Постанова

від 01.08.2016 по справі 823/750/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року справа № 823/750/16

м. Черкаси

10 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Гараня С.М.,

секретаря - Тараненка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«АйоваВ» до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, ТОВ В«ВП В«Імпульс плюсВ» про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю В«АйоваВ» , в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області від 29.01.2016 індексний номер 27986434.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час звернення до суду ТОВ В«АйоваВ» користується земельною ділянкою площею 2,38 га, яка розташована в адміністративних межах Кобриново-Гребельської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, кадастровий номер - 7124083600:01:001:0198, на підставі договору оренди землі від 20.05.2006 та додаткового договору № 106 від 11.05.2010 до нього, укладеного з фізичною особою ОСОБА_1, що зареєстрований відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області 26.11.2010 за № 041079300235. У квітні 2016 року позивач дізнався, що 15.09.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ В«ВП В«Імпульс плюсВ» укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки № 96. В подальшому, 29.01.2016 державним реєстратором реєстраційної служби Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області прийнято рішення індексний номер 27986434 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано за ТОВ В«ВП В«Імпульс плюсВ» право оренди спірною земельною ділянкою. Зазначене рішення відповідача позивач вважає протиправним, оскільки право оренди спірної земельної ділянки вже було зареєстровано за ТОВ В«АйоваВ» , на час проведення оскаржуваних реєстраційних дій зареєстрований договір оренди землі від 20.05.2006 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ В«АйоваВ» був чинним, тому реєстрація договору оренди землі з новим орендарем є неможливою.

Представник позивача до зали судового засідання не прибув, клопотанням від 05.07.2016 просив розгляд справи здійснити за його відсутності, на підставі наявних матеріалів.

Представник Тальнівського РУЮ Черкаської області до зали судового засідання не прибув, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Представник Тальнівської РДА Черкаської області до зали судового засідання також не прибув, 01.08.2016 надав заперечення, в яких позов не визнав в повному обсязі та просив проводити розгляд справи за його відсутності.

ОСОБА_1 листом від 05.07.2016 підтримала позовні вимоги ТОВ В«АйоваВ» та просив проводити розгляд справи за її відсутності.

ТОВ В«ВП В«Імпульс плюсВ» свого представника у судове засідання не направило, причини неявки суду не повідомило, заперечення або заява про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надходили.

Згідно з ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, що беруть участь у справі.

Дослідивши докази у справі, надавши їм оцінку з точки зору достовірності, належності, допустимості та повноти, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Матеріалами справи встановлено, що 20.05.2006 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ В«АйоваВ» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення строком на 10 років, загальною площею 2,38 га, яка розташована в адміністративних межах Кобриново-Гребельської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, кадастровий номер - 7124083600:01:001:0198, що належить орендодавцю на праві власності, що підтверджується Державним актом від 30.12.2003.

11.05.2010 між орендарем та орендодавцем підписано додатковий договір до основного договору оренди землі № 106. Відповідно до п.2 додаткового договору, термін дії договору становить 6 років з моменту державної реєстрації додаткового договору. Державну реєстрацію додаткового договору проведено 26.11.2010 відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 041079300235.

Суд з'ясував, що у період дії зазначених договорів державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції 29.01.2016 прийняв рішення індексний номер 27986434 про реєстрацію за ТОВ В«ВП В«Імпульс плюсВ» права оренди на вищевказану земельну ділянку, на підставі договору оренди від 15.09.2015 № 96, що був укладений вказаним товариством з ОСОБА_1

Вважаючи вищевказане рішення державного реєстратора протиправним та таким, що порушує його права та інтереси, як законного орендаря спірної земельної ділянки, ТОВ В«АйоваВ» звернулось з відповідним позовом до суду за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення відповідачем оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України В«Про оренду земліВ» від 06.10.1998 № 161-XIV (надалі - Закон №161), Законом України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеженьВ» від 01.07.2004 № 1952-IV (надалі - Закон №1952).

У відповідності до ч.1 ст.6 Закону №161, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки, як передбачено ч.5 ст.6 цього Закону підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Вказана норма повністю кореспондується з приписами п.2 ч.1 ст.4 Закону №1952.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 4 ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України).

Аналізуючи вищевказані норми суд дійшов висновку, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Пунктом 1 ч.1 ст.2 Закону №1952 передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В ході розгляду справи встановлено, що 26.11.2010 відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області зареєстровано за ТОВ В«АйоваВ» право оренди спірною земельною ділянкою, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 041079300235.

Разом з тим, оскаржуваним рішенням (в період дії договору оренди землі від 20.05.2006 та додаткового договору № 106 від 11.05.2010 до нього) зареєстровано за ТОВ В«ВП В«Імпульс плюсВ» право оренди вищевказаною земельною ділянкою, яке виникне з 30.08.2016, тобто на майбутнє.

Суд наголошує, що сторони договору мають право визначати будь-який строк, з якого почнуть діяти їхні права та обов'язки. Однак з огляду на системний аналіз вказаних законів, на переконання суду, державній реєстрації підлягає виключно діюче речове право і за умови, що відносно його предмета в цей період відсутні інші діючі зареєстровані цього виду речові права.

За приписами ст.17 Закону №161, об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, в даному випадку ТОВ В«ВП В«Імпульс плюсВ» набуло права оренди земельною ділянкою кадастровий номер - 7124083600:01:001:0198 в січні 2016 року, після прийняття реєстратором оскаржуваного рішення. Таким чином, саме з цього моменту земельна ділянка вважається переданою в користування товариству. Натомість, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт передачі ТОВ В«АйоваВ» земельної ділянки ТОВ В«ВП В«Імпульс плюсВ» , не зміг надати такі докази і представник останнього.

На переконання суду, реєстрація права оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 за ТОВ В«ВП В«Імпульс плюсВ» зумовила одночасне існування права користування земельною ділянкою декількома суб'єктами господарювання, що є порушенням чинного законодавства, а також інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно. На час проведення оскаржуваних дій зареєстрований договір оренди землі від 20.05.2006 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ В«АйоваВ» був чинним, тому реєстрація договору оренди землі з новим орендарем є неможливою.

Суд зазначає, що у відповідності до ч.2 ст.9 Закону №1952 (в редакції на час реєстрації договору), державний реєстратор встановлював відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 15 Закону №1952 передбачалось, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч.4 ст.15 Закону №1952, державній реєстрації підлягали виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Суд наголошує, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі (п.3 ч.3 ст.10 зазначеного Закону).

Верховний суд України в постанові від 29.09.2015 акцентував увагу судів, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

З підстав викладеного суд дійшов висновку про те, що здійснення запиту для встановлення наявності або відсутності вже зареєстрованих речових прав, які виникли до 01.01.2013 на об'єкт нерухомого майна є не правом, а обов'язком державного реєстратора.

В даному випадку, проведення державної реєстрації додаткового договору до договору оренди землі від 20.05.2006 здійснено 26.11.2010 відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 041079300235, тобто державний реєстратор з урахуванням вищевказаних положень був зобов'язаний здійснити відповідну перевірку.

Разом із тим, в порушення вимог чинного законодавства, державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі № 96, укладеного 15.09.2015 між ТОВ В«ВП В«Імпульс плюсВ» та ОСОБА_1 належним чином не перевірив наявність права оренди на дану земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

При цьому суд наголошує на тому, що реєстрація договорів оренди землі з новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

В матеріалах справи відсутні докази недійсності (не чинності) або розірвання договору оренди землі від 20.05.2006, що був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ В«АйоваВ» .

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Врахувавши вищевикладене суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому суд дійшов висновку стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тальнівського РУЮ Черкаської області на користь позивача судовий збір за подання позову в сумі 1378,00грн.

Керуючись ст.ст.2, 160-165, 254-256 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю В«АйоваВ» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області від 29.01.2016 індексний номер № 27986434.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області (код ЄДРПОУ - 25674188) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«АйоваВ» (код ЄДРПОУ - 32285780) судовий збір за подання цього позову в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., відповідно до платіжного доручення № 2143 від 07.06.2016.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 04.08.2016 року