Постанова

від 30.08.2016 по справі 911/1795/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2016 р. Справа№ 911/1795/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Алданової С.О.

Калатай Н.Ф.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Луценко Т.С. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" філія "Сир"

на рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2016р.

у справі №911/1795/16 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Розволожжя"

до відповідача Дочірнього підприємства "Аромат" філія "Сир"

про стягнення 45 877,87 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агрофірма "Розволожжя" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "Аромат" філія "Сир" про стягнення 45 877,87 грн., з яких 33 882,92 грн. основний борг, 9 155,76 грн. пеня, 2 203,18 грн. інфляційних втрат та 634,96 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 24 від 04.10.2015р. щодо здійснення оплати вартості поставленої йому сільськогосподарської продукції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2016р.у справі №911/1795/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Аромат" філія "Сир" на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Розволожжя" 33 882,92 грн. основної заборгованості, 9 155,76 грн. пеня, 2 203,18 грн. інфляційних втрат та 634,96 грн. 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "Аромат" філія "Сир" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником зазначено на порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятти судом першої інстанції рішення та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016р. апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" філія "Сир" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Алданова С.О., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016р. вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.08.2016р.

23.08.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник звертав увагу суду апеляційної інстанції на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

29.08.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, умотивоване знаходженням відповідального за супроводження цієї справи працівника позивача на лікарняному, та відсутністю фінансової можливості забезпечити явку іншого уповноваженого представника .

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено без задоволення з огляду на те, неявка апелянта не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, тим більше, що перегляд справи здійснюється апеляційним судом у повному обсязі, незалежно від доводів апеляційної скарги. До того ж, обставини, викладені у клопотанні відповідача, не виключали можливості участі у судовому засіданні керівника відповідача.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.08.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Алданова С.О., Калатай Н.Ф.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а тому розгляд справи за відсутності відповідача, повідомленого про місце та час судового засідання, є можливим.

У судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 04.10.2015р. між Приватним підприємством "Розволожжя" (позивач, продавець) та Дочірнім підприємством "Аромат", в особі філії "Сир" (відповідач, покупець) був укладений договір №24 на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини), за умовами якого продавець зобов'язувався в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, яка відповідає вимогам ДСТУ №3662-97, а покупець - прийняти та оплатити товар (п. 1.1. договору).

Відповідно до пунктів 1.2.-1.4. договору місце передачі товару від продавця покупцеві для подальшого транспортування до місцезнаходження виробничих потужностей (виробництва) покупця визначається місцезнаходженням продавця. Приймання продукції покупцем за кількістю і якістю здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України. Перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом на товарно-транспортній накладній.

Оплату за товар покупець провадить по договірним цінам, що визначають у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до даного договору. Протокол погодження ціни повинен бути підписаний стороною, яка його отримала, не пізніше 5 робочих днів з моменту його отримання (п. 2.1. договору).

За умовами договору (пункти 2.2.-2.6 ) загальна ціна на товар, поставлений за даним договором ,складається по закінченню терміну дії договору на підставі первинної бухгалтерської документації. Ціна на товар встановлюється відповідно до ринкової вартості за погодженням сторін відповідно до п. 2.1. договору. Розрахунок за даним договором здійснюється шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами. За домовленістю сторін може проводитись готівковий розрахунок та/або розрахунок векселем. Зміна форми розрахунку закріплюється сторонами у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною до даного договору. Транспортування товару до місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) покупця здійснюється за рахунок покупця.

Згідно п. 3.1.2 договору продавець зобов`язується на підставі товарно-транспортної накладної передати у власність покупцю товар, що відповідає за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, за цінами встановленими у протоколі погодження ціни, враховуючи умови, які обумовлені протоколом погодження ціни (додаток №1), який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.2.1 договору покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, оплатити товар.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 04.10.2015р., але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.п. 7.1, 7.2 договору).

Позивач зазначав, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 33 882,92 грн., за який відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань в повному обсязі не розрахувався.

