Постанова

від 29.09.2016 по справі 910/17565/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016 року Справа № 910/17565/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів Кузнецова В.О., Науменка І.М.

секретар: Петровська А.В.

за участю:

від позивача: Моніна І.А., довіреність № б/н від 21.03.2016;

від ПАТ КБ "ПриватБанк": Лось А.М., довіреність № 06.2-54/99 від 11.01.2016.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 року

у справі № 910/17565/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Експоцентр-Ялта", м. Київ

до 1.Печерської філії Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ

2.Кримського регіонального управління Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 року у справі № 910/17565/15 (суддя - Рудь І.А.) позовні вимоги задоволені. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" зарахувати на поточний рахунок № 26006052732455, відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк" на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Експоцентр-Ялта" грошові кошти у сумі 205 992,19 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Експоцентр-Ялта" 2 020,02 грн. витрат позивача на проїзд представника у судові засідання, 13 595,48 грн. витрат по сплаті судового збору, які складаються з 4 119,85 грн. витрат за подання позовної заяви, 4 531,82 грн. витрат за подання апеляційної скарги, 4 943,81 грн. витрат за подання касаційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 року у даній справі, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- рішення господарського суду прийнято за результатами невірного застосування норм матеріального та процесуального права та на підставі документів, що не можуть вважатись належними доказами у справі, а також таких, що були відсутні на момент подання позову до суду;

- оскільки підстави, за наявності яких позивач не міг розпорядитись власними рахунками, на яких за його твердженням перебували грошові кошти, позивачем не підтверджені, а судом першої інстанції не встановлені, можна зробити висновок, що твердження суду щодо того, що позивач не мав можливості ініціювати грошовий переказ власних коштів, оскільки він не мав достовірної інформації про рахунок, на якому вони знаходяться, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, адже вони не мають жодного документального доказу;

- місцевий господарський суд не дослідив дотримання позивачем встановлених законом правил переказу коштів, а саме Главу 2 "Загальні правила документообігу" та Главу 3 "Розрахунки із застосуванням платіжних доручень" Інструкції НБУ № 22, які регламентують порядок ініціювання та проведення платіжних операцій;

- додана позивачем до позовної заяви копія платіжного доручення по перерахуванню грошових коштів з рахунку класу 29 не може підлягати виконанню в межах договору банківського обслуговування, оскільки такий договір передбачає виконання доручень клієнтів з розпорядження грошовими коштами на поточних рахунках класу 26;

- суд першої інстанції не звернув увагу, що подання до суду платіжних доручень після розгляду справи по суті позовних вимог фактично змінило підставу позову. Матеріали справи не містять клопотання позивача щодо зміни підстави або предмету позову, тому господарський суд при вирішенні даного спору вийшов за межі підстави позову;

- витяги та скрін-виписки з програмного комплексу Приват-24 не можуть бути належним доказом, оскільки вони не завірені уповноваженими працівниками банку, дата складання таких документів - майже два роки тому, а відтак не має підстав вважати, що зазначена в позовних вимогах сума грошових коштів є саме такою на час задоволення позовних вимог;

- задовольнивши клопотання позивача щодо стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" витрат на проїзд представника позивача у судове засідання, суд не врахував доводи Банку стосовно того, що відповідно до статті 74-1 ГПК України, господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може винести ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Позивач не довів належним чином обов'язковість своєї присутності у судових засіданнях у даній справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено у судовому засіданні на 29.09.2016 року.

Представник ПАТ КБ "ПриватБанк" в судовому засіданні надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні надали пояснення по апеляційній скарзі, просили у її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

29.09.2016 року до початку розгляду справи на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення Національного Банку України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ КБ "Приватбанк".

Відповідно до частини 1 статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Враховуючи те, що позивачем у клопотанні не наведено доводів та не надано відповідних доказів того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Національного банку України, апеляційний господарський суд вважає за необхідне клопотання позивача відхилити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

09.07.2015 року до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ фірма "Експоцентр-Ялта" до Печерської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" та Кримського регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі ПАТ КБ "ПриватБанк" про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2015 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 28.07.2016 року (т. 1, а. с. 1-2).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2015 року справу передано за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області (т. 1, а. с. 68-70).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2015 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.09.2015 року (т. 1, а. с. 73).

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області розгляд справи неодноразово відкладався (т. 1, а. с. 84, 88, 93).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015 року продовжено строк розгляду справи до 03.11.2015 року, розгляд справи відкладено на 02.11.2015 року (т. 1, а. с. 107).

В судовому засіданні 02.11.2015 року оголошено перерву до 03.11.2015 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено (т. 2, а. с. 38-39).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2015 року залишено без змін (т. 2, а. с. 202-207).

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області (т. 3, а. с. 53-58).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2016 року суддею Рудь І.А. справу прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 02.06.2016 року (т. 3, а. с. 66).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2016 року розгляд справи відкладено на 16.06.2016 року (т. 3, а. с. 97-98).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 05.07.2016 року (т. 3, а. с. 124-125).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 року розгляд справи відкладено на 21.07.2016 року (т. 3, а. с. 166-167).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 року розгляд справи відкладено на 26.07.2016 року (т. 4, а. с. 57-58).

В судовому засіданні 26.07.2016 року оголошено перерву до 27.07.2016 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 року (т. 4, а. с. 93-101) позовні вимоги задоволені. Зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" зарахувати на поточний рахунок № 26006052732455, відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк" на ім'я ТОВ фірма "Експоцентр-Ялта" грошові кошти у сумі 205 992,19 грн. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ фірма "Експоцентр-Ялта" 2 020,02 грн. витрат позивача на проїзд представника у судові засідання, 13 595,48 грн. витрат по сплаті судового збору, які складаються з 4 119,85 грн. витрат за подання позовної заяви, 4 531,82 грн. витрат за подання апеляційної скарги, 4 943,81 грн. витрат за подання касаційної скарги.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 27.07.2016 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Звертаючись із позовною заявою позивач посилався на те, що ПАТ КБ "Приватбанк" в односторонньому порядку перерахувало грошову суму в розмірі 205 992,19 грн. з рахунку позивача № 26006262121011 на невідомий позивачу рахунок, чим порушило умови договору банківського рахунку № 262121 від 23.05.2008 року, укладеного між позивачем та ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кримського регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк" та позбавило позивача права вільно розпоряджатися своїми грошовими коштами. При чому, інформацію щодо рахунку, на який були переведені гроші, а також підстави переведення грошей на цей рахунок банк власнику коштів не повідомив. Багаторазові звернення позивача до Банку з вимогою надати доступ до грошових коштів, перерахувати належні позивачу грошові кошти на рахунок, відкритий останнім у Київському відділенні банку, залишені ПАТ КБ "ПриватБанк" без задоволення. Таким чином, не володіючи достовірною інформацією про рахунок, на який ПАТ КБ "ПриватБанк" перерахувало 28.05.2014 року грошові кошти підприємства в сумі 205 992,19 грн., позивач не мав можливості ініціювати грошовий переказ власних коштів, які утримуються банком на рахунку, відкритому за власною ініціативою, у зв'язку із чим був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Розглянувши заявлені вимоги позивача, місцевий господарський суд дійшов до висновку про їх задоволення в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2008 року між ТОВ фірма "Експоцентр-Ялта" (надалі - клієнт) та ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кримського регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк" (надалі - Банк) укладено Договір банківського рахунку № 262121 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (надалі - НБУ) та умов цього Договору.

