Постанова

від 29.07.2016 по справі 826/22055/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2016 року № 826/22055/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДПРО» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АДПРО» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0002112205 та №0002102205, прийняті Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві;

- витрати з оплати судового збору покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податкові повідомлення рішення прийняті безпідставно, оскільки ґрунтуються на хибних висновках контролюючого органу про порушення позивачем норм чинного законодавства, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду про що позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явки повноважного представника не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неприбуття суд не повідомив. Пояснень чи письмових заперечень по суті заявлених позовних вимог не виклав.

В судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Фактичні матеріали справи свідчать, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Адпро» (код за ЄДРПОУ 34291340) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТАС-М» (код ЄДРПОУ 32588567) та ТОВ «Діджитал Медіа Дім» (код ЄДРПОУ 37378434) за жовтень 2014 року (надалі - Акт перевірки).

Відповідачем у ході перевірки встановлені наступні порушення:

-п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму за 2014 рік на суму ПДВ 447 433 грн.;

- пп.138.1.1 п.138.1. п.138.2 ст.138. п.138.7 ст.138, п.п.139.1.9 пункту 139.1 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено задекларовані показники рядку 04 декларації «витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014р. всього на суму 2 237 165 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 402 690 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 17.06.2015 року прийнято податкові повідомлення рішення №№:

-0002112205, згідно якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 503363,00 грн., з яких 402690 грн. за основним платежем та 100673 грн. за штрафними санкціями;

- 0002102205, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 559291, 00 грн., з яких 447433,00 грн. за основним платежем та 111858, 00 податку на додану вартість.

Категорична незгода ТОВ «Адпро» з правомірністю податкових повідомлень - рішень №0002112205, 0002102205, обумовила звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Фактичні обставини справи свідчать, що предметом спірної перевірки були господарські правовідносини позивача з контрагентом, зокрема: ТОВ «ТАС-М» та ТОВ «Діджитал Медіа Дім».

При цьому, зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідач при встановлені порушень чинного податкового законодавства позивачем, виходить із відомостей, що містить податкова інформація ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.03.2015 №4078/7/26-55-22-01 стосовно ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА» за період з 01.07.2014 - 31.01.2015 p., податкова інформація ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРО СЕРВІС» за 01.01.2012-31.10.2014, податковій інформації ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Креалтрейд» щодо підтвердження господарських правовідносин платниками податків за 01.07.2014 по 31.08.2014рр.

Так, саме на підставі аналізу вищенаведених актів про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання, які у свою чергу не були безпосередніми контрагентами позивача, відповідач доходить висновку про те, що ним не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для ТОВ «АДПРО».

При цьому, відповідачем встановлено, що позивач здійснював безтоварні операції з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств - постачальників, зокрема у ТОВ «ТАС-М», які в дійсності не придбавались, а лише полягати у документальному їх оформленні (шляхом складання договорів, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунків -фактур. Видаткових накладних, податкових накладних та інших документів, з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Натомість, акт перевірки не містить належного дослідження первинної документації позивача, оформленої за наслідком спірних господарських операцій.

Однак, суд звертає увагу на те, що при встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «ТАС- М» укладено Договір №13/14 про виконання робіт та надання послуг від 15 вересня 2014 року, відповідно до якого ТОВ «АДПРО» як Замовник за договором замовляє, а ТОВ «ТАС-М» як Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги, вказані у статті 3 Договору, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги відповідно до умов та в порядку, передбаченому Договором та додатками до договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно умов договору, послуги, що можуть надаватись за договором: Розміщення рекламних матеріалів замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах, вказаних у додатках, збір статистичних даних за час показу реклами в мережі Інтернет; Виробництво банерів, виготовлення рекламних матеріалів; Інші послуг за домовленістю сторін.

На виконання вказаного договору, сторонами були оформлені: Додаткові угоди №3 від 15.09.2014 на розміщення реклами в мережі Інтернет, TM «Нокія». Вересень-жовтень 2014, №2 від 15.09.2014 на розміщення реклами в мережі Інтернет, ТМ "Нокія". Вересень-жовтень 2014, №1 від 15.09.2014 на розміщення реклами в мережі Інтернет, ТМ "Нокія". Вересень-жовтень 2014, №4 від 15.09.2014 на розміщення реклами в мережі Інтернет, ТМ "Нокія". Вересень-жовтень 2014, №11 від 15.09.2014 на розміщення реклами в мережі Інтернет, ТМ "Нокія". Вересень-жовтень 2014, №10 від 15.09.2014 на розміщення реклами в мережі Інтернет, ТМ "Нокія". Вересень-жовтень 2014, №9 від 15.09.2014 на розміщення реклами в мережі Інтернет, ТМ "Нокія". Вересень-жовтень 2014, №8 від 15.09.2014 на розміщення реклами в мережі Інтернет, ТМ "Нокія". Вересень-жовтень 2014, №7 від 15.09.2014 на розміщення реклами в мережі Інтернет, ТМ "Нокія". Вересень-жовтень 2014, №6 від 15.09.2014 на розміщення реклами в мережі Інтернет, ТМ "Нокія". Вересень-жовтень 2014, №5 від 15.09.2014 на розміщення реклами в мережі Інтернет, ТМ "Нокія". Вересень-жовтень 2014; акти приймання передачі послуг №ОУ-0000491 від 31.10.2014, №ОУ-0000490 від 31.10.2015, №ОУ-0000489 від 31.10.2016, №ОУ-0000492 від 31.10.2017, №ОУ-0000499 від 31.10.2018, №ОУ-0000497 від 31.10.2019, №ОУ-0000498 від 31.10.2020, №ОУ-0000496 від 31.10.2021, №ОУ-0000495 від 31.10.2021, №ОУ-0000494 від 31.10.2021, №ОУ-0000493 від 31.10.2021; податкові накладні №68 від 31.10.2014 на суму 304 944,00грн., №67 від 31.10.2014 на суму 237 748,80 грн., №66 від 31.10.2014 на суму 344 760,00 грн., 69 від 31.10.2014 на суму 181 848,00грн., №76 від 31.10.2014 на суму 211 134, 24грн., №75 від 31.10.2014 на суму 108 981,60грн., №74 від 31.10.2014 на суму 269 582, 40грн., №73 від 31.10.2014 на суму 203 221, 20грн., №72 від 31.10.2014 на суму 304 663, 20грн., №71 від 31.10.2014 на суму 232 226,40 грн., №70 від 31.10.2014 на суму 167 023, 20грн.

При цьому, в ході судового розгляду справи встановлено, що наведені вище послуги замовлялись у ТОВ «ТАС-М» в інтересах ТОВ «АМЦС» за Договором про придбання робіт/надання послуг з розміщення реклами №01/02-14 від 01.02.2014, на виконання якого сторонами було складено наступні документи: договори №№984/14 від 31.08.2014, 985/14 від 31.07.2014, 986/14 від 30.09.2014, 987/14 від 31.08.2014, 988/14 від 30.09.2014; акти прийому - передачі виконаних послуг №984 від 31.10.2014, №985 від 31.10.2014, №986 від 31.10.2014, №987 від 31.10.2014, №988 від 31.10.2014; податкові накладні №59 від 31.10.2014 на суму 747398,06 грн., №60 від 31.10.2014 на суму 760442,56грн., №61 від 31.10.2014 на суму 766048,24грн., №62 від 31.10.2014 на суму 467123,8грн., №63 від 31.10.2014 на суму 466653,64грн.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать, що між ТОВ «АДПРО» та ТОВ «Діджитал Медіа Дім» укладено Договору на розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет №4/1 від 15 листопада 2010 року.

Відповідно до цього договору ТОВ «АДПРО» як замовник замовляє та оплачує, а ТОВ «Діджитал Медіа Дім» як виконавець надає рекламні послуги у вигляді забезпечення розміщення реклами клієнтів замовника в мережі Інтернет на веб - сайтах, вказаних у додатках до договору. Вартість послуг з розміщення та порядок оплати визначається відповідним Додатком, відповідно до якого Виконавець надає Замовнику рахунок - фактуру.

На виконання вказаного договору, сторонами оформлені: акти прийому передачі виконаних робіт №ОУ-0000647 від 16.10.2014, №ОУ-0000658 від 19.10.2014, №ОУ-0000663 від 26.10.2014, №ОУ-0000664 від 26.10.2014, №ОУ-0000698 від 31.10.2014, №ОУ-0000665 від 26.10.2014, №ОУ-0000666 від 26.10.2014, №ОУ-0000667 від 26.10.2014, №ОУ-0000699 від 31.10.2014, №ОУ-0000700 від 31.10.2014; податкові накладні № 21 від 16.10.2014 на суму 12000.00грн., № 29 від 19.10.2014 на суму 43 200,00грн., №43 від 26.10.2014 на суму 14 400, 00грн., №44 від 26.10.2014 на суму 14 727, 28грн., №73 від 31.10.2014 на суму 14 432, 00грн., №45 від 26.10.2014 на суму 4 614, 65грн., №46 від 26.10.2014 на суму 4 080, 00грн., №47 від 26.10.2014 на суму 4 800, 00грн., №74 від 31.10.2014 на суму 3 402, 00грн., №75 від 31.10.2014 на суму 2 820, 00грн.; рахунки на оплату постачальника АР-00002701 від 14.10.2014, АР-0000658 від 15.10.2014, АР-00002703 від 24.10.2014, АР-0000664 від 26.10.2014, АР-0000698 від 26.10.2014, АР-00002705 від 24.10.2014, АР-00002706 від 24.10.2014, АР-00002709 від 30.10.2014, АР-00002710 від 30.10.2014.

При цьому, фактичні обставини справи свідчать, що вказані послуги ТОВ «АДПРО» замовляло у ТОВ «Діджитал Медіа Дім» в інтересах своїх клієнтів на підставі укладених договорів, зокрема: Договору про придбання робіт/надання послуг з розміщення реклами №01/02-14 від 01.02.2014, Договору про розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет №30712 від 30.07.2012, Договору про виконання робіт і надання послуг №010414 від 01.04.2014, Договору про виконання робіт і надання послуг №18-08-2014 від 18.08.2014, Договору про виконання робіт і надання послуг №050314 від 05.03.2014.

В розрізі наведеного, суд зауважує, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.14.1.181, п.14.1, ст.14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Зокрема, п. 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Водночас, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання та не пов'язується з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету.

Таким чином, факт реального виконання договірних зобов'язань по договорам позивача та його контрагентів - ТОВ «ТАС-М» та ТОВ «Діджитал Медіа Дім», підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які долучені позивачем до матеріалів судової справи.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо безтоварності господарських операцій позивача через призму доводів про порушення ТОВ «ТАС-М» та ТОВ «Діджитал Медіа Дім» приписів податкового законодавства, відображених у податкових інформаціях іншихз контролюючих органів, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Виходячи з наведеного, позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності, за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами.

Також, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про фіктивність здійснюваних позивачем з контрагентами операцій, зважаючи про таке.

Поряд з цим, особливості виникнення, зміни та припинення договірних зобов'язань, вимоги до правочинів, умови та наслідки їх недійсності регламентовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Отже, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з частиною третьою ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів на підтвердження правомірності податкових повідомлень - рішень №№0002112205, 0002102205.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0002112205 та №0002102205, прийняті Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДПРО» судовий збір у розмірі 15 940, 00грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур