Рішення

від 01.08.2016 по справі 915/1168/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року Справа № 915/1168/15

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , ордер серії ОД № 007238 від 16.06.2015;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/№ від 09.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1168/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Група СігурВ» , 04107, м. Київ, вул. Печенізька,8,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТехноторгВ» , 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду,113,-

про: стягнення 1023 072,73 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) В«Група СігурВ» звернулося з позовом до Господарському суді Миколаївської області до товариства з обмеженою відповідальністю В«ТехноторгВ» (далі - ТОВ В« Техноторг В» ) про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 1023072 грн. 73 коп., із яких: 531300 грн. 01 коп. - основний борг, 44343 грн. 16 коп. - 3% річних від простроченої суми заборгованості; 447429 грн. 56 коп. - сума, на яку збільшився борг, з урахуванням індексу інфляції; посилаючись на неналежне виконання ТОВ В« Техноторг В» грошових зобов'язань за укладеним між ними договором поставки від 08.09.2011 р. № 26, а саме, зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару згідно специфікацій № 8 від 12.07.2012 р., № 9 від 24.07.20142 р., № 10 від 25.07.2012 р., № 11 від 18.09.2012 р., № 12 від 04.10.2012 р., № 14 від 19.10.2012 р., № 15 від 18.12.2012 р., № 16 від 11.03.2013 р., № 17 від 19.03.2013 р., № 18 від 13.06.2013 р., № 19 від 17.06.2013 р., № 21 від 10.07.2013 р., № 22 від 25.07.2013 р., № 23 від 29.07.2013 р., № 24 від 29.07.2013 р., № 25 від 07.08.2013 р., № 26 від 07.08.2013 р., № 27 від 10.09.2013 р., № 28 від 20.11.2013 р., за видатковими накладними від 12.07.2012 р. № РН - 0000101, від 25.07.2012 р. № РН - 0000111, від 26.07.2012 р. № РН - 0000112, від 19.09.2012 р. № РН - 0000152, від 04.10.2012 р. № РН - 0000167, від 19.10.2012 р. № РН - 0000176, від 20.12.2012 р. № РН - 0000210, від 13.03.2013 р. № РН - 0000029, від 29.03.2013 р. № РН - 0000036, від 13.06.2013 р. № РН - 0000061, від 17.06.2013 р. № РН - 0000066, від 12.07.2013 р. № РН - 0000086, від 25.07.2013 р. № РН - 0000098, від 31.07.2012 р. № РН - 0000099, від 02.08.2013 р. № РН - 0000108, від 07.08.2013 р. № РН - 0000115, від 16.08.2013 р. № РН - 0000123, від 10.09.2013 р. № РН - 0000142, від 20.11.2013 р. № РН - 0000159 відповідно у встановлені у вказаних специфікаціях порядку та розмірах, унаслідок чого виникла заборгованість з оплати вартості товару, а також нарахування 3 % річних та індексу інфляції, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України; і, крім того, про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат: у сумі 30000 грн. - з оплати послуг адвоката (з урахуванням заяви про уточнення - т.2 а.с. 19-20); в сумі 20461 грн. 46 коп. - з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою суду від 02.07.2015 р. порушено провадження в даній справі.

У відзиві на позов та додаткових поясненнях ТОВ В«Техноторг В» позов не визнало в частині вимог про стягнення заборгованості з оплати вартості товарів згідно специфікації № 8 від 12.07.2012 р. за видаткової накладної від 12.07.2012 р. № РН-0000101, від 04.10.2012 р. № 12 за видаткової накладної від 04.10.2012 р. № РН-0000167, від 25.07.2013 р. № 22 за видаткової накладної від 25.07.2013 р. № РН-0000098, від 10.09.2013 р. № 27 за видаткової накладної від 10.09.2013 р. № РН-0000142, а також у частині вимог про стягнення розміру 3 % річних та індексу інфляції на заборгованість по цим специфікаціям, оскільки відповідачем було оплачено та переплачена сума боргу по зазначеним специфікаціям та видаткових накладних.

У зв'язку з цим, на думку відповідача, ТОВ В«ТехноторгВ» безпідставно нараховані 3% річних та індекс інфляції на існуючу заборгованість з оплати вартості поставленого товару.

Строк вирішення спору продовжено ухвалою суду від 13.07.2015 р.

15 вересня 2015 року представник відповідача у поданому відзиві клопотав про призначення судової економічної експертизи, мотивуючи це необхідністю встановити документальну обґрунтованість та перевірки заборгованості за договором № 26 від 08.09.2011 р.

Відповідно до статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2015 року (за клопотанням відповідача) провадження у справі № 915/1168/15 було зупинено та призначено судово-економічну експертизу. Проведення експертизи було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_3 Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 22.02.2016 року провадження у справі 915/1168/15 поновлено в зв'язку із надходженням на адресу суду експертного висновку № 9742 від 04.01.2016 року.

Згідно висновку № 9742 (т.2 а.с.213) заборгованість за договором № 26 від 08.09.2011 р. заборгованість та нараховані 3% річних і індекс інфляції встановити не надається за можливе.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2016 року (за клопотанням відповідача) провадження у справі № 915/1168/15 було зупинено та призначено судово-економічну експертизу. Проведення експертизи було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Вказаною ухвалою господарський суд зобов'язав сторони надати в розпорядження судового експерта всі необхідні документи , та попередив їх про відповідальність за не виконання вимог господарського суду.

Витрати по оплаті судової економічної експертизи суд поклав на відповідача.

02.06.2016 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України справу № 915/1168/15 повернув до господарського суду разом з повідомленням №1032/1033, в якому виклав причини її повернення, а саме в зв'язку з ненаданням на його вимогу позивачем додаткових матеріалів на дослідження та не оплатою рахунку на проведення зазначеної експертизи.

Ухвалою від 01.08.2016 року провадження у справі поновлено.

У судових засіданнях у ході розгляду справи по суті представники сторін підтримали доводи, викладені у позові, відзиві на нього та додаткових поясненнях відповідно, при цьому представником відповідача здійснення позивачем відповідних нарахувань щодо поставки товарів згідно специфікацій не оспорюється.

Ураховуючи пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між сторонами у справі склалися тривалі відносини купівлі-продажу товарів, у тому числі на підставі укладеного між ними договору поставки від 09.08.2008 р. № 26, спір щодо виконання грошових зобов'язань відповідача по котрому є предметом у даній справі.

За цим договором ТОВ В«Група СігурВ» зобов'язалося поставити, а ТОВ В«ТехноторгВ» прийняти та оплатити продукцію - сепаратори аеродинамічні САД у різноманітних виконаннях, згідно Специфікаціям, які є невід'ємними частинами даного Договору (п. 1.1 Договору).

За умовами п. 3.1 Договору, ціна та загальна вартість на продукцію, яка належить до поставки, обумовлювалась у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Умови оплати по кожній партії продукції узгоджуються окремо у Специфікаціях к Договору (п.4.2 Договору).

На виконання умов договору позивач здійснено поставки продукції ТОВ В«ТехноторгВ» згідно угоджених сторонами специфікацій № 8 від 12.07.2012 р., № 9 від 24.07.20142 р., № 10 від 25.07.2012 р., № 11 від 18.09.2012 р., № 12 від 04.10.2012 р., № 14 від 19.10.2012 р., № 15 від 18.12.2012 р., № 16 від 11.03.2013 р., № 17 від 19.03.2013 р., № 18 від 13.06.2013 р., № 19 від 17.06.2013 р., № 21 від 10.07.2013 р., № 22 від 25.07.2013 р., № 23 від 29.07.2013 р., № 24 від 29.07.2013 р., № 25 від 07.08.2013 р., № 26 від 07.08.2013 р., № 27 від 10.09.2013 р., № 28 від 20.11.2013 р., що підтверджується видатковими накладними від 12.07.2012 р. № РН - 0000101, від 25.07.2012 р. № РН - 0000111, від 26.07.2012 р. № РН - 0000112, від 19.09.2012 р. № РН - 0000152, від 04.10.2012 р. № РН - 0000167, від 19.10.2012 р. № РН - 0000176, від 20.12.2012 р. № РН - 0000210, від 13.03.2013 р. № РН - 0000029, від 29.03.2013 р. № РН - 0000036, від 13.06.2013 р. № РН - 0000061, від 17.06.2013 р. № РН - 0000066, від 12.07.2013 р. № РН - 0000086, від 25.07.2013 р. № РН - 0000098, від 31.07.2012 р. № РН - 0000099, від 02.08.2013 р. № РН - 0000108, від 07.08.2013 р. № РН - 0000115, від 16.08.2013 р. № РН - 0000123, від 10.09.2013 р. № РН - 0000142, від 20.11.2013 р. № РН - 0000159 та виставленими рахунками фактури № СФ-0000135 від 12.07.2012 р. на суму 197 200 грн.; № СФ-0000143 від 24.07.2012 р. на суму: 258400 грн.; № СФ-0000145 від 26.07.2012р. на суму: 29750 грн.; № СФ-0000216 від 18.09.2012р. на суму 197200 грн.; № СФ-0000238 від 04.10.2012р. на суму: 107100грн.; № СФ-0000247 від 19.10.2012р. на суму: 17 850грн.; № СФ-0000288 від 20.12.2012р. на суму 18 850 грн.; № СФ-0000041 від 13.03.2013р. на суму 36 550 грн.; № СФ-0000051 від 29.03.2013р. на суму 25500грн.; №СФ-0000090 від 13.06.2013р. на суму 35700грн., № СФ-0000094 від 17.06.2013 р. на суму 111 350 грн.; № СФ-0000095 від 17.06.2013 р. на суму 272 000,01 грн.; № СФ-0000121 від 12.07.2013 р. на суму 28 050 грн., № СФ-0000135 від 25.07.2013 р. на суму: 76 500 грн., №СФ-0000142 від 31.07.2013р. на суму 28 050 грн., № СФ-0000149 від 02.08.2013 р. на суму 71 400 грн., № СФ-0000152 від 07.08.2013 р. на суму 28 050 грн., № СФ-0000159 від 16.08.2013р. на суму 45 050 грн., № СФ-0000175 від 10.09.2013 р. на суму 34 850 грн., № СФ-0000199 від 20.11.2013 р. на суму 35 700 грн.

За умовами узгодженими сторонами у специфікаціях відповідач повинен був оплатити, перерахувати, вартість поставленої продукції на розрахунковий розрахунок продавця впродовж 60 календарних днів з моменту відвантаження продукції, проте, здійснював оплату вартості поставленої продукції на свій розсуд частинами до звернення ТОВ В«Група СігурВ» з позовною заявою до господарського суду в загальній сумі 531300 грн. 01 коп.

Здійснення таким чином оплати вартості поставленої за укладеним сторонами договором продукції підтверджується поданими відповідачем банківськими виписками - по рахунку позивача, згідно яких ТОВ В«ТехноторгВ» перераховано грошові кошти:

за специфікацією № 8 від 12.07.2012 року, видаткова накладна № РН-000101 від 12.07.2012 року на рахунок № СФ-0000135 від 12.07.2012 року на суму 197200 грн. - 10.09.2012 р. у сумі 50000 грн.; 19.09.2012 р. у сумі 50000 грн.; 01.10.2012 р. у сумі 50000 грн., 22.10.2012 р. у сумі 50000 грн. (т.2, а.с. 54-57), тобто з переплатою у сумі 2800 грн.

за специфікацією № 12 від 04.10.2012 року, видаткова накладна № РН-

0000167 від 04.10.2012 року на рахунок № СФ-0000238 від 04.10.2012р. на суму

107100 грн. - 19.11.2012р. у сумі 50 000 грн., 24.12.2012 р. у сумі 50 000 грн., 06.03.2013 р. у сумі 50 000 грн., 12.07.2013 р. у сумі 6 650 грн. (т.2, а.с. 58-61), тобто з переплатою у сумі 49550 грн.

за специфікацією № 22 від 25.07.2013 р. видаткова накладна № РН- 0000098 від 25.07.2013 року, рахунок № СФ 0000135 від 25.07.2013 року на суму 76500 грн. - 12.08.2013 р. у сумі 50 000 грн., 27.09.2013 р. у сумі 50 000 грн. (т.2, а.с. 62,63), тобто з переплатою у сумі 23500 грн.

за специфікаціє № 27 від 10.09.2013 року, видаткова накладна № РН-0000142 від 10.09.2013 року, рахунок № СФ-0000175 від 10.09.2013 р. року на суму 34850 грн. - 22.10.2013 р. у сумі 50 000 грн. (т.2 а.с. 64), тобто з переплатою у сумі 34850 грн.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, а саме з протоколу від 29 жовтня 2012 р. (т.2 а.с. 49) сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами № 1533 від 17.09.2012 р. та № 26 від 08.09.2011 р. на сумі 229500 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача за видатковою накладною № РН-0000111 від 25.07.2012 р. та рахунком фактурою № СФ 0000143 від 24.07.2012 р. складає 28900 грн.

Отже, ТОВ В«ТехноторгВ» , вчинивши прострочення оплати отриманої продукції, неналежно виконувало грошові зобов'язання за укладеним договором поставки.

Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Оскільки ТОВ В«ТехноторгВ» не виконані грошові зобов'язання за укладеним сторонами договором, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості поставленої продукції підлягають частковому задоволенню в сумі 508600 грн. (з урахуванням часткового періодичного погашення заборгованості).

Посилання позивача в обґрунтування основної суми боргу на акти взаєморозрахунків (т.1 а.с. 32-36), не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до чинного законодавства акт звірки -це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, розрахунками, тощо. Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.

Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму на яку проведено залік, інші реквізити.

Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження проведеної тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків.

Згідно з приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення.

У зв'язку із тим, що 3% річних - 44343 грн. 16 коп. та втрати від інфляції -447429 грн. 56 коп. розраховані позивачем без врахування здійснених відповідачем періодичних оплат по кожній специфікації окремо (з урахуванням задоволених вимог основного боргу на суму 508600 грн.), судом здійснено перерахунок за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» версія 2.8.8., відповідно до якого з відповідача належить стягнути 3% річних - 24965 грн. 67 коп. за період з 11.09.2012 р. по 22.06.2015 року (розрахований по кожній специфікації та рахунку окремо) та суму, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції - 273628 грн. 99 коп. за період з 11.09.2012 р. по 22.06.2015 року (розрахований по кожній специфікації та рахунку окремо)

Виходячи з принципу диспозитивності господарського судочинства та з приписів ст. 33 ГПК України, згідно з якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за можливе задовольнити позов частково.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат суд виходить з такого: відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно зі ст. 49 ГПК судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підтвердження сплати судових витрат, сплачених ним за розгляд цієї справи господарським судом, позивач надав оригінал платіжного доручення № 2371 від 23.06.2015 про сплату судового збору у розмірі 20461грн. 46 коп., а також копія Договору про надання правової допомоги від 16.06.2015, належним чином засвідчені копії Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1774 від 28.04.2009 на ім'я ОСОБА_1, ордер серія ОД № 007238 від 16.06.2015 р., копію платіжного доручення № 2299 від 18.06.2015 на суму 30 000 грн. Перелічені документи є належними і допустимими доказами понесення позивачем витрат, пов'язаних з розглядом даної справи господарським судом.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 01.08.2016 р. згідно із ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Група СігурВ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТехноторгВ» , (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду,113, ідентифікаційний код 30976452), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Група СігурВ» , (04107, м. Київ, вул. Печенізька, 8, ідентифікаційний код 37728642), грошові кошти в загальній сумі 807194 грн. (вісімсот сім тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 66 коп., з яких: 508600 грн.(п'ятсот вісім тисяч шістсот) - основний борг, 24965 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 67 коп. - 3% річних, 273628 (двісті сімдесят три тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 99 коп. сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, а також кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 16143 (шістнадцять тисяч сто сорок три) грн. 90 коп., послуги на оплату адвоката у сумі 30000 (тридцять тисяч) грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 04.08.2016 р.

Суддя С.М.Коваль