Ухвала

від 08.08.2016 по справі 27/302

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2

УХВАЛА

про відмову у прийнятті заяви

08.08.2016Справа № 27/302

Суддя Отрош І.М., розглянувши подання в.о. начальника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області про тимчасове обмеження особи (божника) у праві виїзду за межі України у справі № 27/302

За заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18.01.2011 у справі № 1835/10

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Агростар» та Приватного підприємства «Одестрейд»

про стягнення заборгованості

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

18.01.2011 Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків прийнято рішення у справі № 1835/10, відповідно до якого стягнуто як із солідарних боржників з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Агростар»та Приватного підприємства «Одестрейд» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 567754,15 грн. заборгованості та 6201,96 грн. витрат, пов'язаних із вирішенням спору третейським судом.

20.10.2011 до Господарського суду міста Києва надійшла заява від Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18.01.2011 у справі № 1835/10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2011 заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого документа задоволено; видано наказ на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18.01.2011 у справі № 1835/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Агростар» та Приватного підприємства «Одестрейд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Агростар» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 567754,15 грн. заборгованості та 6201,96 грн. витрат, пов'язаних із вирішенням спору третейським судом.

21.11.2011 на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18.01.2011 у справі №1835/10 видано відповідний наказ.

05.08.2016 до господарського суду міста Києва надійшло подання в.о. начальника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області про тимчасове обмеження особи (божника) у праві виїзду за межі України у справі № 27/302, в якому в.о. начальника Татарбунарського РВДВС ГТУЮ в Одеській області просив суд вирішити питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України по відношенню до генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Агростар» ОСОБА_1 без вилучення паспорту громадянина України; виконання ухвали покласти на Адміністрацію Державної Прикордної служби України.

Обгрунтовуючи вказане подання, в.о. начальника Татарбунарського РВДВС ГТУЮ в Одеській області зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Агростар» не сплатило заборгованість у строк, встановлений для добровільного виконання рішення суду, у зв'язку з чим, посилаючись на ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в України громадян України», ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 217, 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, в.о. начальника Татарбунарського РВДВС ГТУЮ в Одеській області просив суд вирішити питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України по відношенню до генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Агростар» ОСОБА_1 без вилучення паспорту громадянина України.

Відповідно до проведеного повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи, подання в.о. начальника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області про тимчасове обмеження особи (божника) у праві виїзду за межі України у справі № 27/302 передано на розгляд судді Отрош .І.М.

Розглянувши вказане подання (заяву), суд дійшов висновку щодо необхідності відмови у її прийнятті на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, так як заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Пунктом 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч. 2 ст. 11 Закону).

Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" врегульовано відносини, що стосуються прав громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", тимчасове затримання або вилучення паспорта у випадках встановлених цією статтею здійснюється судом.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України врегульоване цивільно-процесуальним законодавством, зокрема, ст. 377-1 ЦПК України.

Відповідно до ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 № 10 з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 № 10 господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання;- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Суд зазначає, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено повноваження господарського суду щодо прийняття та розгляду звернень (подання) Державної виконавчої служби про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України посадових осіб юридичної особи, яка була стороною у господарській справі, з метою забезпечення виконання наказів господарського суду.

У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено, що питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому ст. 377-1 ЦПК, яка міститься у гл. VI ЦПК "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)". За змістом цієї статті вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується в порядку, передбаченому цим Кодексом щодо боржників у виконавчому провадженні, за будь-якими виконавчими документами, передбаченими ст. 17 Закону N 606-XIV, примусове виконання яких здійснюється ДВС. Інші процесуальні кодекси - Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України та Кримінальний процесуальний кодекс України - не містять відповідних норм у розділах, що регулюють вирішення процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, ухвалених за нормами цих кодексів . КАС містить розд. V "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах", ГПК - розд. XIV "Виконання рішень, ухвал, постанов". Разом із тим зазначені процесуальні норми КАС та ГПК не містять норм щодо процесуального порядку обмеження права боржника на виїзд за межі України. Таким чином, ст. 377-1 ЦПК є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (посадових осіб).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подання про обмеження боржника у праві виїзду за межі України повинно розглядатися місцевим судом в порядку цивільного судочинства, та зазначений спір не підвідомчий господарському суду, у зв'язку з чим, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку відмовити у прийнятті подання в.о. начальника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області про тимчасове обмеження особи (божника) у праві виїзду за межі України у справі № 27/302.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті подання в.о. начальника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області про тимчасове обмеження особи (божника) у праві виїзду за межі України у справі № 27/302.

Суддя І.М. Отрош