Рішення

від 04.08.2016 по справі 910/17565/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.07.16р. Справа № 910/17565/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Експоцентр-Ялта", м. Київ

до відповідача-1: Печерської філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

відповідача-2: Кримського регіонального управління Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" в особі Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

про зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № б/н від 31.03.16р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: ОСОБА_2, дов. № 8166-К-Н-О від 16.10.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми "Експоцентр-Ялта" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить зобов'язати Печерську філію Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" та Кримське регіональне управління Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" в особі Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" зарахувати на поточний рахунок № 26006052732455, відкритий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Експоцентр-Ялта" в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Київ, код банку 300711, грошові кошти у сумі 205 992 грн. 19 коп., які були безпідставно списані з рахунку товариства.

Рішенням господарського суду від 03.11.2015р. у справі № 910/17565/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2016р., в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016р. постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2016р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2015р. у справі № 910/17565/15 скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2016р. справу № 910/17565/15 передано на розгляд судді Рудь І.А.

Ухвалою господарського суду від 13.05.2016р. справу № 910/17565/15 прийнято до провадження та призначений її розгляд у судовому засіданні.

Позовні вимоги ТОВ фірми «Експоцентр-Ялта» обґрунтовані тим, що № ПАТ КБ "Приватбанк" в односторонньому порядку перерахувало грошову суму в розмірі 205 992 грн. 19 коп. з рахунку позивача № 26006262121011 на невідомий позивачу рахунок, чим порушило умови договору банківського рахунку № 262121 від 23.05.2008р., укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством комерційним банком В«ПриватБанкВ» в особі Кримського регіонального управління ПАТ КБ В«ПриватбанкВ» та позбавило позивача права вільно розпоряджатися своїми грошовими коштами. При чому, інформацію щодо рахунку, на який були переведені гроші, а також підстави переведення грошей на цей рахунок банк власнику коштів не повідомив. Крім того, багаторазові звернення позивача до банку з вимогою надати доступ до грошових коштів, перерахувати належні позивачу грошові кошти на рахунок, відкритий останнім у Київському відділенні банку, залишені ПАТ КБ «Приватбанк» без задоволення. Не дивлячись на те, що з моменту списання банком з рахунку підприємства грошових коштів пройшло вже більше двох років. ТОВ Фірма «Експоцентр-Ялта» так і не отримало від банку достовірної інформації про рахунок, на який ці кошти були зараховані, в тому числі щодо режиму функціонування рахунку, хто є власником цього рахунку та хто ініціював його відкриття, підстави та цілі відкриття цього рахунку, яким чином підприємство може реалізувати своє право на розпорядження власними коштами, що обліковуються на даному рахунку тощо. Таким чином, не маючи достовірної інформації про рахунок, на якій ПАТ КБ «Приватбанк» перерахував 28.05.2014р. грошові кошти підприємства в сумі 205 992 грн. 19 коп., позивач не мав можливості ініціювати грошовий переказ власних коштів, які утримуються банком на рахунку, відкритому за власною ініціативою, у зв'язку із чим був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідач-1 явку повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов та додаткових поясненнях до відзиву зазначив, що позивачем не доведено належними доказами факт звернення до банку з платіжним дорученням про зарахування/перерахування відповідної суми, яка зазначена у позові, на рахунок клієнта або належного отримувача, тобто з дорученням клієнта про розпорядження коштами, що є його власністю, у зв'язку із чим посилання позивача про порушення банком умов Договору є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, заперечуючи викладеними у відзиві доводами проти позовних вимог, банк ані спростовує, ані підтверджує залишок коштів або хоча б їхню наявність на рахунку позивача, але наполягає на тому, що при поданні позовної заяви позивачем не доведено належними доказами наявності грошових коштів на рахунку, з якого він просить суд зобов'язати банк перевести спірні грошові кошти. Водночас, банк зазначає, що п.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", визначено, що тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій. Окупаційна влада ще з травня 2014 року фактично здійснила конфіскацію частини майнового комплексу ПАТ КБ "Приватбанк", що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії "Кримське РУ ПАТ КБ "Приватбанк", а саме: приміщень банку, банкоматів, терміналів, транспортних засобів та т. і. У зв'язку з цим відповідач не мав доступу до свого майна, що призначене для діяльності банківської установи на території АРК, не мав доступу до договорів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, документів каси, готівки. З цих причин відповідач-2 також не мав можливості здійснювати банківську діяльність на окупованій території. Тому доступ банку до первинних документів обмежений, а відповідно й задоволення вимог суду та надання оригіналу договору банківського рахунку, що обслуговувався в Кримській філії ПАТ КБ "Приватбанк", інформації по рахункам ТОВ фірма В«Експоцентр-ЯлтаВ» є ускладненим. Крім того, пошук та завірення уповноваженими працівниками банку наказу № 6695879, витребуваного господарським судом, потребує додаткового часу. Просив в позові відмовити.

02.06.2016р. та 26.07.2016р. позивачем до суду надані клопотання про залучення Національного банку України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Клопотання мотивовані тим, що дії відповідача по самовільному списанню грошових коштів товариства стали можливими у зв'язку із прийняттям правлінням НБУ постанови № 260 від 06.05.2014р., на яку посилався відповідач у відповідях на звернення позивача, як на підставу списання грошових коштів з рахунку позивача, що і є предметом спору. Враховуючи, що вищезазначене є зоною відповідальності Національного банку України, з урахуванням норм права, які, зокрема, регламентують обов`язки і відповідальність НБУ, позивач вважає необхідним залучити Національний банк України в якості третьої особи.

Крім того, під час нового розгляду даної справи позивачем подавались клопотання від 16.06.2016р., 21.07.2016р., 26.07.2016р. про відшкодування витрат позивача на сплату судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг у загальній сумі 13 678 грн. 32 коп., а також витрат представника позивача на проїзд з м. Києва до м. Дніпропетровська у судові засідання у загальному розмірі 6 326 грн. 78 коп.

Згідно наданих відповідачем додаткових пояснень від 26.07.2016р. відповідач-2 проти клопотання позивача про відшкодування витрат на проїзд представника до суду заперечував, зазначивши, що воно не підлягає задоволенню як необґрунтоване.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-1, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма В«Експоцентр-ЯлтаВ» (клієнт) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк В«ПриватБанкВ» в особі Кримського регіонального управління ПАТ КБ В«ПриватБанкВ» (банк) укладений договір банківського рахунку № 262121, відповідно до якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (далі НБУ) та умов цього Договору (п.п.1.1 р.1 договору).

Пунктами 1.2-1.3 р.1 договору встановлено, що банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором; банк має правом використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; нарахування відсотків на залишки вільних коштів на рахунку клієнта (розміри, порядок оплати та строки) здійснюються згідно з тарифами банку, зазначеними у додатку 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Підпунктами 2.1.5, 2.1.6, 2.1.10, 2.1.15 п.2.1 розділу 2 договору сторони погодили, що банк зобов`язується:

- виконувати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, у строки: - у день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу; - не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу;

- приймати та виконувати розрахункові документи згідно з чинним законодавством та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено іншими договорами між банком та клієнтом;

- списувати грошові кошти з рахунку (рахунків, у тому числі й карткових) клієнта на підставі його розпорядження або без його розпорядження, на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених цим договором (у тому числі клієнта з третіми особами) та (або) чинним законодавством;

- забезпечити збереження коштів клієнта.

Підпунктом 2.2.17 п.2.2 р.2 договору визначено, що клієнт зобов`язаний подати до банку нову копію свідоцтва про державну реєстрацію з внесеними змінами, копію змін до установчих документів, засвідчену належним чином, а також усі необхідні документи згідно з чинним законодавством у разі зміни найменування, місцезнаходження, реорганізації та інше - в місячний термін з дня внесення відповідних змін; а у випадках, передбачених чинним законодавством - здійснити переоформлення рахунку (рахунків) в установі банку.

Підпунктами 3.1.1 п.3.1, п.п.3.2.1 п.3.2 р.3 договору сторони узгодили, що: клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством; для здійснення розрахунків клієнтом обираються такі платіжні інструменти: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, банківська платіжна картка та інші передбачені чинним законодавством інструменти; банк має право використовувати кошти клієнта, які зберігаються на рахунку (рахунках), гарантуючи їх наявність і проведення операцій відповідно до нормативних актів НБУ.

Вищезазначені пункти договору повністю кореспондуються з п.п.3.1.1.3, 3.1.1.4, 3.1.1.15 Умов та Правил надання банківських послуг.

