Постанова

від 26.07.2016 по справі 910/14/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р. Справа№ 910/14/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 26.07.2016 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року

по справі № 910/14/16 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом приватного підприємства «Коралл-ТВ Плюс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон»

про стягнення 195 909,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Коралл-ТВ Плюс» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» про стягнення 82 068 грн. 74 коп. - основного боргу, 53 537 грн. 73 коп. - пені, 4026 грн. 87 коп. - 3% річних та 56 339 грн. 53 коп. - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/14/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» на користь приватного підприємства «Коралл-ТВ Плюс» 82 068 грн. 74 коп. - основного боргу, 9598 грн. 71 коп. - пені, 4026 грн. 87 коп. - 3% річних, 56 339 грн. 53 коп. - інфляційних втрат та 2280 грн. 52 коп. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Каргон» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовну заяву приватного підприємства «Коралл-ТВ Плюс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» про стягнення заборгованості за договорами підряду та стягнути 82 068 грн. 74 коп. - основного боргу, 9 598 грн. 71 коп. - пені, 4 025 грн. 17 коп. - 3 % річних та 44 609 грн. 18 коп. - інфляційних втрат. Крім того, скаржник просив відновити процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2016 року відновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 26.07.2016 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнутих інфляційних втрат, оскільки на думку скаржника позивачем та судом першої інстанції невірно було зроблено розрахунок.

Представник приватного підприємства «Коралл-ТВ Плюс» у судових засіданнях 12.07.2016 року та 26.07.2013 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, не заперечив проти доводів зазначених відповідачем щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 44 609,74 грн. В іншій частині судове рішення вважає законним та обґрунтованим та таке, що не підлягає скасуванню.

При цьому, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову та просив накласти арешт на грошові кошти в банківських установах, що належать ТОВ «Каргон» в межах суми стягнення у даній справі. В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що позивачу стало відомо, що відносно відповідача є інші судові рішення про стягнення з нього заборгованості, та відносно нього відкриті виконавчі провадження. Крім того, представник позивача звернув увагу на те, що за адресою: 01014, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 40А зареєстрована ще одна компанія під найменуванням ТОВ «Каргон Груп», код 39894090, де директор відповідача - ТОВ «Каргон» є учасником вказаної компанії, а тому на думку заявника, відповідач може перевести усі основні засоби товариства та активи на нову компанію та ухилитися від виконання судового рішення.

Ухвалю Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 року відмовлено у задоволенні заяви ПП «Коралл-ТВ Плюс» про забезпечення позову у даній справі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

11.12.2012 року між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір № 12/11.12 на виконання будівельно-монтажних робіт та пусконалагоджувальних робіт, у відповідності з п.п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає і зобов'язується прийняти, а виконавець бере на себе зобов'язання згідно проектної документації стадії «Робоча документація» виконати роботи з будівництва, визначеного цим пунктом договору, об'єкту, і передати їх замовнику, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до п.1.2 договору, передача замовнику результатів робіт здійснюється із складанням відповідних актів здачі-приймання виконаних робіт. Акт є документом, що посвідчує факт виконання виконавцем зобов'язань за договором в цілому чи в певній частині. За умовами п.3.1 договору, загальна сума договору складає 439 425,60 грн. в т.ч. ПДВ,

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи загалом на суму 365 307,36 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, підписаними уповноваженими представниками сторін, без будь-яких зауважень зі сторони відповідача.

Умовами п.3.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок за роботи проводиться протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін акту.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за виконані роботи розрахувався лише частково, в сумі 344 778,24 грн., що вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень.

Станом на 31.08.2015 року актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи за договором № 12/11.12 від 11.12.2012 року у сумі 20 529,12 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи за договором № 12/11.12 від 11.12.2012р. становить 20 529,12 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 24.05.2013 року між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір № 13/24.05 на виконання будівельно-монтажних робіт, у відповідності з п.п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає і зобов'язується прийняти, а виконавець бере на себе зобов'язання згідно проектної документації стадії «Робоча документація» виконати роботи з будівництва визначеного цим пунктом договору об'єкту, і передати їх замовнику, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до п.1.2 договору, передача замовнику результатів робіт здійснюється із складанням відповідних актів здачі-приймання виконаних робіт. акт є документом, що посвідчує факт виконання виконавцем зобов'язань за договором в цілому чи в певній частині. За умовами п.3.1 договору, загальна сума договору складає 54 465,60 грн. в т.ч. ПДВ,

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи загалом на суму 54 465,60 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 13/128 та № 13/128-1 від 31.03.2014р. форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, підписаними уповноваженими представниками сторін, без будь-яких зауважень зі сторони відповідача.

Умовами п.3.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок за роботи проводиться протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін акту.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за виконані роботи розрахувався лише частково в сумі 40 000,00 грн., що вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень.

Станом на 31.08.2015 року актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи за договором № 13/24.05 від 24.05.2013р. у сумі 14 465,60 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи за договором № 13/24.05 від 24.05.2013р. становить 14 465,60 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 25.10.2013р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір № 13/25.10-1 на виконання робіт з монтажу СКД, у відповідності з п.п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає і зобов'язується прийняти, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи з монтажу системи контролю доступу у подвір'я та пусконалагоджувальні роботи системи контролю доступу у подвір'я на визначеному цим пунктом договору об'єкті, і передати їх замовнику, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до п.1.2 договору, передача замовнику результатів робіт здійснюється із складанням відповідних актів здачі-приймання виконаних робіт. Акт є документом, що посвідчує факт виконання виконавцем зобов'язань за договором в цілому чи в певній частині. За умовами п.3.1 договору, загальна сума договору складає 136 191,00 грн. в т.ч. ПДВ,

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи загалом на суму 121 720,80 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 13/129 та № 13/129-1 від 31.03.2014р. форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, підписаними уповноваженими представниками сторін, без будь-яких зауважень зі сторони відповідача.

Умовами п.3.2 договору передбачено, що протягом п'яти робочих днів після підписання цього договору замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 100% вартості матеріалів та 50% вартості будівельно-монтажних робіт і становить 122 732,50 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за виконані роботи розрахувався частково в сумі 95 386,14 грн., що вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень.

Станом на 31.08.2015р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи за договором № 13/25.10-1 від 25.10.2013р. у сумі 26 334,66 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи за договором № 13/25.10-1 від 25.10.2013р. становить 26 334,66 грн.

Крім того, 14.02.2014р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір № 14/19.02 на виконання будівельно-монтажних робіт, у відповідності з п.п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає і зобов'язується прийняти, а виконавець бере на себе зобов'язання згідно проектної документації «Робоча документація» виконати роботи з будівництва визначеного цим пунктом договору об'єкту, і передати їх замовнику, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до п.1.2 договору, передача замовнику результатів робіт здійснюється із складанням відповідних актів здачі-приймання виконаних робіт. Акт є документом, що посвідчує факт виконання виконавцем зобов'язань за договором в цілому чи в певній частині. За умовами п.3.1 договору, загальна сума договору складає 49 654,56 грн. в т.ч. ПДВ.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи загалом на суму 49 654,56 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 14/5 та № 14/5-1 від 31.03.2014р. форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, підписаними уповноваженими представниками сторін, без будь-яких зауважень зі сторони відповідача.

Умовами п.3.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок за роботи проводиться протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін акту.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за виконані роботи розрахувався частково в сумі 30 000,00 грн., що вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень.

Станом на 31.08.2015р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи за договором № 14/19.02 від 14.02.2014р. у сумі 19 654,56 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи за договором № 14/19.02 від 14.02.2014р. становить 19 654,56 грн.

02.12.2014р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір № 14/02.12 на виконання будівельно-монтажних робіт, у відповідності з п.п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає і зобов'язується прийняти, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи з прокладання кабельних мереж для систем передачі даних (WiFi) на визначеному цим пунктом договору об'єкті, і передати їх замовнику, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до п.1.2 договору, передача замовнику результатів робіт здійснюється із складанням відповідних актів здачі-приймання виконаних робіт. Акт є документом, що посвідчує факт виконання виконавцем зобов'язань за договором в цілому чи в певній частині. За умовами п.3.1 договору, загальна сума договору складає 46 084,80 грн. в т.ч. ПДВ.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи загалом на суму 46 084,80 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 14/76 від 16.02.2015р. форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, підписаними уповноваженими представниками сторін, без будь-яких зауважень зі сторони відповідача.

Умовами п.3.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок за роботи проводиться протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін акту.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за виконані роботи розрахувався частково в сумі 45 000,00 грн., що вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень.

Станом на 31.08.2015р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи за договором № 14/02.12 від 02.12.2014р. у сумі 1084,80 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи за договором № 14/02.12 від 02.12.2014р. становить 1084,80 грн.

