Рішення

від 02.08.2016 по справі 915/699/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 915/699/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Федерації кіокушин карате Миколаївської області, проспект Центральний, 73, офіс 208, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 33853923)

до відповідача ОСОБА_1 міської ДЮСШ, вул. Малиновського, 17, м. Нова Одеса, Новоодеський район, Миколаївська область, 56602 (код ЄДРПОУ 36514352)

до відповідача ОСОБА_2 обласної федерації кікбоксингу, вул. Спортивна, 11, м. Миколаїв, 54015 (код ЄДРПОУ 26232558)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 міської ДЮСШ - ОСОБА_1 міська рада, вул. Леніна, буд. 208, м. Нова Одеса, Новоодеський район, Миколаївська область, 56602 (код ЄДРПОУ 35433613)

про визнання недійсним договору позики спортивного залу від 04.09.2015 року

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 28/01/16 від 28.01.2016 року;

від відповідача ОСОБА_1 міської ДЮСШ: ОСОБА_4, довіреність від 01.08.2016 року;

від відповідача ОСОБА_1 міської ДЮСШ: директор - ОСОБА_5, паспорт ЕО794225 виданий 28.12.1999 року;

від відповідача ОСОБА_2 обласної федерації кікбоксингу: представник не з'явився;

від третьої особи: ОСОБА_6, довіреність № 69 від 15.02.2016 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулась Федерація кіокушин карате Миколаївської області до відповідача ОСОБА_1 міської ДЮСШ та до відповідача ОСОБА_2 обласної федерації кікбоксингу з позовом про визнання недійсним договору позики спортивного залу від 04.09.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 міською ДЮСШ та ОСОБА_2 обласною федерацією кікбоксингу.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.06.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 міської ДЮСШ - ОСОБА_1 міську раду. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 19.07.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2016 року розгляд справи відкладено на 02.08.2016 року.

В судовому засіданні 02.08.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач в судовому засіданні 02.08.2016 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог із посиланням на приписи ст. 203, 215, 827 ЦК України, ст. 174 ГК України та п. 20 ст. 43, ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» просив суд визнати недійсним договір позики спортивного залу від 04 вересня 2015 року, оскільки останній суперечить вищевказаним нормам законодавства.

Представник позивача зазначив, що договір позики спортивного залу від 04.09.2015 року порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки якби не було даного договору ОСОБА_1 міська рада включила би спортивний зал в перелік цілісних майнових комплексів підприємств та їх структурних підрозділів і нерухомого майна, що може бути передано в оренду. Тобто, позивач мав би можливість оформити оренду спортивного залу.

Відповідач ОСОБА_2 обласна федерація кікбоксингу в жодне судове засідання повноважного представника не направив, письмового відзиву по суті спору не подав, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (арк. 38, 54).

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представники відповідача ОСОБА_1 міської ДЮСШ в судовому засіданні 02.08.2016 року проти позову заперечили та просили суд в позові відмовити.

Усно в судовому засіданні 02.08.2016 року зазначили, що договір позички спортивного залу від 04.09.2015 року відповідає вимогам законодавства. Станом на сьогоднішній день договір припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Представник третьої особи ОСОБА_1 міської ради в судовому засіданні 02.08.2016 року проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що ОСОБА_1 міська рада не планувала і не планує включати спортивну залу ОСОБА_1 міської ДЮСШ в перелік цілісних майнових комплексів та їх структурних підрозділів і нерухомого майна, що може бути передано в оренду. Відтак, права позивача не порушено, оскільки він не має права на укладення договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_2 обласною федерацією кікбоксингу (сторона 1) та ОСОБА_1 міською дитячою юнацько-спортивною школою (сторона 2) був укладений Договір позики спортивного залу від 04.09.2015 року (арк. 33).

Відповідно до п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди б/н від 30.04.2016 року) договір діє протягом 2015-2016 навчального року, до його закінчення, а саме до 30 червня 2016 року (арк. 59).

Таким чином, договір припинено у зв'язку із закінченням строку його дії. Доказів пролонгації договору суду не подано.

Договір та додаткову угоду підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п. 1.1 Договору сторони даним договором підтверджують, що інтересам кожної з них відповідає спільна і погоджена реалізація сторонами процесу у сфері фізичної культури і спорту, об'єднання зусиль задля створення умов для організації навчального процесу, підготовки вихованців до районних, міських, обласних змагань, здійснення виховної роботи серед учнівської молоді, утвердження здорового способу життя.

Відповідно до п. 2.1.1, п. 2.1.2 Договору ОСОБА_2 федерація кікбоксингу зобов'язується проводити навчально-тренувальні заняття тренеру федерації з кікбоксингу ОСОБА_7 з учнями ОСОБА_1 ЗОШ; забезпечити спортивним інвентарем та спортивною формою учнів, які займаються в навчально-тренувальних групах.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору ОСОБА_1 ДЮСШ зобов'язується надавати в використання спортивну базу для проведення навчально-тренувальних занять по кікбоксингу з учнями школи на період з 07.09.2015-31.08.2016 року, а саме приміщення спортивного залу (іменувати далі приміщення).

Відповідно до п. 2.2.2 Договору вказане приміщення надається на безкоштовній основі , як спонсорська допомога.

Судом встановлено наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним договору позики спортивного залу від 04.09.2015 року.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 828 ЦК України договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі.

Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір позики спортивного залу від 04.09.2015 року укладено у письмовій формі строком на 10 місяців.

В судовому засіданні 02.08.2016 року представник позивача зазначив, що договір не відповідає приписам ст. 827 ЦК України, оскільки даною статтею встановлено, що договір позички має бути безоплатний, а оспорюваний договір позики спортивного залу від 04.09.2015 року є оплатним.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.08.2016 року заперечив та зазначив, що даний договір позички є безоплатним.

Суду не подано жодних доказів, які б підтверджували проведення сторонами оплати за договором позички спортивного залу від 04.09.2015 року. Умовами договору передбачено надання спортивного залу на безоплатній основі. Позивачем не подано суду жодного доказу на підтвердження оплатності оспорюваного договору. За таких обставин, невідповідність договору приписам ст. 827 ЦК України не підтверджена жодними доказами.

В судовому засіданні 02.08.2016 року представник позивача також зазначив, що договір не відповідає приписам п. 20 ч. 1 ст. 43, ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки ОСОБА_1 міська рада не вирішувала питання передачі спортивного залу в позичку.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Таким чином, приписи п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, оскільки стосуються повноважень районних та обласних рад.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Відповідно до п. 1.6 Статуту ОСОБА_1 міської ДЮСШ остання є юридичною особою, користується правом оперативного управління щодо закріпленого за нею майна, має печатку із власним найменуванням (арк. 34-36).

Відповідно до п. 4.1, п. 4.4, п. 5.4 Статуту керівництво позашкільним навчальним закладом здійснює його директор, який розпоряджається в установленому порядку майном і коштами навчального закладу.

Відповідно до п. 5.4 Статуту матеріально-технічна база позашкільного навчального закладу включає приміщення, споруди, обладнання, засоби зв'язку, земельні ділянки, рухоме і нерухоме майно, що перебуває в його користуванні.

Для проведення навчально-тренувальної та спортивної роботи МДЮСШ надаються в користування спортивні об'єкти безоплатно або на пільгових умовах. Порядок надання зазначених об'єктів у користування визначається місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

Суду не подано доказів прийняття ОСОБА_1 міською радою окремого порядку, який би врегульовував питання передачі в безоплатне користування об'єктів нерухомого майна, які знаходяться в оперативному управлінні. Представник третьої особи в судовому засіданні 02.08.2016 року також підтвердив факт відсутності окремого порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для тверджень щодо невідповідності оспорюваного договору приписам ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до абз. 1 п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» з останніми змінами та доповненнями, якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Представник позивача в судовому засіданні 02.08.2016 року зазначив, що оспорюваний правочин порушує його права, оскільки позивач має намір оформити право оренди на нерухоме майно, що є предметом договору позички.

При цьому, судом встановлено, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.04.2016 року по справі № 915/117/16 відмовлено в позові Федерації кіокушин карате Миколаївської області про визнання незаконною бездіяльності виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, яка полягає у не винесенні на чергову сесію ОСОБА_1 міської ради питання про включення спортивної зали ОСОБА_1 міської дитячо-юнацької спортивної школи; зобов'язання виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради внести до Переліку цілісних майнових комплексів та їх структурних підрозділів і нерухомого майна, що може бути передано в оренду спортивної зали; зобов'язання виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради розмістити в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайті оголошення про намір передати майно в оренду - спортивну залу ОСОБА_1 міської дитячо-юнацької спортивної школи (арк. 29-32).

Рішенням встановлено, що виконавчий комітет ОСОБА_1 міської ради формує перелік цілісних майнових комплексів підприємств та їх структурних підрозділів і нерухомого майна, що може бути передано в оренду на підставі інформації ОСОБА_1 міської ДЮСШ. Від ОСОБА_1 міської ДЮСШ такої інформації не надходило. Отже, у виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради відсутні підстави для внесення спортивної зали до переліку об'єктів, які можуть бути передані в оренду.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.04.2016 року не оскаржувалось та набрало законної сили 22.04.2016 року.

За таких обставин, станом на день розгляду справи у позивача відсутнє право на оформлення оренди спортивною залою, оскільки вказане приміщення не вносилось до переліку цілісних майнових комплексів підприємств та їх структурних підрозділів і нерухомого майна , що може бути передано в оренду.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведення позивачем факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, за захистом яких останній звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покласти на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові відмовити.

Судовий збір в розмірі 1 378, 00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 08.08.2016 року

Суддя Е.М. Олейняш