Пунктом 5.3 розділу 5 договору сторони домовились, що у разі безпідставного або помилкового переказу грошей з рахунку клієнта банк зобов`язується переказати (повернути) клієнту списану суму коштів і сплатити клієнту пеню у розмірі 0,01% від суми переказу за кожен день, починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу.

Пунктами 6.1, 6.2 р.6 договору сторони узгодили, що договір укладений на невизначений термін, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та припиняє свою дію відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

Пунктом 6.4 р.6 договору сторони встановили, що банк має право в установленому законодавством порядку закрити рахунок (рахунки), зокрема, на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо припинення юридичної особи (суб`єкту господарювання).

08.04.2013р. сторони підписали заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг за якою позивачу були відкриті рахунки: №№ 26006262121011, 26051262121011 в гривні, № 26006262121033 в рублях, № 26005262121034 в євро, № 26005262121012 в доларах США.

Зазначені Правила розміщені у мережі Інтернет на сайті В«банкуВ» www.pb.ua та є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг В«банкомВ» та його партнерами, до якої приєднується В«клієнтВ» , підписуючи заяву у відділенні банку.

До червня 2014 року послуги з банківського обслуговування надавалися позивачу ПАТ КБ В«ПриватбанкВ» в особі його структурного підрозділу Головного Ялтинського відділення Кримського регіонального управління ПАТ КБ В«ПриватбанкВ» за місцем розташування позивача у м. Ялта.

Докази визнання недійсним, розірвання, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до договору № 262121 від 23.05.2008р. відсутні в матеріалах справи та сторонами під час судового розгляду справи відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України не надавались.

Як зазначив позивач в позовній заяві, в квітні 2014 року відповідачем в односторонньому порядку було розірвано депозитні договори, укладені з позивачем та переведено на поточний рахунок позивача № 26006262121011 грошові кошти в розмірі 204 258,10 грн., що підтверджується витягом рухом коштів по рахунку із програми В«Приват24В» , наданим позивачем.

Станом на 05.05.2014 р. вихідний залишок за рахунком позивача № 26006262121011 складав 205 992,19 грн., що підтверджується випискою руху коштів по цьому рахунку за період з 01.05.1014р. по 30.06.2014р.

Як зазначає позивач, 28.05.2014р. ПАТ КБ В«ПриватбанкВ» в односторонньому порядку перерахував грошову суму в розмірі 205 992,19 грн. з рахунку позивача № 26006262121011 на невідомий позивачу рахунок № 2903926212101, що підтверджується скрін-випискою сторінки із програми В«Приват24В» , наданою позивачем в матеріали справи.

З наданих представниками сторін пояснень, із матеріалів справи вбачається, що в зв`язку з окупацією Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим Верховна Рада України 15.04.2014 прийняла Закон України В«Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території УкраїниВ» . Стаття 1 цього Закону визначає, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Статтею 4 зазначеного Закону передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

В зв'язку з неможливістю здійснювати банківське регулювання та нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю банків та їх відокремлених підрозділів, на підставі п.7 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону Правлінням Національного банку України 06.05.2014 було прийнято Постанову №260 В«Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки КримВ» .

Відповідно до пункту 5 Постанови НБУ №260 банки зобов'язані припинити діяльність своїх відокремлених підрозділів, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією Постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

На виконання вказаної постанови відповідачем припинено роботу своїх структурних підрозділів в Автономній республіці Крим.

Як зазначає позивач, у зв'язку із вказаними обставинами він звертався до банку з листами від 30.04.2014 р. № 11, від 17.09.2014р. № 27 та просив банк розблокувати кошти на рахунках ТОВ «Експоцентр-Ялта», надати доступ до вільного використання коштів товариства через Приват-24 та платіжні картки тощо (т. 3, а.с. 89, 91).

Згідно відповіді від 29.09.2014р. № 20.1.0.0.0/7-20140926/1544 на вказані листи позивача, банк повідомив, що змушений припинити свою діяльність на території АРК Крим та м. Севастополь, відповідно до вимог постанови правління Національного банку України №260 від 06.05.2014р. (т. 3, а.с.93).

У жовтні 2014 року позивачем внесено зміни до статуту підприємства щодо місцезнаходження товариства, здійснено перереєстрацію місцезнаходження підприємства на м. Київ, вул. Попудренко, 52, к.39, що підтверджується витягом зі статуту, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1, а.с.22-25).

03.12.2014р. позивачем згідно з п.2.1.1 договору відкрито новий поточний рахунок № 26006052732455 в Печерській філії ПАТ КБ В«ПриватбанкВ» (т.1, а.с.26-27).

20.01.2015р. позивач направив на адресу ПАТ КБ В«ПриватбанкВ» лист за № 4 із вимогою про перерахування на вищевказаний поточний рахунок № 26006052732455, відкритий у Публічному акціонерному товариству Комерційний банк В«ПриватбанкВ» , грошових коштів в розмірі 205 992,19 грн., що були перераховані 28.05.2014р. в односторонньому порядку банком з рахунку № 26006262121011 (т.1, а.с.28, т. 2, а.с. 159). Відповіді відповідача на зазначений лист матеріали справи не містять.

Як зазначає позивач, не маючи достовірної інформації про рахунок, на якій ПАТ КБ «Приватбанк» 28.05.2014р. перерахував грошові кошти підприємства в сумі 205 992 грн. 19 коп., позивач не мав можливості ініціювати грошовий переказ власних коштів, які утримуються банком на рахунку, відкритому за власною ініціативою, у зв'язку із чим був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Крім того, у період з 13.02.2016р. по 07.04.2016р. позивач звертався до відповідача із платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів в сумі 205 992 грн. 19 коп., які залишені банком без задовольняння, та згідно відповідей останнього позивача повідомлено про неможливість виконання заявлених вимог через те, що зазначений позивачем рахунок у банку не обслуговується (в подальшому вказані відповіді визнані банком недійсними, як сформовані у результаті технічного збою), а також зазначено про неможливість виконання платіжного доручення, у зв'язку із розглядом спору про перерахування спірних грошових коштів у господарському суді, у зв'язку із чим запропоновано дочекатися вирішення спору у судовому порядку (т. 3, а.с. 142-163).

Таким чином, на час судового розгляду справи відповідач спірні грошові кошти позивачу не перерахував, що і є причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.4, ст.4-2 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частинами 1, 4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Принцип непорушності права власності закріплено також в статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст.177 ЦК України до об`єктів цивільних прав зазначеною нормою віднесено речі, в тому числі, і гроші.

Статтею 190 ЦК України регламентовано, що майном, як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Отже, поняттям майно охоплюються і гроші (грошові кошти), які у відповідності до ст.192 ЦК України є законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Аналізуючи правовідносини сторін, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір є договором банківського рахунку, регламентований главою 72 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з частиною 3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з ст. 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження; грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків:

1) обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду

2) або в інших випадках, встановлених законом,

3) а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 3.1.1.11, 3.1.1.26. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що доручення платників на списання коштів зі своїх рахунків банк приймає до виконання винятково у межах залишку коштів на цих рахунках; розрахункові документи, які надійшли в банк протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження; розрахункові документи, що надійшли в банк після операційного часу, банк виконує наступним операційним днем; розрахункові документи на списання коштів з рахунків платника, що надійшли в банк в післяопераційний час, виконуються поточним днем за наявності технічної можливості з одночасною оплатою такої послуги відповідно до тарифів банку.

Відповідно до пункту 3.4.1.18 Умов та Правил надання банківських послуг банк і клієнти банку зобов'язані дотримуватись вимог законодавства України з питань відкриття і ведення рахунків; за порушення зазначених вимог банки і клієнти несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

Статтею 20 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. № 2346-ІІІ (в редакції Закону України від 01.07.2015р. №569-VІІІ) встановлено, що ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Статтею 21 цього ж Закону передбачено, що ініціювання переказу проводиться шляхом: подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання; внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Пунктом 1.35 ст.1 вищевказаного Закону регламентовано, що розрахунковим є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунку платника на рахунок отримувача.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер; Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Відповідно до п.1.30 ст.1 цього Закону платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з п.п.22.3, 22.4 ст.22 вищевказаного Закону розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги - доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує; платіжна вимога-доручення подається отримувачем коштів безпосередньо до платника; під час використання розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Пунктом 22.9 ст.22 зазначеного Закону банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (ст. 30.1 Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» ).

Відповідно до листа НБУ від 23.11.2014р. №25-118/1918-12202 кошти клієнтів, перенесені на балансовий рахунок 2903 В«Кошти клієнтів за недіючими рахункамиВ» , мають обліковуватись банком на цьому рахунку до моменту звернення власників цих коштів щодо розпорядження ними.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки зобов'язані на вимогу клієнта надати інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Фірма «Експоцентр-Ялта» починаючи з березня 2014 року тобто понад два роки, звертається всіма можливими засобами на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» щодо отримання інформації про доступ до власних грошових коштів та їх повернення.

В порушення ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність», принципів існування банківської системи, а саме надійності та довіри до банку, ПАТ КБ «Приватбанк» не тільки не надає необхідну інформацію та не консультує клієнта з питань отримання доступу до власних грошей, а й всіляко ухиляється від виконання необхідних дій.

Як встановлено судом та свідчить листування між сторонами, на час звернення позивача із даним позовом до суду останній не володів достовірною інформацією про рахунок, на якому перебували його кошти і з якого такі кошти могли бути перераховані на новий поточний рахунок позивача, що унеможливило звернення товариства до банку із відповідним розрахунковим документом. Докази на спростування вказаних обставин та належного повідомлення власника коштів про перерахування грошей в сумі 205 992 грн. 19 коп. на рахунок № 29039262121011 відповідачем в матеріали справи не надано.

Проте матеріали справи містять належні докази дотримання позивачем встановлених законом правил переказу коштів та ініціювання останнім в належний спосіб переказу коштів в сумі 205 992 грн. 19 коп. з рахунку № 29039262121011 на поточний рахунок позивача №26006052732455, відкритий на ім'я товариства в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Київ, код банку 300711 та докази невиконання банком таких платіжних доручень (т. 3, а.с. а.с. 142-163).

Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки банком не наведено підстав, передбачених законодавством або Договором, для невиконання платіжних доручень ТОВ «Експоцентр-Ялта» про перерахування грошових коштів, які належать йому на праві власності на рахунок позивача, визначений у розрахункових документах.

Водночас, господарський суд не приймає до уваги посилання банку щодо недоведеності позивачем належними та допустимими доказами наявності належних йому грошових коштів на рахунку, з якого він просить суд зобов'язати банк перевести спірні грошові кошти, з тих підстав, що банк має інформацію про кошти будь-якого свого клієнта, однак до даної справи відповідач спростовуючих доказів не надав.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, позовні вимоги позивача про зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати на поточний рахунок №26006052732455, відкритий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Експоцентр-Ялта» в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Київ, код банку 300711, грошові кошти в сумі 205 992 грн. 19 коп. - обґрунтовані, підтверджені належними доказами та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотань позивача про залучення Національного банку України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки відповідно до ч.1 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін, а позивачем в клопотанні не наведено жодного доводу, крім перелічення норм права щодо регулятивної функції НБУ, та не надано доказів, яким чином рішення у справі вплине на права та обов`язки Національного банку України.

Разом з тим, суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню клопотання позивача про відшкодування витрат позивача на сплату судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг у загальній сумі 13 678 грн. 32 коп., а також витрат представника позивача на проїзд з м. Києва до м. Дніпропетровська у судові засідання у загальному розмірі 6 326 грн. 78 коп., з огляду на наступне.

За приписами ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

При цьому, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 зі змінами, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За вказаних обставин, господарський суд вважає такими, що підлягають стягненню з відповідача витрати позивача на проїзд представника з м. Києва до м. Дніпропетровська у судові засідання 02.06.2016р., 16.06.2016р., 21.07.2016р. та 26.07.2016р.у загальному розмірі 2 020 грн. 02 коп., а також понесені позивачем судові витрати за подання даного позову до суду в сумі 4 119 грн. 85 коп., за подання апеляційної скарги в розмірі 4 531 грн. 82 коп., й касаційної скарги в сумі 4 943 грн. 81 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити .

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 50, код ЄДРПОУ 14360570) зарахувати на поточний рахунок № 26006052732455, відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Київ, код банку 300711, на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Експоцентр-Ялта" (02660, м. Київ, вул. Попудренка, б. 52, к. 39, код ЄДРПОУ 23432096) грошові кошти у сумі 205 992 грн. 19 коп. (двісті п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві грн. 19 коп.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Експоцентр-Ялта" (02660, м. Київ, вул. Попудренка, б. 52, к. 39, код ЄДРПОУ 23432096) 13 595 грн. 48 коп. (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять грн. 48 коп.) витрат по сплаті судового збору, 2 020 грн. 02 коп. (дві тисячі двадцять грн. 02 коп.) витрат на проїзд представника у судові засідання.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_3

Повне рішення складено -01.08.16р.