Пунктами 1.2-1.3 Договору встановлено, що Банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий Клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором; Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку Клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; нарахування відсотків на залишки вільних коштів на рахунку Клієнта (розміри, порядок оплати та строки) здійснюються згідно з тарифами банку, зазначеними у додатку 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пунктів 2.1.5, 2.1.6, 2.1.10, 2.1.15 Договору Банк зобов`язаний:

- виконувати доручення Клієнта, що містяться в розрахунковому документі, у строки: - у день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу; - не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу;

- приймати та виконувати розрахункові документи згідно з чинним законодавством та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку Клієнта, якщо інше не встановлено іншими договорами між Банком та Клієнтом;

- списувати грошові кошти з рахунку (рахунків, у тому числі й карткових) Клієнта на підставі його розпорядження або без його розпорядження, на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених цим договором (у тому числі клієнта з третіми особами) та (або) чинним законодавством;

- забезпечити збереження коштів Клієнта.

Згідно з пунктом 2.2.17 Договору визначено, що Клієнт зобов`язаний подати до Банку нову копію свідоцтва про державну реєстрацію з внесеними змінами, копію змін до установчих документів, засвідчену належним чином, а також усі необхідні документи згідно з чинним законодавством у разі зміни найменування, місцезнаходження, реорганізації та інше - в місячний термін з дня внесення відповідних змін; а у випадках, передбачених чинним законодавством - здійснити переоформлення рахунку (рахунків) в установі Банку.

Пунктами 3.1.1, .3.2.1 Договору встановлено, що: Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством; для здійснення розрахунків Клієнтом обираються такі платіжні інструменти: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, банківська платіжна картка та інші передбачені чинним законодавством інструменти; Банк має право використовувати кошти Клієнта, які зберігаються на рахунку (рахунках), гарантуючи їх наявність і проведення операцій відповідно до нормативних актів НБУ.

Вищезазначені умови Договору повністю кореспондуються з пунктами 3.1.1.3, 3.1.1.4 та 3.1.1.15 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 5.3 Договору у разі безпідставного або помилкового переказу грошей з рахунку Клієнта Банк зобов`язується переказати (повернути) Клієнту списану суму коштів і сплатити Клієнту пеню у розмірі 0,01 % від суми переказу за кожен день, починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу.

Згідно із пунктами 6.1 та 6.2 Договору останній укладений на невизначений термін, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та припиняє свою дію відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що Банк має право в установленому законодавством порядку закрити рахунок (рахунки), зокрема, на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо припинення юридичної особи (суб`єкта господарювання).

08.04.2013 року сторони підписали заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, за якою позивачу були відкриті рахунки: № 26006262121011 (в гривні), № 26051262121011 (в гривні), № 26006262121033 (в рублях), № 26005262121034 (в євро), № 26005262121012 (в доларах США).

Зазначені Правила розміщені у мережі Інтернет на сайті "Банку" www.pb.ua та є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг "Банком" та його партнерами, до якої приєднується "Клієнт", підписуючи заяву у відділенні банку.

В період з часу укладення Договору до червня 2014 року послуги з банківського обслуговування надавалися позивачу ПАТ КБ "Приватбанк" в особі його структурного підрозділу Головного Ялтинського відділення Кримського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" за місцем розташування позивача у м. Ялта.

Докази визнання недійсним, розірвання, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до договору № 262121 від 23.05.2008 року в матеріалах справи відсутні.

Із змісту позовної заяви вбачається, що в квітні 2014 року відповідачем в односторонньому порядку було розірвано депозитні договори, укладені з позивачем та переведено на поточний рахунок позивача № 26006262121011 грошові кошти в розмірі 204 258,10 грн., що підтверджується витягом руху коштів по рахунку із програми "Приват24", наданим позивачем.

Станом на 05.05.2014 року вихідний залишок за рахунком позивача № 26006262121011 складав 205 992,19 грн., про що свідчить виписка руху коштів по даному рахунку за період з 01.05.1014 року по 30.06.2014 року.

Із матеріалів справи вбачається, що 28.05.2014 року ПАТ КБ "Приватбанк" за власною ініціативою перерахував грошову суму в розмірі 205 992,19 грн. з рахунку позивача № 26006262121011 на невідомий позивачу рахунок № 2903926212101, що підтверджується скрін-випискою сторінки із програми "Приват24", долученою позивачем до матеріалів справи.

