Рішення

від 01.08.2016 по справі 922/1843/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2016 р.Справа № 922/1843/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Терновій М.П.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фабрика "Мрія", с. Андріївка до Державного підприємства "Харківський проектний інститут "Промзернопроект", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Центральна об’єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби, м. Харків простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № б/н від 07.04.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № б/н від 23.06.2016 року);

від 3-ї особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фабрика "Мрія" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Державного підприємства "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 500 000, 00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем зобов'язань за договором про відступлення права вимоги від 24.05.2016 року зареєстрованого за № 1177 у частині повного та своєчасного повернення позики відповідно до договору позики від 14.04.2009 року зареєстрованого у реєстрі за № 1599.

Ухвалою суду від 10.06.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.07.2016 року.

Ухвалою суду від 04.07.2016 року відкладено розгляд справи відкласти на 25.07.2016 року та залучено до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Центральну об’єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС.

У межах строків визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

04.07.2016 року відповідач через канцелярію суду надав відзив вх. № 21705 на позовну заяву у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та надав заяву про застосування позовної давності № б/н від 01.07.2016 року (т. 1,а.с. 47) у якій зазначає, що статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. З позовом про стягнення суми боргу ОСОБА_3 до відповідача у термін до 15.08.2013 року та до 06.02.2016 року не звернувся, відступив частину суми боргу товариству з обмеженою відповідальністю фабрика "Мрія" вже після спливу строку позовної давності - 24.05.2016 року. У зв'язку із чим просить суд застосувати позовну давність до спірних правовідносин.

3-я особа 19.07.2016 року через канцелярію суду надала інформацію вх. № 23582 у якій зазначає, що останню податкову звітність з ПДВ надано за січень 2012 року. Облікові справи зберігаються протягом 5 років, статті 283 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій та підприємств, із зазначенням термінів зберігання, який затверджено наказом МінЮста № 578/5 від 12.04.2012 року. Отже податкова звітність з ПДВ за період з 14.04.2009 року по липень 2010 року знищена.

21.07.2016 року відповідач через канцелярію суду надав правове обґрунтування щодо застосування позовної давності вх. № 23985, у якому просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку зі спливом позовної давності та надав документи для долучення до матеріалів справи.

27.07.2016 року відповідач через канцелярію суду надав пояснення вх. № 24748 щодо відсутності переривання перебігу позовної давності за позовними вимогами у справі № 922/1843/16 та документи для долучення до матеріалів справи.

3-я особа у призначене судове засідання не з'явилася, про причини неявки на час розгляду справи суд не повідомила, про час та місце розгляду повідомлена належним чином про що свідчить поштове повідомлення яке долучено до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених позовній заяві та наданих до суду документів.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі із підстав викладених у відзиві на позовну заяву та наданих запереченнях. За твердженнями відповідача позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні повних вимог.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2016 року про порушення провадження у справі, сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи викладене, а також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статей 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.08.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 14.04.2009 року між громадянином України ОСОБА_3 (далі-позикодавець) та Державним підприємством "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" (далі-відповідач, позичальник) було укладено договір позики (т. 1, а.с. 11).

24.05.2016 року між громадянином України ОСОБА_3 (далі-цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю фабрика "Мрія" (далі-позивач, цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги зареєстрованого за № 1177 (т. 1, а.с. 10).

Пунктом 13 договору, сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до пункту 1 договору, сторони узгодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент передає цесіонарію, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором позики від 14.04.2009 року, укладеним між громадянином України ОСОБА_3 і Державним підприємством "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" в частині та обсязі, зазначених у пункті 2 цього договору.

Відповідно до пункту 2 цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язання, а саме повернення одержаних у позику грошових коштів у розмірі 500 000 грн., що є частиною позики за зобов'язання. Право вимоги виникає у цесіонарія з моменту підписання даного договору та його нотаріального посвідчення.

Згідно з пунктом 3 договору, право вимоги засновано на договорі позики від 24.04.2009 року, укладеному між громадянином України ОСОБА_3 (цедентом) та Державним підприємством "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" (боржником), посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів за № 1599 (з врахуванням додаткового договору № 1 від 29.10.2009 року, реєстровий № 5542 та додаткового договору № 2 від 14.06.2010 року, реєстровий № 2260.

Копії документів, вказаних у пункті 3 договору, передаються цедентом цесіонарію в момент підписання цього договору є його невід'ємною частиною (пункт 4 договору).

Пунктом 7 договору, сторони погодили, що цесіонарій зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору.

За твердженнями позивача, на виконання умов пункту 7 договору про відступлення права вимоги, 01.06.2016 року на адресу відповідача було направлено лист № б/н від 29.05.2016 року, у якому відповідача було повідомлено про зміну кредитора у зобов'язанні у частині погашення боргу у розмірі 500 000, 00 грн. та запропоновано у триденний термін виконати зобов'язання перед товариством з обмеженою відповідальністю фабрика "Мрія" щодо повернення частини позики у розмірі 500 000 грн. (т. 1, а.с. 24-26).

Відповідач суму боргу у розмірі 500 000, 00 грн. не сплатив, що стало причиною звернення із позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України, визначено обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні, а саме, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, тому приймаються судом та підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 500 000, 00 грн.

Щодо заявленої відповідачем заяви 3 б/н від 01.07.2016 року (т.1, а.с. 47) про застосування позовної давності до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В обґрунтування наданої заяви відповідач зазначає, що ОСОБА_3 до відповідача у термін до 15.08.2013 року та до 06.02.2016 року не звернувся, а відступив частину боргу позивачеві у даній справі вже після спливу строку позовної давності - 24.05.2016 року. Також у наданих до суду запереченнях вх. № 24748 від 27.07.2016 року відповідач не погоджується із тим, що було перервано позовну давність у зв'язку із пред'явленням позову до Дзержинського районного суду м. Харкова. На думку відповідача вищезазначене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина 1 стаття 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна давність на час пред’явлення вимоги позивачем до суду не спливла, оскільки переривалася у зв'язку із вчиненням громадянином України ОСОБА_3 (цедентом за договором позики від 14.04.2009 року) дій із виконання відповідачем обов’язку за вищезазначеним договором позики, а тому боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов’язання відповідно до умов договору. Вищевикладене підтверджується рішенням господарського суду Харківської області у справі № 5023/4462/12, актом від 06.02.2013 року та пред'явленням позовної заяви до Дзержинського районного суду м. Харкова (т.1 а.с. 76-84).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для пред'явлення позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача суми боргу у розмірі 500 000, 00 грн. за договором позики від 14.04.2009 року, станом на день звернення до суду із позовом (07.06.2016 року) не пропущено, а тому заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Тому суд приходить до висновку, що надані відповідачем заперечення є необґрунтованими та безпідставними, а також ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні норм законодавства, спростовуються матеріалами справи та викладеними вище нормами, тому не приймаються судом.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 7 500, 00 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Харківській проектний інститут "Промзернопроект", (61072, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 50, ЄДРПОУ 00932005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика "Мрія" (64220, Харківська обл., Балаклійський р-н., с. Андріївка, вул. Червоноармійська, 47, ЄДРПОУ 22615954) 500 000, 00 грн. заборгованості та судовий збір у розмірі 7 500,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 08.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_5