Рішення

від 26.07.2016 по справі 910/28073/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2016Справа №910/28073/15 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Київхліб"

до 1) Київської міської ради

2) Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

3) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві

про визнання договору припиненим та зобов'язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Симбірцев Є.В. - представник за довіреністю № П-05/1 від 01.01.2016 р.;

від відповідача-1: Безносик А.О. - представник за довіреністю № 225-КМГ-1930 від 13.06.2016 р.;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: Дашко В.Ю. - представник за довіреністю № 9-26-777761-9862/20-15 від 31.12.2015 р.

встановив:

Публічне акціонерне товариство " Київхліб " звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання правовідносин, що виникли, згідно договору оренди земельної ділянки від 31.03.2005 р., що укладений між публічним акціонерним товариством "Київхліб" та Київською міською радою припиненими з моменту укладення договору купівлі - продажу майнового комплексу, а саме з 15.10.2013 р., а також про зобов'язання Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації ) зняти з реєстрації та виключити з бази даних Державного земельного кадастру договір оренди земельної ділянки від 31.03.2005 р., що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів 21.04.2005 р. за № 85-6-00194 у книзі записів державної реєстрації договорів, у зв'язку з припиненням дії договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.12.2015 р. у справі №910/28073/15 в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київхліб" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 р. у справі №910/28073/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2016 р. касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київхліб" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 р. і рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 р. скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду м. Києва №04-23/1066 від 01.06.2016 р., відповідно до п. 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/28073/15.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу №910/28073/15 передано на новий розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2016 р. прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 21.06.2016 р.

21.06.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про заміну відповідача.

В судове засідання 21.06.2016 р. представник відповідача-2 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 36591513.

Представник позивача підтримав подане клопотання про заміну відповідача.

Представник відповідача-1 подав відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року розгляд справи відкладено на 11.07.2016 року.

В судовому засіданні 11.07.2016 р. представник позивача підтримав подане клопотання про заміну відповідача.

Представники відповідачів 1, 2 винесли дане клопотання на розсуд суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року клопотання позивача про заміну неналежного відповідача задоволено частково. Залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69). Розгляд справи відкладено на 26.07.2016 року.

18.07.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд визнати правовідносини, що виникли згідно договору оренди земельної ділянки від 31.03.2005р., укладений між ПАТ «Київхліб» та Київською міською радою припиненими з моменту укладення договору купівлі-продажу майнового комплексу, а саме з 15.10.2013р., зобов'язати головне управління Держгеокадастру у м. Києві внести до Державного земельного кадастру зміни до відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:096:0002 виключивши з них відомості про користування публічним акціонерним товариством «Київхліб» такою земельною ділянкою.

26.07.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач 2 подав відзив на позовну заяву.

26.07.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач 3 подав відзив на позовну заяву.

В судове засідання 26.07.2016 року представник відповідача-2 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Представник відповідача-1 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача-3 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Тому, подана позивачем заява про зміну предмету позову приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням поданої заяви.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідачів 1, 3, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

31.03.2005 року між Київською міською радою (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством «Київхліб», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Київхліб» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки.

Зазначений договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації ), про що зроблено запис від 21.04.2005 р. за № 85-6-00194 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець, на підставі п.3 рішення Київської міської ради від 23.12.2003 року № 316/1191 за актом приймання - передачі передає, а орендар приймає в оренду ( строкове платне користування ) земельну ділянку площею 0,5634 га, яка розташована на вул. Фрунзе, 65 у Подільському районі м. Києва, строком на п'ять років із цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування будівель і споруд хлібокомбінату № 2, цех № 2, кадастровий номер 8000000000:85:096:0002.

Позивачем зазначено, що ним 15.10.2013 року на підставі договору купівлі - продажу майнового комплексу продано товариству з обмеженою відповідальністю " Спецпром торг " хлібокомбінат № 2, цех 2 ( літ. В,Г,Д,Е,А,Б ) загальною площею 4814,6 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе,65.

Факт передачі ТОВ " Спецпром торг " вказаного майнового комплексу підтверджується підписаним сторонами актом приймання - передачі від 15.10.2013 року.

Вказаний договір купівлі - продажу майнового комплексу від 15.10.2013 р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Л.О. 15.10.2013 року та зареєстрований в реєстрі № 2358.

Відповідно до ч.1 сатті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Згідно з статтею 9 Земельного кодексу України Київській міській раді надано широкі повноваження у галузі земельних відносин.

Перелік конкретних повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин визначено у пунктах „а" - „л" статті 9 Земельного кодексу України.

Зокрема, їй належить право за пунктом „а" - розпорядження землями територіальної громади м. Києва, за пунктом „б" - передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України, за пунктом „в" - надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

На підставі пункту „м" статті 9 Земельного кодексу України, крім перелічених у попередніх пунктах повноважень, Київська міська рада має повноваження вирішувати інші питання у галузі земельних відносин відповідно до Закону.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні " вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, а відповідно до п. 2 ст. 22 Закону України " Про столицю України - місто-герой Київ" Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.

Згідно статті 59 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні " Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ч. 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

23.12.2003 року Київська міська рада прийняла рішення від № 316/1191 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» пунктом 3 якого затвердила проект відведення земельних ділянок відкритому акціонерному товариству «Київхліб» для експлуатації та обслуговування будівель і споруд хлібокомбінату №2 зокрема на вул. Фрунзе, 65 у Подільському районі м. Києва та передала відкритому акціонерному товариству " Київхліб " земельні ділянки у Подільському районі м. Києва.

На підставі вказаного рішення 31.03.2005 року між Київською міською радою та ВАТ «Київхліб» укладений договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.04.2005 р. за № 85-6-00194 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно з п.11.3 договору оренди, договір оренди припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки для мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- ліквідації юридичної особи - орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.3.1 договору оренди, договір укладено на 5 (п'ять років).

Тобто, до 31.03.2010 року.

Відповідно до ч.1 статті 31 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній станом на 31.03.2015 року, яка діяла з 01.01.2010 року) договір оренди землі припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 11.4 договору оренди передбачено, що договір може бути розірваний:

- за взаємною згодою осіб;

- за рішенням суду, в порядку, встановленому законом;

- в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням систематично не сплачуючи орендну плату (протягом трьох місяців поспіль), здійснення без орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору (п.11.5 договору).

Згідно з п.11.6 договору, розірвання цього договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки. (п. 11.8 договору).

Відповідно до статті 13 Закону України " Про оренду землі " договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. (ст.83 Земельного кодексу України).

Відповідно до п. 34 статті 26 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні " виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішується питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, щодо повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин відноситься розпорядження землями територіальної громади міста, припинення користування земельними ділянками у випадках передбачених Земельним кодексом України.

Частиною 1 статті 118 Земельного кодексу України також передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Умовами договору оренди, що визначають підстави припинення та розірвання цього договору не передбачено можливості односторонньої відмови орендаря від договору (пункти 11.3, 11.4, 11.5 відповідного договору). Натомість пунктом 11.6 зазначеного договору встановлено, що розірвання договору не потребує укладання додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення.

Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування є підставою набуття та припинення фізичними і юридичними особами права користування земельними ділянками, що знаходяться у державній або у комунальній власності.

Як встановлено судом, рішення про розірвання спірного договору оренди Київською міською радою не прийняте.

В матеріалах справи наявний лист №П-05/1091 від 10.09.2015 року публічного акціонерного товариства «Київхліб» до постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, який отриманий Київською міською радою, в якому позивач керуючись статтею 188 Господарського кодексу України, п.1 статті 651 та статтею 654 Цивільного кодексу України, п.11.6 договору оренди просив вважати договір оренди припиненим (розірваним), прийняти відповідне рішення про це та повідомити ПАТ «Київхліб» у строки згідно чинного законодавства України.

Відповідно до ч.1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду .

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до суду щодо розірвання договору оренди земельної ділянки.

Будь-яких доказів повернення орендованої земельної ділянки матеріали справи не містять.

Відповідно до п.11.7 договору оренди, поновлення договору: після закінчення строку, на який було укладеного цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору, в цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній станом на 31.03.2015 року, яка діяла з 01.01.2010 року) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Посилання позивача на положення статті 141 Земельного кодексу України є безпідставним, оскільки зазначена норма не встановлює автоматичного переходу права оренди на земельну ділянку новому власнику майна та звільнення останнього від оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Таким чином, вимога позивача визнати правовідносини, що виникли згідно договору оренди земельної ділянки від 31.03.2005 р., який укладений між публічним акціонерним товариством "Київхліб" та Київською міською радою припиненими з моменту укладення договору купівлі-продажу майнового комплексу, а саме з 15.10.2013 року та похідна від неї вимога про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у м. Києві внести до Державного земельного кадастру зміни до відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:096:0002 виключивши з них відомості про користування публічним акціонерним товариством «Київхліб» такою земельною ділянкою є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 04.08.2016 року.

Суддя С.М.Мудрий