Оскільки виконані за вищевказаними договорами роботи відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 23.11.2015р. рекомендованим листом, направив відповідачу претензію за вих. № 71 від 23.11.2015р. з вимогою про сплату боргу загалом у сумі 82 068,74 грн. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Так, приватне підприємство «Коралл-ТВ Плюс» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» про стягнення заборгованості за вказаними вище договорами. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладених між сторонами договорів №12/11.12 від 11.12.2012р., № 13/24.05 від 24.05.2013р., № 13/25.10-1 від 25.10.2013р., № 14/19.02 від 14.02.2014р. та № 14/02.12 від 02.12.2014р. у визначений строк не розрахувався за виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість загалом у сумі 82 068,74 грн., за прострочення оплати якої нараховані 53 537,73 грн. - пені, 4 026,87 грн. - 3% річних та 56 339,53 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/14/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» на користь приватного підприємства «Коралл-ТВ Плюс» 82 068 грн. 74 коп. - основного боргу, 9598 грн. 71 коп. - пені, 4026 грн. 87 коп. - 3% річних, 56 339 грн. 53 коп. - інфляційних втрат та 2280 грн. 52 коп. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року по справі № 910/14/16 частковому скасуванню в частині стягнення з ПП «Коралл-ТВ Плюс» інфляційних втрат у розмірі 56 339,53 грн.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до положень частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами частини другої статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно до 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем були прийняті виконані позивачем роботи за договорами №12/11.12 від 11.12.2012р., № 13/24.05 від 24.05.2013р., № 13/25.10-1 від 25.10.2013р., № 14/19.02 від 14.02.2014р. та № 14/02.12 від 02.12.2014р. без зауважень, про що свідчать підписані уповноваженими представниками сторін акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, копії яких містяться в матеріалах справи. Заборгованість відповідача перед позивачем за вказаними договорами становить 82 068,75 грн. Із зазначеною заборгованістю погоджується й сам відповідач.

Таким чином, перевіривши розрахунок суми основного боргу за спірними договорами, та враховуючи, що вказана заборгованість не була сплачена відповідачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача наявна заборгованість в розмірі 82 068,75 грн., та в цій частині позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної суми боргу, позивач також просив суд у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати за виконані роботи та у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача пеню в сумі 53 537,73 грн., 3% річних у сумі 4 026,87 грн. та 56 339,53 грн. - інфляційних втрат, які нараховані за кожним договором окремо.

Що стосується стягнення пені, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами пункту 6.2 договору передбачено, що за порушення термінів оплати виконаних робіт замовник несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми несплачених коштів або вартості виконаних робіт за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, здійснивши перевірку розрахунку пені зробленого судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його обґрунтованими та арифметично вірним, а тому місцевим господарським судом правомірно було стягнуто з відповідача на користь позивача пені у сумі 9598,71 грн., а не 53 537,73 грн. як просив позивач.

Щодо заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений - підстави відсутні.

При розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку 3% річних, що був зроблений позивачем, судова колегія апеляційного господарського суду вважає його необґрунтованим та арифметично не вірним, за розрахунком суду, 3% річних за заявлений позивачем період становлять 17 506,20 грн. тобто у більшому розмірі ніж заявлено позивачем. Оскільки, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем не було заявлене клопотання у відповідності до п. 2 ч.1 ст.83 ГПК України, а суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню за заявленою позивачем сумою, а саме у розмірі 4 026,87 грн. Тобто, місцевим господарським судом правомірно було стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 4 026,87 грн.

Однак, щодо стягнутих судом першої інстанції інфляційних втрат у сумі 56 339,53 грн. судова колегія погодитися не може. За розрахунком колегії суддів апеляційного господарського суду інфляційні втрати за заявлений позивачем період становить 43 827,39 грн., а не 56 339,53 грн. як просив позивач та не 44 609,18 грн., як зазначав скаржник в апеляційній скарзі. Таким чином обгрунтованою сумою інфляційних втрат яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 43 827,39 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив даний позов частково. При цьому за розрахунком апеляційного господарського суду інфляційні втрати підлягають задоволенню частково, а саме, у розмірі 43 827,39 грн., а не у розмірі 56 339,53 грн. як стягнув суд першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/14/16 слід задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/14/16 скасувати частково в частині стягнення 56 339,53 грн. інфляційних втрат. В цій частині прийняти нове рішення суду яким, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» на користь приватного підприємства «Коралл-ТВ Плюс» 43 827,39 грн. - інфляційних втрат. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/14/16 залишити без змін.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/14/16 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/14/16 скасувати частково в частині стягнення 56 339,53 грн. інфляційних втрат.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/14/16 в новій редакції:

«1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99, оф. 104; код ЄДРПОУ 38241508) на користь приватного підприємства «Коралл-ТВ Плюс» (03058, м. Київ, вул. Борщагівська, 206, оф. 197А; код ЄДРПОУ 33641170) 82 068 грн. 74 коп. - основного боргу, 9598 грн. 71 коп. - пені, 4026 грн. 87 коп. - 3% річних, 43827 грн. 39 коп. - інфляційні втрати та 2 092 грн. 79 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.».

4. Стягнути приватного підприємства «Коралл-ТВ Плюс» (03058, м. Київ, вул. Борщагівська, 206, оф. 197А; код ЄДРПОУ 33641170) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99, оф. 104; код ЄДРПОУ 38241508) 930 грн. 70 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/14/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

К.В. Тарасенко