В зв`язку з окупацією Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим Верховна Рада України 15.04.2014 року прийняла Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Стаття 1 цього Закону визначає, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Статтею 4 зазначеного Закону передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Через неможливість здійснення банківського регулювання та нагляду, валютного контролю і державного фінансового моніторингу за діяльністю банків та їх відокремлених підрозділів, на підставі пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону Правлінням Національного банку України 06.05.2014 року було прийнято Постанову № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим".

Відповідно до пункту 5 Постанови НБУ № 260 банки зобов'язані припинити діяльність своїх відокремлених підрозділів, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією Постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

На виконання вказаної постанови ПАТ КБ "ПриватБанк" було припинено роботу своїх структурних підрозділів в Автономній Республіці Крим.

У зв'язку із зазначеними обставинами позивач звертався до Банку з листами від 30.04.2014 року № 11, від 17.09.2014 року № 27 та просив Банк розблокувати кошти на рахунках ТОВ фірма "Експоцентр-Ялта", надати доступ до вільного використання коштів товариства через Приват-24 та платіжні картки тощо (т. 3, а. с. 89, 91).

Із листа Банку від 29.09.2014 року № 20.1.0.0.0/7-20140926/1544 вбачається, що Банк повідомив ТОВ фірма "Експоцентр-Ялта" про те, що Банк змушений припинити свою діяльність на території АРК Крим та м. Севастополь, відповідно до вимог постанови правління Національного банку України № 260 від 06.05.2014 року (т. 3, а. с. 93).

Матеріали справи свідчать, що у жовтні 2014 року позивачем внесено зміни до статуту підприємства щодо місцезнаходження товариства, здійснено перереєстрацію місцезнаходження підприємства за адресою: м. Київ, вул. Попудренко, 52, к.39, що підтверджується витягом зі статуту, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1, а. с. 22-25).

03.12.2014 року позивачем згідно з пунктом 2.1.1 Договору відкрито новий поточний рахунок № 26006052732455 в Печерській філії ПАТ КБ "Приватбанк" (т. 1, а. с. 26-27).

20.01.2015 року позивач направив на адресу ПАТ КБ "Приватбанк" лист № 4 із вимогою про перерахування на поточний рахунок № 26006052732455, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк", грошових коштів в розмірі 205 992,19 грн., що були перераховані 28.05.2014 року в односторонньому порядку Банком з рахунку № 26006262121011 (т. 1, а. с. 28; т. 2, а. с. 159). В матеріалах справи відсутня відповідь відповідача на зазначений лист.

Матеріали справи також свідчать, про те, що в подальшому в період з 13.02.2016 року по 07.04.2016 року позивач звертався до відповідача із платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів в сумі 205 992,19 грн., які залишені банком без задоволення, та згідно відповідей останнього позивача повідомлено про неможливість виконання заявлених вимог через те, що зазначений позивачем рахунок у банку не обслуговується. В подальшому вказані відповіді визнані банком недійсними, як сформовані у результаті технічного збою. Також відповідачем зазначено про неможливість виконання платіжного доручення, у зв'язку із розглядом спору про перерахування спірних грошових коштів у господарському суді, у зв'язку із чим запропоновано дочекатися вирішення спору в судовому порядку (т. 3, а. с. 142-163).

На час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач грошові кошти на рахунок позивача не перерахував, що і стало причиною спору.

Згідно із частиною 1 статті 4, статті 4-2 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частинами 1, 4 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Принцип непорушності права власності закріплено також в статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав віднесено речі, в тому числі, і гроші.

В статті 190 ЦК України встановлено, що майном, як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Отже, поняттям майно охоплюються і гроші (грошові кошти), які у відповідності до статті 192 ЦК України є законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із статтею 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

В частині 3 статті 1068 ЦК України встановлено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження; грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків: обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду; в інших випадках, встановлених законом; у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 3.1.1.11 і 3.1.1.26. Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що доручення платників на списання коштів зі своїх рахунків банк приймає до виконання винятково у межах залишку коштів на цих рахунках; розрахункові документи, які надійшли в банк протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження; розрахункові документи, що надійшли в банк після операційного часу, банк виконує наступним операційним днем; розрахункові документи на списання коштів з рахунків платника, що надійшли в банк в післяопераційний час, виконуються поточним днем за наявності технічної можливості з одночасною оплатою такої послуги відповідно до тарифів банку.

