцять тисяч двадцять одну грн. 19 коп.) –основного боргу; 420,64 (чотириста двадцять грн. 64 коп.) -  3 % річних; 4 057,76 (чотири тисячі п'ятдесят сім грн. 76 коп.) – інфляційних збитків; 350,00 (триста п'ятдесят грн.) - у відшкодування витрат по оплаті за надані юридичні послуги та 154,60 (сто п'ятдесят чотири грн. 60 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

     Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.