Постанова

від 21.09.2016 по справі 915/1168/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р.Справа № 915/1168/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 01.08.2016

у справі № 915/1168/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Сігур»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг»

про стягнення 1 023 072,73 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представниками сторін в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.09.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Група Сігур» (далі - ТОВ «Група Сігур», позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» (далі - ТОВ «Техноторг», відповідача) про стягнення заборгованості у розмірі 1 023 072,73 грн., з яких: 531 300,01 грн. - загальна сума за даними бухгалтерського обліку; 44 343, 16 грн. - 3% річних від простроченої суми, 447 429,56 грн. - сума з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також про стягнення понесених судових витрат у розмірі 122 768,73 грн., з яких 20 461,46 грн. - судовий збір, 103 307,27 грн. - оплата послуг адвоката за договором про надання правової допомоги.

Позов обґрунтований тим, що постачальник повністю виконав свої зобов'язання за договором поставки продукції № 26 від 08.09.2011, а саме передав у власність відповідача товар (сепаратори аеродинамічні САД у різноманітних виконаннях), що підтверджується долученими до позовної заяви видатковими накладними, однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав лише частково.

31.08.2015 до господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення розміру витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, в якій ТОВ «Група Сігур» просило покласти на відповідача витрати позивача, пов'язані з оплатою ним послуг Адвокатського об'єднання «Лексітер» в розмірі 30 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.08.2016 позов ТОВ «Група Сігур» задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 508 600, 00 грн. - основного боргу, 24 965, 67 грн. - 3% річних, 273 628, 99 грн. сума на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, а також кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 16 143, 90 грн., послуги на оплату адвоката у сумі 30 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що постачальник повністю виконав свої зобов'язання за договором, поставивши весь замовлений товар, однак відповідач у повному обсязі свої зобов'язання за договором не виконав.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції , ТОВ «Техноторг» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати, позов залишити без розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення було винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права.

Представник відповідач в судовому засіданні 21.09.2016 надав пояснення, якими підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу - задовольнити.

В судовому засіданні 21.09.2016 представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу та пояснення, в яких просив суд, рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2011 між ТОВ «Група Сігур» (постачальник) та ТОВ «Техноторг» (покупець) було укладено договір поставки продукції №26, за умовами якого, позивач зобов'язалося поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію - сепаратори аеродинамічні САД у різноманітних виконаннях, згідно Специфікаціям, які є невід'ємними частинами даного Договору. Отримання продукції підтверджується актом приймання-передачі, який підписується та завіряється печатками обох сторін або видатковою накладною. Ціна та загальна вартість на продукцію, яка належить до поставки, обумовлюється у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору. Умови поставки по кожній партії продукції узгоджуються окремо у Специфікаціях до Договору. Покупець приймає продукцію з кількості відповідно до видаткової накладної. (п.п. 1.1., 2.3., 3.1., 4.2., 9.1. договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2011. Якщо за місяць до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не стала ініціатором припинення його дії, даний договір вважається продовженим ще на один календарний рік на тих самих умовах (п. 14.5. договору ).

В матеріалах справи відсутні докази, що вищевказаний договір припинив свою дію, отже є чинним.

На виконання умов договору поставки, ТОВ «Група Сігур» передало у власність ТОВ «Техноторг» продукцію, а відповідач її отримав, що підтверджується наявними в матеріалах справи наступними документами:

Специфікаціями:

№ 8 від 12.07.2012 на суму 197 200,00 грн. (т.1, а.с. 88),

№ 9 від 24.07.2012 на суму 258 400,00 грн. (т.1, а.с. 92),

№ 10 від 25.07.2012 на суму 29 750,00 грн. (т.1, а.с. 94),

№ 11 від 18.09.2012 на суму 17 850,00 грн.( т.1, а.с. 98),

№ 12 від 04.10.2012 на суму 107 100,00 грн. (т.1, а.с. 102),

№ 14 від 19.10.2012 на суму 17 850,00 грн.( т.1, а.с. 104),

№ 15 від 18.12.2012 на суму 18 850,00 грн. (т.1, а.с. 108),

№ 16 від 11.03.2013 на суму 36 550, 00 грн. (т.1, а.с. 112),

№ 17 від 19.03.2013 на суму 25 500,00 грн. (т.1, а.с. 116),

№ 18 від 13.06.2013 на суму 35 700,00 грн. (т.1, а.с. 120),

№ 19 від 17.06.2013 на суму 111 350,00 грн. (т.1, а.с. 124),

№ 21 від 10.07.2013 на суму 28 050,00 грн. (т.1, а.с. 128),

№ 22 від 25.07.2013 на суму 76 500,00 грн. (т.1, а.с. 132),

№ 23 від 29.07.2013 на суму 28 050,00 грн. (т.1, а.с. 136),

№ 24 від 29.07.2013 на суму 71 400,00 грн. (т.1, а.с. 140),

№ 25 від 07.08.2013 на суму 28 050,00 грн. (т.1, а.с. 142),

№ 26 від 07.08.2013 на суму 45 050,00 грн. (т.1, а.с. 146),

№ 27 від 10.09.2013 на суму 34 850,00 грн. (т.1, а.с. 150),

№ 28 від 20.11.2013 р. на суму 35 700,00 грн. (т.1, а.с. 152);

Видатковими накладними:

№ РН - 0000101 від 12.07.2012 на суму 197 200,00 грн. (т. 1, а.с 89),

№ РН - 0000111 від 25.07.2012 на суму 258 400,00 грн. (т.1, а.с. 98),

№ РН - 0000112 від 26.07.2012 на суму 29 750,00 грн. (т. 1, а.с. 95),

№ РН - 0000152 від 19.09.2012 на суму 17 850,00 грн. (т. 1, а.с. 99),

№ РН - 0000167 від 04.10.2012 на суму 107 100,00 грн. (т. 1, а.с. 103),

№ РН - 0000176 від 19.10.2012 на суму 17 850,00 грн. (т. 1, а.с. 105),

№ РН - 0000210 від 20.12.2012 на суму 18 850,00 грн. (т. 1, а.с. 109),

№ РН - 0000029 від 13.03.2013 на суму 36 550,00 грн. (т. 1, а.с. 113),

№ РН - 0000036 від 29.03.2013 на суму 25 550,00 грн. (т. 1, а.с. 117),

№ РН - 0000061 від 13.06.2013 на суму 35 700, 00 грн. (т. 1, а.с. 121),

№ РН - 0000066 від 17.06.2013 на суму 111 350, 00 грн. (т. 1, а.с. 125),

№ РН - 0000086 від 12.07.2013 на суму 28 050,00 грн. (т. 1, а.с. 129),

№ РН - 0000098 від 25.07.2013 на суму 76 500,00 грн. (т. 1, а.с. 133),

№ РН - 0000099 від 31.07.2013 на суму 28 050,00 грн. (т.1, а.с. 137),

№ РН - 0000108 від 02.08.2013 на суму 71 400,00 грн. (т.1, а.с. 141),

№ РН - 0000115 від 07.08.2013 на суму 28 050,00 грн. (т.1, а.с. 143),

№ РН - 0000123 від 16.08.2013 на суму 45 050,00 грн. (т. 1, а.с. 147),

№ РН - 0000142 від 10.09.2013 на суму 34 850,00 грн. (т. 1, а.с. 151),

№ РН - 0000159 від 20.11.2013 на суму 35 700,00 грн. (т. 1, а.с. 153).

Як вищевказані специфікації так і видаткові накладні від імені сторін підписані повноважними представниками юридичних осіб та скріплені печатками.

Дослідивши наявні в матеріалах справи вищевказані видаткові накладні, які були підписані без зауважень та претензій постачальником та відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «Група Сігур» дійсно поставило відповідачу товар, а відповідач отримав цей товар.

Зазначені первісні бухгалтерські документи безумовно підтверджують факт поставки і приймання-передачі товару продавцем (постачальником) покупцю (відповідачу).

Жодних зауважень або претензій щодо якості та кількості від відповідача не надходило, у зв'язку з чим позивач виставив відповідачу наступні рахунки на оплату поставленого товару:

№ СФ-0000135 від 12.07.2012 на суму 197 200,00 грн. (т. 1, а.с. 154);

№ СФ-0000143 від 24.07.2012 на суму: 258 400,00 грн. (т. 1, а.с. 155);

№ СФ-0000145 від 26.07.2012 на суму: 29 750,00 грн. (т. 1, а.с. 156);

№ СФ-0000216 від 18.09.2012 на суму 197 200,00 грн. (т. 1, а.с. 157);

№ СФ-0000238 від 04.10.2012 на суму: 107 100,00 грн. (т. 1, а.с. 158);

№ СФ-0000247 від 19.10.2012 на суму: 17 850, 00 грн. (т. 1, а.с. 159);

№ СФ-0000288 від 20.12.2012 на суму 18 850,00 грн. (т. 1, а.с. 160);

№ СФ-0000041 від 13.03.2013 на суму 36 550,00 грн.(т. 1, а.с. 161);

№ СФ-0000051 від 29.03.2013 на суму 25 500,00 грн. (т. 1, а.с. 162);

№СФ-0000090 від 13.06.2013 на суму 35 700, 00 грн.(т. 1, а.с. 163);

№ СФ-0000094 від 17.06.2013 на суму 111 350,00 грн. (т. 1, а.с. 164);

№ СФ-0000121 від 12.07.2013 на суму 28 050,00 грн. (т. 1, а.с. 165);

№ СФ-0000135 від 25.07.2013 на суму 76 500,00 грн. (т. 1, а.с. 167);

№ СФ-0000142 від 31.07.2013 на суму 28 050,00 грн. (т.1, .а.с. 168);

№ СФ-0000149 від 02.08.2013 на суму 71 400,00 грн.(т. 1, а.с. 169);

№ СФ-0000152 від 07.08.2013 на суму 28 050,00 грн.(т. 1, а.с. 170);

№ СФ-0000159 від 16.08.2013 на суму 45 050,00 грн. (т. 1, а.с. 171);

№ СФ-0000175 від 10.09.2013 на суму 34 850,00 грн. (т. 1, а.с. 172);

№ СФ-0000199 від 20.11.2013 на суму 35 700,00 грн. (т. 1, а.с. 173).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1 203 750,00 грн., проте відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, лише в сумі 836 150,00 грн., що підтверджується наступними документами наявними в матеріалах справи:

протокол про залік взаємних однорідних вимог від 25.10.2012 на суму 229 500,00 грн. (т. 1, а.с. 87);

платіжне доручення № 1132 від 10.09.2012 на суму 50 000,00 грн. (т. 2, а.с. 151);

платіжне доручення № 106179 від 19.09.2012 на суму 50 000,00 грн. (т. 2, а.с. 152);

платіжне доручення № 322 від 01.10.2012 на суму 50 000,00 грн. (т. 2, а.с. 153);

платіжне доручення № 356 від 22.10.2012 на суму 50 000,00 грн. (т. 2, а.с. 154);

платіжне доручення № 2995 від 19.11.2012 на суму 50 000,00 грн. (т. 2, а.с. 155);

платіжне доручення № 271 від 06.03.2013 на суму 50 000,00 грн. (т. 2, а.с. 157);

платіжне доручення № 2617 від 12.07.2013 на суму 6 650,00 грн. (т. 2, а.с. 159);

платіжне доручення № 2318 від 26.07.2013 на суму 50 000,00 грн. (т. 2, а.с. 162) в якому відсутній номер рахунку, відповідно до якого здійснено оплату, проте позивач не заперечує, що за вказаним платіжним дорученням був частково оплачений рахунок № СФ-0000094 від 17.06.2013, адже при розрахунку 3% річних та інфляції за специфікацією №19 від 17.06.2013 ТОВ «Група Сігур» вказує, що 26.07.2013 - це дата часткової оплати в сумі 50 000,00 грн. (т. 1, а.с. 69);

платіжне доручення № 2656 від 30.07.2013 на суму 50 000,00 грн. (т. 2, а.с. 163);

платіжне доручення № 2752 від 12.08.2013 на суму 50 000,00 грн. (т. 2, а.с. 164) в якому зазначено номер рахунку № 195 від 25.07.2013, проте позивач визнав даний платіж, як часткову оплату рахунку № СФ-0000135 від 25.07.2013 (т. 1, а.с. 73);

платіжне доручення № 2781 від 14.08.2013 на суму 50 000,00 грн. (т. 2, а.с. 165);

платіжне доручення № 3594 від 22.10.2013 на суму 50 000,00 грн. (т. 2, а.с. 167);

платіжне доручення № 525 від 18.02.2015 на суму 50 000,00 грн. (т. 2, а.с. 180) в якому зазначено призначення платежу - оплата за сельхозтехнику согл сч № 80 від 27062014, проте позивач визнав даний платіж, як часткову оплату рахунку № СФ-0000238 від 04.10.2012 (т. 1, а.с. 54), тобто в порушення умов вищевказаного договору поставки відповідач розрахувався з постачальником за продукцію частково, внаслідок чого за ТОВ «Техноторг» утворився борг в сумі 367 600,00 грн.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 531 300,01 грн. є необґрунтованою. Частково задовольняючи дану вимогу суд першої інстанції припустився помилок, а саме господарський суд в рішенні зазначає, що оплата вартості поставленої за укладеним сторонами договором продукції підтверджується поданими відповідачем банківськими виписками - по рахунку позивача, згідно яких ТОВ «Техноторг» перерахувало кошти:

за специфікацією № 22 від 25.07.2013 видаткова накладна № РН- 0000098 від 25.07.2013 року, рахунок № СФ 0000135 від 25.07.2013 року на суму 76 500, 00 грн. - 12.08.2013 у сумі 50 000 грн., 27.09.2013 у сумі 50 000 грн. (т.2, а.с. 62,63), тобто з переплатою у сумі 23 500,00 грн., проте судова колегія не погоджується з даним висновком місцевого суду, адже по даному рахунку в матеріалах справи відсутні докази його сплати, проте позивач визнав часткову оплату від 12.08.2013 в розмірі 50 000,00 грн., у зв'язку з чим, судова колегія приймає її до уваги, а стосовно банківської виписки на яку посилається господарський суд від 27.09.2013 (т. 2, а.с. 63), то в ній зазначено оплата за сельхозтехнику согл сч №135 від 25.07.2012, тобто дана виписка банку не є належним доказом оплати відповідачем рахунку № СФ 0000135 від 25.07.2013 року на суму 76 500, 00 грн.

за специфікацією № 27 від 10.09.2013 року, видаткова накладна № РН-0000142 від 10.09.2013 року, рахунок № СФ-0000175 від 10.09.2013 року на суму 34 850,00 грн. - 22.10.2013 у сумі 50 000,00 грн. (т.2 а.с. 64), тобто з переплатою у сумі 34 850,00 грн.

Так, по рахунку № СФ-0000175 від 10.09.2013 року на суму 34 850,00 грн. дійсно була оплата в розмірі 50 000,00 грн. від 22.10.2013, тобто з переплатою 15 150, 00 грн., а не 34 850,00 грн., як зазначає суд першої інстанції.

Отже, враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 367 600,00 грн., яка є обґрунтованою та доведеною матеріалами справи. Рішення в цій частині підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами узгодженими сторонами у специфікаціях відповідач повинен був оплатити, перерахувати, вартість поставленої продукції на розрахунковий розрахунок продавця впродовж 60 календарних днів з моменту відвантаження продукції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача (скаржника) за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Законодавство» та дійшла до висновку, що розрахунок 3% річних та індексу інфляції, також зроблено арифметично і методологічно вірно по наступним специфікаціям:

№ 9 від 24.07.2012 (т.1, а.с. 46, 47), № 10 від 25.07.2012 (т.1, а.с. 50), № 11 від 18.09.2012 ( т.1, а.с. 52), № 14 від 19.10.2012 ( т.1, а.с. 59), № 15 від 18.12.2012 (т.1, а.с. 61), № 16 від 11.03.2013 (т.1, а.с. 63), № 17 від 19.03.2013 (т.1, а.с. 65), № 18 від 13.06.2013 (т.1, а.с. 67), № 19 від 17.06.2013 (т.1, а.с. 69), № 21 від 10.07.2013 (т.1, а.с. 71), № 22 від 25.07.2013 (т.1, а.с. 73), № 23 від 29.07.2013 (т.1, а.с. 75), № 24 від 29.07.2013 (т.1, а.с. 77), № 25 від 07.08.2013 (т.1, а.с. 79), № 26 від 07.08.2013 (т.1, а.с. 81), № 28 від 20.11.2013 р. (т.1, а.с. 85).

Стосовно специфікацій № 8 від 12.07.2012 (т.1, а.с. 38, 39), № 12 від 04.10.2012 (т.1, а.с. 54,55), № 27 від 10.09.2013 (т.1, а.с. 83), то при розрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат, позивач припустився арифметичних та методологічних помилок, які судова колегія виправила:

Розрахунок 3% річних - специфікація № 8 від 12.07.2012

Дата накладної 12.07.2012 Сума 197 200, 00 Дата прострочення заборгованості 10.09.2012 Сума заборгованості 197 200,00 Дата часткової оплати 10.09.2012 (т. 2, а.с. 54,151) Сума часткової оплати 50 000,00 Днів прострочення заборгованості 0 Нараховано 3% річних Залишок після часткової сплати 147 200,00 Дата часткової оплати 19.09.2012 (т. 2, а.с. 55,152) Сума часткової оплати 50 000,00 Днів прострочення заборгованості 9 Нараховано 3% річних 108,89 Залишок після часткової сплати 97 200,00 Дата часткової оплати 01.10.2012 (т. 2, а.с. 56,153) Сума часткової оплати 50 000,00 Днів прострочення заборгованості 12 Нараховано 3% річних 95,87 Залишок після часткової сплати 47 200,00 Дата часткової оплати 22.10.2012 (т. 2, а.с. 57,154) Сума часткової оплати 50 000,00 Днів прострочення заборгованості 21 Нараховано 3% річних 81,47 Залишок після часткової сплатипереплата 2 800,00 Загальна сума 3% річних по даній специфікації 177,34

Розрахунок інфляційних втрат - специфікація № 8 від 12.07.2012

Дата накладної 12.07.2012 Сума 197 200, 00 Дата прострочення заборгованості 10.09.2012 Сума заборгованості 197 200,00 Дата часткової оплати 10.09.2012 (т. 2, а.с. 54,151) Коєфіцієнт іфнляції Зміна суми заборгованості у зв'язку з інфляцією Сума часткової сплати 50 000,00 Залишок після часткової сплати 147 200,00 Дата часткової оплати 19.09.2012 (т. 2, а.с. 55,152) Коефіцієнт інфляції 1,001 Зміна суми заборгованості у зв'язку з інфляцією 147 347, 20 Сума часткової сплати 50 000,00 Залишок після часткової сплати 97 347,20 Дата часткової оплати 01.10.2012 (т. 2, а.с. 56,153) Коефіцієнт інфляції 1,000 Зміна суми заборгованості у зв'язку з інфляцією 97 347,20 Сума часткової сплати 50 000,00 Залишок після часткової сплати 47 347,20 Дата часткової оплати 22.10.2012 (т. 2, а.с. 57,154) Коефіцієнт інфляції 1,000 Зміна суми заборгованості у зв'язку з інфляцією 47 347,20 Сума часткової сплати 50 000,00 Залишок після часткової сплати Загальна сума інфляційних втрат по даній специфікації 147,20

Розрахунок 3% річних - специфікація № 12 від 04.10.2012

до 03.12.2012 відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 50 000,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 2995 від 19.11.2012 (т. 2, а.с. 155)

Дата накладної 04.10.2010 Сума 107 100,00 Дата прострочення заборгованості 03.12.2012 Сума заборгованості 57 100,00 Дата часткової оплати 06.03.2013 (т. 2, а.с. 157) Сума часткової оплати 50 000,00 Днів прострочення заборгованості 93 Нараховано 3% річних 436,46 Залишок після часткової сплати 7 100,00 Дата часткової оплати 12.07.2013 (т. 2, а.с. 159) Сума часткової оплати 6 650,00 Днів прострочення заборгованості 128 Нараховано 3% річних 74,70 Залишок після часткової сплати 450,00 Дата часткової оплати 18.02.2015 (т. 2, а.с. 180) Сума часткової оплати 50 000,00 Днів прострочення заборгованості 586 Нараховано 3% річних 21, 67 Залишок після часткової сплатипереплата 49 550,00 Загальна сума 3% річних по даній специфікації 532,83

Розрахунок інфляційних втрат - специфікація №12 від 04.10.2012

Дата накладної 04.10.2010 Сума 107 100,00 Дата прострочення заборгованості 03.12.2012 Сума заборгованості 57 100,00 Дата часткової оплати 06.03.2013 (т. 2, а.с. 157) Коефіцієнт інфляції 1,003 Зміна суми заборгованості у зв'язку з інфляцією 57271,30 Сума часткової сплати 50 000,00 Залишок після часткової сплати 7 271,30 Дата часткової оплати 12.07.2013 (т. 2, а.с. 159) Коефіцієнт інфляції 1,001 Зміна суми заборгованості у зв'язку з інфляцією 7 278,57 Сума часткової сплати 6 650,00 Залишок після часткової сплати 628,57 Дата часткової оплати 18.02.2015 (т. 2, а.с. 180) Коефіцієнт інфляції 1,360 Зміна суми заборгованості у зв'язку з інфляцією 9 896,28 Сума часткової сплати 50 000,00 Загальна сума інфляційних втрат по даній специфікації 2 796,28

Підстави для розрахунку 3% річних та інфляційних втрат по специфікації № 27 від 10.09.2013 - відсутні, оскільки відповідно до видаткової накладної № РН - 0000142 поставка продукції була 10.09.2013 на суму 34 850,00 грн., згідно з вищевказаною специфікацією відповідач повинен був оплатити, перерахувати, вартість поставленої продукції на розрахунковий рахунок продавця впродовж 60 календарних днів з моменту відвантаження продукції, тобто до 09.11.2013, проте відповідач сплатив 22.10.2013, що підтверджується платіжним дорученням № 3594 на суму 50 000,00 грн., тобто з переплатою 15 150,00 грн.

Таким чином, сума 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача становлять 27 455,55 грн. та 334 534,20 грн. відповідно.

Отже, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, рішення господарського суду також підлягає зміні.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката у сумі 30 000, 00 грн., судова колегія зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2015 між ТОВ «Група Сігур» (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Лексітер» (Об'єднання) було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого Об'єднання приймає на себе зобов'язання протягом строку дії Договору надати Клієнтові необхідну правову допомогу, пов'язану з юридичним супроводом господарської справи, предметом якої є стягнення заборгованості з контрагента Клієнта - ТОВ «Техноторг», за Договром на постачання продукції №26 від 08.09.2011 року, а Клієнт зобов'язується виплатити Об'єднання гонорар за надану правову допомогу. Надання правової допомоги, передбаченої цим Договором, здійснюється адвокатами ОСОБА_1 та/або ОСОБА_3 (п. п. 1.1., 1.4. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору від 16.06.2015 за надання передбаченої цим Договором правової допомоги Клієнт зобов'язується виплатити Об'єднанню гонорар в строки та порядку, визначених цим Договором. Розмір гонорару за цим Договором обумовлений Сторонами в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Так, у Додатку № 1 від 16.06.2015 до Договору про надання правової допомоги від 16.06.2015 року, сторони узгодили, що Клієнт сплачує Об'єднанню аванс в розмір 30 000,00 грн. протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання цього Договору (т. 2, а.с. 22-25).

На виконання цього додатку 1 від 16.06.2015 ТОВ «Група Сігур» було сплачено Об'єднанню аванс за юридичні послуги в розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2299 від 18.06.2015 (т. 2, а.с. 29).

Згідно виписки від 26.08.2014 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником Адвокатського об'єднання «Лексітер» є ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 28).

У справі доведено надання адвокатом ОСОБА_1 адвокатських послуг позивачеві по підготовці матеріалів відповідної позовної заяви: адвокатом складено та підписано позовну заяву, розраховано заборгованість відповідача перед позивачем окремо по кожній специфікації, складена та підписана заява про забезпечення позову, також ОСОБА_1 приймав участь в судових засіданнях від 13.07.2015, 31.08.2015, 15.09.2015, 22.02.2016, 01.08.2016, були надані клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу (т. 2, а.с. 18), подана заява про уточнення розміру витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, надані додаткові письмові пояснення по даній справі від 08.09.2015, 15.09.2015, 22.02.2015 (т. 2, а.с. 40-43, 228-231), а також письмові заперечення проти клопотання про призначення повторної експертизи (т. 2, а.с. 226-227).

Отже, у зв'язку з вищезазначеним та приймаючи до уваги, що розгляд даної справи триває понад рік та те, що загальна сума до стягнення становить 1 023 073,73 грн., тому витрати на адвокатські послуги підлягають стягненню в розмірі 30 000,00 грн. з відповідача на користь позивача, адже дана сума є співрозмірною порівняно з ціною позову та розумною, враховуючи строки розгляду справи та кількості наданих адвокатом документів.

Стосовно доводів апеляційної скарги про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ст. 81 ГПК України, у зв'язку з тим, що позовна заява підписана особою, яка не мала право її підписувати.

Судова колегія встановила, що позовна заява підписана адвокатом ОСОБА_1, матеріали справи містять копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.08.2014, якою підтверджується те, що ОСОБА_1 є особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені АО «Лексітер» без довіреності, оскільки є керівником Об'єднання. Також, зазначене, свідчить про наявність у адвоката ОСОБА_1 повноважень на представництво інтересів ТОВ «Група Сігур» по даній справі, в тому числі, і на підписання позовної заяви, отже вимоги апеляційної скарги в цій частині про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ст. 81 ГПК України задоволенню не підлягають як безпідставні.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що господарським судом не надано належної оцінки всім зазначеним вище обставинам, що призвело до прийняття невірного рішення, у зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задовольню, рішення господарського суду - зміні, оскільки судом першої інстанції були порушенні норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 01.08.2016 - змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Сігур» загальну суму заборгованості у розмірі 729 579,79 грн., з яких:

367 600,00 грн. - основний борг,

27 445,55 грн. - 3 % річних,

334 534,24 грн. - втрат від інфляції,

а також 14 591,60 грн. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову та понесених судових витрат на оплату послуг адвоката у сумі 30 000, 00 грн.».

3. В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 01.08.2016 - залишити без змін.

4. Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати накази відповідно резолютивної частини цієї постанови, з зазначенням у них всіх необхідних реквізитів сторін .

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Гладишева Т.Я.

ОСОБА_4