Постанова

від 30.03.2016 по справі 653/3802/15-а

ГЕНІЧЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 653/3802/15-а

Провадження № 2-а/653/10/16

П О С Т А Н О В А

іменем України

30 березня 2016 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Хоменко В.Г.

за участю секретаря Тимашової Т.А.

розглянувши в у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Генічеському районі Херсонської області, третя особа Державна казначейська служба України, про зобов'язання поновити пенсію, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області поновити йому виплату пенсії з 07.10.2009 року, з дня прийняття рішення Конституційний судом України 07.10.2009 року, у справі №25-рп/2009.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що Центральним райсоцзабезом м. Сімферополя, АР Крим, йому була призначена пенсія за віком. Після цього, бувши пенсіонером, він продовжував працювати ще до 1996р., про що надав довідки про заробіток для обчислення пенсії за 1986-1995рр. Зазначив, що згідно довідки цього ж райсоцзабезу від 28.02.1994р. № 107254/013 він є учасником війни, що дає йому право на передбачені законодавством України пільги. В 1996 році він виїхав з України на постійне проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль, перед виїздом за кордон мешкав в Україні за адресою: АДРЕСА_1, АР Крим. Починаючи з 1996 року призначеної пенсії не отримує, на даний час проживає в Державі Ізраїль, де немає територіального органу Пенсійного фонду України. Звернутися до територіального органу Пенсійного фонду за місцем свого останнього проживання в Україні змоги не має у зв'язку з анексією Кримського півострову. Обґрунтував своє звернення саме до Управління пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області Постановою Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 р. №13-4, відповідно до якої відповідач визначений правонаступником територіальних управлінь Пенсійного фонду України, які знаходяться на тимчасово окупованій території. Зважаючи на це, 02.07.2015 року його представники, діючи на підставі нотаріально посвідченої довіреності, звернулися безпосередньо до відповідача з оригіналами необхідних документів та підписаною ним особисто заявою про поновлення виплати раніше призначеної йому пенсії.

У своєму листі від 08.07.2015 №2184/08 відповідач повідомив йому про відмову у поновленні пенсії на підставі того, що Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2015р. №234, на його думку на нього не поширюється, зазначивши, що даний порядок визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим і м. Севастополя, а поновлення пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, взагалі не передбачено законодавством України.

Вважає позицію Управління пенсійного фонду України у Генічеському районі, Херсонської області такою, що не відповідає діючому законодавству та порушує ст. 46 Конституції України, норми спеціального закону, яким регулюються питання пенсійного забезпечення громадян, зокрема, що має місце порушення положення ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Відповідно до ст. 26 вищеназваного закону для віку 60 років, не менше 15 років страхового стажу. Також відповідач своєю відмовою порушив норми ч. 2 ст. 5 вищевказаного Закону, в якому зазначено, що умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат визначається саме цим Законом. Зазначив також що, всі умови для виплати пенсії за віком, встановлені законодавством, ним, позивачем, виконані і він, як громадянин України, має право на поновлення виплати пенсії.

Твердження відповідача в частині того, що він не має права на поновлення пенсії з огляду на те, що не проживає на території АР Крим є дискримінацією за місцем проживання, яка суворо заборонена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 07.07.1997 року, рішенням Європейського суду з прав людини «Пронін проти України» справа №10441/06 від 18.07.2006р., рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009р., постановою Верховного Суду України від 19.05.2015 року, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

На його думку, дія Постанови Кабінету Міністрів України від 02.07.2015р. №234, розповсюджується на всіх громадян, які мають право на отримання пенсії з пенсійних управлінь тимчасово окупованого Криму за виключенням тих, хто проживає в Україні і, таким чином, має змогу звернутися до пенсійних органів за місцем проживання та тих, хто мешкає в Криму, але отримує пенсію від уповноважених органів Російської Федерації. Такий висновок витікає з аналізу Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема ч. 1 ст. 5, п. 5 ч. 1 ст. 7, п. 1 ч. 1 ст. 8 даного закону. Зазначив, що даний, спеціальний Закон не містить жодної норми щодо нерозповсюдження права на пенсію за фактом місця проживання чи то в Україні, чи то на території тимчасово окупованої АР Крим, чи за їх межами. Тобто при вирішенні питання про пенсійне забезпечення місце проживання пенсіонера враховуватися не повинно.

Зазначив також, що твердження відповідача про те, що законодавчого акту, який регулює поновлення пенсії громадянам України, які проживають за кордоном, не існує, суперечить принципам законності та юридичної визначеності, адже відсутність прямого, врегулювання особливостей виплат пенсії громадянам України, які до виїзду на постійне проживання за кордон були мешканцями Криму, зараз окупованої території Криму, не позбавляє їх матеріального права на пенсію в Україні, оскільки вони залишаються її громадянами. Тобто Постанова Кабінету Міністрів України від 02.07.2015р. №234 має застосовуватися до пенсіонерів, які до виїзду на постійне місце проживання за кордон були мешканцями Криму за аналогією Закону. Крім того, вказав, що принцип юридичної визначеності не дозволяє державі Україна посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Стосовно строку, з якого має бути поновлена пенсія, позивач посилається на вищезгадане рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 року, яке відмінило норми, що забороняли виплату пенсій особам, які виїхали за кордон на постійне місце проживання. Саме з цього дня визнання норм неконституційними, на його думку, відпали будь-які підстави невиплати пенсій особам, що проживають за кордоном. Отже, саме з цього моменту йому має бути поновлена виплата пенсії. В обґрунтування даної позиції послався на постанову Верховного суду України, яка є обов'язковою для врахування судами інших інстанцій, від 19.05.2015, відповідно до якої Верховний суд України визначив, що з дня набрання чинності Рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган Пенсійного фонду України має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі, Херсонської області, у судовому засіданні надала письмові заперечення та усні пояснення, зазначила, що позивач не проживає на території тимчасово окупованого Криму і не отримує пенсію від пенсійних органів Росії, а тому підстав для поновлення пенсії немає. Окрім того, відсутній договір між державами Україна та Ізраїль, який би передбачав виплату пенсії ОСОБА_1 під час його перебування в державі Ізраїль. Крім того, за її твердженням, рішення Конституційного суду України №25-рп/2009 не поширює свою дію на осіб, які проживають за межами України. Також вказала про те, що наразі відсутній механізм поновлення пенсії громадянам, пенсійні справи яких велися кримськими управліннями, оскільки до даних справ відсутній доступ УПФУ.

Судом встановлені фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_3, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому у 1989р. Центральним райсоцзабезом м. Сімферополя, АР Крим, призначена пенсія за віком, продовжував працювати в Україні до 1996р., що підтверджується довідками про заробіток для обчислення пенсії за 1986-1995рр. та 1989-1990рр. Згідно довідки райсоцзабезу від 28.02.1994р. № 107254/013, ОСОБА_1 є учасником війни, що дає йому право на передбачені законодавством України пільги. В 1996 році ОСОБА_1 виїхав з України на постійне проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль, що витікає з посвідчення особи держави Ізраїль. Перед виїздом за кордон мешкав в Україні за адресою: АДРЕСА_2, АР Крим. Починаючи з 1996 року і станом на сьогоднішній день, ОСОБА_1 призначеної пенсії не отримує.

Судом встановлено, що 02.07.2015 уповноважений представник позивача, діючий на підставі нотаріально посвідченої довіреності, особисто звернувся до відповідача із заявою ОСОБА_1, підписаною особисто ОСОБА_1, засвідченою нотаріально та апостильованою, щодо поновлення виплати позивачу пенсії. До заяви додано необхідні документи, що підтверджують право позивача на поновлення виплати пенсії. Факт особистого звернення з нотаріально посвідченою заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 разом із усіма необхідними документами, підтверджений відбитком штампу відповідача, та не заперечується сторонами у судовому засіданні.

Звернення до Управління пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області, як до управління, яке уповноважене по суті розглянути заяву про поновлення пенсії з прийняттям відповідного рішення, відповідає чинному законодавству, оскільки Постановою Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 р. №13-4 Управління пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області в числі інших пенсійних управлінь, визначено правонаступником управлінь окупованого Криму.

Листом від 08.07.2015 №2184/08 відповідач повідомив позивача про відмову у поновленні пенсії, посилаючись на те, що дія Постанови Кабінету Міністрів України від 02.07.2015р. №234, не поширюється на позивача, тому поновлення пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не передбачено законодавством України.

Не погоджуючись з позицією відповідача, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

В послідуючому рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІУ щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними. Зазначені положення Закону № 105 8-І V втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

На підставі наведеного, з дня набрання чинності Рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону №1058-ІУ виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Згідно частини 2 статті 49 Закону № 1058-ІУ поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Пунктом 1 частини 1 статті З Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р. № 1207-УІІ сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визначено тимчасово окупованою територію.

Частиною 2 ст. 7 названого Закону передбачено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій га інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до пункту 14-4 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-ІУ громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат згідно з цим Законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014р. №234 (далі - Порядок).

Згідно пункту 2 цього Порядку пенсійне забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) або згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та надання таким особам соціальних послуг здійснюються визначеними Пенсійним фондом України головними управліннями Пенсійного фонду України, а осіб, які отримують пенсію відповідно до інших законодавчих актів, - управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах.

Постановою правління Пенсійного фонду України №13-4 від 07 липня 2014 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за № 804/25581, головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області визначено органом, що здійснює пенсійне забезпечення та надає соціальні послуги особам, які прожинають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) або згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом пунктів 3,4 Порядку особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон). За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально. Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку. Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

Відповідно до пункту 6 Порядку переказ пенсії особам проводиться за умови подання щороку до 31 грудня територіальному органові документа про посвідчення факту, що фізична особа є живою, або паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон). У разі неподання зазначених документів виплата пенсії припиняється з 1 січня наступного року та поновлюється після їх подання.

Порядок звернення осіб за призначенням (перерахунком), поновленням виплати пенсії особам, переведенням з одного виду пенсії на інший, наданням соціальних послуг, а також підтвердження факту неодержання пенсії та соціальних послуг від органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики.

Згідно Конституції України, ратифікованої Україною Конвенції прав людини, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Case of Pichkur v. Ukraine», справа №10441/06, рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, рішення Верховного суду України від 19.05.2015 року, підзаконний акт, яким в даному випадку є Постанова Кабінету Міністрів України від 02.07.2015р. №234, не може звужувати та обмежувати встановлене Законом право на пенсійне забезпечення особи фактом місця її проживання.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також не допускається звуження чи обмеження підзаконним актом, таким як Постанова Кабінету Міністрів України від 02.07.2015р. №234, права на пенсію чи реалізацію права на пенсію за фактом місця проживання людини.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь - яку країну, включаючи свою власну. Відповідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 07.10.2009р. № 25-рп/2009, заборонено дискримінувати пенсіонера по факту місця проживання останнього.

Суд не приймає доводи відповідача в судовому засіданні стосовно неможливості поновити позивачеві пенсійні виплати через неможливість доступу до його пенсійної справи, яка велася управлінням пенсійного фонду України, на даний час окупованого Криму, оскільки вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на виплату пенсії засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, про що свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office), згідно якої принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - «відповідальності держави», який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань (у даному випадку, щодо неврегульованості окремих питань пенсійного забезпечення) для запобігання відповідальності.

Отже, відповідно до викладеного вище - Постанова Кабінету Міністрів України від 02.07.2015р. №234 поширюється на позивача, який проживав на території АР Крим, одержував пенсію і вимагає її поновлення на підставі відміни дискримінаційних норм закону, які забороняли виплату пенсій особам, що виїхали на постійне місце проживання за кордон, тому суд вважає необхідним виходити з того, що строк з якого має бути поновлена пенсія - 7 жовтня 2009 року, тобто з дня прийняття Рішення Конституційним судом України, яке відмінило дискримінаційні норми, що забороняли виплату пенсій особам, які виїхали за кордон на постійне місце проживання - відпали будь-які підстави невиплати пенсій особам, що проживають за кордоном.

Така правова позицію кореспондується з рішенням Верховного суду України від 19.05.2015 року, в якому зазначено, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Більш того, суд зазначає, що від дати окупації Криму урядом України були прийняті нормативні акти для врегулювання даного питання, зокрема Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя», постанова Правління Пенсійного фонду України «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя». Саме даними нормативними актами повинен керуватися в своїй роботі відповідач. І як вже було вказано вище, безумовно уся вищевказана нормативно - правова база безпосередньо стосується позивача, який є громадянином України і має право на поновлення виплати пенсії з управління Пенсійного фонду України тимчасово окупованого Криму.

Відповідно до п.3.3 вищеназваного рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009р. №25-рп/2009 - встановлення залежності права на пенсійне забезпечення від факту укладення або не укладення Україною міжнародного договору з іншою державою, яку громадянин України обрав місцем свого постійного проживання, суперечить конституційним гарантіям стосовно утвердження і забезпечення прав і свобод, рівності конституційних прав громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права на соціальний захист у старості (стаття 3, частина перша, друга статті 24, частина третя статті 25, частина перша статті 46, частина перша статті 64 Основного закону України). За таких обставин, твердження відповідача стосовно відсутності міждержавної угоди про пенсійне забезпечення судом до уваги не береться.

Також суд не приймає до уваги твердження представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав, оскільки такі посилання не підтвердженні жодним належним доказом зі сторони відповідача під час розгляду зазначеної справи в суді.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судові рішення в адміністративній справі» та ч.2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити з межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це потрібно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому слід урахувати, що в такому разі у мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування. Враховуючи дану постанову Вищого адміністративного суду України, суд приймає рішення вийти за межі позовних вимог, оскільки це потрібно для повноти захисту інтересів позивача.

Згідно до ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Відповідно до ст.ст. 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%, пенсія підлягає обов'язковій індексації. Суд вважає, що даний Закон про індексацію поширюється на позивача, оскільки він є громадянином України і користується тими ж самими правами, що й інші громадяни, без дискримінації по факту місця проживання.

На підставі вищевикладеного, керуючись 3, 8, 19, 21, 22, 46, 48, 55, 64, 68 Конституції України, ст. ст. 8,26,28,42,43,49,51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 2, 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009, ст.ст. 1, 2, 17, 18, 69-71, 91, 94, 97, 98, 99, 104-106, 162, 183-2, 244-2, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Генічеському районі Херсонської області, третя особа: Державна казначейська служба України, про зобов'язання поновити пенсію - задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області поновити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність, з проведенням індексації пенсійних виплат, з 07 жовтня 2009 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Генічеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, в цей строк з моменту отримання її копії.

Суддя Генічеського районного суду В. Г. Хоменко