Рішення

від 27.07.2016 по справі 910/5169/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2016Справа №910/5169/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс"

про стягнення 1 449 427, 30 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур"

про зобов'язання прийняти товар

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур": Тума О.В.

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс": Лахтарін В.А., Пухальська Н.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хелстур" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" про стягнення заборгованості (попередньої оплати) у розмірі 1 449 427, 30 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару за договором № 2203/12 від 02.04.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 р. порушено провадження у справі № 910/5169/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.04.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стерилс" подало відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур", у якому зазначає, що на даний час договір поставки № 2203/12 від 02.04.2012 р. не розірваний та є обов'язковим для виконання.

25.04.2016 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю "Стерилс" подало зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" про зобов'язання прийняти товар за договором поставки № 2203/12 від 02.04.2012 р. з урахуванням додаткових угод № 1, № 2 та специфікацій в межах розміру сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю "Хелстур" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" грошових коштів у розмірі 1 449 427, 44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 р. у даній справі прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерлис» для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/5169/16.

18.05.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Хелстур» подало письмові пояснення, у яких зазначає, що умовами договору № 2203/12 від 02.04.2012 р. не визначено дати або строку, з настанням якого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелстур» виник обов'язок щодо повернення попередньої оплати, що, в свою чергу, не свідчить про відсутність у відповідача за первісним позовом такого обов'язку.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Хелстур» подало відзив на зустрічну позовну заяву, у якому зазначає, що обов'язковою умовою поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Стерлис» товару за договором № 2203/12 від 02.04.2012 р. відповідно до додаткової угоди № 2 від 23.04.2014 р. є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелстур», в той час як останнє таку вимогу не пред'являло.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хелстур» зазначає про втрату права власності на приміщення по вул. Тимофія Шамрила, 7а у місті Києві, які не є об'єктом, на який фактично мала здійснюватись поставка обладнання за договором № 2203/12 від 02.04.2012 р.

25.07.2016 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Хелстур» подало письмові пояснення по справі, у яких вказує, що наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Стерлис» у якості доказу того, що конструктивні елементи та матеріали для створення «Чистих приміщень» за договором № 2203/12 від 02.04.2012 р. на даний час не реалізовані, протокол інвентаризації комісії від 07.07.2016 р., не може бути належним доказом, оскільки до складу такої комісії не було включено представника бухгалтерської служби, що свідчить про порушення вимог чинного законодавства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стерлис» подало письмові пояснення по справі, у яких вказує, що відповідно до наказу № 04-к від 01.07.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Стерлис» бухгалтеру Ковальській К.С. надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 03.07.2016 р. до 09.05.2019 р. та виконання обов'язків бухгалтера покладено на технічного директора Сергійчук Р.В. та, при цьому, відповідно до штатного розпису у товаристві передбачено лише одну штатну одиницю працівника бухгалтерії.

У даному судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 27.07.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хелстур" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерилс" укладено договір поставки № 2203/12, за умовами якого відповідач за первісним позовом зобов'язався поставити обладнання, виконати монтаж та пуско-налагоджувальні роботи комплексу «чистих приміщень» операційного блоку медичної клініки «Добробут» за адресою: м. Київ, вул. Т. Шамрило, 7-А, включаючи систему акліматизації та оздоблювальні матеріали вказаного комплексу для наступних приміщень: операційні, наркозні та приміщення підготовки хворого - 190 кв.м.,, палати інтенсивної терапії - 180 кв.м., допоміжні приміщення, коридор, - 217 кв.м, а позивач за первісним позовом - прийняти товар та оплати його в порядку і на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 3.1. договору загальна сума договору включає вартість обладнання, монтаж та пуско-налагоджувальні роботи, є твердою, не підлягає зміненню з причин подорожчання матеріалів, ресурсів чи змінення заробітної плати і складає 7 218 000, 00 грн. і здійснюється поетапно: перший платіж у розмірі 40 % від вартості загальної суми договору, що становить 2 887 200, 00 грн. перераховується протягом 5-ти банківських днів після підписання договору; другий платіж у розмірі 20 % від вартості загальної суми договору, що становить 1 43 600, 00 грн. перераховується протягом 10-ти банківських днів з дати здійснення першого платежу; третій платіж у розмірі 30 % від вартості загальної суми договору, що становить 2 165 400, 00 грн. перераховується перед відвантаженням товару зі складу відповідача за первісним позовом; четвертий платіж у розмірі 50 % від вартості загальної суми договору, що становить 360 900, 00 грн. перераховується протягом 10-ти банківських днів після підписання позивачем за первісним позовом видаткових накладних; п'ятий платіж у розмірі 5 % від вартості загальної суми договору, що становить 360 900, 00 грн. перераховується протягом 10-ти банківських днів після підписання позивачем за первісним позовом акту виконаних монтажниї та пуско-налагоджувальних робіт.

