Рішення

від 06.07.2016 по справі 911/1795/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2016 р. Справа № 911/1795/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом приватного підприємства В«Агрофірма В«РозволожжяВ» , Київська обл.., с. Антонів

до дочірнього підприємства В«АроматВ» філія В«СирВ» , Київська обл., м. Сквира

про стягнення 45 877,87 гривень

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 10.12.2015 №9;

від відповідача: не з'явився.

Позивач, приватне підприємство В«Агрофірма В«РозволожжяВ» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до дочірнього підприємства В«АроматВ» філія В«СирВ» про стягнення 45 877,87 гривень, з яких 33 882,92 гривень - основний борг, 9 155,76 гривень пеня, 2 203,18 гривень - інфляційних втрат, 634,96 гривень - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 04.10.2015 № 24 щодо здійснення розрахунку за поставлену сільськогосподарську продукцію.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвала Господарського суду Київської області від 01.06.2016 направлялась відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.10.2015 між приватним підприємством «Розволожжя» (продавець) та дочірнім підприємством «Аромат», в особі філії «Сир» (покупець) був укладений договір №24 на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини), за умовами якого продавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ №3662-97, надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1. договору).

Місце передачі товару від продавця покупцеві для подальшого транспортування до місцезнаходження виробничих потужностей (виробництва) покупця визначається місцезнаходженням продавця. Приймання продукції покупцем за кількістю і якістю здійснюється відповідно д вимог чинного законодавства України. Перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом на товарно-транспортній накладній (п.п. 1.2.-1.4. договору).

Оплату за товар покупець провадить по договірним цінам, що визначають і відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до даного договору. Протокол погодження ціни повинен бути підписаний стороною, яка його отримала не пізніше 5 робочих днів з моменту його отримання (п. 2.1. договору).

Загальна ціна на товар, поставлений за даним договором складається по закінченню терміну дії договору на підставі первинної бухгалтерської документації. Ціна на товар встановлюється відповідно до ринкової вартості за погодженням сторін відповідно до п. 2.1. договору. Розрахунок за даним договором здійснюється шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами. За домовленістю сторін може проводитись готівковий розрахунок та/або розрахунок векселем. Зміна форми розрахунку закріплюється сторонами у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною до даного договору. Транспортування товару до місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) покупця здійснюється за рахунок покупця (п.п. 2.2.-2.6 договору).

Пунктом 3.2.1 договору покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, оплатити товар.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 04.10.2015, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.п. 7.1, 7.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 33 882,92 гривень, що підтверджується квитанцією від 31.10.2015 №135 на суму 33 882,97 гривень, за який відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу вимогу від 29.02.2016 № 78, в якій вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар. Факт надіслання вказаної кореспонденції відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком В«УкрпоштаВ» від 29.02.2016. Відповідач отримав вказану претензію, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0900001246900. Завірені копії перелічених документів долучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач вказану вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар залишив без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим, за ним обліковується борг в розмірі 33 882,92 гривень.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 33 882,92 гривень. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 33 882,92 гривень заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за період прострочення з 05.10.2015 по 19.05.2016 з прострочених сум складають 2 203,18 гривень, 3% річних за період прострочення з 05.10.2015 по 19.05.2016 з прострочених сум складають 634,96 гривень.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути 9 156,76 гривень пені за період з 05.10.2015 по 19.05.2016 на суму боргу 33 882,92 гривень.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи вищевикладені норми закону, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати товару нараховано 9 156,76 гривень пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов про стягнення пені в розмірі 9 156,76 гривень, які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати товару за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 33 882,92 гривень основного боргу, 2 203,18 гривень інфляційних втрат та 634,96 гривень 3% річних та 9 156,76 гривень пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства В«АроматВ» філія В«СирВ» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Рози Люксембург, 14, код 26475350) на користь Приватного підприємства «Агрофірма «Розволожжя» (09052, Київська обл., Сквирський р-н, с. Антонів, вул. Ювілейна, 1-А, код 30771136) 33 882 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят два) гривень 92 коп. основного боргу, 9 156 (дев'ять тисяч сто п'ятдесят шість) гривень76 коп. пені, 2 203 (дві тисячі двісті три) гривень 18 коп. інфляційних втрат, 634 (шістсот тридцять чотири) гривень 96 коп. та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11.07.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник