Постанова

від 26.07.2016 по справі 820/3330/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 липня 2016 р. № 820/3330/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" до ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Скловолокно", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" повністю, визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.03.2016 р. №0000311401, № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.03.2016 року ОСОБА_3 управлінням ДФС у Харківській області складено акт №113/20-40-14-01-08/34445771 "Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Скловолокно" (податковий номер 34445771) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р.", на підставі якого 31.03.2016 року були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0000311401 та №0000321401. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. ТОВ "Скловолокно" виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ та сплачені податки у вірному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Головне управління ДФС у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.94-98) відповідач вказав, що викладені в акті №113/20-40-14-01-08/34445771 від 14.03.2016 р. судження ДФС про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Вказані порушення встановлені цілком об'єктивно. В ході перевірки також була досліджена вся наявна податкова інформація з контрагентом позивача. На думку контролюючих, висновків інших податкових органів достатньо для судження про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. За таких підстав, податкові повідомлення-рішення від 31.03.2016 року №0000311401 та №0000321401 є правомірними та обґрунтованими. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Скловолокно", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи 23.06.2006 року №14711020000023374, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 34445771. (а.с.87).

На обліку як платник податків підприємство перебуває в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Харківській області.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних документальних перевірок суб'єктів господарювання, наказу ОСОБА_3 управління ДФС у Харківській області від 13.01.2016 р. №30, відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Скловолокно", код ЄДРПОУ - 34445771) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р.

Результати перевірки оформлені актом №113/20-40-14-01-08/34445771 від 14.03.2016 року. (а.с.9-54).

За висновками перевірки, позивачем - ТОВ "Скловолокно", порушено:

1) п.39.5 ст.39, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1372269 грн., в т.ч. за 2013 рік у сумі 1372269;

2) п.188.1 ст.188, 187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1458737 грн. в тому числі за січень 2013 року у сумі 227194 грн., лютий 2013 року у сумі 133733 грн., березень 2013 р. у сумі 210160 грн., квітень 2013 р. у сумі 191409 грн., травень 2013 р. у сумі 249985 грн., червень 2013 р. у сумі 289603 грн., липень 2013 р. у сумі 145597 грн., серпень 2013 р. у сумі 597 грн., вересень 2013 р. у сумі 489 грн., жовтень 2013 року у сумі 5833 грн., листопад 2013 р. у сумі 623 грн., грудень 2013 р. у сумі 1342 грн., травень 2014 р. у сумі 1061 грн., жовтень 2014 р. у сумі 1111 грн.

Не погодившись з висновками спірного акту перевірки, позивач направив на адресу відповідача заперечення. (а.с.55-58).

ОСОБА_3 управління ДФС у Харківській області №1870/10/20-40-14-01-17 від 29.03.2016 року, висновки акту перевірки ТОВ "Скловолокно" за №113/20-40-14-01-08/34445771 від 14.03.2016 року, залишені без змін. (а.с.59-63).

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, ОСОБА_3 управлінням ДФС у Харківській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 31.03.2016 року:

- № НОМЕР_2, яким ТОВ "Скловолокно" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 1715336,25 грн., з яких 1372269 грн. - основний платіж, 343067,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.64);

- №0000321401, яким ТОВ "Скловолокно" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2187105,50 грн., з яких 1458737 грн. - основний платіж, 729368,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.66).

Вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом з порушенням вимог чинного законодавства, позивач оскаржив їх до Державної фіскальної службі України. (а.с.68-72).

Рішенням Державної фіскальної служби України №12069/6/99-99-11-01-01-25 від 02.06.2016 року, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №0000311401 та №0000321401 від 31.03.2016 року залишені без змін, а скаргу - без задоволення. (а.с.73-77).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №113/20-40-14-01-08/34445771 від 14.03.2016 року на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Як зазначено в акті перевірки, основним видом діяльності ТОВ "Скловолокно" є виробництво склониток, склотканини, стрічки бандажної, стрічки скляної бандажної просоченої, шнурів-панчохи, тощо (вид діяльності згідно з КВЕД 13.20 - ткацьке виробництво).

На сторінці 6 акту перевірки, відповідач, аналізуючи склад учасників ТОВ "Скловолокно" вказав, що згідно протоколу загальних зборів учасників від 18.05.2012 р. № 4 було зареєстровано 11.06.2012 р. зміни у складі учасників ТОВ "Скловолокно". Єдиним учасником - товариства стала компанія Істлейн Інвестментс Лімітед, зареєстрована 22 травня 2007 р., що знаходиться за адресою: Афентрікас 4, Афентріка Корт, офіс 2, а/с 6018, м. Ларнака, Кіпр.

З іншої сторони, контролюючий орган, на сторінці 11 акту перевірки, пов'язує фізичних осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з ТОВ "Скловолокно". При цьому, як зазначено на ст. 6 Акту перевірки, інформація про засновників ТОВ "Скловолокно" відображена у відповідній таблиці - була актуальною до 11.06.2012 року.

Суд підкреслює, що згідно частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Єдиним учасником ТОВ "Скловолокно" з 2012 року згідно даних ЄДР є компанія Істлейн Інвестментс Лімітед.

За таких підстав, висновок податкового органу про те, що вище перелічені фізичні особи мають будь-яке відношення до складу учасників ТОВ "Скловолокно" та що ТОВ "Скловолокно" і ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження", ТОВ "Локомотивсервіс", ТОВ фірма "Укрпромунпровадження ЛТД", учасниками яких є колишні засновники підприємства позивача, пов'язані особи - є безпідставним.

Крім того суд зазначає, що відповідно до абз. 3 пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

Зазначеним абзацом Податковий кодекс України було доповнено згідно Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення" від 04.07.2013 р. № 408-VІІ, який, згідно п. 1 його перехідних положень, набрав чинності 01.09.2013 р. Отже, з 1 вересня 2013 року, податкові органи, при проведенні документальних планових перевірок платників податків, позбавлені права включати до такої перевірки питання щодо трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Податкового кодексу України.

Оскільки, відповідач проводив саме документальну планову перевірку, після набрання чинності вищевказаним законом, то її предметом не могли бути питання трансфертного ціноутворення, визначені ст. 39 ПК України. Саме тому, висновки ГУ ДФС у Харківській області щодо заниження податку на прибуток, заниження податкових зобов'язань з ПДВ тощо, підставою яких є ст. 39 Податкового кодексу України, не можуть бути визнані судом законними та обґрунтованими, а відтак і не можуть прийматися до уваги.

Судовим розглядом також встановлено, що в п.п. 3.1.1. Акту перевірки (сторінка 11), відповідач, застосовуючи одну із загальновизнаних у світі судових доктрин "Угода по кроках", робить висновок про відсутність розумного змісту та направлення на ухилення від сплати податків, правочинів з ТОВ "НВП - Укрпромвпровадження".

З цього приводу слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 41.3. ст. 41 Податкового кодексу України, повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Чинне законодавство України не містить механізмів застосування та поняття "Угоди по крокам". При цьому, сам відповідач у акті перевірки вказує на те, що це лише доктрина, яка, в свою чергу, являє собою вчення, теорію або систему поглядів групи людей щодо того чи іншого питання. Враховуючи, що доктрина "Угода по кроках" не закріплена в жодному законодавчому акті України та не ратифікована Верховною ОСОБА_1 України, застосування її в практичній діяльності органів фіскальної служби не має під собою правового підгрунття.

Крім цього, відповідач, а ні в акті перевірки, а ні під час розгляду справи не заперечує того факту, що продаж продукції на користь ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" здійснювався з "незначною націнкою".

Питання значності чи не значності націнки, слід вирішувати виходячи з усіх обставин та умов здійснення господарської діяльності.

З пояснень представника позивача судом встановлено, ТОВ "Скловолокно" - є безпосереднім виробником продукції зі скловолокна. Діяльність товариства зосереджена на виробничому процесі, контролі якості та технології виробництва. Позивач не має у своєму штаті митно-брокерського відділу, працівники якого займалися б експортом та імпортом продукції, що підтверджується наявними в матеріалах справи штатним розписом. (а.с.84-86). Позивач також не має відділу маркетингу, працівники якого займалися б рекламою товарів та пошуком ринків збуту. Згідно бізнес-моделі діяльності позивача, вигіднішим для підприємства є здійснення акценту, саме на виробництві продукції, - тому процесі, яким працівники володіють у досконалості. Розширення штату співробітників та інвестування у маркетинг не є доцільним та рентабельним, тому позивач, на основі аналізу складових собівартості продукції, визначає ціну власного товару, яка є достатньою для належної роботи підприємства і отримання прибутку.

Крім того, особливості технології виробництва скловолокна передбачають безперервний процес його виготовлення, протягом 24 годин на добу (копія графіку роботи змін по дільницями на 2016 рік та витяг з типового проекту організації праці в цеху по виробництву безперервного скловолокна міститься в матеріалах справи). Безперервна реалізація продукція та своєчасне отримання коштів за неї, є критичними чинниками виробничого процесу.

ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" є діловим партнером підприємства, яке гарантує придбання значних об'ємів товару без допущення прострочок в оплаті.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про заниження вартості продукції, відчуженої на користь ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження", що в подальшому призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (код ОКПП 82078889).

Так, на підставі договору купівлі-продажу №КВ-9 від 01.01.2013 р., укладеного між ТОВ "Скловолокно" (покупець) та ФО-П ОСОБА_9 (продавець), продавець зобов'язується передати покупцю у власність молочну продукцію в асортименті, далі - товар, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах даного договору. Найменування товару, його кількість, асортимент та вартість зазначається в видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору. (а.с.101-102).

Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означений договір закону не суперечить, вчинений між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом:

- копії податкових накладних: №7 від 15.01.2013 р. на суму 2286,77 грн. (у т.ч. ПДВ 381,13 грн.); №9 від 11.02.2013 р. на суму 2523,31 грн. (у т.ч. ПДВ 420,55 грн.); №9 від 12.03.2013 р. на суму 2616,90 грн. (у т.ч. ПДВ 436,15 грн.); №20 від 24.04.2013 р. на суму 2826,25 грн. (у т.ч. ПДВ 471,04 грн.); №10 від 22.05.2013 р. на суму 2528,33 грн. (у т.ч. ПДВ 421,39 грн.); №21 від 19.06.2013 р. на суму 2753,78 грн. (у т.ч. ПДВ 458,96 грн.); №36 від 30.07.2013 р. на суму 3591,00 грн. (у т.ч. ПДВ 598,50 грн.); №26 від 22.08.2013 р. на суму 3580,50 грн. (у т.ч. ПДВ 596,75 грн.); №34 від 30.09.2013 р. на суму 2936,26 грн. (у т.ч. ПДВ 489,38 грн.); №11 від 11.11.2013 р. на суму 3738,00 грн. (у т.ч. ПДВ 623,00 грн.); №14 від 11.12.2013 р. на суму 3570,00 грн. (у т.ч. ПДВ 595,00 грн.); №31 від 24.12.2013 р. на суму 3612,00 грн. (у т.ч. ПДВ 602,00 грн.); №6 від 15.05.2014 р. на суму 3845,56 грн. (у т.ч. ПДВ 640,93 грн.); (а.с.116-128);

- копії платіжних доручень, виписаних ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК": №8588 від 14.03.2013 р. на суму 2616,90 грн., №8884 від 08.05.2013 р. на суму 2826,25 грн., №9001 від 28.05.2013 р. на суму 2528,33 грн., №9142 від 19.06.2013 р. на суму 2753,78 грн., №9410 від 01.08.2013 р. на суму 3591, 00 грн., №9786 від 04.10.2013 р. на суму 2936,26 грн., №10012 від 13.11.2013 р. на суму 3738,00 грн., №10237 від 17.12.2013р. на суму 3570,00 грн., №10287 від 24.12.2013 р. на суму 3612,00 грн. (а.с.169-177).

Поставка товару за п. 4.1. вищевказаного договору, здійснювалася автотранспортом продавця та за його рахунок, у відповідності з офіційними правилами тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року на умовах: DDU-м.Харків, що підтверджується товаро-транспортних накладних: № 7 від 15.01.2013 р. на суму 2286,77 грн. (у т.ч. ПДВ 381,13 грн.); №51 від 11.02.2013 р. на суму 2523,31 грн. (у т.ч. ПДВ 420,55 грн.); №75 від 12.03.2013 р. на суму 2616,90 грн. (у т.ч. ПДВ 436,15 грн.); №108 від 24.04.2013 р. на суму 2826,25 грн. (у т.ч. ПДВ 471,04 грн.); №123 від 22.05.2013 р. на суму 2528,33 грн. (у т.ч. ПДВ 421,39 грн.); №153 від 19.06.2013 р. на суму 2753,78 грн. (у т.ч. ПДВ 458,96 грн.); №200 від 30.07.2013 р. на суму 3591,0 грн. (у т.ч. ПДВ 598,50 грн.); №230 від 22.08.2013 р. на суму 3580,50 грн. (у т.ч. ПДВ 596,75 грн.); №272 від 30.09.2013 р. на суму 2936,26 грн. (у т.ч. ПДВ 489,38 грн.); №323 від 11.11.2013 р. на суму 3738,00 грн. (у т.ч. ПДВ 623,00 грн.); №359 від 11.12.2013 р. на суму 3570,00 грн. (у т.ч. ПДВ 595,00 грн.); №376 від 24.12.2013 р. на суму 3612,00 грн. (у т.ч. ПДВ 602,00 грн.); №110 від 19.05.2014 р. на суму 3845,56 грн. (у т.ч. ПДВ 640,93 грн.). (а.с.103-115).

Оприбуткування товару, придбаного позивачем у ФО-П ОСОБА_9 здійснювалося за приходними ордерами (а.с.129-141).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

В обґрунтування господарської мети, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що необхідність придбання молочної продукції зумовлено тим, що підприємство взяло на себе обов'язок по видачі молочних продуктів працівникам, які працюють на роботах з шкідливими умовами праці, що підтверджується колективним договором ТОВ "Скловолокно" на 2014-2019 рр., погодженого Головою профспілкового комітету ТОВ "Скловолокно" ОСОБА_10 та затвердженого директором ТОВ "Скловолокно" ОСОБА_11, зареєстрованим рішенням виконкому Мерефянської міської ради №178 від 12.08.2014 р. та переліком професій і посад, яким видаються молочні продукти, або рівноцінні їм харчові продукти. (а.с.142-143).

Видача працівникам ТОВ "Скловолокно", придбаного за договором №КВ-9 від 01.01.2013 р. молочної продукції, підтверджується списками працівників на отримання спеціального харчування (молока). (а.с.158-166).

Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагента позивача - ФО-П ОСОБА_9, які викладені в акті Індустріальної ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 22.01.2015р. №241/20-36-17-02-11/НОМЕР_3 "Про результати документальної планової невиїзної перевірки ФО-П ОСОБА_9, п.н.2651117612, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р." (а.с.180-187), суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Судом також встановлено, що позивач у перевіреному періоду мав господарські відносити з Приватним підприємством "ТОРГСНАБ-2009" (код ЄДРПОУ 36372206).

Так, згідно договору підряду №155 від 29.07.2013 р., укладеного між ТОВ "Скловолокно" (замовник) та ПП "ТОРГСНАБ 2009" (підрядник), замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню наступних видів робіт: ремонт трансформатора ТМ-750/10. (а.с.144-145).

Факт реальності виконання контрагентом позивача робіт по ремонту трансформатору, підтверджується наявними в матеріалах справи: кошторисом на ремонт трансформатора ТМ-750/10 вартістю 35000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 5833,33 грн.) (а.с.146); актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 16.08.2013 р. на суму 35000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 5833,33 грн.) (а.с.147); податковою накладною №49 від 16.08.2013 р. на суму 35000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 5833,33 грн.) (а.с.148); платіжним дорученням ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" №9502 від 16.08.2013 р. на суму 35000,00 грн. (а.с.168).

В обґрунтування господарської мети представник позивача у судовому засіданні пояснив, що 19.07.2013 р. на ім'я директора ТОВ "Скловолокно" надійшла доповідна записка головного інженера підприємства, в якій повідомлялось про поломки трансформатора №47251 типу ТАМ-750/10 та необхідністю його подальшого ремонту. (а.с.167).

Єдиною підставою для висновків податкового органу про завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "ТОРГСНАБ-2009", слугували висновки ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, викладені в акті від 31.01.2014 р. №43/20-31-22-03-07/36372206 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "ТОРГСНАБ-2009" (код ЄДРПОУ 36372206) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 22.01.2011 р. по 23.01.2014 р." (а.с.188-191).

Однак, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що відповідно до п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, (в редакції на момент спірних правовідносин), дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Статтею 188 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені в ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Скловолокно".

За таких підстав, позов слід задовольнити.

Судові витрати слід розподілити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" до ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 31.03.2016 року № НОМЕР_2, № НОМЕР_1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" (місцезнаходження: 62472, Харківська обл., м.Мерефа, вул.Леонівська, буд.84-Б, код ЄДРПОУ - 34445771) судовий збір у розмірі 58551 грн. (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 63 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Харківській області (місцезнаходження: 61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 01 серпня 2016 року.

Суддя Панченко О.В.