Рішення

від 27.07.2016 по справі 910/9056/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9056/16 27.07.16 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САС-СИСТЕМИ"

до Приватного підприємства "Фінансова будівельна компанія "Завод Луч"

про стягнення 496 050,76 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пилипенко В.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шульженко І.В. за довіреністю № 16/ЮР/05-1 від 30.05.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САС-СИСТЕМИ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Фінансова будівельна компанія "Завод Луч" про стягнення 496 050,76 грн.

Ухвалою суду від 19.05.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.05.2016 р.

Ухвалою суду від 31.05.2016 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 22.06.2016 р.

Ухвалою суду від 22.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 13.07.2016 р.

12.07.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про продовження строку розгляду справи на 15 днів у якій відповідач повідомив про сплату на користь позивача частини заборгованості у розмірі 491 000,56 грн.

Ухвалою від 13.07.2016 р. розгляд справи відкладено на 27.07.2016 р.

26.07.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про продовження строку розгляду справи на 15 днів у якій відповідач повідомив про сплату на користь заборгованості у повному обсязі.

У судовому засіданні 27.07.2016 р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 27.07.2016 р. вкотре не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом матеріалів не надав; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору у справі, суд залишає їх без розгляду, оскільки строк вирішення спору у справі на 15 днів вже продовжувався ухвалою суду від 31.05.2016 р., а чинне законодавство України передбачає можливість такого продовження лише одноразово.

За таких обставин, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 27.07.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «САС- СИСТЕМИ» (надалі - позивач, Постачальник) та Приватним підприємством «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» (надалі - відповідач, Покупець) було укладено договір поставки № 130507-01 (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товарну продукцію (надалі іменується «товар»), що зазначений у специфікаціях, які підписуються сторонами і є додатками до Договору (надалі іменується «специфікація»), та є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.3. Договору, загальна сума Договору зазначається в специфікаціях.

Умовами п. 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України в такому порядку:

- 50% вартості Товару перераховується в вигляді передоплати на основі виставлених Постачальником рахунків-фактур;

- інші 50% вартості Товару перераховуються по факту виготовлення продукції, та відвантаження до Покупця з виробництва за кожну партію Товару, згідно підписаного обома Сторонами Акту прийняття-передачі, протягом 3 (трьох) діб.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та поставив відповідачу товар на загальну суму 625 105,53 грн., проте відповідач вартість поставленого товару сплатив лише на суму 230 000,00 грн., чим допустив заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 263 197,10 грн.

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача та підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2013 р.

17.03.2014 р. позивач направив на адресу відповідача претензію щодо оплати суми заборгованості в розмірі 263 197,10 грн., яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань щодо оплати вартості товару у повному обсязі має сплатити, крім суми заборгованості, 214 876,94 грн. інфляційних втрат та 17 976,72 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач у клопотаннях про продовження строку розгляду справи на 15 днів повідомляв суд про сплату заборгованості 11.07.2016 р. та 22.07.2016 р., проте жодного доказу такої сплати (наприклад, платіжні доручення, виписки по рахунку тощо) суду не надав.

Натомість, з наданої позивачем у судовому засіданні 27.07.2016 р. банківської довідки, вбачається відсутність надходження від відповідача будь-яких коштів на рахунок позивача у період після 06.02.2014 р.

Таким чином, твердження відповідача про сплату заборгованості не знайшли документального підтвердження, а доводи позивача залишаються неспростованими належним чином і у встановленому законом порядку.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фінансова будівельна компанія "Завод Луч" (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 1, оф. 1; код ЄДРПОУ 32162693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САС-СИСТЕМИ» (02068, м. Київ, вул. А.Ахматової, 13-Г; код ЄДРПОУ 36058385) 263 197 (двісті шістдесят три тисячі сто дев'яносто сім) грн. 10 коп. заборгованості, 214 876 (двісті чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 17 976 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 72 коп. 3 % річних та 7 440 (сім тисяч чотириста сорок) грн. 76 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 01.08.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна