Ухвала

від 20.09.2016 по справі 820/3330/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 р.Справа № 820/3330/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2016р. по справі № 820/3330/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скловолокно"

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Скловолокно", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.03.2016 р. №0000311401, № 0000321401.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2016р. по справі № 820/3330/16 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах апеляційної скарги відповідач зазначив, що контролюючий орган при проведенні перевірки встановив порушення, які полягають у тому, що ТОВ «Скловолокно» занижено доходи від здійснення фінансово-господарської діяльності, за рахунок реалізації продукції на адресу обізнаної особи ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» з незначною націнкою, оскільки при реалізації даної продукції позивачем на адресу інших покупців націнка складає 40-350%. Також по взаємовідносинам позивача з ФОП ОСОБА_2 і ПП «ТОРГСНАБ-2009», контролюючим органом отримано інформацію від ДПІ у Індустральному районі м. Харкова, та ДПІ у Київському районі м. Харкова, викладену у актах перевірок контрагентів позивача, відповідно до якої встановлено нереальність здійснення їх господарської діяльності.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи 23.06.2006 року №14711020000023374, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 34445771. (а.с.87).

На обліку як платник податків підприємство перебуває в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Харківській області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Харківській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Скловолокно" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р.

Результати перевірки оформлені актом №113/20-40-14-01-08/34445771 від 14.03.2016 року. (а.с.9-54).

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем приписів: 1) п.39.5 ст.39, п.135.1 ст. 135 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1372269 грн., в т.ч. за 2013 рік у сумі 1372269; 2) п.188.1 ст.188, 187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 1458737 грн., в тому числі: за січень 2013 року у сумі 227194 грн., лютий 2013 року у сумі 133733 грн., березень 2013 р. у сумі 210160 грн., квітень 2013 р. у сумі 191409 грн., травень 2013 р. у сумі 249985 грн., червень 2013 р. у сумі 289603 грн., липень 2013 р. у сумі 145597 грн., серпень 2013 р. у сумі 597 грн., вересень 2013 р. у сумі 489 грн., жовтень 2013 року у сумі 5833 грн., листопад 2013 р. у сумі 623 грн., грудень 2013 р. у сумі 1342 грн., травень 2014 р. у сумі 1061 грн., жовтень 2014 р. у сумі 1111 грн.

Не погодившись з висновками спірного акту перевірки, позивач направив на адресу відповідача заперечення. (а.с.55-58).

Листом Головного управління ДФС у Харківській області №1870/10/20-40-14-01-17 від 29.03.2016 року, висновки акту перевірки ТОВ "Скловолокно" за №113/20-40-14-01-08/34445771 від 14.03.2016 року, залишені без змін. (а.с.59-63).

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Головним управлінням ДФС у Харківській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 31.03.2016 року:

- № 0000311401, яким ТОВ "Скловолокно" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 1715336,25 грн., з яких 1372269 грн. - основний платіж, 343067,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.64);

- №0000321401, яким ТОВ "Скловолокно" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2187105,50 грн., з яких 1458737 грн. - основний платіж, 729368,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.66).

Позивач також скористався правом адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень шляхом подання скарги до ДФС України (а.с.68-72).

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України №12069/6/99-99-11-01-01-25 від 02.06.2016 року, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №0000311401 та №0000321401 від 31.03.2016 року залишені без змін, а скаргу - без задоволення. (а.с.73-77).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями від 31.03.2016 р. №0000311401, № 0000321401, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

З дослідженого акту перевірки та рішення, прийнятого за результатами адміністративного оскарження, слідує, що фактичною підставою для прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень, слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про неможливість підтвердження факту виконання контрагентами позивача умов договорів, виходячи з того, що ФОП ОСОБА_2 і ПП «ТОРГСНАБ-2009» згідно податкової інформації, викладеної у актах перевірок вказаних суб'єктів.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, (в редакції на момент спірних правовідносин), дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Статтею 188 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Так, судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Скловолокно" є виробництво склониток, склотканини, стрічки бандажної, стрічки скляної бандажної просоченої, шнурів-панчохи, тощо (вид діяльності згідно з КВЕД 13.20 - ткацьке виробництво).

У акті перевірки контролюючий орган, аналізуючи склад учасників ТОВ "Скловолокно", вказав, що згідно протоколу загальних зборів учасників від 18.05.2012 р. № 4 зареєстровано 11.06.2012 р. зміни у складі учасників ТОВ "Скловолокно".

Єдиним учасником - товариства стала компанія Істлейн Інвестментс Лімітед, зареєстрована 22 травня 2007 р., що знаходиться за адресою: Афентрікас 4, Афентріка Корт, офіс 2, а/с 6018, м. Ларнака, Кіпр (а.с. 15).

Поряд із цим в акті перевірки перевіряючими зазначено про пов'язаність фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з ТОВ "Скловолокно" (а.с. 19).

При цьому, як зазначено у акті перевірки (а.с. 15), інформація про засновників ТОВ "Скловолокно" відображена у відповідній таблиці - була актуальною до 11.06.2012 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, згідно даних Єдиного державного реєстру єдиним учасником ТОВ "Скловолокно" з 2012 року є компанія Істлейн Інвестментс Лімітед.

Отже, висновок податкового органу про те, що вище перелічені фізичні особи мають будь-яке відношення до складу учасників ТОВ "Скловолокно" та про те, що ТОВ "Скловолокно" і ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження", ТОВ "Локомотивсервіс", ТОВ фірма "Укрпромунпровадження ЛТД", учасниками яких є колишні засновники підприємства позивача, пов'язані особи - є безпідставним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 3 пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

Так, абз. 3 пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України було доповнено згідно Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення" від 04.07.2013 р. № 408-VІІ, який, згідно п. 1 його перехідних положень, набрав чинності 01.09.2013 р. Отже, з 1 вересня 2013 року, податкові органи, при проведенні документальних планових перевірок платників податків, позбавлені права включати до такої перевірки питання щодо трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Податкового кодексу України.

Оскільки, відповідач проводив саме документальну планову перевірку, після набрання чинності вищевказаним законом, то її предметом не могли бути питання трансфертного ціноутворення, визначені ст. 39 ПК України.

Виходячи з наведеного, висновки ГУ ДФС у Харківській області щодо заниження податку на прибуток, заниження податкових зобов'язань з ПДВ тощо, підставою яких є ст. 39 Податкового кодексу України, не можуть бути визнані судом законними та обґрунтованими, а відтак і не можуть прийматися до уваги.

З матеріалів справи судом також встановлено, що в п.п. 3.1.1. Акту перевірки (а. с. 19), відповідач, застосовуючи одну із загальновизнаних у світі судових доктрин "Угода по кроках", дійшов висновку про відсутність розумного змісту та направлення на ухилення від сплати податків, правочинів з ТОВ "НВП - Укрпромвпровадження".

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, за приписами п. 41.3. ст. 41 ПК України, повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Чинне законодавство України не містить механізмів застосування та поняття "Угоди по крокам".

При цьому, сам відповідач у акті перевірки вказує на те, що це лише доктрина, яка, в свою чергу, являє собою вчення, теорію або систему поглядів групи людей щодо того чи іншого питання.

Враховуючи, що доктрина "Угода по кроках" не закріплена в жодному законодавчому акті України та не ратифікована Верховною Радою України, застосування її в практичній діяльності органів фіскальної служби не має під собою правового підґрунтя.

Крім того, відповідач, ані в акті перевірки, ані в доводах апеляційної скарги не заперечує того факту, що продаж продукції на користь ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" здійснювався з "незначною націнкою".

Таке оціночне поняття як «незначна націнка» слід вирішувати виходячи з усіх обставин та умов здійснення господарської діяльності.

Так, з матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що ТОВ "Скловолокно" - є безпосереднім виробником продукції зі скловолокна. Діяльність товариства зосереджена на виробничому процесі, контролі якості та технології виробництва. Позивач не має у своєму штаті митно-брокерського відділу, працівники якого займалися б експортом та імпортом продукції, що підтверджується штатним розписом. (а.с.84-86).

Позивач також не має відділу маркетингу, працівники якого займалися б рекламою товарів та пошуком ринків збуту. Згідно бізнес-моделі діяльності позивача, вигіднішим для підприємства є здійснення акценту, саме на виробництві продукції, - тому процесі, яким працівники володіють у досконалості. Розширення штату співробітників та інвестування у маркетинг не є доцільним та рентабельним, тому позивач, на основі аналізу складових собівартості продукції, визначає ціну власного товару, яка є достатньою для належної роботи підприємства і отримання прибутку.

Крім того, особливості технології виробництва скловолокна передбачають безперервний процес його виготовлення, протягом 24 годин на добу (копія графіку роботи змін по дільницями на 2016 рік та витяг з типового проекту організації праці в цеху по виробництву безперервного скловолокна міститься в матеріалах справи). Безперервна реалізація продукція та своєчасне отримання коштів за неї, є критичними чинниками виробничого процесу.

ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" є діловим партнером підприємства, яке гарантує придбання значних об'ємів товару без допущення прострочок в оплаті.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження вартості продукції, реалізованої на користь ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження", що в подальшому призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік.

З матеріалів справи судом також встановлено, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Так, між ТОВ "Скловолокно" (покупець) та ФО-П ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу №КВ-9 від 01.01.2013 р. (а.с.101-102).

За умовами вказаного договору продавець зобов'язується передати покупцю у власність молочну продукцію в асортименті, далі - товар, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах даного договору. Найменування товару, його кількість, асортимент та вартість зазначається в видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору ФО-П ОСОБА_2 поставив, а позивач прийняв товарно -матеріальні цінності, що підтверджується копіями податкових накладних: №7 від 15.01.2013 р., №9 від 11.02.2013 р., №9 від 12.03.2013 р., №20 від 24.04.2013 р., №10 від 22.05.2013 р., №21 від 19.06.2013 р., №36 від 30.07.2013 р., №26 від 22.08.2013 р., №34 від 30.09.2013 р., №11 від 11.11.2013 р., №14 від 11.12.2013 р., №31 від 24.12.2013 р., №6 від 15.05.2014 р. (а.с.116-128).

Надані позивачем копії платіжних доручень з відміткою банківської установи №8588 від 14.03.2013 р., №8884 від 08.05.2013 р., №9001 від 28.05.2013 р., №9142 від 19.06.2013 р., №9410 від 01.08.2013 р., №9786 від 04.10.2013 р., №10012 від 13.11.2013 р., №10237 від 17.12.2013р., №10287 від 24.12.2013 р. (а.с.169-177), засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Поставка товару за п. 4.1. вищевказаного договору, здійснювалася автотранспортом продавця та за його рахунок, у відповідності з офіційними правилами тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року на умовах: DDU-м. Харків, що підтверджується копіями товарно - транспортних накладних: № 7 від 15.01.2013 р.; №51 від 11.02.2013 р.; №75 від 12.03.2013 р.; №108 від 24.04.2013 р.; №123 від 22.05.2013 р.; №153 від 19.06.2013 р.; №200 від 30.07.2013 р.; №230 від 22.08.2013 р.; №272 від 30.09.2013 р.; №323 від 11.11.2013 р.; №359 від 11.12.2013 р.; №376 від 24.12.2013 р.; №110 від 19.05.2014 р. (а.с.103-115).

Оприбуткування товару, придбаного позивачем у ФО-П ОСОБА_2 здійснювалося за приходними ордерами (а.с.129-141).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

В обґрунтування господарської мети, позивач пояснив, що необхідність придбання молочної продукції зумовлено тим, що підприємство взяло на себе обов'язок по видачі молочних продуктів працівникам, які працюють на роботах з шкідливими умовами праці, що підтверджується колективним договором ТОВ "Скловолокно" на 2014-2019 рр., погодженого Головою профспілкового комітету ТОВ "Скловолокно" ОСОБА_9 та затвердженого директором ТОВ "Скловолокно" ОСОБА_10, зареєстрованим рішенням виконкому Мереф'янської міської ради №178 від 12.08.2014 р. та переліком професій і посад, яким видаються молочні продукти, або рівноцінні їм харчові продукти. (а.с.142-143).

Видача працівникам ТОВ "Скловолокно", придбаного за договором №КВ-9 від 01.01.2013 р. молочної продукції, підтверджується списками працівників на отримання спеціального харчування (молока). (а.с.158-166).

Судом також встановлено, що позивач у перевіреному періоду мав господарські відносити з Приватним підприємством "ТОРГСНАБ-2009".

Так, згідно договору підряду №155 від 29.07.2013 р., укладеного між ТОВ "Скловолокно" (замовник) та ПП "ТОРГСНАБ 2009" (підрядник), замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню наступних видів робіт: ремонт трансформатора ТМ-750/10. (а.с.144-145).

Факт реальності виконання контрагентом позивача робіт по ремонту трансформатору підтверджується наявними в матеріалах справи: кошторисом на ремонт трансформатора ТМ-750/10 вартістю 35000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 5833,33 грн.) (а.с.146); актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 16.08.2013 р. на суму 35000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 5833,33 грн.) (а.с.147); податковою накладною №49 від 16.08.2013 р. на суму 35000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 5833,33 грн.) (а.с.148); платіжним дорученням ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" №9502 від 16.08.2013 р. на суму 35000,00 грн. (а.с.168).

Наявність господарської мети при укладенні та виконанні умов вказаного договору підтверджується доповідною запискою головного інженера підприємства від 19.07.2013 р. на ім'я директора ТОВ "Скловолокно", в якій повідомлялось про поломки трансформатора №47251 типу ТАМ-750/10 та необхідністю його подальшого ремонту. (а.с.167).

При цьому, як вбачається з акту перевірки, єдиною підставою для висновків податкового органу про завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "ТОРГСНАБ-2009", слугували висновки ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, викладені в акті від 31.01.2014 р. №43/20-31-22-03-07/36372206 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "ТОРГСНАБ-2009" (код ЄДРПОУ 36372206) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 22.01.2011 р. по 23.01.2014 р." (а.с.188-191).

Однак, колегія суддів, як по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_2, так і по взаємовідносинам із ПП "ТОРГСНАБ-2009" вважає за потрібне зазначити, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2016р. по справі № 820/3330/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 20.09.2016 р.