29.02.2016р. позивач надіслав відповідачу вимогу від № 78, в якій вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар. На підтвердження вказаної обставини до матеріалів справи надано опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек "Укрпошта" від 29.02.2016р.

Проте, відповідач вказану вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар залишив без відповіді, грошові кошти не перерахував.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Скаржник не погоджувався з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем повністю дотримано умови договору від 04.10.2015р. та належним чином поставлено товар відповідачу, оскільки останнім не надано видаткових накладних, які б підтверджували факт поставки товару, а надані товарно-транспортні накладні та приймальна квитанція не відповідають ознакам первинного документу. Враховуючи наведене, посилаючись на приписи Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", скаржник зазначав, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Такі доводи апелянта колегія суддів не може прийняти до уваги, з огляду на наступне.

Відповідна до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; відповідно до частин 1, 2 статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1).

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Позивачем надано до матеріалів справи: прийомна квитанція № 135 за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 року та товарно-транспортні накладні від 04.10.2015р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що товарно-транспортні накладні містять назву документу, відомості про дату і місце складання, відмітки про те, що товар було поставлено відповідачу (в особі філії) шляхом його перевезення автомобільним транспортом (водії Швалюк, Котелянець). Крім того, вищевказані товарно-транспортні накладні містять відмітку відповідача у вигляді відтиску штемпеля філії "Сир" та відмітку позивача у вигляді відтиску печатки юридичної особи.

Серед іншого, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що прийомна квитанція на товар містить відтиск печатки відповідача в особі філії, що також підтверджує факт поставки товару на суму 33 882,97 грн. позивачем відповідачу по укладеному між ними договору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що відповідно до вимог пунктів 1.3, 1.4. позивачем було постановлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 33 882,97 грн., що підтверджується прийомною квитанцією та товарно-транспортними накладними.

Подані позивачем документи є первинними документами, як такі, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати осіб, які приймають участь в господарській операції, вид, кількість, ціну товару, осіб, які представляють підприємства, дати здійснення господарських операцій, а отже, відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та в сукупності підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій, внаслідок яких у сторін виникли певні права та обов'язки, зокрема у відповідача щодо оплати отриманого товару, які підтверджують факт поставки позивачем відповідачу по укладеному між ними договору та прийняття товару відповідачем.

При цьому, вищенаведені документи не містять будь-яких зауважень та заперечень (відміток) відповідача щодо кількості, якості та вартості отриманого від позивача товару.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що вищенаведена норма Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дійсно містить вимоги щодо обліку господарських операцій на підставі первинних документів, а також вимоги до реквізитів вказаних документів. Разом з тим, Закон не містить норм, що вказували б на юридичну нікчемність таких документів внаслідок неточностей відомостей чи їх неповноти, а так само відсутності певних обов'язкових реквізитів в таких документах чи недотримання чіткості та послідовності викладення в цих документах певних відомостей.

Посилання апелянта на Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджену Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р. є не спроможним, адже така інструкція втратила чинність.

Крім того, відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не є підставою для звільнення від оплати за отриманий товар, в разі якщо поставка такого товару відбулась.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача борг в сумі 33 882,92 грн., який документально підтверджений та обґрунтований, тож підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення до матеріалів справи не надано.

Позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 203,18 грн., 634,96 грн. 3% річних за період з 05.10.2015р. по 19.05.2016р., пені 9 156,76 грн. на суму боргу 33 882,92 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, колегія зазначає, що заявлені вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені за розрахунком суду є арифметично вірними.

Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції доходить висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення 2 203,18 грн. інфляційних втрат, 634,96 грн. 3% річних та пені 9 156,76 грн., тож вимоги позову в цій частині як обґрунтовані підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємства "Агрофірма "Розволожжя" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" філія "Сир" на рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2016р. у справі №911/1795/16 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" філія "Сир" на рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2016р. у справі №911/1795/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2016р. у справі №911/1795/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1795/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.О. Алданова

Н.Ф. Калатай