Ухвала

від 04.08.2016 по справі 914/2842/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.08.2016 р. Справа№ 914/2842/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за заявою від 28.07.2016 року : Публічного акціонерного товариства «Львівський інструментальний завод»

про розстрочення виконання рішення суду у справі №914/2842/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 ОСОБА_2», м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Львівський інструментальний завод», м.Львів

третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :Дочірнє торгівельно-промислове підприємство «Комсервіс», м.Київ

третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Дочірнє підприємство «Промінструмент», м.Київ

про стягнення заборгованості в сумі 3 153 870,35 дол.США.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Мазовіта А.Б.

Представники:

від позивача:не зявився;

від відповідача (заявника): ОСОБА_3 - представник ( довіреність від 01.10.2015р. );

від третіх осіб 1,2 - не з»явились.

Права та обовязки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд розяснив представнику заявника. Заяви про відвід суддів не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області 28.07.2016 року надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Львівський інструментальний завод», м.Львів, про розстрочення виконання судового рішення у справі №914/2842/15.

Згідно із вимогами ст.2-1 ГППК України, автоматизованою системою документообігу суду здійснено заміну складу колегії суддів для розгляду заяви у справі №914/2842/15, у зв»язку із перебуванням у відпустці судді Сухович Ю.О. Внаслідок автоматичного розподілу визначено колегію суддів для розгляду заяви заявника про розстрочку виконання рішення в складі : головуючий суддя - Кітаєва С.Б., судді Петрашко М.М., Ділай У.І., що підтверджується Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів господарського суду Львівської області від 29.07.2016 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.07.2016 року прийнято заяву Публічного акціонерного товариства «Львівський інструментальний завод» від 28.07.2016 р. ( вх.№ 3832/16 від 28.07.2016 р. ) до розгляду та призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 04.08.2016 року на 11 год.00 хв.

У зв»язку із перебуванням судді Ділай У.І. у відпустці, 04.08.2016 року проведено заміну складу колегії суддів для розгляду заяви у справі №914/2842/15 та визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Петрашко М.М. і ОСОБА_2

Заявник явку повноважного представника в судове засідання 04.08.2016 року забезпечив, просить заяву задоволити та розстрочити 78 872,20 грн. судового збору у справі №914/2842/15 строком на 24 місяці згідно наступного графіку погашення заборгованості перед Державою: щомісячний платіж ПАТ «Львівський інструментальний завод» у розмірі 3 286,35 грн.

В обґрунтування заяви заявник ( відповідач у справі) посилається на складне фінансове становище у якому перебуває ПАТ «Львівський інструментальний завод» на даний час що значено утруднює оплату повної суми судового збору за подання апеляційної скарги на рішення від 24.12.2015 року у справі №914/28842/15. Беручи до уваги те, що сума заявлена до стягнення за рішенням суду є великою, оскільки згідно Довідки від 28.07.2016р. загальна дебіторська заборгованість по ПАТ «Львівський інструментальний завод» станом на 01.07.2016 року становить 4965, 1 тисяч грн., а загальна кредиторська заборгованість становить 2779,2 тисяч грн. стверджує, що оплата повної суми судового збору за рішенням суду ( судовий наказ) від 24.12.2015 року у справі №914/2842/15 без розстрочки виконання зумовить неможливість погасити заборгованість за іншими платежами, податками та зборами.

У подальшому у заяві Заявник стверджує, що ПАТ «Львівський інструментальний завод» має істотну заборгованість перед іншими контрагентами, ризикує утворенням заборгованості перед бюджетом податків та зборів, заробітної плати, у зв»язку з чим стягнення всієї суми боргу на користь позивача на тлі браку коштів негативно вплине на законні майнові інтереси Відповідача, і, як наслідок, погіршить його фінансове становище та призведе до зупинення діяльності. Таким чином, з метою забезпечення можливого виконання судового рішення та вжиття заходів спрямованих на погашення заборгованості перед Позивачем, що дозволить відновити його порушені права, просить задоволити заяву.

Посилається заявник також на те, що має істотну заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова та іншими контрагентами . Відтак, у поданій заяві заявник ( відповідач у справі) просить прийняти ухвалу, якою задовольнити заяву ПАТ «Львівський інструментальний завод» про розстрочення виконання рішення суду і розстрочити 78872,20 грн. судового збору у справі №914/2842/15 на 24 місяці згідно наступного графіку погашення заборгованості перед Державою: щомісячний платіж ПАТ «Львівський інструментальний завод « у розмірі - 3 286 грн.35 коп.

Розглянувши заяву ПАТ «Львівський інструментальний завод» від 28.07.2016 р. ( вх. № 3832/16 від 28.07.2016р. ) про розстрочення виконання рішення суду в порядку ст.121 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову заявнику у задоволенні поданої заяви повністю. При цьому суд виходив із наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.12.2015 року у справі №914/2842/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 ОСОБА_2», м. Київ, до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Львівський інструментальний завод», м.Львів ,за участю третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнього торгівельно-промислового підприємства «Комсервіс», м.Київ, третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача , Дочірнього підприємства «Промінструмент», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 3 153 870,35 дол.США., позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Львівський інструментальний завод» на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 ОСОБА_2» заборгованість за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №010/08/1901 від 18.02.2004 р. станом на 05.06.2015 року в розмірі 3153870,35 дол.США ( три мільйони сто п»ятдесят три тисячі вісімсот сімдесят доларів США 35 центів), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3071300,00 доларів США, заборгованість за процентами 82570,35 доларів США. Стягнуто з ПАТ «Львівський інструментальний завод» на користь ПАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» 73080,00 грн. судового збору.

Відповідач оскаржив рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2015 року у справі №914/2842/15 до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2015 року по справі №914/2842/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівський інструментальний завод» - без задоволення.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Львівський інструментальний завод» в доход Державного бюджету України 78 872,20 грн. - судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови місцевому господарському суду доручено видати наказ.

Щодо судового збору, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду у Постанові зазначила наступне:

звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2015 року по справі №914/2842/15, скаржник сплатив судовий збір в розмірі 1515,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 05.01.2016 року.

Ухвалою суду від 19.02.2016 року в даній справі, на підставі ст.8 ЗУ «Про судовий збір», скаржнику відстрочено сплату решти судового збору в розмірі 78872,20 грн. за подання апеляційної скарги до прийняття рішення у даній справі.

Так, відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції від 01.09.2015 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції від 01.09.2015 року) ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Разом з тим, відповідно до п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» передбачалось, що розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року становив 1218 грн.

Таким чином, колегія суддів вважала за необхідне стягнути з скаржника ПАТ «Львівський інструментальний завод» в доход Державного бюджету України 78872,20 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2015 року по справі №914/2842/15.

19.04.2016 року на виконання рішення господарського суду Львівської області від 24 грудня 2015 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року господарським судом Львівської області видано три накази, у тому числі й наказ на стягнення з ПАТ «Львівський інструментальний завод» в доход Державного бюджету України 78 872,20 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

При розгляді заяви відповідача від 28.07.2016 року про розстрочення виконання рішення суду в порядку ст.121 ГПК України у справі №914/2842/15 суд виходить з наступного.

Рішення ухвали , постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов»язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» ( ст.115 ГПК України.).

За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи доходів і зборів (ст.8 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями), підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В зв'язку з тим, що розстрочка ( відстрочка) подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суд в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, враховує закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, н без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє стягувача можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки (чи відстрочки) виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача.

Положеннями ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Зазначені докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

З огляду на те, що нормами чинного ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення, тому суд оцінює докази, які підтверджують такі обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Суд вважає, що сам по собі важкий фінансовий стан, в розумінні ст. 121 ГПК України, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання (відповідача) і суд не встановив, що ці обставини були утворені з об'єктивних та незалежних від відповідачів обставин.

Звертаючись із даною заявою боржник посилаються на складне матеріальне становище та на відсутність коштів та майна для виконання даного рішення.

При цьому, дані обставини не можна розцінювати, як виняткові, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Заявником не надано банківських виписок про відсутність грошових коштів на рахунках, доказів на підтвердження відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення. Відповідачем не подано доказів того, які ним вжито і які вживаються заходи по нарощуванню темпів виробництва для отримання прибутку і погашення заборгованості, як не доведено і реальності виконання рішення суду при наданні розстрочки, з огляду на ті борги, які вже є у нього на момент звернення із заявою до суду.

Суд враховує те, що заявник вже отримав відстрочку у сплаті в доход Держбюджету України судового збору в розмірі 78 872,20 грн. за подання апеляційної скарги , до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення у справі, згідно ухвали Львівського апеляційного господарського суду в даній справі від 19.02.2016 року. Постанова апеляційною інстанцією прийнята 12 квітня 2016 року, однак станом на зазначену дату судовий збір в розмірі 78 9872,20 грн. у добровільному порядку ПАТ «Львівський інструментальний завод» не сплатив, незважаючи на надану йому відстрочку та те, що дата прийняття судового рішення є кінцевою датою для сплати судового збору за наданою судом відстрочкою. Крім того, заявник ( ПАТ «Львівський інструментальний завод») звертався з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у справі № 914/2842/15. Ухвалою від 23 травня 2016 року касаційна інстанція повернула ПАТ «Львівський інструментальний завод» касаційну скаргу. Відтак, на думку суду , заявник мав достатньо часу для вжиття реальних заходів до виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду стосовно сплати в доход Держбюджету України судового збору в розмірі 78 872,20 грн. за подання у січні 2016 року апеляційної скарги на рішення першої інстанції у справі №914/2842/15. Тим більше, що обов»язком скаржника є подання в додаток до апеляційної скарги доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі саме на момент звернення зі скаргою до суду апеляційної інстанції ( в даному конкретному випадку).

Враховуючи вищенаведене, а також те що заявниками не подано належних доказів на обґрунтування розстрочки виконання рішення суду в частині розстрочки на 24 місяці сплати судового збору в розмірі 78 872,20 грн., не підтверджено жодних обставин, які б перешкоджали чи унеможливлювали виконання рішення суду, наведені у заяві про розстрочку виконання рішення суду обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду в частині присудженої до стягнення суми судового збору, зважаючи , що у даному випадку зачіпаються інтереси Держави, оскільки саме вона в особі уповноваженого її органу є стягувачем за виконавчими документами про стягнення коштів судового збору в доход Держбюджету, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви заявника від 28.07.2016 року (вх.№3832/16 від 28.07.2016 р.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.86,121 ГПК України, суд,

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви заявника, Публічного акціонерного товариства «Львівський інструментальний завод» від 28.07.2016 р. ( вх.№3832/16 від 28.07.2016 р.) про розстрочення виконання рішення суду в порядку ст.121 ГАК України у справі №914/2842/15 , - відмовити повністю.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Мазовіта А.Б.