Рішення

від 25.07.2016 по справі 911/1945/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" липня 2016 р. Справа № 911/1945/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Дріада НоваВ» , Київська обл., с. Горенка,

до відповідачів 1) товариства з обмеженою відповідальністю В«Мостищанський цегельний комбінатВ» , Київська обл., с. Горенка

2) публічного акціонерного товариства В«Банк МихайлівськийВ» , м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ЗД Транс", м. Київ

про визнання недійсним договору іпотеки

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, керівник, виписка з ЄДР;

від відповідачів: не з'явилися;

від третьої особи: не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дріада Нова", с. Горенка Києво-Святошинського району, звернулася до господарського суду Київської області з позовом до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Мостищанський цегельний комбінат", с. Горенка, Києво-Святошинський район та 2) публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", м. Київ, в якому просить суд:

1) визнати недійсним іпотечний договір, номер 2111, посвідчений 25.06.2015р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Мостищанський цегельний комбінат" та публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" з моменту укладення договору.

2) припинити обтяження та іпотеку нерухомого майна, яка виникла на підставі іпотечного договору,номер 2111, посвідченого 25.06.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Мостищанський цегельний комбінат" та публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2009р. набув право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20. Проте, нерухоме майно тривалий час з 2009 року по травень 2016р. перебувало у незаконному володінні третіх осіб. Протягом цього часу, між відповідачем 1 (іпотекодавець) та відповідачем 2 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки від 25.06.2015р. Однак, як стверджує позивач майно, яке було передане відповідачем 1 в іпотеку банку, станом на час укладення договору іпотеки відповідачу 1 не належало, оскільки було і є власністю товариства з обмеженою відповідальністю "Дріада Нова". На підставі наведеного, позивач вважає, що договір іпотеки порушує його право власності на майно, у зв'язку з чим звернувся до господарського суду з позовом про визнання даного договору іпотеки недійсним та припинення обтяження та іпотеки нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду від 16.06.2016р. порушено провадження у справі № 911/1945/16 в частині позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 04.07.2016р. Також ухвалою господарського суду Київської області від 16.06.2016р. відмовлено в прийнятті позовної заяви ТОВ "Дріада Нова" від 13.06.2016р. в частині позовних вимог про припинення обтяження та іпотеки нерухомого майна.

02.07.2016р. до господарського суду від відповідачів 1 та 2 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

04.07.2016р. від товариства з обмеженою відповідальністю "Дріада Нова" надійшло клопотання від 04.07.2016р. про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю "ЗД Транс"- позичальника, зобов'язання якого перед публічним акціонерним товариством "Банк "Михайлівський" за кредитним договором від 26.11.2014р. були забезпечені оспорюваним іпотечним договором.

Ухвалою суду від 04.07.2016р. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено товариство з обмеженою відповідальністю "ЗД Транс", розгляд справи №911/1945/16 відкладено на 25.07.2016р.

21.07.2016р. до господарського від позивача надійшов супровідний лист з додатками від 18.07.2016р. та заява про зміну предмета позову від 18.07.2016р., в якій позивач просить суд:

- визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір від 25.06.2015р. номер 2111, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Мостищанський цегельний комбінат" та публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський";

- визнати припиненою іпотеку нерухомого майна, яка виникла на підставі договору іпотеки від 25.06.2015р., номер 2111, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Мостищанський цегельний комбінат" та публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський".

Заява 18.07.2016р. належним чином направлена відповідачам та третій особі.

Розглянувши подану заяву, суд прийняв її до розгляду, відповідно справа розглядається в редакції позовних вимог, відповідно до вищевказаної заяви позивача про зміну предмету позову від 18.07.2016р.

22.07.2016р. до господарського суду від публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що банк не може забезпечити явку в судове засідання представника, оскільки він бере участь в розгляді іншої справи №826/8273/16. Доказів призначення іншого судового засідання в іншій справі на цю ж дату відповідачем 2 не подано.

25.07.2016р. від третьої особи ТОВ «ЗД Транс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що позивач всупереч вимогам ухвали від 04.07.2016р. не направив третій особі копію позову, у зв'язку з чим позбавив її права надати відзив на позов.

Разом із тим, позивачем до суду подано оригінали опису вкладення в лист від 16.07.2016р. та фіскального чеку «Укрпошти» від 16.07.2016р. №8294, згідно з якими позивачем третій особі було належним чином направлено копію позовної заяви додатками, а також оригінали опису вкладення в лист від 18.07.2016р. та фіскального чеку «Укрпошти» від 18.07.2016р. №8490, згідно з якими позивачем третій особі було належним чином направлено копію заяви про зміну предмету позову. За таких обставин твердження третьої особи про не направлення їй зазначених документів матеріалами справи спростовується.

Розглянувши подані клопотання, суд відхиляє їх як необґрунтовані. Так, чинне законодавство України не обмежує кола осіб, які можуть представляти інтереси відповідача 2 та третьої особи за умови дотримання вимог ст. 28 ГПК України та глави 17 ЦК України, та не обмежує їх право забезпечити явку в судове засідання іншого повноважного представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, і підставою для відкладення є не неявка представників учасників провадження, а неможливість розгляду справи, у зв'язку зокрема, з недостатністю її матеріалів. Враховуючи те, відповідач 2 та третя особа були належним чином повідомлені по дату та час судового засідання, (відповідач 2 копію ухвали від 04.07.2016р. отримав 11.07.2016р., а третя особа - 20.07.2016р., про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення), суд належним чином забезпечив їх право взяти участь в судовому розгляді та подати суду відзив на позов та докази на його підтвердження.

25.07.2016р. до господарського суду від відповідача 1 ТОВ "Мостищанський цегельний завод" надійшов відзив на позовну заяву від 22.07.2016р. №54/98-24, в якому відповідач 2 заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити в задоволені позову. Заперечення мотивовані тим, що відповідно до ст.23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не була доведена інформація про обтяження майна іпотекою. За таких обставин, відповідач 1 твердить, що відсутні підстави для визнання недійсним договору іпотеки, а обтяження іпотекою нерухомого майна зберігає чинність для позивача.

В судове засідання 25.07.2016р. з'явився представник позивача. Відповідач 1, відповідач 2 та третя особа в судове засідання 25.07.2016р. не з'явилися, вимоги ухвал господарського суду від 16.06.2016р. та від 04.07.2016р. не виконали, витребувані судом документи не подали.

Відповідно до роз'яснень та рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених, зокрема, у підпункті 3.9.1 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. 64, ст. 87 ГПК України.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 В«Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмежений ст. 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дріада Нова", с. Горенка Києво-Святошинського району (далі - ТОВ "Дріада Нова") до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Мостищанський цегельний комбінат", с. Горенка Києво-Святошинський район (далі - ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат") та публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський") вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.06.2015р. між ПАТ "Банк Михайлівський" (іпотекодержатель) та ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №2111, згідно умов якого:

- іпотекодавець, який діє в якості майнового поручителя за виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «ЗД Транс» (код 38703875) з метою забезпечення виконання зобов'язань, зазначених в п.1.2 цього договору, передає іпотекодержателю в іпотеку частину нерухомого майна, зазначеного в п.2 цього договору, а іпотекодержатель приймає його в іпотеку на умовах визначених у цьому договорі, та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, якщо інше не встановлено законом (пункт 1.1 договору).

- іпотекою за цим договором забезпечується виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань перед іпотекодержателем як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, в тому числі стосовно збільшення плати за користування кредитом, збільшення строку кредитування, суми кредиту, комісійних винагород, інших обов'язкових платежів тощо, які виникають за кредитним договором №32/11-КЛ від 26.11.2014р. укладеним між іпотекодержателем та позичальником (ТОВ «ЗД Транс»), з усіма змінами та доповненнями, додатками до нього. (пункт 1.2 договору);

Згідно умов вказаного договору предметом іпотеки, що належить іпотекодавцеві на праві власності, є частина від нерухомого майна, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 16025632224 та має загальну площу 4752,1 кв.м., а саме:

58/100 частин нежилих будівель, загальною площею 2751,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20, що складається з наступних об'єктів:

- адміністративна будівля загальною площею 648,6 кв.м.- літ. "А";

- склад загальною площею 188,7 кв.м.- літ "Б";

- формовочний цех загальною площею 150,4 кв.м.- літ "В";

- формовочний цех загальною площею 116,7 кв.м.- літ. "Г";

- цех скловолокна загальною площею 165,8 кв.м.- літ. "Д";

- піч загальною площею 698,6 кв.м. - літ "Ж";

- компресорна загальною площею 61,3 кв.м. - літ "З";

- лазня загальною площею 75,1 кв.м.- літ "К";

- цех ширпотребу загальною площею 518,1 кв.м.- літ "Л";

- свердловина загальною площею 7,8 кв.м.- "О";

- свердловина загальною площею 7,8кв.м.- літ "П";

- ГРП загальною площею 25,8 кв.м.- літ. "С";

- навіси сушильні 1-10, пожежне водоймище 11, водонапірна башта 12, огорожа 13-16, замощення 17-21;

-ТП загальною площею 43,5 кв.м.-літ. "Ф";

- навіс літ. "Ч".

Суд зазначає, що правовідносини у сфері іпотеки регулюються низкою нормативно-правових актів. Передусім це спеціальний Закон України від 05 червня 2003 року № 898-1У "Про іпотеку", згідно з статтею 2 якого законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з цивільного кодексу України, господарського кодексу України, цього закону та інших нормативно-правових актів , а також міжнародних договорів України.

Законом України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Зі змісту оспорюваного іпотечного договору від 25.06.2015р. вбачається, що предмет іпотеки належить іпотекодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на підставі рішення виконавчого комітету Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 28.07.2011р. №53/7, зареєстрованого комунальним підприємством "Бюро технічної інвентиризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" 18.08.2011р. в книзі №23, номер запису 274, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 18.08.2011р., номер запису про право власності 257068. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 01.03.2013р., номер запису про право власності 257068, що підтверджується відповідним витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом із тим, рішенням господарського суду Київської області від 30.11.2015р. у справі №911/263/15 за позовом ТОВ "Дріада Нова" до ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат", ТОВ "Варм Вуд", ПП "Граніт Трейд" про визнання права власності та витребування майна, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суд від 10.02.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2016р. , позовні вимоги ТОВ "Дріада Нова" задоволено повністю. Визнано право власності на нежилі будівлі , що знаходять за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20, (частина яких є предметом іпотеки спірного іпотечного договору), за ТОВ "Дріада Нова" та витребувано у ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" та у ТОВ "Варм Вуд" нежилі будівлі що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Горенка, вулиця Садова 20, а саме: адмінбудівля під літерою В«АВ» загальною площею 648,6 кв.м., склад під літерою В«БВ» загальною площею 188,7 кв.м., формовочний цех під літерою В«ВВ» загальною площею 150,4 кв.м., формовочний цех під літерою В«ГВ» загальною площею 116,7 кв.м., цех скловолокна під літерою В«ДВ» загальною площею 165,8 кв.м., піч під літерою В«ЖВ» загальною площею 698,6 кв.м., компресорна під літерою В«ЗВ» загальною площею 61,3 кв.м., лазня під літерою В«КВ» загальною площею 75,1 кв.м., цех ширпотребу під літерою В«ЛВ» загальною площею 518,1 кв.м., гараж під літерою В«МВ» загальною площею 525,9 кв.м., битовка під літерою В«НВ» загальною площею 43,3 кв.м., свердловина під літерою В«ОВ» загальною площею 7,8 кв.м., свердловина під літерою В«ПВ» загальною площею 7,8 кв.м., котельня під літерою В«ТВ» загальною площею 584,0 кв м, ГРП під літерою В«СВ» загальною площею 25,8 кв м, навіси сушильні під №1-10, пожежеводоймище під №11, водонапірна башта під №12, огорожа під №13-16, замощення під №17-21, склад під літерою В«УВ» загальною площею 523,7 кв.м., ТП-3369 під літерою В«ФВ» загальною площею 43,5 кв.м., навіс під літерою В«ЧВ» , цех по виробництву столярних виробів під літерою В«ШВ» загальною площею 367,0 кв.м. та передано їх ТОВ "Дріада Нова".

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Так, при розгляді справи №911/263/15 господарським судом Київської області було, зокрема, встановлено наступне.

Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень за яким ТОВ "Дріада Нова" набула їх у власність, було зареєстровано 29.09.2009 року в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 7775748, виданим 29.09.2009 року.

05.10.2009р. договір було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24040342 від 05.10.2009 року.

03.06.2013р. рішенням загальних зборів учасників товариства було змінено назву товариства "Дріада" на "Дріада Нова". Відповідні зміни було внесено до статуту товариства, який було зареєстровано державним реєстратором 09.07.2013р.

14.06.2010р. господарський суд міста Києва прийняв рішення по справі №7/807 за позовом приватного підприємства "Граніт Трейд" до ТОВ "Дріада", ТОВ "Агропромбудіндустрія", ТОВ "Агропроміндустрія", яким вирішив скасувати проведену Києво-Святошинським Бюро технічної інвентаризації (Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради в Київській області) державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Дріада" та визнати приватне підприємство "Граніт-Трейд" власником спірних нежилих приміщень.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014р. у справі № 7/807 скасовано рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2010 та ухвалене нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ПП В«Граніт-ТрейдВ» до ТОВ В«АгропромбудіндустріяВ» , ТОВ В«ДріадаВ» , ТОВ В«АгропроміндустріяВ» , третя особа Комунальне підприємство В«Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської областіВ» про визнання переважного права та переведення прав та обов'язків покупця.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2015р. у справі № 7/807 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 залишено без змін.

Підставами для переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу було те, що відчуження нерухомого майна відбулося під час дії Договору оренди цілісного майнового комплексу № 01/07 від 02.04.2008р., укладеного між ТОВ В«АгропромбудіндустріяВ» та ПП В«Граніт-ТрейдВ» .

Даний договір оренди було визнано недійсним рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2013р. по справі № 911/2534/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«АгропромбудіндустріяВ» до приватного підприємства В«Граніт-ТрейдВ» .

В подальшому, за заявою Приватного підприємства В«Граніт-ТрейдВ» рішення господарського суду Київської області від 12.08.2013р. у справі № 911/2534/13 було переглянуте за нововиявленими обставинами, на підставі чого рішення господарського суду Київської області від 12.08.2013р. у справі № 911/2534/13 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. вищезазначене рішення за нововиявленими обставинами скасоване, в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2015р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. залишено без змін.

Таким чином, було поновлено право власності на нерухоме майно за товариством В«Дріада НоваВ» .

Таким чином, рішенням суду у справі №911/263/15 встановлено, що "Дріада Нова" є єдиним законним власником з усіма належними правами на спірне майно , що підтверджується договором купівлі-продажу нежилих будівель від 29.09.2009, який є чинний, в судовому порядку не оскаржений та не скасований, витягом з Державного реєстру правочинів, виданим 29.09.2009 року (номер витягу 7775748) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.10.2009 року (номер витягу 24040342).

Між тим, як встановлено рішенням суду у справі № 911/263/15, ПП «Граніт-Трейд» (як засновник відповідача 1) на підставі скасованого рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2010р. у справі № 7/807 розпорядилося зазначеним нерухомим майном та внесло його до статутного капіталу ТОВ «Мостищанський цегельний комбінат», у зв'язку з чим 12.08.2011р. виконавчим комітетом Горенської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області, на підставі рішення виконавчого комітету Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28.07.2011 року № 53/7, відповідачу 1 ТОВ «Мостищанський цегельний комбінат» було видано Свідоцтво на право власності (яке зазначено в оспорюваному іпотечному договорі як підстава прав іпотекодавця на предмет іпотеки).

В свою чергу, ТОВ «Мостищанський цегельний комбінат» 42/100 частини вказаного нерухомого майна відчужив на користь ТОВ «Варм Буд» за договором купівлі-продажу від 01.03.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, частину нерухомого майна, що залишилася (58/100) ТОВ «Мостищанський цегельний комбінат» 25.06.2015р. передало в іпотеку ПАТ «Банк Михайлівський» в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «ЗД Транс» по кредитному договору №32/11-КЛ від 26.11.2014р., уклавши оскаржуваний іпотечний договір.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ст. 16 Цивільного Кодексу можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним. Цією нормою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 2.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", яке відповідає позиції пункту 5 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі про визнання правочину недійсним чи про застосування наслідків недійсності, може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначено у пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Приписами статей 175, 173, 283 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

В порядку ст. 317 ЦК України право володіння, користування та розпорядження майном належать власнику.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Рішенням суду у справі №911/263/15 ТОВ "Дріада Нова" визнано єдиним законним власником нежилих будівель, що знаходяться за адресою с. Горенка, вул. Садова,20, яке набуте на підставі договору купівлі продажу від 29.09.2009р., який є чинний в судовому порядку не оскаржений та не скасований.

За приписом ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою "Совтрансавто-Холдинг" проти України визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, факт того, що ТОВ "Дріада Нова" є єдиним законним власником нерухомого майна - нежилих будівель, що знаходяться за адресою с. Горенка, вул. Садова,20, яке набуте на підставі договору купівлі продажу від 29.09.2009р. встановлено рішенням господарського суду Київської області від 30.11.2015р., яке було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016р. та постановою ВГСУ від 10.05.2016р. та відповідно набрало законної сили.

Відповідно ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" станом на 25.06.2015р. не було власником нежилих будівель, що знаходяться за адресою с. Горенка, вул. Садова, буд. 20 у зв'язку з чим не мало повноважень розпорядження вказаними нежилими будівлями, не було вправі укладати щодо них будь-які правочини, зокрема не було вправі передати їх і в іпотеку банку за оскаржуваним іпотечним договором.

Відтак, оспорюваний іпотечний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Після внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності позивача ТОВ "Дріада Нова" на нежилі приміщення за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20 , цей запис було додано до вже існуючої в реєстрі на той час інформації про іпотеку на користь ПАТ "Банк Михайлівський" за іпотечним договором, номер 2111 від 25.06.2015р.

Позивач твердить, що внаслідок збереження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку, до якої віднесено нерухоме майно позивача, позивач позбавлений права розпорядитися своїм майном, оскільки на нього накладено заборону відчуження в силу перебування під іпотекою. Відновлення за позивачем реєстрації права власності на нежилі будівлі не звільнило спірне майно від обтяження, яке є чинним за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач 1 ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" у відзиві на позовну заяву вказує, що до позивача, як до нового власника спірного майна, перейшли зобов'язання іпотекодавця в силу положень ст. 23 Закону України "Про іпотеку", а тому його майно законним чином обтяжено в даний час іпотекою.

Наведеною нормою ст. 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання ) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Разом із тим, в даному випадку переходу права власності до позивача за рішенням суду у справі 911/263/15 не відбувалось. Судовим рішенням встановлено, що позивач був і є єдиним законним власником спірного майна на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2009р., а отже, ТОВ «Мостищанський цегельний комбінат» на момент укладення оспорюваного іпотечного договору не був власником зазначеного майна та не мав права ним розпоряджатися.

У зв'язку з викладеним положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку» щодо переходу до набувача майна обов'язків іпотекодавця в даному випадку є незастосовними.

Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд України. Так, у розділі 3 Листа Верховного Суду України від 01.02.2015 року "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна" зазначено наступне.

Актуальним для судової практики є питання щодо правильності вирішення спорів між іпотекодавцем та іпотекодержателем у випадках, коли на час передачі нерухомості в іпотеку іпотекодавець був власником майна, що підтверджувалось правовстановлюючими документами, зокрема, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване з відмовою іпотекодавцю у визнанні права власності на це майно, або на підставі договору, за яким іпотекодавець набув у власність конкретне нерухоме майно і який після укладення іпотечного договору судом був визнаний недійсним.

У таких випадках необхідно враховувати, що в результаті судового вирішення справи не на користь іпотекодавця відбувається відновлення суб'єктивного речового права на майно в певної особи, у зв'язку із чим іпотекодавець не може вважатися його власником. У такій ситуації не може бути застосовано положення ст. 23 Закону України "Про іпотеку", згідно з яким у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником.

Отже, позицією Верховного Суду України підтверджуються доводи представника позивача про те, що до позивача обов'язки іпотекодавця згідно ст. 23 Закону України "Про іпотеку" не перейшли , оскільки рішення суду, за яким із володіння позивача вибуло майно (яке згодом передане в іпотеку банку), було скасоване.

Це також випливає і з прямого змісту ст. 23 ЗУ "Про іпотеку", яка збереження іпотеки для нового власника майна пов'язує виключно з переходом права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи.

Враховуючи вищевикладене та правову позицію Верховного Суду України, (розділ 3 Листа від 01.02.2015 року "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна") судом встановлено, що майно (58/100 частин нежилих будівель, загальною площею 2751,5 кв.м.), що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20, що складається з наступних об'єктів:

- адміністративна будівля загальною площею 648,6 кв.м.- літ. "А";

- склад загальною площею 188,7 кв.м.- літ "Б";

- формовочний цех загальною площею 150,4 кв.м.- літ "В";

- формовочний цех загальною площею 116,7 кв.м.- літ. "Г";

- цех скловолокна загальною площею 165,8 кв.м.- літ. "Д";

- піч загальною площею 698,6 кв.м. - літ "Ж";

- компресорна загальною площею 61,3 кв.м. - літ "З";

- лазня загальною площею 75,1 кв.м.- літ "К";

- цех ширпотребу загальною площею 518,1 кв.м.- літ "Л";

- свердловина загальною площею 7,8 кв.м.- "О";

- свердловина загальною площею 7,8кв.м.- літ "П";

- ГРП загальною площею 25,8 кв.м.- літ. "С";

- навіси сушильні 1-10, пожежне водоймище 11, водонапірна башта 12, огорожа 13-16, замощення 17-21;

-ТП загальною площею 43,5 кв.м.-літ. "Ф";

- навіс літ. "Ч".

є власністю позивача і було на момент укладення оспорюваного іпотечного договору від 25.06.2015р., а отже на це майно не може бути звернено стягнення ПАТ "Банк Михайлівський" як на іпотечне майно в порядку ст. 23 ЗУ "Про іпотеку".

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що факт збереження у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження іпотекою майна, що належить в даний час позивачу, щодо якого іпотекодавцем значиться ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" на підставі оспорюваного іпотечного договору, порушує право позивача як власника розпоряджатися належним йому майном. На предмет іпотеки нотаріусом накладено заборону відчуження, що позбавляє позивача як власника в повному обсязі реалізувати свої повноваження на володіння, користування та розпорядження майном.

У відповідності до п. 5) ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обтяження це - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву стверджувє, що вважає законним звернення стягнення на нерухоме майно позивача в порядку ст. 23 ЗУ "Про іпотеку" в будь-який час, бо іпотека щодо нього не припинилася.

Разом із тим, згідно положень ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі:

- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

- з інших підстав, передбачених цим Законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що іпотека нерухомого майна, яка виникла на підставі недійсного іпотечного договору від 25.06.2015р., номер 2111, укладеного іпотекодавцем товариством з обмеженою відповідальністю "Мостищанський цегельний комбінат" з ПАТ "Банк Михайлівський" без належного обсягу повноважень, є припиненою, а відтак вимога позивача про визнання іпотеки припиненою підлягає задоволенню.

За таких обставин суд приймає рішення про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Дріада Нова" повністю та відповідно до статті 49 ГПК України, суд покладає на відповідачів відшкодування позивачу судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дріада Нова" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Мостищанський цегельний комбінат" (08105, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20, ідентифікаційний код 37756560) та публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" (01001, м. Київ, провулок Рильський, буд. 10-12/3, ідентифікаційний код 38619024) іпотечний договір від 25.06.2015р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №2111.

3. Визнати припиненою іпотеку нерухомого майна , яка виникла на підставі договору іпотеки від 25.06.2015р. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Мостищанський цегельний комбінат" (ідентифікаційний код 37756560) та публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" (ідентифікаційний код 38619024), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №2111, а саме:

58/100 (п'ятдесят вісім сотих) частин нежилих будівель, загальною площею 2751,5 кв.м., що знаходиться з адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20, яке складається з наступних об'єктів:

- адміністративна будівля загальною площею 648,6 кв.м.- літ. "А";

- склад загальною площею 188,7 кв.м.- літ "Б";

- формовочний цех загальною площею 150,4 кв.м.- літ "В";

- формовочний цех загальною площею 116,7 кв.м.- літ. "Г";

- цех скловолокна загальною площею 165,8 кв.м.- літ. "Д";

- піч загальною площею 698,6 кв.м. - літ "Ж";

- компресорна загальною площею 61,3 кв.м. - літ "З";

- лазня загальною площею 75,1 кв.м.- літ "К";

- цех ширпотребу загальною площею 518,1 кв.м.- літ "Л";

- свердловина загальною площею 7,8 кв.м.- "О";

- свердловина загальною площею 7,8кв.м.- літ "П";

- ГРП загальною площею 25,8 кв.м.- літ. "С";

- навіси сушильні 1-10, пожежне водоймище 11, водонапірна башта 12, огорожа 13-16, замощення 17-21;

-ТП загальною площею 43,5 кв.м.-літ. "Ф";

- навіс літ. "Ч".

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мостищанський цегельний комбінат" (08105, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20, ідентифікаційний код 37756560)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дріада Нова" (08105, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20, ідентифікаційний код 25635123)

1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору .

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (01001, м. Київ, провулок Рильський, буд. 10-12/3, ідентифікаційний код 38619024)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дріада Нова" (08105, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20, ідентифікаційний код 25635123)

1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору .

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 05.08.2016р.

Суддя О.В. Конюх