Відповідно до пункту 3.4.1.18 Умов та Правил надання банківських послуг банк і клієнти банку зобов'язані дотримуватись вимог законодавства України з питань відкриття і ведення рахунків; за порушення зазначених вимог банки і клієнти несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

Згідно із статтею 20 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (надалі - Закон) ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Статтею 21 Закону встановлено, що ініціювання переказу проводиться шляхом: подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання; внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Відповідно до пункту 1.35 статті 1 Закону розрахунковим є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунку платника на рахунок отримувача.

В пункті 22.1 статті 22 Закону встановлено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер; Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Згідно із пунктом 1.30 статті 1 Закону платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до пунктів 22.3, 22.4 статті 22 Закону розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги - доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує; платіжна вимога-доручення подається отримувачем коштів безпосередньо до платника; під час використання розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

В пункті 22.9 статті 22 Закону встановлено, що банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (стаття 30.1 Закону).

Відповідно до листа НБУ від 23.11.2014 року № 25-118/1918-12202 кошти клієнтів, перенесені на балансовий рахунок 2903 "Кошти клієнтів за недіючими рахунками", мають обліковуватись банком на цьому рахунку до моменту звернення власників цих коштів щодо розпорядження ними.

Згідно із статтею 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки зобов'язані на вимогу клієнта надати інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.

Вищий господарський суд України в своїй постанові від 26.04.2016 року у даній справі зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки доводам позивача та не встановили, чи міг позивач звернутись до ПАТ КБ "ПриватБанк" саме з розрахунковим документом з огляду на відсутність у нього достовірної інформації про рахунок, на якому перебували його кошти і з якого такі кошти можуть бути перераховані на новий поточний рахунок позивача.

Відповідно до статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Матеріали справи свідчать, що позивач починаючи з березня 2014 року звертався до ПАТ КБ "Приватбанк"з метою вжиття заходів щодо отримання інформації про доступ до власних грошових коштів та їх повернення.

На час звернення позивача із даним позовом до суду останній не володів достовірною інформацією про рахунок, на якому перебували його кошти і з якого такі кошти могли бути перераховані на новий поточний рахунок позивача, що унеможливило звернення товариства до банку із відповідним розрахунковим документом. Докази на спростування вказаних обставин та належного повідомлення відповідачем власника коштів про перерахування грошей в сумі 205 992,19 грн. на рахунок № 29039262121011 матеріали справи не містять.

Проте, в матеріалах справи містяться належні докази дотримання в подальшому позивачем встановлених законом правил переказу коштів та ініціювання останнім в належний спосіб переказу коштів в сумі 205 992,19 грн. з рахунку № 29039262121011 на поточний рахунок позивача №26006052732455, відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Київ (т. 3, а. с. 142-163).

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку, що позовні вимоги про зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати на поточний рахунок позивача № 26006052732455, відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк", грошові кошти в сумі 205 992,19 грн. обґрунтовані, підтверджені належними доказами та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд першої інстанції також обґрунтовано на підставі статті 49 ГПК України поклав на ПАТ КБ "ПриватБанк" 2 020,02 грн. витрат позивача на проїзд представника у судові засідання, 13 595,48 грн. витрат по сплаті судового збору, які складаються з 4 119,85 грн. витрат за подання позовної заяви, 4 531,82 грн. витрат за подання апеляційної скарги, 4 943,81 грн. витрат за подання касаційної скарги.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, тому, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 року у даній справі має бути залишено без змін.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на ПАТ КБ "ПриватБанк".

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 року у справі № 910/17565/15 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.10.2016 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко