Постанова

від 02.08.2016 по справі 4/121

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2016 р. Справа № 4/121

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Марка Р.І.

суддів Малех І.Б.

ОСОБА_1

за участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи), ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) : не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства В«ЕкотрансенергоВ» , б/н від 19.05.2016р. (вх. № 01-05/2503/16 від 24.05.16).

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2016р.

у справі № 4/121, головуючий судя - ОСОБА_4, судді: Манюк П.Т., Коссак С.М.

за позовом (за зустрічним позовом - відповідач): Державного територіально-галузевого об'єднання В«Львівська залізницяВ» , м.Львів

до відповідача (за зустрічним позовом - позивач): Державного підприємства В«ЕкотрансенергоВ» , м.Львів

за участю третьої особи 1: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Добромиль-ЯворівВ» , м.Новояворівськ Львівської області

за участю третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, м Київ

про: стягнення заборгованості в розмірі 214 468,58 грн.

за зустрічним позовом - про: відшкодування збитків в сумі 253 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.04.2016р. у справі №4/121 (головуючий судя - ОСОБА_4, судді: Манюк П.Т., Коссак С.М.) первісні уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволено частково. Присуджено до стягнути з Державного підприємства В«ЕкотрансенергоВ» на користь Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця" 202795 (двісті дві тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн. 91 коп. заборгованості за надані послуги, 7872 (сім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 93 коп. нарахованої пені за порушення термінів оплати, 2033 (дві тисячі тридцять три) грн. 52 коп. - 3% річних, 5110 (п'ять тисяч сто десять) грн. 35 коп. - втрат від інфляційних процесів, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2194 (дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 22 коп. - витрати по сплаті державного мита та 20274 (двадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 48 коп. вартості проведення експертизи. В решті первісних позовних вимог - відмовлено. У задоволення зустрічних позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 25.04.2016р. у справі № 4/121, відповідач (позивач за зустрічним позовом) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 19.05.2016р. (вх. № 01-05/2503/16 від 24.05.16), в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2016р. у справі №4/121 скасувати в частині задоволених позовних вимог, з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця».

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що акт прийому-передачі цистерн від 29.09.2008 року підписано не уповноваженими на це особами, а разом з тим складено на виконання умов угоди № 56 Т/185 від 30.07.2008 р., а тому не створює жодних цивільних прав та обов'язків для сторін Договору № 55 (тендер)-ЛВЧД - 2- 0817/п та договору № 56(тендер)-ЛВЧД- 2 - 0818/п. Скаржник також стверджує, що встановивши в цистернах наявні залишки кам'яновугільного пеку, а Договором № 55 (тендер)-ЛВЧД - 2- 0817/п передбачено їх очистку від залишків нафто шламу, підрядник не приступаючи до виконання робіт був зобов'язаний повідомити замовника про усунення недоліків. Скаржник також зазначає, що потреб в ремонті вагонів-цистерн не було, оскільки перебували в робочому стані, що підтверджується самостійним прибуттям їх у вагонне депо Дрогобич. Крім цього, позивач, порушуючи вказані умови договорів, не виставив відповідні рахунки для проведення оплати, а отже, у нього як підрядника за договорами були відсутні підстави для проведення будь-яких робіт.

Згідно автоматичного розподілу справ КП В«Документообіг господарських судівВ» , 24.05.2016р. справу за № 4/121 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Малех І.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2016р. апеляційну скаргу Державного підприємства В«ЕкотрансенергоВ» прийнято до провадження та справу призначено до розгляду на 21.06.2016р.

У зв'язку з перебуванням 21.06.2016 судді Костів Т.С. у відпустці, судове засідання 21.06.2016р. не відбулось, про що відповідно до абз. 2 пп. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016р., було повідомлено представника відповідача (позивача за зустрічним позовом).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016р. справу призначено до розгляду на 11.07.2016р.

Позивачем подано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2016р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2016р. розгляд справи відкладався до 02.08.2016р., з підстав викладених у даній ухвалі.

В судове засідання 02.08.2016 року прибули представники позивача.

Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення по суті спору, просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідач та треті особи участі свїх уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 02.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 30 липня 2008 року між Новояворівським державним підприємством „Екотрансенерго" та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (надалі ДТГО "Львівська залізниця") були укладені договори: № 55 (тендер)-ЛВЧД-2-0817/п про надання послуг з очищення цистерн від нафтошламу та утилізації відходів нафтошламу (надалі - Договір 55) та № 56 (тендер)-ЛВЧД-2-0818/п про ремонт вагонів (надалі Договір - 56).

Надання послуг та виконання робіт здійснював Відокремлений підрозділ "Вагонне депо Дрогобич" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (надалі ДТГО "Львівська залізниця").

Згідно умов Договору № 55 (тендер)-ЛВЧД-2-0817/п (надалі Договір 55), Підрядник - ДТГО "Львівська залізниця" зобов'язувався надавати відповідачу послуги з очистки цистерн від відходів нафтошламу та утилізації відходів нафтошламу, а „Новояворівське державне підприємство „Екотрансенерго" зобов'язувалось здійснювати оплату за надані послуги з очистки від відходів нафтошламу та утилізації нафтошламу. У Додатку до Договору 55 - Протоколі погодження цін, визначена та погоджена сторонами вартість послуг з очистки цистерни від відходів нафтошламу за 1 т відходів - 1500 грн. та вартість утилізації 1 кг відходів нафтошламу - 2,87 грн. Зазначена вартість послуг підтверджена калькуляціями.

Згідно з вищенаведеним, загальна вартість наданих позивачем послуг за Договором 55 становила - 99671,87 грн. в т.ч.:

- очистка від нафтошламу - 34212,00 грн. (22,808 (т) х 1500 (вартість очистки 1 т згідно калькуляції та додатку до Договору) = 34212);

- утилізація (спалювання) нафтошламових відходів - 65459,87 грн. (22808 х 2,87 (вартість утилізації 1 кг нафтошламу згідно калькуляції та додатку до Договору).

Відповідно до умов Договору № 56 (тендер)-ЛВЧД-2-0818/п (надалі Договір 56), Підрядник - ДТГО "Львівська залізниця" зобов'язувався проводити планові види ремонту вантажних вагонів, а ДП „Новояворівське державне підприємство „Екотрансенерго" зобов'язувалось прийняти та оплатити виконані роботи. Згідно з п.п. 1.1., 3.2. Договору 56, Підрядник зобов'язаний був здійснити промивку, пропарку, дегазацію та ремонт вантажних вагонів.

У Додатку № 2 до Договору 56 - Протоколі узгодження цін, визначена та погоджена сторонами вартість робіт з деповського ремонту цистерн - 6350,00 грн. та вартість промивки, пропарки та дегазації цистерни - 2366,80 грн. Відповідно до умов Договору 56, вартість робіт, що виконані позивачем за договором, становила - 105104,04 грн. в т.ч.:

- деповський ремонт 10 (4-х вісних) цистерн - 89000,40 грн. (вартість ремонту однієї цистерни (згідно Додатку № 2 до Договору) 8900,04 х 10);

- промивка, пропарка та дегазація 10 цистерн - 13668 грн. (вартість промивки, пропарки та дегазації 1 цистерни (згідно Додатку № 2 до Договору) 1366,80x10);

- тариф - 2736,00 грн. (відповідно до п. 4.7. Договору - вартість залізничного тарифу від станції відправлення до станції призначення, згідно квитанції № 36332754).

Підрядник зобов'язаний здійснювати виконання робіт за цим Договором, відповідно до правил ремонту згідно з конструкторською документацією, гарантує якість ремонту згідно вимог нормативно-технічної документації (п.п. 1.1., 3.1., 6.1. Договору 56).

Як правильно зазначено судом першої інстанції, щодо порядку експлуатації та ремонту вантажних вагонів, то відповідно до ст. 4 Закону України "Про залізничний транспорт" (надалі Закон), залізниця є основною організаційною ланкою на залізничному транспорті. Управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснювалось органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), підпорядкованим центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту.

Відповідно до ст. 11 Закону, Залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, а також регулювання виробничо-господарської діяльності у сфері організації і забезпечення цього процесу залізницями, підприємствами, установами та організаціями проводилось централізовано і належало виключно до компетенції Укрзалізниці, яка здійснювала функції господарюючого суб'єкта.

Як встановлено судом, представниками Вагонного депо Дрогобич та відповідача цистерни були оглянуті, про що був складений акт, який присутній при огляді представник відповідача підписати відмовився. Однак, Державним підприємством „Новояворівське державне підприємство В«ЕкотрансенергоВ» (надалі - НДП В«ЕкотрансенергоВ» ) були скеровані у вагонне депо Дрогобич для очищення від залишків нафтошламу та деповського ремонту 10 псковських цистерн: №№ 57267437, 57267460, 57343345, 57316077, 57343824, 57267155, 57343428, 57343667, 57267502, 57343808, про що сторонами був підписаний ОСОБА_2 від 29.09.2008 р., який засвідчує факт передачі Львівській залізниці для надання послуг та виконання робіт 10 цистерн, в яких залишок вантажу, який підлягав видаленню та утилізації становив 22,808 т.

Однак, всупереч п. 5.2. Договору 55 про надання послуг з очищення цистерн від нафтошламу та утилізації відходів нафтошламу, та п. 4.2. Договору 56 про ремонт вагонів, попередня оплата відповідачем здійснена не була, хоча вагонним депо Дрогобич на адресу НДП "Екотрансенерго" був направлений рахунок на здійснення попередньої оплати № 632 від 03.10.2008 р. на суму 205075,91 грн., факт направлення якого засвідчено квитанцією № 523230 від 09.10.2008 р.

Порядок проведення деповського ремонту вантажних вагонів (в тому числі -вагонів-цистерн регламентується нормативним документом "Вантажні вагони залізниць України колії 1520-1524 мм. Правила з деповського ремонту" ЦВ-0017, який затверджений та введений в дію наказом Укрзалізниці № 492-Ц від 16.10.2007 р. згідно п. 21.1. якого, вагонні депо, які здійснюють деповський ремонт вантажних вагонів, несуть гарантійну відповідальність за якісний ремонт вузлів та деталей, справну роботу вагона, його вузлів до наступного планового ремонту, рахуючи від дати оформлення повідомлення про закінчення ремонту вагонів форми ВУ-36. У п. 4.9. цього наказу зазначено, що перед постановкою на ремонт вагони повинні бути очищені від залишків вантажу. Згідно п. 4.1. цього наказу, деповський ремонт вантажних вагонів проводиться в установлені Укрзалізницею терміни та відповідно до встановлених вимог.

Правилами технічної експлуатації залізниць України (надалі Правила, що затверджені наказом Мінтрансу від 20.12.1996 р. № 411, зареєстровано в Мінюсті 25.02.1997 р. за №50/1854) у п. 2.2. визначено, що класифікація, строки періодичних ремонтів і норми утримання основних споруд та пристроїв встановлюються Укрзалізницею. Також, п. 9.1. Правил передбачено, що рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці. Згідно п. 12.2 Правил, система технічного обслуговування та ремонту рухомого складу норми міжремонтних пробігів, порядок постановки в ремонт встановлюються Укрзалізницею. Технічні накази і типові технологічні процеси з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу затверджуються відповідними головними управліннями Державної адміністрації залізничного транспорту України. Відповідно до В«Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонівВ» , що затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 р. № 856 (зареєстрований в Мінюсті 15.10.2004 за № 1316/9915) (надалі Правила 1316), які є обов'язковими при перевезенні вантажів вагонами, що перебувають у власності операторів, підприємств, установ, організацій (п. 1.1.), власні вантажні вагони, які виходять на колії загального користування, за конструкцією, терміном служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні задовільняти всім вимогам, які пред'являються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад (п.1.4.). Планові види ремонту власних вантажних вагонів провадяться тільки на вагоноремонтних підприємствах, атестованих на здійснення зазначеної діяльності і виконуються в терміни і в порядку, учстановленими для вагонів інвентарного парку залізниць, з передачею через ІСЦ залізниць відповідних повідомлень.

Зважаючи на вищенаведене, у зв'язку з неможливістю тривалого утримання вагонів-цистерн на коліях вагонного депо в очікуванні попередньої оплати, враховуючи той факт, що повернути вагони відповідачу без ремонту було неможливо, оскільки настав термін їх чергового планового ремонту, а експлуатація таких вагонів без проведення ремонту загрожувала б безпеці руху поїздів, щодо згаданих цистерн, Вагонним депо Дрогобич були надані предбачені згаданими договорами послуги та виконані роботи без попередньої оплати.

В матеріалах справи містяться докази, що підтверджують факт надання послуг, зокрема: повідомлення форми ВУ-23М на ремонт та технічне обслуговування згаданих вагонів, відповідно до "Інструктивних вказівок про порядок складання звітних і облікових форм по вагонному господарству" (надалі Вказівки), оскільки повідомлення фори ВУ-23М є документом, який видається на кожен вантажний вагон, який підлягає ремонту (в даному випадку - деповському); повідомлення форми ВУ-36 про проведений ремонт, оскільки відповідно до "Вказівок", повідомлення форми ВУ-36 є документом, який свідчить про виконання ремонту вагону в повному обсязі і про придатність вагону для подальшої експлуатації; актами форми ВУ-22 - дефектна відомість на ремонт вантажного вагона (оскільки відповідно до "Вказівок", є документом, в якому встановлюється обсяг проведення ремонтно-відновлювальних робіт на вагоні і перелік використаних матеріалів та запасних частин, а також для вартісного оцінювання виконаних робіт).

Як слідує з матеріалів справи, після проведення очистки (промивання, пропарки, дегазації, очищення від нафтошламу) та ремонту, цистерни поетапно були відправлені на ст. Шкло Львівської залізниці, оскільки були приписані саме до цієї станції. Відправка вагонів була здійснена залізницею саме на ст. Шкло Львівської залізниці, оскільки відповідно до п. 1.5. В«Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонівВ» , що затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 р. № 856, який зареєстрований в Мінюсті 15.10.2004 р. за № 1316/9915 (надалі Правила 1316), власні вантажні вагони повинні бути приписані до залізничної станції. Залізничні станції приписки встановлюються за заявкою власника вантажних вагонів з дозволу залізниці. Оскільки станцією приписки належних відповідачу вантажних вагонів була станція Шкло Львівської залізниці, а жодних окремих вказівок щодо місця відправки вагонів відповідач не надав, вагони направлені на ст. Шкло - станцію приписки. ОСОБА_5 прибуття вагонів на ст. Шкло підтверджується витягом з Книги прибуття вантажів на станцію Шкло, копією квитанції № 36332754. Станцією Шкло відповідач був повідомлений про прибуття на станцію належних йому вагонів. ОСОБА_5 отримання повідомлення позивач за первісним позовом підтверджує Витягом з Книги оповіщення про час подання вагонів під навантаження або вивантеження, у якій наявна відмітка посадової особи відповідача ОСОБА_5 про отримання ним 15.02.2009 р. повідомлення про надходження вагонів.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача 15.02.2009 р. оглянув вагони та своїм локомотивом забрав вагони на територію ДП "Екотрансенерго" без претензій щодо якості виконаних робіт, що підтверджується Довідкою № 5 від 19.03.2012 р. залізничної станції Шкло-Стажирсько за підписом начальника станції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом правильно зазначено, що станція Шкло-Стажирсько входила до складу В«Львівська дирекція залізничних перевезеньВ» ДТГО В«Львівська залізницяВ» , а тому вчинені посадовими особами ст. Шкло дії щодо передачі вагонів відповідачу були вчинені від імені позивача. ОСОБА_5 забирання вагонів відповідачем власним локомотивом на свою територію без пред'явлення претензій позивач вважає підтвердженням приймання вагонів з ремонту.

Надалі, відповідно до умов зазначених вище Договорів у зв'язку з виконанням робіт, Підрядником були оформлені та направлені відповідачу ОСОБА_6 № 62 та № 63 приймання-передачі виконаних робіт, рахунок № 63 від 16.02.2009 р., податкова накладна № 79/87 від 16.02.2009 р., акт звірки взаєморозрахунків, що підтверджується квитанцією № 27785 від 20.03.2009 р. ДП „Новояворівське державне підприємство „Екотрансенерго" проплати за надані послуги не здійснювало, виставлені залізницею претензії, зокрема: № 266 від 18.03.2009 р. , № НЗЕ-10/2421 від 13.07.2009 р. залишило без реагування та задоволення.

Оцінивши вищенаведене, колегія суддів зазначає наступне: частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Отже, наведена вище норма закону встановлює обов'язок замовника прийняти виконані підрядником роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач - ДП "Екотрансенерго", всупереч встановленому умовами Договорів та чиним законодавством України порядку, не підписав ОСОБА_2 приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг після отримання повідомлення про надходження вагонів на ст.Шкло 15.02.2009 р., не надав жодних повідомлень, заяв, обгрунтувань щодо підстав та причин відмови від підписання ОСОБА_2 приймання-передачі виконаних робіт, у зв'язку з виявленими недоліками таких робіт, виконані Підрядником роботи підлягають оплаті.

Крім того, у зустрічній позовній заяві НДП "Екотрансенерго" зазначено, що 02.03.2009 р. НДП "Еконтрансенерго" уклало з ТзОВ "Добромиль-Яворів" Договір оренди індивідуально визначеного майна № 8/1, що свідчить про намір використання відповідачем за первісним позовом належних йому цистерн. Сліт звернути увагу на те що, станом на дату укладення Договору оренди, тобто на 02.03.2009 р., жодних повідомлень з боку відповідача на адресу позивача про неналежне виконання Львівською залізницею зобов'язань за Договорами спрямовано не було.

Оцінивши матеріали справи, колегія суддів також зазначає про те, що суд першої інстанції правомірно не погодився з вимогами зустрічної позовної заяви, при цьому судова колегія виходить з того, що в силу ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність правопорушення, що включає в себе певні елементи, зокрема, збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між ними, вину.

Відсутність хоча б одного елементу складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності (ч.1, ч.2 ст.218 ГК України).

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином за позовом про стягнення збитків підлягають встановленню обставини невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідачем, як підстава майнової відповідальності, наявності збитків та їх розміру, причинний зв'язок між неправомірною поведінкою відповідача та завданими збитками та вина відповідача.

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі № 42/266-6/492).

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Частиною 4 статті 623 ЦК України передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, ця норма зобов'язує позивача надати в обґрунтування втраченої вигоди докази щодо здійснення ним конкретних заходів для отримання такої вигоди.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, позивач не надав належних та допустимих доказів виконння ним своїх зобов'язань згідно Договору, а також не довів порушення відповідачем господарського зобов'язання перед позивачем, що може призвести до відшкодування збитків

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Водночас обов'язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків; протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків; вина. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Згідно з вищенаведеним, для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії винної особи мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вимог про відшкодування збитків у розмірі 253000 грн. (сума упущеної вигоди внаслідок розірвання договору оренди у зв"язку з неможливістю використовувати цистерни за призначенням для перевезення рідкої сірки) позивачем за зустрічним позовом надані - копія договору оренди, ОСОБА_2 огляду технічного стану цистерн від 6 березня 2009 року.

Відповідно до Договорів № 55 тендер та № 55 тендер підрядник - ДТГО В«Львівська алізницяВ» зобов'язувалась очистити цистерни від нафтошламу з його утилізацією та провести ремонт цистерн. На виконання даних договорів НДП В«ЕкотрансенергоВ» було сплачено залізничний тариф за доставку десяти цистерн зі станції Шкло до станції Вагонне депо Дрогобич в розмірі 2080,00 грн., про що свідчить квитанція про приймання вантажу № 35907965. Відтак, НДП В«ЕкотрансенергоВ» 29.09.2008 року доставило 10 пековських цистерн для ремонту та утилізації відходів нафтошламу (очистки), що підтверджується актом від 29.09.2008 року підписаного повноважними представниками сторін. Лише 30.03.2009 року НДП В«ЕкотрансенергоВ» отримало від ДТГО В«Львівська ЗалізницяВ» рахунок № 63 від 16.02.2009 року (разом з виставленою ДТГО В«Львівська ЗалізницяВ» претензією № 266 від 18.03.2009 року). Дана обставина підтверджена штампом вхідної кореспонденції нашого підприємства за № 85. Крім того, відповідач за первісним позовом звертає увагу, що до рахунку № 63 від 16.02.2009 року, всупереч умов Договорів № 56 тендер та № 55 тендер та калькуляцій, що складені на їх підставі, ДТГО В«Львівська ЗалізницяВ» включила до загальної суми вартість тарифу на доставку цистерн зі станції Вагонне депо Дрогобич до станції Шкло.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 55 тендер про надання послуг з утилізації нафтошламових відходів від 30.07.2008 року, Підрядник - ДТГО В«Львівська залізницяВ» зобов'язувалась очистити цистерни від нафтошламу та їх утилізувати.

На виконання Договору про надання послуг з утилізації нафтошламових відходів за № 55 тендер від 30.07.2008 року (надалі Договір № 55), НДП В«ЕкотрансенергоВ» 29.09.2008 р. доставило десять пековських цистерн №№ 57343808, 57267155, 57267460, 57267437, 57343428, 57343824, 57343667, 57316077, 57343345, 57267502, для утилізації відходів нафтошламу (очистки), що підтверджується актом від 29.09.2008 року підписаного представниками сторін. При скеруванні десяти цистерн у вагонне депо Дрогобич НДП В«ЕкотрансенергоВ» надало свідоцтва про технічний стан вагонів (контейнерів) і їх запірно-запобіжних пристроїв для перевезення небезпечних вантажів та довідки про те, що цистерни з під пеку повністю вивантажені та дегазовані, що підтверджується довідкою виданою ст. Шкло від 26.10.2009 року №53.

Відповідно до ст. 853 ЦК України, у разі виникнення між підрядником і замовником спору з приводу недоліків виконаної роботи на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Ухвалою від 02.03.2011 р. місцевим господарським судом по даній справі призначена інженерно-технічна експертиза, на виконання якої Львівським науково-дослідному інституту судових експертиз надано висновок № 2141/2385 від 02.12.2011 р.

Відповідно до вищезазначеного Висновку, вагони-цисперни №№ 57343808, 57267155, 57267460, 57267437, 57343428, 57343824, 57343667, 57316077, 57343345, 57267502 моделі 15-1482 за їх технічними характеристиками призначені для перевезення лише розплавленої сірки. Використання вказаних вагонів для перевезення кам'яновугільного пеку як у внутрішньодержавному сполученні, так і у міждержавному сполученні не відповідало вимогам ГОСТ 1038-75, інших нормативних документів, які регламентують порядок здійснення перевезень залізничним транспортом , зокрема - Інструкції з експлуатації и техобслуговування залізничних вагонів-цистерн з електрообігрівом для перевезення рідкої сірки, Правилам перевезення вантажів залізничним транспортом України. Частина 2. (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Мінтрансу від 31.01.2004 р. №54, зареєстрованими у Міністерстві юстиції 23.03.2004 р. за № 356/8955), тобто вказані вагони використовувались не за призначенням.

Також, експертами встановлено, що на даний час перевозити у зазначених вагонах сірку технічно неможливо, що є наслідком їх попереднього використання не за призначенням.

ОСОБА_5 перевезення у зазначених вище вагонах кам'яновугільного пеку підтверджений Висновком № 2140 від 16.09.2011 р. криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв, з якого вбачається, що у цистернах перевозили кам'яновугільний пек.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що, саме з вини відповідача ДП "Екотрансенерго", який порушив встановлені нормативними документами правила використання належних йому цистерн, що призвело до зазначених в зустрічній позовній заяві наслідків, зокрема призвело до неможливості передачі їх в оренду цих цистерн для перевезення сірки. Посилання на наявність у цистернах залишків ПЕК, кам'яновугільної смоли не підтверджено матеріалами справи та не спростовує факту належного виконання залізницею зобов"язань про надання послуг з очищення цистерн від нафтошламових відходів та утилізації відходів нафтошламу в кількості 22,808 т (згідно ОСОБА_2 від 29.08.2008 р., підписаного представниками ДТГО "Львівська залізниця" та НДП "Екотрансенерго" вагонному депо Дрогобич для очистки та утилізації залишків передано 10 цистерн з залишками нафтошламу в кількості 22808 кг).

Згідно з наявного у матеріалах справи ОСОБА_2 № 67 від 06.07.2010 р. візуально-вимірювального контролю посудин залізничних цистерн модели 15-1482 власності "Екотрансенерго", складений фахівцями ТОВ "Сереп", в якому зазначено, що проведений внутрішній і зовнішній контроль поверхні посудин цистерни і встановлено, що плівка, що залишилась після вивантаження рідкого ПЕКу - 0,5 мм, дефектів не виявлено, технічний стан посудин відповідає вимогам НПАОП 0.00.1.07-94.

Зокрема у згаданому ОСОБА_2 огляду технічного стану цистерн від 6 березня 2009 року вбачається, що комісією проведений огляд цистерн і встановлено, що: технічний стан ходової (візки, колісні пари) задовільняє вимогам ПТЕ; рама, хребтова балка, зовніщні драбини площадки, підніжки, кріплення котла до рами згідно технічним умовам моделі цистерни 15-1482; автогальмівне обладнання задовільняє умовамПТЕ і відремонтоване; Автозчіпні пристрої задовільняють ПТЕ; Котли цистерн-термосів обладнані електропідігрівом; Всередині котлів на стінках і на днищі - залишок вантажів, що перевозились раніше (ПЕК, кам'яновугільна смола).

Таким чином, як вірно досліджено місцевим господарським судом, зазначене в ОСОБА_2 свідчить про те, що технічний стан цистерн відповідає встановленим нормативними документами ПТЕ - Правилами технічної експлуатації залізниць України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 р. № 411, що зареєстрований в Мінюсті України -25.02.1997 р. за № 50/1854, що підтверджує факт належного виконання залізницею зобов'язань за Договором № 56 (тендер) - ЛВЧД-2-0818/п щодо проведення деповського ремонту цистерн.

При цьому, відповідно до Висновку № 2141/2385 від 02.12.2011 р., вагони-цистерни після проведення деповського ремонту у вагонному депо Дрогобич перебували у працездатному стані по ДСТУ 2860-94, з технічної точки зору могли виконувати свою функцію згідно з призначенням.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено факту невиконання залізницею зобов'язань за укладеними договорами, а також - факту понесення збитків.

Також, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача 205075,91 грн. заборгованості за надані послуги, 11389,49 грн. нарахованої пені за порушення термінів оплати, 2836,88 грн. - 3% річних, 9595,92 грн. втрат від інфляційних процесів, 118,00 грн. оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, 2288,98 грн. витрати по сплаті державного мита, 21150,00 грн. вартості проведення експертизи.

В суді першої інстанції позивач за первісним позовом подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 205075,91 грн. заборгованості за надані послуги, 11233,47 грн. нарахованої пені за порушення термінів оплати, 2798,02 грн. - 3% річних, 8111,22 грн. втрат від інфляційних процесів, 118,00 грн. оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, 2288,98 грн. витрати по сплаті державного мита, 21150,00 грн. вартості проведення експертизи.

Як вбачається в матеріалах справи, відповідач за первісним позовом, не надав належних доказів на вимого місцевого господарського суду, щодо отримання від ДТГО В«Львівська ЗалізницяВ» рахунок № 63 від 16.02.2009 року саме 16.02.2009 року, а відповідач за первісним позовом визнає, що лише 30.03.2009 року НДП В«ЕкотрансенергоВ» отримало від ДТГО В«Львівська ЗалізницяВ» рахунок № 63 від 16.02.2009 року (разом з виставленою ДТГО В«Львівська ЗалізницяВ» претензією № 266 від 18.03.2009 року). Дана обставина підтверджена штампом вхідної кореспонденції відповідача за № 85. Окрім цього, до рахунку № 63 від 16.02.2009 року, всупереч умов Договорів № 56 тендер та № 55 тендер та калькуляцій, що складені на їх підставі, ДТГО В«Львівська ЗалізницяВ» включила до загальної суми вартість тарифу на доставку цистерн зі станції Вагонне депо Дрогобич до станції Шкло на суму 2280,00 грн., що не було чітко визначено Договорами, а також не надано доказів погодження з відповідачем, а тому не може бути стягнено з відповідача.

Оскільки, згідно п. 4.7. Договору № 56 Тендер, в ціну ремонту вагонів не включена вартість залізничного тарифу від станції відправлення до станції призначення, який відшкодовує замовник, згідно виставлених рахунків, копії яких передаються замовнику разом з ОСОБА_2 виконаних робіт. Однак, як визнано позивачем, цистерни без погодження з відповідачем після ремонту були спрямовані на станцію приписки - Шкло. Однак, станція призначення і станція приписки є різними за значенням. Отже, станція призначення для наявності підстав до стягнення, має бути погоджена з відповідачем.

Відтак, оцінивши правильність правильність наданого позивачем розрахунку, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сума основного боргу складає 202795,91 грн., розрахунок штрафних санкцій, здійснений позивачем, невірний і підлягає перерахунку.

Також необхідно зазначити, що ухвалою від 02.03.2011 року суд призначив інженерно-технічну експертизу. Витрати на проведення експертизи були покладені на позивача - ДТГО "Львівська залізниця". 24.05.2011 р. на адресу залізниці Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз надісланий рахунок № 672 від 20.05.2011 р. для оплати експертизи. Оплата здійснена 30.05.2011 р.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, перевіривши правильність проведеного місцевим господарським судом перерахунку вважає його обгрунтованим, а саме: щодо стягнення з Державного підприємства "Новояворівське Державне підприємство „Екотрансенерго" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця" 202795,91 грн. заборгованості за надані послуги, 7872,93 грн. нарахованої пені за порушення термінів оплати, 2033,52 грн. - 3% річних, 5110,35 грн. - втрат від інфляційних процесів, 118,00 грн. оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2194,22 грн. - витрати по сплаті державного мита та 20274,48 грн. вартості проведення експертизи.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає задоволення позову повністю правомірним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні місцевого господарського суду у даній справі.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2016р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 25.04.2016 року в справі за номером 4/121 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства В«ЕкотрансенергоВ» , б/н від 19.05.2016р. залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повний текст постанови виготовлений 05.08.2016р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Костів Т.С.