Рішення

від 02.08.2016 по справі 922/4744/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2016 р.Справа № 922/4744/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра-Агро-Схід", с. Борщівка до 1) Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Савинський елеватор", смт. Савинці 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра", м. Вовчанськ 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "БКЗ-Інвест", с.Губарівка 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Абада", с.Циркуни про повернення майна або стягнення коштів за участю :

Представники позивача - ОСОБА_1 довіреність №07 від 01.08.2016 року, ОСОБА_2 довіреність б/н від 01.04.2016 року;

Представники 1-го відповідача - ОСОБА_3 довіреність б/н 02.02.16 року; ОСОБА_4 довіреність №878 від 28.12.2015 року;

Представник 2-го відповідача - не з"явився;

Представник третьої особи (ТОВ "БКЗ-Інвест") - ОСОБА_5 довіреність б/н від 18.12.2015 року;

Представник третьої особи (ТОВ "Абада") - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деметра-Агро-Схід» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії «Савинський елеватор» повернути позивачу насіння соняшника загальною вагою 48830 кг, передане на зберігання за Договором складського зберігання зерна № 141 від 29.10.2014 року, укладеним між ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії «Савинський елеватор» та ТОВ «Деметра-Агро-Схід», а у випадку неможливості його фактичного повернення відшкодувати збитки у розмірі 468 768 ,00 грн..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2015 року до участі у справі у якості другого відповідача залучено ТОВ «Деметра».

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.12.2015 року (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги були задоволені; зобов'язано ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» в особі філії «Савинський елеватор» повернути ТОВ «Деметра-Агро-Схід» насіння соняшника загальною вагою 48830 кг., передане на зберігання за Договором складського зберігання зерна № 141 від 29.10.2014 року, укладеним між філією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії «Савинський елеватор» та ТОВ «Деметра-Агро-Схід», а у випадку неможливості його фактичного повернення відшкодувати збитки у розмірі 468768,00 грн. та судовий збір у розмірі 9375,36 грн..

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 року рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2015 року було скасовано в частині задоволення позовних вимог про відшкодування збитків у розмірі 468768,00 грн., у випадку неможливості фактичного повернення зерна; прийнято в цій частині нове рішення; відмовлено у задоволенні позову про відшкодування збитків у розмірі 468768,00 грн., у випадку неможливості фактичного повернення зерна; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії «Савинський елеватор» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра-Агро-Схід» 9375,36 грн. судового збору за подання позову; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2016 року рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 року у справі №922/4744/15 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі протоколу автоматизованої системи документообігу суду від 29 червня 2016 року справу було призначено для розгляду судді Денисюк Т.С..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2016 року справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Розгляд справи неодноразово відкладався для надання сторонам можливості надати пояснення та докази вобґрунтування своєї правової позиції.

02 серпня 2016 року представник позивача надав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. №25462).

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представник 2-го відповідача правом на участь у судовому засіданні не скористався, однак, 02.08.2016 року через канцелярію суду надав до суду письмові пояснення в обрунтування своєї правової позиції (вх. №25340).

Представник третьої особи - ТОВ «Абада», в судове засідання також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Електронною поштою від представника ТОВ «Абада» також надійшли письмові пояснення (вх. №1559).

Надані сторонами пояснення були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Присутній в судовому засіданні пердставник позивача також заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та подання до суду додаткових доказів.

Вирішуючи це клопотання суд зазначає, що згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Проте, клопотання позивача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами, а відтак може бути спрямоване на штучне затягування судового процесу. За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір по суті.

Представники позивача, які брали участь в судовому засіданні 02.08.2016 року, підтримували позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представники 1-го відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили в його задоволенні відмовити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "БКЗ-Інвест» проти задоволення позовних вимог ТОВ «Деметра-Агро-Схід» також заперечував.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення по суті, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

29 жовтня 2014 року між ПАТ «ДПЗК України» в особі філії «Савинський елеватор» (зерновий склад, зберігач) та ТОВ «Деметра-Агро-Схід» (поклажодавець) укладено договір складського зберігання №141, за умовами п.1.1. якого поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання олійні (зернові, зернобобові, круп`яні, олійні культури) врожаю 2014 року та надавати додаткові послуги, відповідно до додатку №1, що є невід`ємною частиною даного договору, та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що зерновий склад забезпечує знеособлене зберігання зерна за культурами і класами.

Відповідно до п.1.3 Договору складського зберігання №141 зерно, що передається на зберігання зерновому складу згідно із цим договором є власністю поклажодавця, зерновий склад не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатись зерном поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні, до закінчення строку зберігання, передбаченого даним договором, крім випадків, передбачених п.4.2.5 договору.

Пунктом 4.2.5 договору передбачено, що у випадку неотримання від поклажодавця відповіді на претензію у встановлений чинним законодавством України строк, зерновий склад має право в односторонньому порядку змінити порядок оплати послуг, шляхом зарахування відповідної кількості зерна поклажодавця за рахунок боргу, згідно ринкових цін, що діяли на момент надання послуг.

В п.3.13 договору складського зберігання №141 сторони передбачили, що зерно вважається відвантаженим зерновим складом з моменту видання акта-розрахунку на зерно та товарно-транспортної накладної. Зерно вважається переоформленим зерновим складом з моменту видання та підписання сторонами акта-розрахунку на зерно та складського документу (п. 3.13 договору).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Деметра-Агро-Схід» передало на зберігання елеватору 324535 кг насіння соняшника, що підтверджується копією складської квитанції на зерно від 12.11.2014 року №2469.

В обґрунтування позовних вимог у цій справі позивач посилався на те, що 19.03.2015 ркоу філією ПАТ «ДПКЗУ» «Савинський елеватор» спірне зерно у кількості 48830 кг було безпідставно переоформлено на ТОВ «БКЗ-Інвест».

Представники відповідача ПАТ «Державна продовольча зернова корпорація України» в особі філії «Савинський елеватор» проти задоволення позову заперечували в повному обсязі та зазначали, що спірні 48 830 кг насіння соняшника є речовими доказами в кримінальному провадженні і не належали позивачу.

Представник третьої особи ТОВ «БКЗ-Інвест» проти задоволення позову заперечував та зазначав, що спірні 48 830 кг насіння соняшника належали третій особі на праві власності.

В ході розгляду вказаної судової справи представником відповідача ПАТ «Державна продовольча зернова корпорація України» в особі філії «Савинський елеватор» та представником третьої особи ТОВ «БКЗ-Інвест» неодноразово надавались письмові пояснення з підтверджуючими доказами щодо походження спірних 48 830 кг насіння соняшника.

Так, третя особа ТОВ «БКЗ-Інвест» та відповідач «Державна продовольча зернова корпорація України» в особі філії «Савинський елеватор» наполягали на тому, що спірні 48 830 кг насіння соняшника належить третій особі ТОВ «БКЗ-Інвест» на праві власності.

З письмових пояснень ТОВ «БКЗ-Інвест» та документів долучених до них можна встановити наступне.

Між ТОВ «АБАДА» та ТОВ «БКЗ-Інвест» було укладено договір поставки №КП-Б-А-001/09-14 від 08.09.2014 року щодо поставки врожаю соняшнику та кукурудзи, що знаходиться на території Циркунівської та Вільшанської сільських рад.

Згідно п.2.4 Договору право власності на Товар від покупця до постачальника переходить з моменту підписання акту приймання-передачі товару.

17 вересня 2014 року було підписано відповідний акт приймання-передачі товару на виконання умов відповідного договору.

На підтвердження цієї обставини третя особа ТОВ «БКЗ-Інвест» посилалась на рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2015 року по справі №922/4443/14 за позовом ТОВ «Абада» до ТОВ «БКЗ-Інвест» про визнання недійсним договору поставки №КП-Б-А-001/09-14 від 08.09.2014 ркоу. Цим рішенням господарського суду Харківської області у задоволенні позовних вимог ТОВ «АБАДА» відмовлено. Рішення набрало законної сили 30.03.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, для вирішення справи по суті важливим є встановити походження насіння соняшника, що було передано на зберігання за договором №141 від 29.10.2014 року позивачем.