Відповідно до п. 6.4. договору у разі відмови відповідача за первісним позовом від проведення робіт та/або невиконання робіт та/або невиконання будь-яких обов'язків щодо поставки товару, передбачених умовами даного договору, відповідач за первісним позовом зобов'язаний протягом 3-х банківських днів з дня отримання письмової вимоги позивача за первісним позовом повернути суму отриманих від нього грошових коштів за вирахуванням вартості проведених робіт і встановлених на об'єкті конструкцій.

Договір, відповідно до п. 11.1., набирає чинності з дати цього підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2012 р., але за будь-яких умов, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до додаткової угоди від 03.04.2012 р. до договору № 2203/12 від 02.04.2012 р. перший платіж у розмірі 40 % від суми договору, що становить 2 887 200, 00 грн. перераховується позивачем за первісним позовом до 21.07.2012 р.; другий платіж у розмірі 50 % від суми договору, що становить 3 609 000, 00 грн. перераховується позивачем за первісним позовом перед відвантаженням товару зі складу, але не раніше 01.03.2013 р.; третій платіж у розмірі 10 % від суми договору, що становить 721 800, 00 грн. перераховується позивачем протягом 10-ти банківських днів після підписання позивачем за первісним позовом акту виконаних монтажниї та пуско-налагоджувальних робіт.

Додатковою угодою від 21.08.2013 р. сторони погодили, що договір № 2203/12 від 02.04.2012 р. набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2013 р., але за будь-яких умов, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Хелстур" перераховано на корись Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" грошові кошти у розмірі 2 887 054, 84 грн. за договором № 2203/12 від 02.04.2012 р., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за первісним позовом.

Крім того, додатковою угодою № 1 від 21.08.2013 р. сторони засвідчили, що загальна сума грошових коштів перерахованих позивачем за первісним позовом за договором № 2203/12 від 02.04.2012 р. становить 2 887 054, 84 грн. та погодили призупинити на невизначений строк виконання взаємних обов'язків за договором.

23.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хелстур" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерилс" укладено додаткову угоду № 2 до договору № 2203/12 від 02.04.2012 р., якою встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2014 р., але за будь-яких умов, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Пунктом 3 додаткової угоди № 2 від 23.04.2014 р. сторони встановили, що згідно прохання позивача за первісним позовом та у зв'язку із фінансовою нестабільністю та припиненням будівництва об'єкту, відповідач за первісним позовом зобов'язується повернути на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" грошові кошти за оплачені, але не постачені товари на суму 800 000, 00 грн. з яких 400 000, 00 грн. - до 30.04.2014 р. та 400 000, 00 грн. - до 25.05.2014 р.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 2 від 23.04.2014 р. сторони узгодили, що конструктивні елементи та матеріали для створення «чистих приміщень», які були оплачені позивачем за первісним позовом, можуть бути реалізовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерилс" з метою повернення сплачених за них грошових коштів, або на вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" здійснюється поставка товару на вибір позивача за первісним позовом, але в межах розміру сплачених ним грошових коштів у розмірі 1 449 427, 44 грн.

Згідно з п. 6 додаткової угоди № 2 від 23.04.2014 р. у разі неможливості здійснення заходів, передбачених п. 5 угоди, сторони до 31.12.2014 р. підписують додаткову угоду до договору із регламентацією правовідносин по вирішенню ситуації.

11.02.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хелстур" звернулось до відповідача за первісним позовом з вимогою про повернення коштів, сплачених за договором № 2203/12 від 02.04.2012 р. у розмірі 1 449 427, 30 грн. у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хелстур" стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерилс" здійснено поставку товару та виконані роботи з договором № 2203/12 від 02.04.2012 р. лише на суму 437 627, 54 грн. та всупереч умовам п. 6 додаткової угоди № 2 від 23.04.2014 р. до договору № 2203/12 від 02.04.2012 р. відповідачем за первісним позовом не здійснено повернення попередньої оплати та, при цьому, не надано пропозицій з регламентацією правовідносин по вирішенню даної ситуації, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Хелстур" заявлено вимоги про стягнення грошових коштів у судовому порядку.

В обґрунтування заперечень, відповідач за первісним позовом зазначає, що додатковими угодами до договору № 2203/12 від 02.04.2012 р. не передбачено обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" щодо повернення сплачених позивачем за первісним позовом грошових коштів в розмірі та, при цьому, визначено право Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" за наявності можливості реалізувати виготовлений для Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" товар, з метою повернення позивачу за первісним позовом сплачених коштів та визначено обов'язок відповідача за первісним позовом на вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" на вибір останнього в межах сплачених коштів в сумі 1 449 427, 30 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом п. 9 додаткової угоди № 2 від 23.04.2014 р. така угода є невід'ємною частиною договору № 2203/12 від 02.04.2012 р.

Проаналізувавши зміст додаткової угоди № 2 від 23.04.2014 р. до договору № 2203/12 від 02.04.2012 р., суд дійшов висновку, що умовами вказаної угоди закріплено право Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" реалізувати оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Хелстур" товар з метою повернення позивачу за первісним позовом сплачених ним грошових коштів.

Тобто, зі змісту додаткової угоди № 2 від 23.04.2014 р. до договору № 2203/12 від 02.04.2012 р. фактично випливає обов'язок відповідача за первісним позовом повернути сплачені за вказаним договором грошові кошти за рахунок реалізованого товару.

При цьому, слід відзначити, що такий обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" у будь-якому разі не залежить від факту реалізації товару, оскільки така реалізаціє є лише варіантом повернення коштів, погодженим сторонами.

Суд у даному випадку враховує, що сторонами не погоджено граничний строк реалізації товару та, відповідно, повернення кошів Товариству з обмеженою відповідальністю "Хелстур", однак, виходячи із умов п. 6 додаткової угоди № 2 від 23.04.2014 р. до договору № 2203/12 від 02.04.2012 р. відповідні дії мали б бути вчинені до 31.12.2014 р.

Крім того, сторонами обумовлена подальша регламентація правовідносин за договором № 2203/12 від 02.04.2012 р., у разі невжиття передбачених додатковою угодою № 2 від 23.04.2014 р. заходів.

Тож, приймаючи до уваги умови п. 6.4. договору № 2203/12 від 02.04.2012 р. і п. 5 додаткової угоди № 2 від 23.04.2014 р., з огляду на направлення позивачем за первісним позовом вимоги про повернення сплачених з вказаним договором коштів, та враховуючи наведені положення в сукупності, суд дійшов висновку про виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" зобов'язання щодо повернення таких кошів.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

У відповідності до ч.ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

В той же час, матеріали справи не містять доказів вчинення жодною із стороною передбачених наведеними нормами законодавства дій, спрямованих на внесення змін до договору № 2203/12 від 02.04.2012 р. стосовно виконання передбачених додатковою угодою № 2 від 23.04.2014 р. до договору № 2203/12 від 02.04.2012 р. умов.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи, що додатковою угодою № 2 від 23.04.2014 р. до договору № 2203/12 від 02.04.2012 р. не встановлений конкретний строк повернення позивачу за первісним позовом грошових коштів, сплачених на виконання договору № 2203/12 від 02.04.2012 р., суд дійшов висновку, що у даному випадку застосуванню підлягають приписи ст. 530 Цивільного кодексу України.

Тож, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Хелстур" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" з вимогою про повернення коштів, відповідач за первісним позовом зобов'язаний був здійснити таке повернення у порядку, передбаченому нормами ст. 530 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах наведені також у постанові Вищого господарського суду України від 15.12.2015 р. у справі № 911/2950/15.

Між тим, суд враховує, що за умовами додаткової угоди № 2 від 23.04.2014 р. до договору № 2203/12 від 02.04.2012 р. поставка Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерилс" товару в межах розміру сплачених грошових коштів у сумі 1 449 427, 30 грн. може здійснюватись саме на вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" та на його вибір.

Водночас, матеріали справи не містять доказів звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" до відповідача за первісним позовом з вимогою про поставку оплаченого товару, у останнього наразі відсутній обов'язок щодо прийняття такого товар

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" до про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" попередньої оплати, сплаченої на виконання договору № 2203/12 від 02.04.2012 р. у сумі 1 449 427, 30 грн.

Стосовно зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" прийняти товар за договором № 2203/12 від 02.04.2012 р. на суму 1 449 427, 30 грн., суд відзначає, що, як зазначалося вище, обов'язковою передумовою поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Хелстур" товару є відповідна вимога останнього.

В той же час, суд наголошує, що матеріали справи не містять та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерилс" не надано доказів звернення позивача за первісним позовом з вимогою про поставку товару.

Згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до ч. 4 ст. 690 Цивільного кодексу України якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

При цьому, твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" про наявність у нього права реалізувати товар, що виготовлений на виконання договору № 2203/12 від 02.04.2012 р., за наявності такої можливості, документально не підтверджені, оскільки умови додаткової угоди № 2 від 23.04.2014 р. до договору № 2203/12 від 02.04.2012 р. не пов'язують право Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" на реалізацію товару з наявністю у нього такої можливості.

Суд відзначає, що додаткова угода № 2 від 23.04.2014 р. є невід'ємною частиною договору № 2203/12 від 02.04.2012 р., у передбаченому чинним законодавством порядку не розірвана та не визнана судом недійсною, а відтак - є обов'язковою для сторін в силу приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги наведені сторонами обґрунтування та виходячи із встановлених судом обставин, суд вважає зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" необґрунтованими.

Стосовно посилань Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" на протокол інвентаризації комісії від 07.07.2016 р. та інвентаризаційний опис у якості доказів наявності у відповідача за первісним позовом виготовленого на виконання договору № 2203/12 від 02.04.2012 р. товару, суд відзначає, що виходячи з наведених судом підстав та встановлених обставин, вказаний документ не впливає на вирішення даного спору по суті.

При цьому, суд враховує, що виходячи з аналізу приписів ст. 60 Господарського процесуального кодексу України задоволення зустрічного позову має виключати частково чи повністю задоволення первісного позову, в той час як у даному випадку суд дійшов висновку про задоволення первісного позову.

Також суд вважає за доцільне відзначити, що розглядаючи даний спір по суті, судом не враховуються доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" про втрату ним права власності на приміщення по вул. Тимофія Шамрила, 7а у місті Києві, які є об'єктом, на який фактично мала здійснюватись поставка обладнання за договором № 2203/12 від 02.04.2012 р., оскільки наведені обставини не входять до предмету доказування у даній справі та не впливають на вирішення спору.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє первісний позов та відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стерилс".

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" (01004, м. Київ, вул. Горького, 3Б, код ЄДРПОУ 37120574), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, оф. 139, код ЄДРПОУ 36530877) попередню оплату у розмірі 1 449 427, 30 (один мільйон чотириста сорок дев'ять тисяч чотириста двадцять сім грн. 30 коп.) грн. та 21 741, 21 (двадцять одна тисяча сімсот сорок одна грн. 21 коп.) грн. - судового збору,

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.08.2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.