Рішення

від 01.08.2016 по справі 910/9482/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016Справа №910/9482/16 За позовом Комунального підприємства "Печерськсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013"

про стягнення заборгованості, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Рижкова Л.Є. (дов. від 0102.2016)

від відповідача: Оксененко В.П. (дов. від 21.06.2016)

Деркач В.Ф. (дов. від 21.06.2016)

В судовому засіданні 01.08.2016, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

24.05.2015 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Печерськсервіс" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги ограновані тим, що на думку позивача, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва № 2051.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/9482/16, розгляд справи призначено на 08.06.2016.

06.06.2016 від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 08.06.2016, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 08.06.2016, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

08.06.2016 ухвалою суду відкладено розгляд справи на 22.06.2016.

В судове засідання, призначене на 22.06.2016, з'явилися представники сторін.

Представники відповідача заявили клопотання про продовження строків розгляду справи.

22.06.2016 ухвалою суду строк розгляду справи продовжено на 15 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 01.08.2016.

20.07.2016 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли додаткові документи по справі.

29.07.2016 через канцелярію суду від представника позивача надійшли: клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, письмові пояснення, клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог на суму 200 грн.; письмові пояснення.

01.08.2016 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог на суму 120 грн.

01.08.2016 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судове засідання, призначене на 01.08.2016, з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

В судовому засіданні, 01.08.2016, розглянуто клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент комунальної власності міста Києва.

Враховуючи норму ст.27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011.).

З урахуванням наведеного, клопотання від 29.07.2016 судом визнано необґрунтованим, враховуючи, що у зв'язку з прийняттям рішення у даній справі Департамент комунальної власності міста Києва не буде наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження Печерської районної в місті Києві ради від 03.08.2010 за №222-р "Про тимчасове перезакріплення з КП "Плодоовочі" на КП "Печерськблагоустрій" нежилих приміщень, що розташовані на Військовому проїзді, 1" нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 1, були закріплені на праві господарського відання за КП "Печерськблагоустрій" та передані йому на баланс по акту ОЗ-1 від 06.08.2010.

Рішеннями Київської міської ради від 27.10.2011 за №405/6621 "Про деякі питання діяльності комунальних підприємств,установ,організацій,що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передаються до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації" та від 20.09.2012 за № 37/8321 "Про деякі питання діяльності комунального підприємства по благоустрою Печерського району міста Києва "Печерськблагоустрій", що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва" комунальне підприємство "Печерськблагоустрій" було перейменовано на комунальне підприємство "Печерськсервіс" та віднесено до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

20.10.2015 між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (Орендодавцем) та ТОВ "Аладін-2013" (Орендарем), а також КП "Печерськсервіс" (Підприємство, балансоутримувач) було укладено договір за № 2051 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір).

У відповідності до умов вищевказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, площею 401,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера "М" корпус 4, для розміщення складу (п.п. 1.1, 2.1. Договору).

На виконання умов Договору, 20.10.2015 між Орендарем, Орендодавцем та Балансоутримувачем було підписано та скріплено печатками сторін Акт прийому-передачі нежитлового приміщення площею 401,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера "М" корпус 4.

Положеннями п. 3.1 Договору визначено, що Орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280, і становить без ПДВ: сорок п'ять грн. 27 коп. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку серпень 2015р. 18 165 грн. 50 коп. Згідно п. 11 рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 місячна орендна плата у розмірі 50% від встановленого обсягу становить 3961 грн. 66 коп. та нараховується починаючи з 20 жовтня 2015 року по 14 липня 2016 року.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці (п. 3.2 Договору).

За приписами п. 3.5. Договору, додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою, компенсацією витрат підприємства та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3.6., 3.7 Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем на рахунок Підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі,незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Як свідчать матеріали справи, станом на 16.05.2016 відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за користування приміщенням в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим, у останнього перед позивачем виникла заборгованість по орендній платі в сумі 56 256 грн. 79 коп.(листопад-грудень 2015р, лютий,березень,квітень,травень 2016р.) та за користування земельною ділянкою у розмірі 22 009 грн. 72 коп. в період листопад, грудень 2015р., лютий, квітень, травень 2016р. (відповідно до поданого обґрунтованого розрахунку).

У зв'язку з чим 10.03.2016 позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату боргу (вих. № 08-12), яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Даними діями відповідач порушує взяті на себе зобов'язання за вказаним договором.

З приводу твердження відповідача про неможливість використання орендарем орендованого приміщення, суд зазначає,що у відповідності до п.2 ст.28 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Звільнення від орендної плати чи її зменшення може проводитись тільки з обставини, з якими пов'язується істотне зменшення можливості користування майном або неможливість його використання протягом певного часу, та повинні бути об'єктивними,обґрунтованими та доведеними в установленому порядку.

Тобто наймач звільняється від внесення плати за певний період часу, якщо протягом нього існували обставини непереборної сили, які унеможливили використання майна.

Відповідач у відзиві вказує на те, що листом від 21.03.2016 за №25(після 5 місяців фактичного та безперешкодного користуванням приміщенням)він повідомляв позивача про неможливість проведення саме ремонтних робіт в орендованому приміщені з причин розміщення автомобільної техніки на прилеглій території.

Проте, судом встановлено, що обґрунтованих звернень відповідача до позивача, з приводу неможливості використання приміщення, за весь період договору оренди не надходило.

У зв'язку з чим, обґрунтованих доказів існування обставин, які б унеможливлювали використання орендованого майна відповідачем не надано.

Внаслідок укладення договору оренди, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частина перша статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач має перед позивачем заборгованість зі сплати орендної плати по договору у розмірі 56 256,79 грн. та заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 22 009,72 грн.

Відповідач не надав суду доказів, які підтверджують відсутність у нього заборгованості зі сплати ним зазначених сум.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Підчас розгляду справи відповідач сплатив 320 грн. заборгованості позивачеві.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення частини основної суми заборгованості в сумі 320 грн. та необхідність припинення провадження у справі у вказаній частині та задоволення позовної вимоги щодо стягнення 320 грн.

За таких обставин, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу зі сплати орендної плати у розмірі 55 936,79 грн. та заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 22 009,72 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені.

Відповідно до п. 6.2 договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь Підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь Підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень ст.ст. 610-611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором позивач заявив до стягнення з останнього 4 615,14 грн. пені, 1 372,77 грн. інфляційних та 346,41 грн. 3% річних.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, відповідності умовам закону та договору, внаслідок чого зазначені суми підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, відповідно до пунктів 6.7, 9.4, 9.6 договору, при невиконанні або порушенні однією із сторін умов договору, він може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду. Договір припиняється, зокрема, у разі невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших причин передбачених законодавчими актами України.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідач в період з 16.11.2015 по 15.03.2016 мав заборгованість перед позивачем в сумі 61 789 грн., що відповідає несплаті за 5 місяців підряд.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про розірвання спірного договору оренди підлягають задоволенню.

Відповідно до п.4.2.20. договору орендар зобов'язаний після припинення дії цього Договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" з нежилого приміщення загальною площею 401,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера "М" корпус 4, передавши по акту прийому-передачі зазначене приміщення Комунальному підприємству "Печерськсервіс", в зв'язку з чим зазначена вимога підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі положень ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 320 грн. припинити.

2. В іншій частині позов Комунального підприємства "Печерськсервіс" - задовольнити.

3. Розірвати договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015, укладений між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, буд.1, код ЄДРПОУ 38706293) а також комунальним підприємством "Печерськсервіс" (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, буд.1, код ЄДРПОУ 19024635).

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, буд.1, код ЄДРПОУ 38706293) на користь комунального підприємства "Печерськсервіс" (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, буд.1, код ЄДРПОУ 19024635) заборгованість по орендній платі в сумі 55 936 грн. 79 коп., заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 22 009 грн. 72 коп., пеню в сумі 4 615 грн. 14 коп., 3% річних в сумі 346 грн. 41 коп., інфляційні збитки в сумі 1 372 грн. 77 коп. та судовий збір в розмірі 4 134 грн. 00 коп.

5. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, буд.1, код ЄДРПОУ 38706293) з нежилого приміщення загальною площею 401,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера "М" корпус 4, передавши по акту прийому-передачі зазначене приміщення комунальному підприємству "Печерськсервіс" (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, буд.1, код ЄДРПОУ 19024635).

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено05.08.2016.

Суддя М.О. Лиськов