01 вересня 2014 року між ТОВ «Деметра» та ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії «Савинський елеватор» було укладено договір складського зберігання №99. Відповідно до книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів станом на 12.11.2014 року, тобто день переоформлення на позивача насіння, на особистій карточці ТОВ «Деметра» з початку заготівлі було 408 630 кг.

Відповідно до відомостей книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів, яка відображає рух зерна по особистій карточці, 13.10.2014 року з ТОВ «Деметра» було переоформлено на СФГ «ІВОТ» - 19601 кг, 16.12.2014 року з ТОВ «Деметра» було переоформлено на ТОВ «БКЗ-Інвест» насіння соняшника в кількості 26,700 тон. вологістю 6,98%, смітною домішкою 3%.

Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року N 661 п. 2.42 передбачає, що при переоформленні зерна для розрахунку його залікової маси приймаються фактичні показники якості зерна, що склалися на момент переоформлення.

Відповідно до п.1.3. Інструкції було здійснено акт доробки, який включає в себе операції із доробки зерна в елеваторах (складах): очищення, сушіння, вентилювання, знезараження, перед переоформленням з ТОВ «Деметра» на ТОВ «Деметра-Агро-Схід». Показники книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів встановлюють, що загальна вага, яка не підлягає використанню в зв'язку з природними властивостями насіння соняшника при зберіганні, а саме втрат та убутку після усушки становить 37594 кг (30075 кг витрати +7519 кг убуток після сушіння)

Таким чином: 408630-19601-26700 = 362329 кг залишилось на особистій карточці ТОВ «Деметра», які підлягали переоформленню на ТОВ «Деметра-Агро-Схід». З них 37594 кг були масою, яка за своїми властивостями була залишком після зберігання насіння соняшника на складі. Отже, реальна вага, яка була переоформлена на ТОВ «Деметра-Агро-Схід» становила 362329 кг - 37594 кг - 200 кг = 324535 кг.

Судом було встановлено, що вказані 324,535 тонн насіння соняшника були передані на зберігання відповідачу ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії «Савинський елеватор» шляхом переоформлення насіння з відповідача ТОВ «Деметра» на позивача ТОВ «Деметра-Агро-Схід», що підтверджує лист вих. №43 від 12.11.2014 року від ТОВ «Деметра» на ім'я директора філії ПАТ «ДПЗКУ» «Савинський елеватор» ОСОБА_6 з проханням переоформити на ТОВ «Деметра-Агро-Схід» насіння соняшника, що знаходиться на зберіганні згідно договору №99 від 01.09.2014 року в кількості 324.535 тон. вологістю 6,98%, смітною домішкою 3%. Проти вказаного факту позивач не заперечував, під час розгляду справи в суді першої інстанції надавав письмові пояснення від 01.12.2015 року, що власниками зерна, яке було на особистій картці є інші особи, а саме ПП «Будар-Агро», ТОВ «Імперський колос» та ТОВ «АБАДА».

До цих письмових пояснень позивач долучив копії договору №18/09-14 на відповідальне зберігання від 18.09.2014 року укладений між ТОВ «Деметра» (Зберігач) та ТОВ «Імперський колос» (Поклажодавець), який передбачав передачу на зберігання ТОВ «Деметра» соняшника товарного, договір №01/09 на відповідальне зберігання від 01.09.2014 року укладений між ТОВ «Деметра» (Зберігач) та ПП «Будар-Агро» (Поклажодавець) щодо передачі на зберігання ТОВ «Деметра» соняшника товарного відповідно до актів приймання-предачі (п. 2.1 договору) та договір відповідального зберігання №26/09-14 від 26.09.2014 року укладений між ТОВ «Деметра» та ТОВ «АБАДА».

Відповідно до акту виконаних робіт №3 від 30.11.2014 року до договору відповідального зберігання №01/09 від 01.09.2014 року залікова вага соняшника товарного становила 258,386 тонн, а згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 30.11.2014 року до договору відповідального зберігання №18/09-14 від 18.09.2014 року залікова вага соняшника товарного становила 88,293 тонни та 74,458 тонни відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) №4 від 30.11.2014 року до договір відповідального зберігання №26/09-14 від 26.09.2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 943 ЦК України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

В документах, що відповідач ТОВ «Деметра» долучив до матеріалів справи з вищевказаними договорами були також два листи від ТОВ «Деметра» до ПП «Будар-Агро» та ТОВ «Імперський колос».

Лист від 12.11.2014 року на ім'я ТОВ «Імперський колос», в якому ТОВ «Деметра» (зберігач) повідомляє ТОВ «Імперський колос» (поклажодавець), про те, що насіння соняшника, яке знаходиться на зберігання відповідно до умов договору №18/09-14, передано на зберігання ТОВ «Деметра-Агро-Схід» відповідно до ч.2 ст.943 ЦК України.

Аналогічним листом ТОВ «Деметра» від 12.11.2014 року на ім'я ПП «Будар-Агро», повідомляє про передачу насіння соняшника на зберігання ТОВ «Деметра-Агро-Схід», знову ж посилаючись на ч. 2 ст. 943 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.943 Цивільного кодексу України зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця.

Позивач в судовому засіданні підтвердив факт переоформлення 12.11.2014 року з відповідача ТОВ «Деметра» 324,535 тонн насіння соняшника.

Під час розгляду справи неодноразово піднімалось питання фактичної можливості зберігання вказаного насіння безпосередньо позивачем. Докази того, що позивач мав відповідні виробничі можливості самостійно зберігати зерно за договорами відповідального зберігання укладеними з ПП «Будар-Агро» чи ТОВ «Імперський колос» в матеріалах справи відсутні.

Представник відповідача ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії «Савинський елеватор» надавав до суду письмові пояснення, в яких, посилаючись на книгу кількісно-якісного обліку хлібопродуктів, зазначав, що на особистій карточці позивача зберігався лише соняшник товарний, який був переоформлений з відповідача ТОВ «Деметра» 12.11.2014 року. Відповідно для встановлення джерела походження вказаного зерна має значення лише зерно, яке до цього зберігалось на особистій карточці ТОВ «Деметра».

При попередньому розгляді в суді першої, інстанції позивачем було долучено до матеріалів справи договори на відповідальне зберігання укладені між ТОВ «Деметра-Агро-Схід» та ПП «Будар-Агро», ТОВ «Імперський колос» вхідний номер канцелярії 50145 від 15 грудня 2015 року.

Договір на відповідальне зберігання №01/09-1 від 01.09.2014 року укладений між ТОВ «Деметра-Агро-Схід» та ТОВ «Імперський колос» (Поклажодавець) в п.1.1 передбачав, що на умовах визначених цим Договором, Поклажодавець передає Зберігачу соняшник товарний в кількості, яка буде визначена в актах приймання-передачі, а Зберігач зобов'язується зберігати переданий соняшник товарний та повернути його після закінчення терміну зберігання. Відповідно до п.5.2 вказаного Договору право власності на соняшник товарний, переданий на зберігання до Зберігача не переходить. До цього договору додано також акт приймання-передачі №1 від 12.11.2014 року згідно якого позивач (Поклажодавець) прийняв на зберігання соняшник товарний вагою 88,293 тонни.

Договір на відповідальне зберігання №28/10-14 від 28.10.2014 року укладений між ТОВ «Деметра-Агро-Схід» (Зберігач) та ПП «Будар-Агро» (Поклажодавець). До умов цього Договору Поклажодавець передає Зберігачу соняшник товарний в кількості, яка буде визначена в актах приймання-передачі, а Зберігач зобов'язується зберігати переданий соняшник товарний та повернути його після закінчення терміну зберігання. За цим Договором, п. 5.2 право власності на соняшник товарний, переданий на зберігання до Зберігача не переходить. На підтвердження виконання вказаного договору додається акт приймання-передачі на склад №1 від 12.11.2014 року соняшника товарного вагою 258,386 тонн.

Проте рух зерна по особистій карточці ТОВ «Деметра-Агро-Схід», який відображається в книзі кількісно-якісного обліку хлібопродуктів за цими операціями відсутній.

Договір відповідального зберігання укладений між позивачем та ПП «Будар-Агро» №28/10-14 від 28.10.2014 року та договір відповідального зберігання між позивачем та ТОВ «Імперський колос» №01/09-1 від 01.09.2014 року не мають жодного доказового значення для вирішення даної справи, оскільки не доводять і не спростовують жодних обставин по справі.

Встановлено, що усе зерно, яке було переоформлено на особисту карточку позивача до цього зберігалось на особистій карточці відповідача ТОВ «Деметра», тому для вирішення справи мають значення підстави та спосіб отримання вказаного зерна відповідачем ТОВ «Деметра».

Представником відповідача ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії «Савинський елеватор» та представником третьої особи ТОВ «БКЗ-Інвест» неодноразово надавались пояснення, в тому числі письмові, та відповідні докази, що спірні 48 830 кг насіння соняшника були речовими доказами в кримінальному провадженні та підлягають поверненню саме ТОВ «БКЗ-Інвест», як єдиному повноправному власнику.

Так, судом встановлено, що спірне насіння соняшника виступало речовими доказами по кримінальному провадженню №1201422430003907, що підтверджується наявними матеріалами справи, а саме: протоколом огляду місця події від 01.10.2014 року в якому вказано, що під час огляду місця події було виявлено автомобіль НОМЕР_1 з вмістом кузова та причепом вилучено та направлено на елеватор для зважування, постановою про визнання речовими доказами від 03.10.2014 року насіння соняшникового вагою 29250 кг вологістю 10,5%, сміттєва домішка 11,3% і передано на відповідальне зберігання ТОВ «Деметра» під розписку, розпискою директора ТОВ «Деметра» ОСОБА_7 від 03.10.2014 року про прийняття на зберігання по даному кримінальному провадженні 29250 кг насіння соняшника, що є речовими доказам, і передача на зберігання на філії ПАТ «ДПЗКУ» «Савинський елеватор», протоколом огляду місця події від 08.10.2014 року, в якому зазначається, що під час огляду місця події було виявлено автомобіль КАМАЗ д.н.з. 275-42ХА з причепом д.н.з. 108-18ХА з вмістом кузова та причепом,в яких був соняшник товарний, вилучено та направлено на елеватор для зважування, постановою про визнання речовими доказами від 09.10.2014 року насіння соняшника вагою 19580 кг вологістю 7,7%, сміттєва домішка 10% і передано на відповідальне зберігання ТОВ «Деметра» під розписку, розпискою директора ТОВ «Деметра» ОСОБА_7 від 09.10.2014 року про прийняття на зберігання по даному кримінальному провадженні 19580 кг насіння соняшника, що є речовими доказам, і передача на зберігання на філії ПАТ «ДПЗКУ» «Савинський елеватор».

Відповідачем ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії «Савинський елеватор» було долучено докази надходження вилученого в межах кримінального провадження насіння соняшника від відповідача ТОВ «Деметра». Цей факт підтверджується товарно-транспортною накладною №1-10-1 від 01.10.2014 року, автомобіль НОМЕР_1, вантажовідправник ТОВ «Деметра». Вказана машина прийнята на ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії «Савинський елеватор» на зважування, в якій було насіння соняшника вагою 29250 кг і відповідно до даних аналізу лабораторії №1274 вологістю 10,5%, сміттєва домішка 11,3%. Товарно-транспортною накладною №91001 від 09.10.2014 року, автомобіль КАМАЗ д.н.з. 275-42ХА з причепом д.н.з. 108-18ХА, вантажовідправник ТОВ «Деметра». Вказана машина прийнята на ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії «Савинський елеватор» на зважування, в якій було насіння соняшника вагою 19580 кг і відповідно до даних аналізу лабораторії №1340 вологістю 10,0%, сміттєва домішка 7,7%.

Вказаний факт відображається в книзі кількісно-якісного обліку хлібопродуктів ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії «Савинський елеватор», яка відображає рух по особистій карточці ТОВ «Деметра».

Здійснивши аналіз наведених доказів, суд дійшов до наступного висновку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач ТОВ «Деметра» прийняв на відповідальне зберігання 48 830 кг насіння соняшника, що виступали речовими доказами по кримінальному провадженню №12014220430003907 та передав їх на зберігання відповідачу філію ПАТ «ДПЗКУ» «Савинський елеватор» по договору складського зберігання №99 від 01.09.2014 року.

Відповідно до ст. 24 «Про зерно та ринок в Україні» (далі - Закон) зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Відповідно до ст. 25 Закону відповідач ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії «Савинський елеватор» є зерновим складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

В подальшому, як вже встановлено, відповідач ТОВ «Деметра» здійснив переоформлення зерна, що знаходилось на його особистій карточці, на позивача.

Доказів того, що спірні 48 830 кг насіння соняшника були повернуті слідчому або особі в якої вони були вилучені станом на 12.11.2014 року в матеріалах справи відсутні. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент переоформлення з особистої карточки ТОВ «Деметра» на ТОВ «Деметра-Агро-Схід» 12.11.2014 року спірні 48 830 кг насіння соняшника були в складі 324,535 тонн.

Пояснення позивача, що спірні 48 830 кг насіння соняшника належали ТОВ «АБАДА» відповідно до договору відповідального зберігання №26/09-14 від 26.09.2014 укладеного між ТОВ «Деметра» та ТОВ «АБАДА» не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне.

Позивач, надаючи договір відповідального зберігання №26/09-14 від 26.09.2014 року укладений між ТОВ «Деметра» та ТОВ «АБАДА», не надав докази, що зерно, яке передавалось за цим договором на зберігання, є власністю ТОВ «АБАДА». Третя особа ТОВ «АБАДА» в своїх письмових поясненнях посилається на цей договір відповідального зберігання та акти приймання-передачі до нього, як на підставу правомірності набуття права власності на вказане насіння. Договір відповідального зберігання не є правовстановлюючим документом в розумінні цивільного законодавства. Інші документи, які б підтверджували право власності на спірне зерно ТОВ «АБАДА» в матеріалах справи відсутні.

Стаття 328 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В матеріалах справи міститься постанова прокурора Харківської міжрайонної прокуратури юриста 3 класу ОСОБА_8 від 02.12.2014 року в якій вказано, що про факт тимчасового вилучення майна у ТОВ «БКЗ-Інвест» насіння соняшника (товарного) старший слідчий Мірошник І.А. не повідомив процесуального керівника, а тому вжити раніше заходів передбачених п.1 ч. 1 ст. 169 КПК України не представлялось за можливе. Відповідно вилучене майно, а саме насіння соняшника (товарного), що вилучене в межах кримінального провадження №12014220430003907 визнати таким, що вилучене безпідставно та повернути насіння соняшника особі у якої воно було вилучено.

Відповідно до ст. 169 Кримінального процесуального кодексу України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним.

Таким чином, твердження позивача, що відповідач ТОВ «Деметра» повернув ТОВ «АБАДА» вказане зерно за договором відповідального зберігання 01.12.2014 не є вірними, оскільки вказане зерно до 02.12.2014 року мало статус речового доказу в кримінальному провадженні і лише 02.12.2014 року була винесена постанова про визнання вилученого майна таким, що вилучено безпідставно та повернення його особі у якої воно було вилучено.

Було встановлено, що ТОВ «Деметра» прийняла на зберігання насіння соняшника, яке було речовим доказам в кримінальному провадженні №12014220430003907. Проте, на законні, неодноразові, письмові вимоги слідчого ТОВ «Деметра» щодо повернення речових доказів не реагувала, і відповідно, не повертала передані їй на відповідальне зберігання 48 830 кг насіння соняшника. Також було встановлено, що насіння соняшника, яке ТОВ «Деметра» прийняло на відповідальне зберігання як речовий доказ, без дозволу слідчого, було переоформлено на ТОВ «Деметра-Агро-Схід».

Внаслідок цього, слідчий звертається до Харківського районного суду Харківської області з відповідним клопотання про забезпечення тимчасового доступу до речей та документів.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05.03.2015 року по справі №635/1726/15-к відповідне клопотання було задоволено та надано тимчасовий доступ до речей та документів філії ПАТ «ДПЗКУ» «Савинський елеватор», зокрема насіння соняшника вагою 48 830 кг, яке передано на зберігання директором ТОВ «Деметра» ОСОБА_7 на філію ПАТ «ДПЗКУ» «Савинський елеватор», з можливістю його вилучення.

В мотивувальній частині зазначеної ухвали Харківського районного суду від 05.03.2015 року встановлено, що вилучене зерно, 48 830 кг насіння соняшника, є речовими доказами відповідно до ст.162 КПУ України та перебувають у володінні ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії «Савинський елеватор». Згідно вимог ст. 532 КПК України ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.

Відповідно до ст. 533 КПК України ухвала суду, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

11 березня 2015 року в ході виконання ухвали суду №635/1726/15-к від 05.03.2015 року насіння соняшника вагою 48 830 вилучено із загальної кількості насіння, яке знаходилось на особистій карточці ТОВ «Деметра-Агро-Схід», і передане на відповідальне зберігання філії ПАТ «ДПЗКУ» «Савинський елеватор».

На ім'я відповідача ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії «Савинський елеватор» 18.03.2015 надійшла вимога слідчого вих. №93/3907 про повернення насіння соняшника вагою 48 830 кг, яке було визнане постановою Харківської міжрайонної прокуратури від 02.12.2014 року таким, що вилучено безпідставно, ТОВ «БКЗ-Інвест».

Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Позивач не надав до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували незаконність вимог слідчого.

Суд приходить до висновку, що відповідач ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії «Савинський елеватор» діяв у відповідності з нормами кримінального процесуального законодавства, а саме ч. 5 ст. 40 КПУ України виконуючи законні вимоги слідчого, які є обов'язковими для виконання.

Однією з позовних вимог є відшкодування збитків у розмірі 468 768 грн., у випадку неможливості фактичного повернення 48 830 кг насіння соняшника.

В розумінні ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідальність професійного зберігача, яким є відповідач ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії «Савинський елеватор» за втрату чи пошкодження речі передбачена ст. 950 ЦК України, згідно якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Як вже було встановлено, відповідач ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії «Савинський елеватор» не знав про те, що спірні 48 830 кг насіння соняшника були речовим доказом в кримінальному провадженні на момент прийняття їх на зберігання від відповідача ТОВ «Деметра» та подальшого переоформлення насіння на позивача.

Оскільки відповідач, як професійний зберігач не знав про такі властивості речі, як те, що 48 830 кг насіння соняшника були речовими доказам в кримінальному провадженні, а тому мали особливий статус, він може відповідати в такому випадку лише за умови, що позивач доведе його умисел або грубу необережність.

Суд звертає увагу також на те, що позивач володів насінням соняшника лише як зберігач за договорами відповідального зберігання, з чого випливає, що власниками насіння, яке було на особистій карточці позивача є інші особи. В матеріалах справи відсутні докази того, що безпосередньо власники зерна звертались до ТОВ «Деметра» або до ТОВ «Деметра-Агро-Схід» з вимогами повернути недоотримане насіння або відшкодувати збитки, які були спричинені недостачею чи втратою насіння, внаслідок дій ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії «Савинський елеватор».

Відповідно до ст. ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене вище, суд визнав позовні вимоги такими, що не підтверджуються наданими суду доказами та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено 08.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_9

Справа №922/4744/15.