Ухвала

від 08.11.2016 по справі 826/22055/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22055/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Шутовської І Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДПРО" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АДПРО" звернулося в Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 17.06.2015 №0002112205 та №0002102205.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На думку апелянта оскаржувана постанова була винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у контрагентів позивача були відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ Адпро з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ТАС-М та ТОВ Діджитал Медіа Дім за жовтень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.05.2015 № 684/26-53-22-05-21/34291340 (том 1 а.с. 22-37).

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму за 2014 рік на суму ПДВ 447 433 грн.;

пп.138.1.1 п.138.1. п.138.2 ст.138, п.138.7 ст.138, п.п.139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено задекларовані показники рядку 04 декларації витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 всього на суму 2 237 165 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 402 690 грн.

На підставі висновків акту, податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення:

№ 0002112205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 503 363 грн., з яких 402 690 грн. за основним платежем та 100 673 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 0002102205, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 559 291 грн., з яких 447 433 грн. за основним платежем та 111 858 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1 а.с. 20-21).

Податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій укладених між позивачем та ТОВ ТАС-М , ТОВ Діджитал Медіа Дім .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАС - М (виконавець) було укладено договір про виконання робіт № 13/14 від 15 вересня 2014 року, за умовами якого замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги відповідно до умов та в порядку, передбаченими цим договором та додатками, які є його невід'ємною частиною (том 1 а.с. 79-90).

На підтвердження реальності виконання умов за вказаним договором, позивачем надано суду копії:

додаткових угод до договору № 13/14 від 15 вересня 2014 року про виконання робіт і надання послуг: № 1, № 2, № 3, №4, №5, №6, № 7, №8, № 9, № 10, №11 (том 1 а.с. 91, 102, 114, 128, 144, 160, 172, 181, 193, 205, 219);

актів приймання передачі послуг №ОУ-000489, №ОУ-0000490, №ОУ-0000491, №ОУ-0000492, №ОУ-0000493, №ОУ-0000494, №ОУ-0000495, №ОУ-0000496, №ОУ-0000497, №ОУ-0000498, №ОУ-0000499 від 31.10.2014 (а.с. 100, 109, 123, 142, 158, 170, 179, 191, 203, 217);

податкових накладних від 31.10.2014 № 66 на суму 344 760 грн., № 67 на суму 237 748 грн. 80 коп., № 68 на суму 304 944 грн., № 69 суму 181 848 грн., № 70 на суму 167 023 грн. 20 коп., № 71 на суму 232 226 грн. 40 коп., № 72 на суму 304 663 грн. 20 коп., № 73 на суму 203 221 грн. 20 коп., № 74 на суму 269 582 грн. 40 коп., № 75 на суму 108 981 грн. 60 коп., № 76 на суму 211 134 грн. 24 коп. (том 1 а.с. 101, 113, 127, 143, 159, 171, 180, 192).

Також, позивачем надано суду копію договору про придбання робіт/послуг з розміщення реклами від 01.02.2014 № 01/02-14, укладеного між ТОВ АМЦС та позивачем (том 2 а.с. 43-75), з метою виконання умов якого і укладався вищезазначений договір про виконання робіт № 13/14 від 15 вересня 2014 року.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ Діджитал Медіа Дім (виконавець) укладено Договір на розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет №4/1 від 15 листопада 2010 року, за умовами якого замовник замовляє та оплачує, а виконавець надає рекламні послуги у вигляді забезпечення розміщення реклами клієнтів замовника в мережі Інтернет на веб - сайтах, вказаних у додатках до договору. Вартість послуг з розміщення та порядок оплати визначається відповідним Додатком, відповідно до якого Виконавець надає Замовнику рахунок - фактуру.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивач надав суду копії:

додатків до договору №4/1 від 15.11.2010 про розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет № 234, № 236, № 229, №230, №231, №235, № 228, № 233, №232, № 237 (том 1 а.с. 236, 244, 247, 250, 253, том 2 а.с. 10, 15, 23, 35);

актів прийому передачі виконаних робіт №ОУ-0000665 від 26.10.2014, № ОУ-0000666 від 26.10.2014, №ОУ-0000663 від 26.10.2014, №ОУ-0000664 від 26.10.2014, №ОУ-0000698 від 31.10.2014, №ОУ-0000647 від 16.10.2014, №ОУ-0000658 від 19.10.2014, №ОУ-0000700 від 31.10.2014, №ОУ-0000699 від 31.10.2014, №ОУ-0000667 від 26.10.2014 (том 1 а.с. 237, 245, 248, 251, том 2 а.с. 1, 11, 16, 24, 30, 36);

податкових накладних №45 від 26.10.2014 на суму 4 614 грн. 65 коп., № 46 від 26.10.2014 на суму 4 080 грн., № 43 від 26.10.2014 на суму 14 400 грн., № 44 від 26.10.2014 на суму 14 727 грн. 28 коп., № 73 від 31.10.2014 на суму 14 432, 00 грн., № 21 від 16.10.2014 на суму 12000 грн., № 29 від 19.10.2014 на суму 43 200 грн., №75 від 31.10.2014 на суму 2 820 грн., № 75 від 31.10.2014 на суму 2 820 грн., №47 від 26.10.2014 на суму 4 800 грн., (а.с. 238, 246, 249, 252, том 2 а.с. 2, 12, 17, 31, 37).

Послуги з розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет ТОВ АДПРО замовляло у ТОВ Діджитал Медіа Дім в інтересах своїх клієнтів, з метою виконання своїх зобов'язань за договорами: №01/02-14 від 01.02.2014, №30712 від 30.07.2012, №010414 від 01.04.2014, №18-08-2014 від 18.08.2014, №050314 від 05.03.2014 (том 2 а.с. 76-90, 93-100, 109-118, 132).

На підтвердження здійснення факту оплати за вказаними договорами, позивач надав суду виписки по особовому рахунку, що підтверджують реальний рух активів на рахунках позивача в наслідок здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Діджитал Медіа Дім та ТОВ ТАС - М (том 2 а.с. 136-202).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів зазначає, що на момент укладання договорів контрагент позивача у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів про визнання правочинів, укладених між позивачем та даним контрагентом , недійсними у судовому порядку, а також будь-яких доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача.

Колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02). Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Чинне законодавство України також не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби тощо, оскільки податковими органами, які здійснювали контрольні заходи щодо контрагентів, такі висновки зроблені лише на підставі отриманої від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві інформації про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ПРО Сервіс , що є контрагентом ТОВ ТАС - М , при цьому жодні заходи щодо виявлення фактичної відсутності у контрагентів трудових ресурсів, основних засобів, матеріально-технічної бази не здійснювалися. Водночас, обставиною, яка свідчить про не здійснення господарської операції, може бути фактична (а не задекларована) відсутність ресурсів. Разом з тим, відповідачем під час судового розгляду не надано належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів об'єктивної неможливості здійснення господарських послуг.

Крім того, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб'єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України 28.01.2016 року у справі № 2-а-2413/12/2070.

Також, колегія суддів вважає необгрунтованими посилання апелянта в апеляційній скарзі на відомості АІС Податковий блок , АС Перегляд результатів співставлення , Архів електронної звітності , оскільки розміщена в цих системах інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі з метою здійснення податкового контролю та не є належним доказом нереальності господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентами здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 14 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді А.Ю Кучма

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.