Постанова

від 28.11.2016 по справі 911/1945/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2016 р. Справа№ 911/1945/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Іоннікової І.А.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання - Вага В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський"

на рішення господарського суду Київської області від 25.07.2016

у справі № 911/1945/16 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дріада Нова"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостищанський цегельний комбінат"; 2. Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗД Транс"

про визнання недійсним договору іпотеки

за участю представників:

від позивача: Ополінський О.А.,

від відповідача-1: Калініченко І.О.,

від відповідача-2: Печерський П.М., Науменко Д.О.,

від третьої особи: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Дріада Нова" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" та ПАТ "Банк Михайлівський" про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору від 25.06.2015 № 2111, укладеного між відповідачами та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г.; визнання припиненою іпотеку нерухомого майна, яка виникла на підставі цього договору іпотеки.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.07.2016 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ПАТ "Банк Михайлівський" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 25.07.2016 у справі № 911/1945/16 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ПАТ "Банк Михайлівський" посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело, на його думку, до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення. Скаржник наполягає, що на момент укладення іпотечного договору предмет іпотеки перебував у власності відповідача-1, що підтверджувалося відповідним свідоцтвом про право власності та державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно. За твердженням скаржника, права ТОВ "Дріада Нова" не було порушено договором іпотеки, оскільки рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2015 у справі № 911/263/15, яким визнано позивача єдиним законним власником нежитлових будівель, набрало чинності через п'ять місяців після укладення правочину. Отже, ухвалення судом рішення від 30.11.2015 № 911/263/15 про визнання права власності та витребування майна не спростовує презумпції правомірності іпотечного договору і даний правочин залишається чинним для набувача майна, обтяженого іпотекою, з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотеки та на нього поширюється дія ст. 23 Закону України "Про іпотеку".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 апеляційну скаргу ПАТ "Банк Михайлівський" у справі № 911/1945/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.10.2016.

05.10.2016 від ПАТ "Банк Михайлівський" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити участь представника в судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 розгляд апеляційної скарги ПАТ "Банк Михайлівський" у справі № 911/1945/16 було відкладено на 27.10.2016.

25.10.2016 від ТОВ "Дріада Нова" надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ "Банк Михайлівський" на рішення господарського суду Київської області у справі № 911/1945/16, в якому позивач просив залиши рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на її безпідставність.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 розгляд апеляційної скарги ПАТ "Банк Михайлівський" у справі № 911/1945/16 було відкладено на 15.11.2016.

14.11.2016 від ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" надійшли пояснення, в яких відповідач-1 підтримує апеляційну скаргу та просить її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" наполягає, що у розумінні ст. 23 Закону України "Про іпотеку" до ТОВ "Дріада Нова" перейшли всі права та зобов'язання по договору іпотеки, оскільки іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Також, ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" поінформовано суд, що в рамках розслідування кримінального провадження за фактом зловживання повноваженнями службовими особами ПАТ "Банк Михайлівський" ухвалою Печерського районного суду міста Києва було накладено арешт на майно, що було предметом договору іпотеки між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат".

15.11.2016 ПАТ "Банк Михайлівський" подано додаткові докази, на підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі та поясненнях представників в судовому засіданні щодо обґрунтованості доводів скаржника.

15.11.2016 ТОВ "Дріада Нова" були надані додаткові пояснення щодо безпідставності апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 розгляд апеляційної скарги ПАТ "Банк Михайлівський" у справі № 911/1945/16 було відкладено на 21.11.2016.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 у зв'язку із участю суддів Станіка С.Р. та Власова Ю.Л. у підготовці в Національній школі суддів України, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Іоннікова І.А., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 апеляційну скаргу ПАТ "Банк Михайлівський" у справі № 911/1945/16 прийнято до провадження новим складом колегії, розгляд справи призначено здійснювати у раніше призначеному судовому засіданні.

21.11.2016 ПАТ "Банк Михайлівський" подано клопотання про долучення додаткових доказів з метою підтвердження доводів скаржника стосовно проведення юридичного аналізу наданих документів, що стосуються спірного майна, повноважень службових осіб тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 розгляд апеляційної скарги ПАТ "Банк Михайлівський" у справі № 911/1945/16 було відкладено на 28.11.2016.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача-1, також, просив задовольнити апеляційну скаргу ПАТ "Банк Михайлівський".

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, пославшись на їх безпідставність та необґрунтованість.

В судове засідання представники третьої особи не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників третьої особи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України).

Дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

У п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 зазначено, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

У п. 2.1 постанови від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" пленум Вищого господарського суду України зазначив, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 25.06.2015 між ПАТ "Банк Михайлівський" (іпотекодержатель) та ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" (іпотекодавець, який діє в якості майнового поручителя за виконання зобов'язань ТОВ "ЗД Транс" (позичальник) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г., зареєстрований в реєстрі за № 2111, за яким іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань, зазначених в п. 1.2 цього договору, передав іпотекодержателю в іпотеку частину нерухомого майна, зазначеного в п. 2 цього договору, а іпотекодержатель прийняв його в іпотеку на умовах визначених у цьому договорі, та набував право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, якщо інше не встановлено законом (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 іпотекою за цим договором забезпечується виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань перед іпотекодержателем як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, в тому числі стосовно збільшення плати за користування кредитом, збільшення строку кредитування, суми кредиту, комісійних винагород, інших обов'язкових платежів тощо, які виникають за кредитним договором № 32/11-КЛ від 26.11.2014, укладеним між іпотекодержателем та позичальником (ТОВ "ЗД Транс"), з усіма змінами та доповненнями, додатками до нього.

У п. 2 договору сторони погодили, що предметом іпотеки, що належить іпотекодавцеві на праві власності, є частина від нерухомого майна, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 16025632224 та має загальну площу 4 752,1 кв.м., а саме: 58/100 частин нежилих будівель, загальною площею 2 751,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20, що складається з наступних об'єктів: адмінбудівля, загальною площею 648,6 кв.м. - літ. "А"; склад, загальною площею 188,7 кв.м. - літ "Б"; формовочний цех, загальною площею 150,4 кв.м. - літ "В"; формовочний цех, загальною площею 116,7 кв.м. - літ. "Г"; цех скловолокна, загальною площею 165,8 кв.м. - літ. "Д"; піч, загальною площею 698,6 кв.м. - літ "Ж"; компресорна, загальною площею 61,3 кв.м. - літ "З"; лазня, загальною площею 75,1 кв.м. - літ "К"; цех ширпотребу, загальною площею 518,1 кв.м. - літ "Л"; свердловина, загальною площею 7,8 кв.м. - "О"; свердловина, загальною площею 7,8 кв.м. - літ "П"; ГРП, загальною площею 25,8 кв.м. - літ. "С"; навіси сушильні, 1-10; пожежне водоймище, 11; водонапірна башта, 12; огорожа, 13-16; замощення, 17-21; ТП, загальною площею 43,5 кв.м. - літ. "Ф"; навіс - літ. "Ч".

В договорі зазначено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 12.08.2011 на підставі рішення виконавчого комітету Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 28.07.2011 № 53/7, зареєстрованого комунальним підприємством "Бюро технічної інвентиризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" 18.08.2011 в книзі № 23, номер запису: 274, реєстраційний номер: 7711909, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 18.08.2011, номер запису про право власності: 257068. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Фатхудіновим С.В., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 01.03.2013, номер запису про право власності: 257068, що підтверджується відповідним витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У п. 3.1 договору іпотекодавець серед іншого підтвердив, що на час підписання цього договору та на кожен момент дії цього договору: предмет іпотеки/будь-яка його частина належить іпотекодавцю на праві спільної часткової власності, право якої отримано ним на правомірних підставах; іпотекодавець ніяким чином не обмежений у розпорядженні предметом іпотеки, не існує жодної судової справи, яка може мати негативні для іпотекодавця наслідки та/або може призвести до арешту, конфіскації, примусового стягнення активів/майна іпотекодавця; іпоткодавцю не відомо про факти, що можуть бути підставою для пред'явлення вимог, пов'язаних з оспорюванням права власності або вилучення предмета іпотеки.

25.06.2016 відомості про державну реєстрацію обтяження 58/100 частини нежилих будівель, загальною площею 2 751,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20, за договором іпотеки від 25.06.2015 приватним нотаріусом Манойло Н.Г. були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом.

Згідно із наданим ПАТ "Банк Михайлівський" витягом 31012722 про державну реєстрацію прав КП "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області", 18.08.2011 за ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" було зареєстроване право власності на нежитлові будівлі за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20. Підставою виникнення права власності вказане свідоцтво про право власності від 12.08.2011, видане комітетом Горенської сільської ради на підставі рішення від 28.07.2011 № 53/7. У виданому виконавчим комітетом Горенської сільської ради ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" свідоцтві про право власності від 12.08.2011 зазначений перелік нежитлових будівель за вказаною адресою. На зворотному боці цього свідоцтва міститься відмітка приватного нотаріуса Фатхудінова С.В. про посвідчення ним 01.03.2016 договору купівлі-продажу 42/100 частин нежитлових будівель.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Загальними засадами державної реєстрації прав відповідно до ст. 3 зазначеного Закону є гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не є підставою їх виникнення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 321 ЦК України гарантує непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Правовий аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що у випадку, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно може бути витребуване у набувача, ця особа не набуває права власності на таке майно і в разі реєстрації за нею цього права у Державному реєстрі прав.

Як встановлено місцевим господарським судом і вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Київської області від 30.11.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2016, задоволено позов ТОВ "Дріада Нова" до ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат", ТОВ "Варм Вуд" та ПП "Граніт-Трейд" (треті особи ТОВ "Агропромбудіндустрія" та ПАТ "Банк Михайлівський") у справі № 911/263/15; визнано за ТОВ "Дріада Нова" право власності на нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Горенка, вулиця Садова 20, а саме: адмінбудівля під літерою "А", загальною площею 648,6 кв.м., склад під літерою "Б", загальною площею 188,7 кв.м., формовочний цех під літерою "В", загальною площею 150,4 кв.м., формовочний цех під літерою "Г", загальною площею 116,7 кв.м., цех скловолокна під літерою "Д", загальною площею 165,8 кв.м., піч під літерою "Ж", загальною площею 698,6 кв.м., компресорна під літерою "З", загальною площею 61,3 кв.м., лазня під літерою "К", загальною площею 75,1 кв.м., цех ширпотребу під літерою "Л", загальною площею 518,1 кв.м., гараж під літерою "М", загальною площею 525,9 кв.м., битовка під літерою "Н", загальною площею 43,3 кв.м., свердловина під літерою "О", загальною площею 7,8 кв.м., свердловина під літерою "П", загальною площею 7,8 кв.м., котельня під літерою "Т", загальною площею 584,0 кв.м., ГРП під літерою "С", загальною площею 25,8 кв.м., навіси сушильні під №1-10, пожежеводоймище під №11, водонапірна башта під № 12, огорожа під №13-16, замощення під №17-21, склад під літерою "У", загальною площею 523,7 кв.м., ТП-3369 під літерою "Ф", загальною площею 43,5 кв.м., навіс під літерою "Ч", цех по виробництву столярних виробів під літерою "Ш", загальною площею 367,0 кв.м.; на підставі ст. 388 ЦК України витребувано вказані нежитлові приміщення у ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" та ТОВ "Варм Вуд" з передачею їх ТОВ "Дріада Нова".

В основу рішення у справі № 911/263/15 покладено висновок судів про те, що рішенням господарського суду Київської області від 12.08.2013 у справі № 911/2534/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2014, а також постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 7/807, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2015, послідовно встановлено преюдиціальні факти недійсності договору оренди цілісного майнового комплексу № 01/07 від 02.04.2008 з моменту його укладення та обумовленої цим відсутності у ПП "Граніт-Трейд" (орендаря) переважного перед іншими особами права на придбання майна у разі його продажу орендодавцем, неправомірна реалізація якого (переважного права) орендарем призвела до позбавлення позивача права власності на нежитлові приміщення, набутого на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель від 29.09.2009, який ніким не оспорювався та не визнавався недійсним у встановленому порядку. На дату прийняття судом першої інстанції рішення від 30.11.2015 право власності на нежитлові приміщення зареєстровані за ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" з розміром частки 58/100 та за ТОВ "Варм Вуд" з розміром частки 42/100, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Проте, ПП "Граніт-Трейд", який відчужив спірні нежитлові приміщення шляхом передачі їх до статутного фонду ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат", а останнє, в свою чергу, частину цього майна продало ТОВ "Варм Вуд" за вищезгаданим договором купівлі-продажу 42/100 частин нежилих приміщень, набув право власності на вказане нерухоме майно на підставі судового рішення, скасованого в подальшому як незаконного.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 10.06.2015 № 6-449цс15, від 24.06.2015 у справі № 907/544/14, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Беручи до уваги, що майно, яке було предметом іпотеки за іпотечним договором від 25.06.2015 було витребуване у ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" судовим рішенням у справі № 911/263/15 на підставі ст. 388 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" на час укладення спірного договору не був власником переданого в іпотеку за цим договором майна, а майно на праві власності належало ТОВ "Дріада Нова".

За положеннями ч. 1 ст. 317 ЦК України зміст права власності у суб'єктивному значенні охоплює правомочності власника щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи із правового визначення поняття іпотеки, наведеного у Законі України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Законом України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Оскільки, як встановлено вище, на час укладення спірного іпотечного договору предмет іпотеки - нерухоме майно, не належав іпотекодавцю - ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат", на праві власності, то місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що такий іпотечний договір суперечить ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 583 ЦК України, ст. 5 Закону України "Про іпотеку". Недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені зокрема ч. 1 ст. 203 ЦК України, відповідно до ст. 215 цього Кодексу, є підставою його недійсності за позовом заінтересованої особи - ТОВ "Дріада Нова" - власника майна, переданого ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" в іпотеку за оспорюваним правочином ПАТ "Банк Михайлівський" з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором - ТОВ "ЗД Транс".

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, після внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності ТОВ "Дріада Нова" на нежилі приміщення за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20, цей запис було додано до вже існуючої в реєстрі на той час інформації про іпотеку на користь ПАТ "Банк Михайлівський" за іпотечним договором, номер 2111 від 25.06.2015. Таким чином, відновлення за ТОВ "Дріада Нова" реєстрації права власності на нежилі будівлі не звільнило спірне майно від обтяження, яке є чинним за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що позбавляє позивача права розпорядитися своїм майном, оскільки на нього накладено заборону відчуження в силу перебування під іпотекою.

Колегія суддів вказує на помилковість доводів скаржника про законність обтяження на даний час іпотекою майна з посиланням на те, що до ТОВ "Дріада Нова", як до нового власника спірного майна, перейшли зобов'язання іпотекодавця в силу положень ст. 23 Закону України "Про іпотеку", оскільки під час переходу права власності на нежилі приміщення за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20, на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель від 29.09.2009 до ТОВ "Дріада Нова" вони предметом іпотеки не були.

Згідно із ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку переходу права власності до ТОВ "Дріада Нова" за рішенням суду у справі № 911/263/15 не відбулось, оскільки зазначеним судовим рішенням встановлено, що позивач був і є єдиним законним власником спірного майна на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2009, а ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" на момент укладення оспорюваного іпотечного договору не був власником зазначеного майна та не мав права ним розпоряджатися.

На думку Верховного Суду України висловлену у розділі 3 листа від 01.02.2015 "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна", в результаті судового вирішення справи не на користь іпотекодавця відбувається відновлення суб'єктивного речового права на майно в певної особи, у зв'язку із чим іпотекодавець не може вважатися його власником. У такій ситуації не може бути застосовано положення ст. 23 Закону України "Про іпотеку", згідно з яким у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником.

У відповідності до п. 5 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обтяження це - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вмотивованого висновку, що збереження у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження іпотекою майна, яке належить ТОВ "Дріада Нова", проте щодо якого іпотекодавцем значиться ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" на підставі оспорюваного іпотечного договору, порушує право позивача як власника розпоряджатися належним йому майном, в повному обсязі реалізувати свої повноваження власника на володіння, користування та розпорядження майном.

Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" передбачає припинення іпотеки у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що іпотека нерухомого майна, яка виникла на підставі недійсного іпотечного договору від 25.06.2015, № 2111, укладеного ТОВ "Мостищанський цегельний комбінат" з ПАТ "Банк Михайлівський", в силу закону є припиненою, а збереження у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження іпотекою майна на підставі недійсного договору порушує права його власника - ТОВ "Дріада Нова".

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення господарського суду Київської області від 25.07.2016 у справі № 911/1945/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 25.07.2016 у справі № 911/1945/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді І.А. Іоннікова

Г.В. Корсакова