Рішення

від 28.07.2016 по справі 428/1003/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Юзефович І.О.

Доповідач - Стахова Н.В.

Справа № 428/1003/16-ц

Провадження № 22ц/782/244/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» липня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Стахової Н.В.

суддів: Романченка В.О., Назарової М.В.

за участю секретаря Коротенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 березня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 41044 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 360000грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 березня 2016 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши доповідь судді, осіб, які брали участь в судовому засіданні, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції із посиланням на вимоги ст.1176 ЦК України виходив з того, що позивачем ОСОБА_2 не було надано суду належних та допустимих доказів щодо завдання йому шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу досудового слідства, та до того жодним чином не обґрунтовано наявність матеріальної та моральної шкоди.

Проте, з таким висновком суду не можливо погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29.08.1981 року, що підтверджується записом у книзі реєстрації актів про укладення шлюбу № 846 від 29.08.1981 року (а.с.135).

Відповідно до договору дарування, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 24.05.2004 року, останній є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.136-137).

Постановою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.01.2013 року ухвалено провести обшук за місцем мешкання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2, з метою відшукування документів фінансово - господарської діяльності ТОВ «Мавісс» (код 3226533). ПП «Профі (код 31595898), ПП «МВВ «Сєвєр» (код 36804198), ТОВ «НВН «Нікс Ран» (код 24187925), ПП «Бастіон (код 32830952), ПП «Тріанов (код 24843967), а також інших підприємств з ознаками фіктивності, статутних реєстраційних документів та печаток вищевказаних суб'єктів підприємницької діяльності, системних блоків, комп'ютерів, і інших носіїв інформації, що містять документи вказаних підприємств в електронному виді, а також інших предметів і документів, які можуть бути доказами під час судового розгляду (а.с.05).

Згідно протоколу обшуку від 30.01.2013 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено: системний блок ПК № 8970, дата випуску 11.06.2010 року, колір чорний № 0376253581, виготовленого в Україні; купюри номінальної вартості 500 грн. в кількості 16 штук, купюри номінальної вартості 200 грн. в кількості 23 штуки, купюри номінальної вартості 100 грн. в кількості 34 штуки, купюри номінальної вартості 50 грн. в кількості 14 штук, купюри номінальної вартості 20 грн. в кількості 5 штук, купюри номінальною вартістю 10 грн. в кількості 1 шт., банківські картки №1201000065932449, №1201000011853764, №1201000013630305, печатка підприємства «Ніка» код 23487855, штамп кутовий підприємства «Ніка» код 23487855, печатка код 30672410, штамп код 30672410, печатка кутова код 21843967, штамп код 34988676, ноутбук моделі «АСЕR 5100» номер 64972251116 (а.с.06-09).

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20.02.2013 року скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність старшого слідчого СВ ДПІ у м.Сєвєродонецьку Воронова Р.С. при здійсненні досудового розслідування в кримінальному провадженні №320012030370000005 задоволено. Визнано бездіяльність слідчого СВ ДПІ у м.Сєвєродонецьку Воронова Р.С. при здійсненні досудового розслідування в кримінальному провадженні №320012030370000005, яка полягає у неприйнятті рішення згідно з вимогами статті 69 КПК України про повернення вилученого майна та грошових коштів, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.

Зобов'язано слідчого СВ ДПІ у м. Сєвєродонецьку, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому у ЄРДР за номером № 320012030370000005, негайно прийняти рішення щодо вилученого у ОСОБА_2 майна та грошових коштів, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, згідно з вимогами ч. 5 ст. 171 КПК України. Ухвала набирає чинності негайно та оскарженню не підлягає (а.с.10-11).

Відомості про виконання відповідачем вказаної ухвали в матеріалах справи відсутні.

Заперечуючи проти позову, відповідач вважає, що право власності позивача не порушено, оскільки кримінальна справа перебуває у м. Луганську, який на даний час відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України N 1275-р від 02 грудня 2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» знаходиться в зоні проведення АТО, а спірні речі є речовими доказами, однак належних доказів стосовно знаходження вказаних речей у м. Луганську в розумінні ст.ст.58,59 ЦПК України відповідач не надав, а саме: постанов слідчого щодо внесення інформації щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності позивача до ЄРДР, про те, що змінився статус вилучених речей, також, що вони передані разом із кримінальною справою до іншого суду або слідчому органу, або повернуті на виконання постанови суду.

