Постанова

від 13.09.2016 по справі 922/1843/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2016 р. Справа № 922/1843/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

ТОВ "Мрія" - ОСОБА_1 (дов. від 07.04.2016р.)

ДП "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" - ОСОБА_2 (дов. від 23.06.2016р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" (вх. № 2272 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016р. у справі №922/1843/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фабрика "Мрія", с. Андріївка

до Державного підприємства "Харківський проектний інститут "Промзернопроект", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2016р. у справі №922/1843/16 (суддя Ємельянова О.О.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства "Харківській проектний інститут "Промзернопроект", (61072, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 50, ЄДРПОУ 00932005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика "Мрія" (64220, Харківська обл., Балаклійський р-н., с. Андріївка, вул. Червоноармійська, 47, ЄДРПОУ 22615954) 500000,00 грн. заборгованості та судовий збір у розмірі 7500,00 грн.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області у справі №922/1843/16 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм ст.ст. 264, 257 Цивільного кодексу України щодо застосування строків позовної давності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.08.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 13.09.2016р.

09.09.2016р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8877).

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016р. у справі №922/1843/16 - скасувати.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016р. у справі №922/1843/16 - без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2009р. між ОСОБА_3 (позикодавець) та ДП "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" (позичальник) укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальникові строком до 14.10.2009р., а позичальник приймає у власність строком до 14.10.2009р. грошові кошти у розмірі 2560960,00 грн., таким чином: 1664624,00 грн. до 01.08.2009р.; 896336,00 грн. до 01.09.2009р.

29.10.2009р. між ОСОБА_3 та ДП "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" укладено додатковий договір №1 до договору позики від 14.04.2009р., відповідно до умов якого позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві грошові кошті в розмірі 2560960,00 грн. до п'ятого березня 2010р.

14.06.2010р. додатковим договором №2 до договору позики від 14.04.2009р. позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві грошові кошті в розмірі 2560960,00 грн. двома рівними частинами 50% до 14.07.2010р., 50% до 14.08.2010р.

ОСОБА_3 на виконання умов договору надано ДП "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" позику на загальну суму 2560960,00 грн.

В свою чергу ДП "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" свої зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав.

24.05.2016 року між ОСОБА_3 (цедент) та ТОВ Фабрика "Мрія" (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений нотаріально та зареєстрований за №1177, відповідно до умов якого цедент передає цесіонарію, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором позики від 14.04.2009 року, укладеним між гр. ОСОБА_3 і ДП "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" (боржник) в частині та обсязі, зазначених у пункті 2 цього договору.

Відповідно до пункту 2 договору відступлення права вимоги цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язання, а саме повернення одержаних у позику грошових коштів у розмірі 500000,00 грн., що є частиною позики за зобов'язанням. Право вимоги виникає у цесіонарія з моменту підписання даного договору та його нотаріального посвідчення.

Згідно пункту 3 договору, право вимоги засновано на договорі позики від 14.04.2009 року, укладеному між ОСОБА_3 та ДП "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" з врахуванням додаткового договору № 1 від 29.10.2009 року та додаткового договору № 2 від 14.06.2010 року.

Пунктом 7 договору, сторони погодили, що цесіонарій зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору.

01.06.2016 року на адресу відповідача позивачем було направлено лист від 29.05.2016 року, у якому відповідача було повідомлено про зміну кредитора у зобов'язанні у частині погашення боргу у розмірі 500000,00 грн. та запропоновано у триденний термін виконати зобов'язання перед ТОВ фабрика "Мрія" щодо повернення частини позики у розмірі 500000,00 грн.

Проте, відповідач суму боргу у розмірі 500000,00 грн. не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з ДП "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" заборгованості у розмірі 500000,00 грн.

Під час розгляду справи відповідач звернувся з заявою про застосування позовної давності.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності для пред'явлення позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача суми боргу у розмірі 500000, 00 грн. за договором позики від 14.04.2009 року, станом на день звернення до суду із позовом (07.06.2016 року) не пропущено, оскільки позовна давність переривалася, що підтверджується рішенням господарського суду Харківської області у справі № 5023/4462/12, актом від 06.02.2013 року та пред'явленням позовної заяви до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Відповідач не заперечуючи наявності заборгованості перед позивачем за вказаним договором зазначає, що строк позовної давності ним пропущено, а наведені як позивачем, так і судом першої інстанції обставини не свідчать про її переривання.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.ст. 260, 261 ЦК України).

Згідно з ч.2, 3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З обставин справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2012р. у справі №5023/4462/12 за позовом ТОВ "Укрспецсервіс" до ДП "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" про стягнення коштів у сумі 213596,85 грн. позов задоволено повністю, стягнуто з ДП "Харківській проектний інститут "Промзернопроект" на користь ТОВ "Укрспецсервіс 213596,85 грн. заборгованості, за договором про відступлення права вимоги від 20.09.2012р., за умовами якого позивач (цесіонарій) набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором, а саме - повернення грошових коштів в розмірі 213596,85 грн., що є частиною позики за зобов'язанням по договору позики від 14.04.2009 року.

Таким чином, строк позовної давності перервався пред'явленням позову до боржника у справі № 5023/4462/12. Враховуючи, що рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012р. у вказаній справі не було оскаржено у вищестоящих інстанціях, та воно набрало законної сили, перебіг позовної давності почався з 08.12.2012р. та відповідно сплив 08.12.2015р.

Вказаний строк позовної давності в наступному також перервався підписанням між ТОВ "Укрспецсервіс" та ДП "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" акту звірки стану взаєморозрахунків станом на 06.02.2013р. за договором оренди №3170-Н від 29.12.2006р. та договором від 20.09.2012р. про відступлення права вимоги за договором позики від 14.04.2009р. Таким чином перебіг позовної давності почався заново з 07.02.2013р. та відповідно сплив 07.02.2016р.

Обставини справи також свідчать, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.09.2010р. відкрито судове провадження у справі №2-12293/10 за позовною заявою ОСОБА_3 до ДП "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" про визнання викупленими нежитлових приміщень, визнання права власності на нежитлові приміщення.

Згідно наявних в матеріалах справи копій позовної заяви від 14.09.2010р., заяви про зменшення позовних вимог від 17.03.2014р., заяви про збільшення позовних вимог від 21.03.2016, ОСОБА_3 просить задовольнити його вимоги до ДП "Харківський проектний інститут "Промзернопроект", зокрема, основної заборгованості у розмірі 1866846,28грн. за договором позики від 14.04.2009 року, за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 14.04.2009р.

На даний час, провадження у вказаній справі №2-12293/10 триває, рішення не прийнято.

Згідно п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" 4.4.2. За змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ. З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

Таким чином, перебіг позовної давності було перервано 16.09.2010р. відкриттям судового провадження у справі №2-12293/10, розгляд якої триває дотепер.

Враховуючи положення ст. 262 ЦК України, згідно із якою зміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, отже, відповідно, новий кредитор (ТОВ фабрика "Мрія") станом на день звернення до господарського суду із позовом (08.06.2016р.) не пропустив строку позовної давності.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, а тому дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016р. у справі №922/1843/16.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016р. у справі №922/1843/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19.09.16р.

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Шевель О. В.