Постанова

від 02.08.2016 по справі 910/19923/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 910/19923/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Полянський А.Г., Рогач Л.І. за участю представників: від позивача: Шпортило Я.І., дов. б/н від 30.06.2016р.; від відповідача 1: Браницький Д.Ю., дов. №91/2015/10/26-2 від 26.10.2015р.; від відповідача 2: Кисіль Д.А., дов. №8/16 від 01.03.2016р.; від третьої особи: Булах Ю.Г., дов. б/н від 01.07.2014, Герц В.В,, дов. б/н від 01.07.2014р., Демченко К.М., дов. б/н від 10.08.2015р., Замега В.В., дов. б/н від 01.07.2014р., Ільчук Л.П. - голова, Ковтонюк В.І., дов. б/н від 01.07.2014р., Крамаренко В.В., дов. б/н від 01.07.2014р., Нагорний О.В., дов. б/н від 27.04.2016р., Постніков В.О., дов. б/н від 01.07.2014р., Тітаренко Н.О., дов. б/н від 01.07.2014р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОбслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2016р. у справі господарського суду№910/19923/15 Київської області за позовомОбслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" до 1.Публічного акціонерного товариства "Київенерго"; 2.Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Вікторія" третя особаСадівничий кооператив "Вікторія-Плюс" провизнання недійсним договору, усунення перешкод у здійсненні права В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 02.03.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2016р. у справі №910/19923/15, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Обслуговуючий кооператив "Садівниче товариство "Стадне", з вищезазначеними судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.07.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 01.08.2016р. №08.03-04/3004 у зв'язку з відпусткою судді Дроботової Т.Б., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/19923/15, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Полянський А.Г., Рогач Л.І.

У письмових відзивах на касаційну скаргу Обслуговуючий кооператив "Садівниче товариство "Вікторія" та Садівничий кооператив "Вікторія-Плюс" просили оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 02.08.2016р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представники відповідачів та третьої особи заперечували проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.10.2009р. між Акціонерною енергопостачальною компанію "Київенерго" (постачальник) та Обслуговуючим кооперативом "Садівничий кооператив "Вікторія" (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії №3372035, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався продати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач - оплатити постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Договір набуває чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2009р. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4. договору).

З огляду на те, що за місяць до закінчення терміну дії зазначеного договору жодною із сторін не було заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, судами встановлено, що договір про постачання електричної енергії №3372035 від 21.09.2009р. є неодноразово продовженим сторонами та діє на момент судового розгляду справи.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка (мікрорайон Осокорки у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 4,1229 га; - цільове призначення - для ведення колективного садівництва; кадастровий номер - 8000000000:96:042:0001) перебуває у строковому платному користуванні Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Вікторія", що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №45453612 від 10.10.2015р.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до вимог ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. В силу ст. 204 вказаного кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, тобто для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.

Під час розгляду даної справи судами не встановлено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів. При цьому судами зазначено, що оскаржуваний договір вчинений у письмовій формі та між сторонами досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним оскаржуваного договору.

Щодо відмови у задоволені іншої частини позовних вимог, судова колегія касаційної інстанції погоджується з мотивами їх відхилення господарськими судами попередніх інстанцій.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості. Згідно зі статтею 34 цього ж Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 4 3 , 4 7 , 33, 34, 35, 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2016р. та рішення господарського суду Київської області від 02.03.2016р. у справі №910/19923/15 відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111 5 , 111 7 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2016р. та рішення господарського суду Київської області від 02.03.2016р. у справі №910/19923/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя А.Г. Полянський Суддя Л.І. Рогач