Натомість, належність позивачу майна в житловому приміщенні, де було вилучено спірне майно, презюмується, оскільки останній є власником квартири, в якій здійснювався обшук за постановою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.01.2013 року.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем доведено його позовні вимоги щодо порушення права власності на його майно, яке було вилучено та за постановою слідчого судді зобов'язано повернути. Відомостей про виконання постанови відповідачем не надано.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, то колегія суддів зауважує, що Верховний Суд України в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 року за № 5 визначає предмет позову як конкретну вимогу позивача, а підставу позову - як обставини, які обґрунтовують вимогу. Оскільки з позовної заяви та пояснень позивача вбачається конкретна вимога позивача, зазначено підстави позову і зміст вимоги, і в даному випадку йдеться саме про відшкодування майнової шкоди, то не вбачається ані виходу за межі позовних вимог, ані самостійної зміни судом предмету чи підстави позову.

До того ж, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Оскільки в розумінні ст. 22 ЦК України йдеться саме про відшкодування збитків як майнової шкоди, то задовольняючи вимоги позивача слід стягнути саме майнову шкоду, що не є виходом за межі позовних вимог.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції позивач підтвердив та наполягав на задоволенні сум в межах заявлених позовних вимог у розмірі 41044 грн. 00 коп.

Щодо розгляду майнової шкоди, то суду надано відомості про вартість майна: рахунок-фактуру на системний блок ПК № 8970 на суму 4795 грн.20 коп. (а.с.75); товарний чек на ноутбук на суму 4536 грн. (а.с.76); накладну №499 від 06.07.2011 року ТОВ «Інтерс-Пульс» на печатку круглу з авт.основою 205 грн. за одиницю; відомості про вартість платіжних карток «Visa Classic» в сумі 100 грн. за одиницю (а.с.78); рахунок-фактуру від 21.04.2016 року та платіжні доручення на постачання примірника та пакетів оновлень комп'ютерної програми «М.Е.Doc Звітність» в сумі 1260 грн. (а.с.79-80); витяг-скріншот про вартість програми «1С: Бухгалтерія» на суму 1200 грн.(а.с.81), а загалом на суму 34744 грн., яка підлягає стягненню з Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку на користь ОСОБА_2.

Заперечуючи проти позову, відповідач жодним чином не спростував вказаного розміру.

Досліджений в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції лист заступника прокурора Прокуратури Луганської області за №17/2-609 вих.15 від 11.12.2015 року про повернення позивачу вилученого майна не є належним доказом по справі, оскільки вказана особа не є органом, який здійснює досудове слідство, і відсутні докази обставин, на які посилається прокурор (постанови та інше).

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.1167 ЦПК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Встановлено, що ОСОБА_2 спричинено моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях та переживаннях у зв'язку із тривалими діями відповідача з 2013 року по теперішній час. Апелянт переніс стресову ситуацію, пов'язану з протиправним відібранням його особистого майна, змушений був нести матеріальні витрати для звернення в суд за захистом своїх порушених прав. Тому, судова колегія при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди враховує глибину душевних страждань позивача, вимоги розумності і справедливості і вважає, що її розмір підлягає частковому задоволенню в сумі 8000 грн., на користь ОСОБА_2

Як встановлено ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є в даному випадку невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04.03.2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо заявлених вимог про стягнення витрат позивача на правову допомогу: складання заяви і клопотань про незаконне вилучення та повернення майна і грошових коштів 3х300 грн. = 900 гривень; витрати на складання скарги щодо неправомірної поведінки слідчого 1000 гривень; витрати на складання заяв у кримінальному провадженні (1 заява, 2 скарги, 7 заяв та клопотань) =4400 грн., а всього на суму 6300 грн., судова колегія вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки не надано документальне підтвердження надання даних послуг представником позивача/адвокатом. А витяг\скріншот про вартість послуг адвоката, який знаходиться в матеріалах справи (а.с.74), не заслуговує на увагу, оскільки не підтверджує, що саме ці послуги надавались позивачу ОСОБА_2

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку на користь держави у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303, 307,309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 березня 2016 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку задовольнити частково.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у сумі 34744 грн. та моральну шкоду у сумі 8000 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку на користь держави судовий збір у розмірі 1102 грн.40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: